Постанова від 19.11.2008 по справі 42/83-08 (08/98-07, 15/426-05, 33/398-04)

42/83-08 (08/98-07, 15/426-05, 33/398-04)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 листопада 2008 р.                                                                                    № 42/83-08 (08/98-07, 15/426-05, 33/398-04)  

Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:

                                                       Гончарука П. А. (головуючого),

                                                     Вовка І.В.,

                                                  Стратієнко Л.В.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Дочірньої  компанії  "Укртрансгаз"  Національної  акціонерної  компанії  "Нафтогаз  України"   на  рішення  господарського суду   Харківської  області  від 15.07.2008 року  у справі № 42/83-08  за позовом Дочірньої  компанії  "Укртрансгаз"  Національної   акціонерної  компанії  "Нафтогаз  України"  до Відкритого  акціонерного  товариства  по  газопостачанню  та  газифікації  "Харківміськгаз"    про   стягнення    заборгованості,

                                      У С Т А Н О В И В:

               У  грудні  2004  року позивач звернувся до господарського суду  Харківської  області  з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 5 353 283,85 грн., інфляційних сум   641 329,46  грн. та              3%  річних в сумі  286 412,48 грн. у зв'язку з  неналежним виконанням зобов'язання за договором №11-31 від 03.01.2002р. на транспортування природного газу   з  оплати  за  надані  послуги  з  транспортування  газу.

               Під час розгляду  справи  в суді  першої інстанції позивач  уточнив    заявлені  вимоги  та просив  стягнути з  відповідача   пеню  в сумі  916 108,47 грн., інфляційні суми  797 397,61 грн.  та  3%  річних в сумі  359419,39 грн.  

       Справа   розглядалася  судами   неодноразово.

        Постановою  Вищого  господарського  суду  України   від  30.01.2008  року  скасовано  постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від  04.10.2007  року  та  рішення  господарського  суду Харківської  області  від  26.06.2007  року  в  частині  позову  про  стягнення   пені  в  сумі  916 108,47  грн.  з  передачею  справи  на  новий  розгляд  до  суду  першої  інстанції,  а  в  решті  зазначені   судові  рішення  залишено  без  змін.

Рішенням господарського суду Харківської  області  від 15.07.2008   року     позов  задоволено частково і  стягнуто  з  відповідача   на  користь   позивача  пеню  в  сумі   275 560,59  грн., а  в  решті  позову  відмовлено.

В апеляційному порядку   зазначене  рішення  суду  першої  інстанції не переглядалось.

Доповідач-Вовк І.В.

У  касаційній скарзі позивач вважає, що  судом порушено і  неправильно застосовано норми матеріального та процесуального   права, і тому просить прийняте  ним  рішення  змінити  та  позов  повністю  задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу від  відповідача до  суду  не надходив.

 Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, касаційний суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково  з  наступних  підстав.

       Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено договір №11-31 від 03.01.2002р. на транспортування природного газу  та додаткові  угоди до нього №1 від 24.12.2002 року, №3 від 13.08.2003 року, №4 від 03.12.2003 року, №5 від 25.05.2004 року, за умовами  якого  позивач (виконавець) зобов'язався здійснити транспортування природного газу в систему магістральних  газопроводів до газорозподільних станцій, для потреб населення, а відповідач  (замовник)  зобов'язався  оплатити  послуги  по  транспортуванню   газу.

        За п. 6.2  зазначеного  договору  оплата  послуг   по  транспортуванню  газу  здійснюється  Замовником   до  10-го  числа,  наступного  за  звітним  місяця.     

П. 7.3 договору  встановлено,  у  разі  несвоєчасної  оплати  послуг  по  транспортуванню  газу,  замовник  сплачує  пеню  у  розмірі  подвійної  облікової  ставки  Національного  банку  України, що діяла у період, за який сплачується пеня,  від  суми  простроченого  платежу   за  кожний  день  прострочення.

Предметом   даного  судового  розгляду  є  вимоги   про   стягнення з  відповідача  пені  в  сумі  916 108,47  грн.  за  період  з  січня  по  грудень  2003  року  у  зв'язку  з  простроченням   виконання  зобов'язання  за  договором  з  оплати  за  надані  послуги  з  транспортування  природного  газу.

Відповідно до ч.1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими  для суду першої інстанції   під час нового розгляду справи.

Проте  під  час  нового  розгляду  справи  в  порушення  вимог  зазначеної  норми   процесуального  права   суд  першої  інстанції,  не  виконавши  вказівок  касаційної  інстанції  про  новий  розгляд  справи  в  частині  позову  про   стягнення  пені  в  сумі  916 108,47  грн., розглянув  вимоги  про  стягнення  пені  в  сумі  277 916,73  грн.

До  того  ж,  судом  не  було  з'ясовано  заявленого   до  стягнення  розміру  пені  та  не  перевірено  обґрунтування   його  розрахунків,  і  не наведено  в  прийнятому   рішенні  розрахунків,  з  яких  виходив  суд,  задовольняючи   частково   заявлені  грошові  вимоги.

Разом  з  цим,  судом  не  було  застосовано  вимог   п.  6  Прикінцевих  та  перехідних   положень  ЦК  України  за  якими  правила  цього Кодексу  про  позовну  давність  застосовуються  до  позовів,  строк  пред'явлення  яких,  встановлений  законодавством,  що  діяло  раніше,  не  сплив  до  набрання  чинності  цим  Кодексом,  та  як  наслідок  не  було  встановлено  обставин,  пов'язаних  з  обчисленням  і  перебігом  позовної  давності,  та  не  наведено  їм  правової  оцінки,  виходячи  з  норм  матеріального  права,  які  підлягали  застосуванню  до  цих  відносин.

Водночас,  оскільки  предметом  договору  від  03.01.2002  року   є    транспортування  природного  газу  для  потреб  населення,  позовна  вимога  про  стягнення  пені  судом  мала  бути  розглянута  з  урахуванням  положень  Закону   України  “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію”  від  20.02.2003  року  № 554-IV,  ст.  1  якого  передбачено,  що  заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот)  наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Статтею  5  цього  Закону  встановлено,  що на суму реструктуризованої заборгованості  не  нараховується пеня  житлово-комунальним підприємствам на їх  заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей,  які  використовуються  для  надання  послуг.

У  той  же  час,  зробивши  висновок  про  не  віднесення  відповідача  до  надавачів  житлово-комунальних  послуг,  суд  не  навів  переконливого  правового   обґрунтування такому  висновку,  та  не  з'ясував   обставин,  пов'язаних  з   наявністю  договорів  про    реструктуризацію  заборгованості,  на  яку  нарахована   спірна  пеня,  укладених  відповідно  до  вимог  зазначеного   Закону.

При  цьому  суду  слід  було  мати  на  увазі,  що  Закон    України  “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію”  набрав  чинності  з  01.07.2003  року.

За таких обставин, оскаржене судове рішення не можна визнати законним  й обґрунтованим, і тому воно підлягає скасуванню з передачею справи  на  новий  розгляд до  суду  першої  інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу  Дочірньої  компанії  "Укртрансгаз"  Національної  акціонерної  компанії  "Нафтогаз  України"   задовольнити  частково.

Рішення  господарського суду   Харківської  області  від 15.07.2008 року  скасувати, і  справу № 42/83-08  передати   на  новий розгляд до   суду  першої  інстанції  в  іншому  складі.  

Головуючий  суддя                                                           П. Гончарук

Судді                                                                                     І. Вовк

                                                                                                                                                             Л. Стратієнко