Рішення

від 11.08.2008 по справі 12/102-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/102-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом   

до   

про  

при секретарі Леда І.С.

Представники  сторін :

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить розірвати   попередній договір  оренди  від 17.09.2007р. укладений між позивачем та відповідачем; визнати  за позивачем право власності   на  об'єкт нерухомого майна –складське приміщення, що розташоване в м. Дніпропетровську за тимчасовою адресою: вул. Комісара Крилова, 1 С, Самарський район, без додаткових актів введення в експлуатацію.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що   17.09.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено   попередній  договір  оренди зазначеного вище майна за умовами якого  позивач та відповідач  у строк до 16.08.2008р.  зобов'язалися укласти основний договір оренди складського приміщення. Позивач неодноразово (27.02.2008р., 21.03.2008р.) звертався до відповідача з пропозицією щодо укладення основного договору оренди, однак відповідач 30.04.2008р. направив позивачу відмову від укладення договору оренди посилаючись на  те, що  позивачем не надано документів, що посвідчують право власності на спірний об'єкт, а тому відповідач вважає, що він не є власником нерухомого майна –складського приміщення, що розташоване за  адресою м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, 1С. Однак, такі твердження відповідача  не відповідають дійсності, оскільки  спірний об'єкт нерухомого майна є об'єктом самочинного будівництва, оскільки його було збудовано позивачем без належного дозволу та належно затвердженого проекту. Земельна ділянка, на якій розміщена спірна споруда, протягом її будівництва знаходилась у користуванні позивача на підставі рішення  Дніпропетровської міської ради від 25.04.2003р. № 110/9,  затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,0705 га (кадастровий номер 1210100000:09:524:0018) і передано зазначену земельну ділянку по вул. Комісара Крилова, 1С  позивачу  в оренду строком на два роки для будівництва  складських приміщень по вул. Комісара Крилова в районі будинку № 1. 24.07.2003р.  на виконання вищезазначеного  рішення міської ради між позивачем та Дніпропетровською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0705 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський  район, вул. Комісара Крилова, у районі  будинку № 1 для будівництва  складських приміщень. Спірна земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кадастровим №  1210100000:09:524:0018. Договір оренди земельної ділянки від 24.07.2003р. зареєстрований Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів за № 3918 25.07.2003р. За умовами договору оренди позивачеві була надана земельна ділянка для будівництва   складського приміщення строком до 25.04.2005р.  на два роки. Зазначена  земельна ділянка  знаходиться у користуванні у позивача та  21.03.2005р. позивач звернувся  до  Дніпропетровської міської ради з заявою щодо продовження строку дії договору оренди, яке станом на день розгляду міською радою не розглянуто, а тому позивач вважає, що на підставі ст. 761 ЦК України, ст. 33 Закону України „Про оренду землі”  договір оренди від 24.07.2003р. є продовженим. За викладеного позивач вважає, що він є власником  зазначеного вище нерухомого майна на підставі ст.ст. 331, 376 ЦК України, оскільки у період з жовтня 2004р. по березень 2005р. для забезпечення господарської діяльності позивача на  зазначеній вище земельній ділянці  саме позивачем було збудоване складське приміщення, що підтверджується  копією договору № 27/09-04 від 27.09.2004р., копією локального кошторису, копією акту приймання виконаних робіт від 31.03.2005р. та  довідкою про вартість виконаних робіт від 31.03.2005р. При цьому, позивач зазначає, що  ним на його замовлення  інститутом „Дніпроагропроект” здійснено обстеження та оцінку технічного стану будівельних конструкцій будівлі складу по вул. Комісара Крилова, 1С в  Самарському  районі м. Дніпропетровська за результатами якої визначено можливість експлуатації будівлі  складу за функціональним призначенням, а тому  на підставі зазначених висновків  позивач просить визнати  право власності на спірний об'єкт нерухомості без додаткових актів введення в експлуатацію.

Представник відповідача у судовому засіданні та у  відзиві проти  позову  не заперечує,  позовні вимоги визнав  у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши  представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ :

17.09.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Дарвет” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпровські водні технології” було укладено  попередній договір оренди нерухомого майна –складського приміщення, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, в районі будинку № 1 ( а.с.99, 100).

Згідно п.1 зазначеного договору орендар та орендодавець зобов'язувалися у термін до 16.08.2008р. укласти договір оренди нерухомого майна –складського приміщення, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, в районі будинку № 1 ( а.с.99 ).

23.01.2008р., 27.02.2008р., 21.03.2008р. позивач направив відповідачеві пропозицію щодо укладення основного договору оренди згідно умов п.1 попереднього договору оренди (а.с. 101-103).

30.04.2008р. відповідач направив  позивачеві відмову в якій відмовився від укладення основного договору оренди нерухомого майна посилаючись на те, що позивач не є власником   об'єкту нерухомого майна –складського приміщення, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, в районі будинку № 1 (а.с.104).

Статтею 526 ЦК України  передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з наданих  доказів та пояснень сторін, відповідач свої зобов'язання, передбачені п. 1  попереднього договору оренди щодо  укладення основного договору оренди у  термін до 16.08.2008р. не виконав,  листом від 30.04.2008р. відмовився  від укладення  основного договору оренди, що підтверджено самим відповідачем в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.

Як вбачається з наданих документів,  у зв'язку з невиконанням відповідачем п.1 попереднього  договору,  позивач 23.01.2008р., 27.02.2008р., 21.03.2008р.  звернувся до відповідача з пропозицією щодо укладення основного договору оренди, однак відповідач  листом від 30.04.2008р. відмовився виконати умови договору посилаючись на те, що позивач не є власником  спірного  майна.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором  або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, судом встановлено, що невиконання відповідачем умов  попереднього договору  оренди щодо  укладення основного договору оренди,  є  істотним порушенням умов договору та позивач позбавлений на те, на що він розраховував, а тому  попередній договір  оренди від 17.09.2007р. підлягає розірванню.

Також,  підлягають задоволенню  і позовні вимоги позивача щодо визнання за позивачем  права власності на  спірний  об'єкт нерухомого майна без актів введення його в експлуатацію,  виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 177, 178 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої  в порядку правонаступництва.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як встановлено в судовому засіданні  та наданими документами,  у період з жовтня 2004р. по березень 2005р. позивачем самовільно без належно затвердженого проекту та належного дозволу було здійснено будівництво об'єкту нерухомого майна –складського приміщення, яке розташоване в м. Дніпропетровську по вул. Комісара Крилова, 1С.

Дане будівництво здійснювалось   позивачем на земельній ділянці, яка була надана позивачу ( ТОВ „Дарвет”) на підставі   рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.04.2003р. № 110/9 для будівництва  складських приміщень по вул. Комісара Крилова в районі будинку № 1 (а.с. 29).

На  підставі зазначеного рішення між позивачем та  Дніпропетровською міською радою  24.07.2003р. було укладено договір  оренди земельної ділянки площею 0,0705 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський  район, вул. Комісара Крилова  в районі будівлі № 1, для будівництва  складських приміщень, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кадастровим номером 1210100000:09:524:0018 ( а.с.23-27).

02.07.2008р. міським комунальним підприємством „Земград”,  згідно інформаційної довідки № 1188, спірному об'єкту нерухомого майна було присвоєно тимчасову адресу: м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, 1 С. Зазначена адреса відповідає даним чергового адресного плану міста ( а.с.105).

Факт проведення  будівництва спірного об'єкту саме позивачем підтверджується  копією договору  № 27/09-04 від 27.09.2004р.,  копією договірної ціни від 27.09.2004р., копією локального кошторису   на будівельні роботи,  копією підсумкової відомості, копією акту приймання виконаних підрядних робіт від 31.03.2005р. та копією довідки про вартість виконаних робіт від 31.03.2005р. ( а.с. 45-93).

Отже, з вищенаведених документів судом встановлено, що позивач здійснив будівництво на земельній ділянці, яка, на момент  будівництва, була надана  позивачу в  оренду на підставі договору оренди від 24.07.2003р. (а.с.23-27).

Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Порушення прав інших осіб  матеріалами справи не  встановлено, оскільки  спірний об'єкт нерухомого майна побудований на земельній ділянці, яка була відведена позивачеві саме для цієї мети – будівництва  складського приміщення.

Зі змісту договору оренди земельної ділянки  від 24.07.2003р. видно, що строк оренди земельної ділянки встановлений до  25.04.2005р.

З наданих документів вбачається, що  зазначена вище земельна ділянка  перебуває у користуванні позивача та позивачем  були 21.03.2005р. прийняті заходи щодо продовження строку дії  зазначеного договору на новий строк  та подано відповідну  заяву  до  Дніпропетровської міської ради, яка станом на день розгляду справи не розглянута (а.с.44).

У  відповідності до ст. 764 ЦК України та ч. 3 ст. 33 Закону України „Про оренду землі” у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення  строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на  той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином,  враховуючи, що дана земельна ділянка перебуває у користуванні у позивача, доказів  щодо  відмови продовжити строк договору оренди  земельної ділянки не надано,  суд дійшов висновку про те, що у відповідності до ст. 764 ЦК України, ч. 3 ст. 33 Закону України „Про оренду землі” строк  договору оренди  земельної ділянки від 24.07.2003р. є поновленим на  той самий строк і на тих самих умовах.

При цьому, судом враховано, що права Дніпропетровської міської ради, як власника земельної ділянки не порушені, оскільки відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Таким чином, підставою надання землі в оренду є волевиявлення особи, яка має право розпоряджатися земельною ділянкою (власника землі). Таке волевиявлення відповідної ради оформляється рішенням ради. Рішення міської ради про передачу позивачу спірної земельної ділянки в оренду було прийнято, тобто міська рада реалізувала своє право розпорядження землею. Цим рішенням встановлено і цільове використання земельної ділянки -  для будівництва складського приміщення. Отже, у даному випадку, земельна ділянка не може використовуватися на інші цілі, оскільки позивачем  здійснено на ній  будівництво.

Крім того, відповідно до висновків, наданих інститутом „Дніпроагропроект” щодо обстеження і оцінки технічного стану будівельних конструкцій  будівлі  складу по вул. Комісара Крилова, 1 С в Самарському районі м. Дніпропетровська знаходяться в нормальному і задовільному стані, згідно нормативній класифікації конструкції відповідають вимогам категорій К-1 і К-2 та можлива експлуатація будівлі за функціональним призначенням.

Виходячи  з наведених вище висновків та документів, суд  вважає за можливе визнати право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за позивачем без  додаткових актів  введення його в експлуатацію.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав  повністю.

Згідно ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи до уваги викладене та  керуючись ст.ст. 177, 178, 328,  376, 526, 611, 612, 651, 764 Цивільного Кодексу України, ст. 33 Закону України „Про оренду землі”,  ст.ст. 49,  78, 82-85    Господарського  процесуального  кодексу України, господарський  суд –

ВИРІШИВ:          

     Позовні вимоги позивача задовольнити.

1. Розірвати  попередній договір оренди від 17.09.2007р. укладений між  Товариством з обмеженою відповідальністю „Дарвет” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпровські водні технології”.

2. Визнати за   Товариством з обмеженою відповідальністю  „Дарвет” (49107, м. Дніпропетровськ, вул. Бульвар Зоряний, 1, код ЄДРПОУ № 24241151) –право власності на об'єкт нерухомого майна –складське приміщення, що розташоване в м. Дніпропетровську за тимчасовою адресою: вул. Комісара Крилова, 1С, Самарський район, без додаткових актів введення в експлуатацію.

3. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпровські водні технології ( 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сірка, буд. 86, код  ЄДРПОУ 32998420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарвет”(49107, м. Дніпропетровськ, вул. Бульвар Зоряний, 1, код ЄДРПОУ № 24241151)  -  витрати по сплаті державного мита в сумі  2 913 грн. 05 коп. ( дві тисячі дев'ятсот тринадцять грн. 05 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.  про що видати наказ  відповідно до ст. 116 ГПК України.