Рішення

від 10.05.2012 по справі 5020-337/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року справа № 5020-337/2012

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійський аптечний дім"

(вул. В. Морська, 48/1, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 20682007)

про стягнення 104 119, 80 грн

Суддя Плієва Н.Г.

представники сторін не з'явились

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійський аптечний дім" про стягнення заборгованості у розмірі 104 119, 80 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого майна, внаслідок чого повинен сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 26.03.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 12.04.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 10.05.2012.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання з проханням провести судове засідання без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Зазначив, що сума позовних вимог відповідачем не погашена, часткові проплати не здійснювались.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку. Вимоги ухвал суду від 26.03.2012 та 12.04.2012 не виконав.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справу може бути розглянуто без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України - не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши в сукупності надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2000 між Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (орендодавець), та товариством з обмеженою відповідальністю "Таврійський аптечний дім" (орендар) укладений договір оренди № 70-00 (далі -Договір), згідно з умовами якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове оплатне користування вбудоване нежитлове приміщення у будинку по вул. В Морська, 48 в м. Севастополі, загальною площею 95,4 кв. м та знаходяться на балансі РЕП- 3 (далі -об'єкт оренди).

Вступ Орендаря в користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкта оренди (пункт 2.1 Договору).

28.01.2000 між сторонами Договору був підписаний акт прийому-передачі орендованого майна (а.с.28).

За умовами пункту 2.5 Договору майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання -передачі.

Протоколом від 28.12.2007 до договору оренди № 70-00 від 28.01.2001 були внесені відповідні зміни.

Відповідно до п. 3.1 Договору (з урахуванням змін внесених протоколом від 28.12.2007) розмір орендної плати визначається у відповідності з Рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 8 818,50 грн на рік. Розмір орендної плати за місяць складає 1465,07 грн та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 9.1. Договору (з урахуванням змін внесених протоколом від 28.12.2007) встановлено, що цей договір на підставі постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 по справі № 20-2/041 вважається пролонгованим до 28.01.2010.

Згідно з п. 9.4 Договору, договір припиняється, зокрема, у разі закінчення строку на який він був укладений, та відсутності згоди сторін на його продовження.

Відповідно до пункту 9.6 Договору у разі припинення договору або його розірвання орендар зобов'язується у триденний строк передати майно орендодавцю.

Об'єкт оренди був повернутий позивачу 20.10.2011, що підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна (а.с. 34).

Отже, на думку позивача, відповідач безпідставно користувався орендованим майном у період з 29.01.2010 по 19.10.2011, що стало підставою для нарахування позивачем відповідачу неустойки у розмірі 104119,80 грн за користування орендованим майном та причиною звернення із відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі обставини справи у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Спірні правовідносини виникли з приводу виконання сторонами договору оренди комунального майна, у зв'язку з чим регулюються нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі -Закон), Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" чітко визначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір оренди №70-00 від 28.01.2000. Відповідно до умов Договору позивачем було передано відповідачу в оренду нерухоме майно - нежитлове приміщення, розташоване по вул. В Морська, 48 в м. Севастополі, загальною площею 95,4 кв. м. З урахуванням змін до договору, строк його дії узгоджений сторонами до 28.01.2010.

Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, про що свідчать підписи сторін на спірному договорі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.04.2010 у справі № 5020-7/042-12/058 за позовом прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до ТОВ «Таврійський аптечний дім» про розірвання договору оренди та стягнення 60810,62 грн встановлено, що договір № 70-00 від 28.01.2000 втратив чинність 28.01.2010. Рішення суду від 19.04.2010 набрало законної сили 06.05.2010, а тому факти встановлені у ньому не підлягають доказуванню.

Відповідно до статті 27 Закону у випадку розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його пролонгації або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі оренди.

Пунктом 9.6 Договору передбачено, що у разі припинення договору або його розірвання орендар зобов'язується у триденний строк передати майно орендодавцю.

Однак відповідач не виконав вимоги договору оренди та безпідставно користувався орендованим майном після закінчення терміну дії договору у період з 29.01.2010 по 19.10.2011, що стало підставою для нарахування позивачем відповідачу неустойки у розмірі 104119,80 грн.

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено статтею 611 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З огляду на зазначені законодавчі приписи та враховуючи, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого майна позивачу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки.

Суд, перевіривши розрахунок неустойки за користування приміщенням визнав його вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що з ТОВ «Таврійський аптечний дім»на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради підлягає стягненню неустойка у розмірі 104 119,80 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійський аптечний дім" (99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 48/1, ідентифікаційний код 20682007, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, р/р 3321387070001 в в ДУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717 ) неустойку в розмірі 104 119,80 грн (сто чотири тисячі сто дев'ятнадцять грн 80 коп).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійський аптечний дім" (99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 48/1, ідентифікаційний код 20682007, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, р/р 37188003000416 в ДУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 25750044) судовий збір у розмірі 2082,40 грн (дві тисячі вісімдесят дві грн 40 коп)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 15.05.2012.

Суддя підпис ОСОБА_1