Постанова

від 05.11.2008 по справі б40/212-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б40/212-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 листопада 2008 р.                                                                                    № Б40/212-07  

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Панової І.Ю.

Продаєвич Л.В.

розглянувши касаційну скаргу

Приватного багатогалузевого підприємства "СД", м. Дніпропетровськ

на постановувід 14.09.2007 р. господарського суду Дніпропетровської області

у справі№Б40/212-07 господарського суду Дніпропетровської області

за заявоюДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська

доПриватного багатогалузевого підприємства "СД", м. Дніпропетровськ

пробанкрутство

арбітражний керуючийТатарінова Ю.В.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ініціюючого кредитораЮрасова Ю.А., довір.;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2007 р. за заявою ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська було порушено провадження у справі №Б40/212-07 про банкрутство приватного багатогалузевого підприємства "СД" (далі –ПБП "СД") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2007 р. (суддя Садиліна О.Є.) визнано ПБП "СД" банкрутом відповідно до ст. 52 Закону про банкрутство та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Татарінову Ю.В. та зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії, зокрема подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом.

Не погоджуючись з такою постановою, боржник у справі –ПБП "СД" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2007 р.

В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що твердження ініціюючого кредитора про наявність безспірних вимог у сумі 239 886,77 грн., як узгодженого податкового зобов'язання боржника, є безпідставним.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. ст. 42, 43, 87 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), а також невірним застосуванням норм матеріального норм, зокрема, ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Визнаючи боржника банкрутом за ст. 52 Закону про банкрутство, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з актом ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська боржник у справі –ПБП "СД" останній раз надавав податкову звітність до відповідного органу державної податкової служби у серпні 2005 р. та заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором становить 239 886,77 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Однак, такий висновок суду повністю обґрунтованим визнати не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, відповідно до приписів Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, факт безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора не був досліджений судом взагалі.

У відповідності до ст. 1 Закону про банкрутство безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

З матеріалів справи вбачається, що виставлені на підставі рішення керівника ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська "Про стягнення податкового боргу" від 08.05.2007 р. № 600 платіжні вимоги №№ 309, 316 від 01.06.2007 р.  (а.с. №29) на загальну суму 229 252,00 грн. були повернені банком без виконання у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України примусове списання коштів з рахунку клієнта можливе лише за рішенням суду.

Крім того, з заяви про порушення справи про банкрутство ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська від 20.07.2007 р. б/н вбачається, що на підставі акта перевірки ПБП "СД" з питань дотримання податкового законодавства, правильності обчислення і своєчасності внесення податків та інших обов'язкових платежів до бюджету з 08.02.2000 р. по 01.01.2001 р., складеного 19.02.2001 р. за №002747, вказаною ДПІ було прийнято рішення від 05.03.2001 р. №1560/7/26-27, яким боржнику визначено  податкове зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

При цьому, в цій заяві ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська було вказано те, що сума податкового зобов'язання ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувалась.

Однак, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.07.2006 р. у справі №17/19(3744)(А27/21), долученої ініціюючим кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство, (а.с. №№24-25) постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2002 р. у справі А25/2 за позовом ПБП "СД" до ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська, яка набрала законної сили, визнані недійсними рішення вказаної ДПІ від 05.03.2001 р. №1560/7/26-27 та від 20.11.2001 р. №476.

Вказані обставини справи не були досліджені судом першої інстанції належним чином, що не дає підстав вважати, що цим судом дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо наявності правових підстав для визнання боржника банкрутом за ст. 52 Закону про банкрутство.

Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України).

Враховуючи наведене, оскаржуване судове рішення не може бути визнано законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене та керуючись  ст. ст. 1, 6, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 43, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Приватного багатогалузевого підприємства "СД" задовольнити.

2.          Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2007 р. у справі  №Б40/212-07 скасувати.

3.          Справу №Б40/212-07 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий                                                                            Б.М. Поляков

         Судді                                                                                              І.Ю. Панова

                                                                                                            Л.В. Продаєвич