Постанова

від 12.11.2008 по справі 2-9/2936-2008

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-9/2936-2008

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 листопада 2008 р.                                                                                    № 2-9/2936-2008  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:Н. Дунаєвської,І. Воліка (доповідача), Н. Мележик,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги1)          Ялтинської міської ради;     2)          Кримського республіканського підприємства                 "Протизсувне управління"

на постановувід 04.08.2008

Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№ 2-9/2936-2008

за позовомЗакритого акціонерного товариства (ЗАТ) "Ілвіа"

доЯлтинської міської ради

третя особаКримське республіканське підприємство "Протизсувне управління"

проспонукання укласти договір оренди

В судове засідання прибули представники сторін:

позивачаГончаров Ю.О. (дов. від 05.01.2007 № 1);

відповідачане з'явились;

третьої особине з'явились;

ВСТАНОВИВ:

За уточненими позовними вимогами ЗАТ "Ілвіа" звернулось до господарського суду з позовом до Ялтинської міської ради про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки, площею 0,9 га, розміщеної за адресою: м. Ялта, Масандрівський пляж, а у разі ухилення відповідача від укладення договору оренди земельної ділянки визнати договір оренди надісланий відповідачеві укладеним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником та користувачем (за договором купівлі-продажу та договором оренди) об'єктів нерухомого майна (пляжні, берегоукріпні та пляжні споруди), розміщених на спірній земельній ділянці та вказана земельна ділянка необхідна йому для експлуатації та реконструкції вказаного майна.

          Крім цього, рішенням Ялтинської міської ради 40-ї сесії 4-го скликання   № 38 від 17.03.2006 ЗАТ "Ілвіа" надано дозвіл на складання проекту землевпорядження земельної ділянки площею 0,9 га для експлуатації та реконструкції берегоукріпних, протизсувних та пляжних споруд за адресою:     м. Ялта, Масандрівський пляж. На підставі вказаного рішення позивачем складено  проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, отримано всі                    

                       Доповідач: Волік І.М.

необхідні узгодження і дозволи та 22.10.2007 направлено відповідачеві для укладання договір оренди земельної ділянки від 15.10.2007, однак відповідач ухиляється від укладання договору та в супереч ч. 3 ст. 181 ГК України до теперішнього часу не підписав його.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.04.2008, за клопотанням представника відповідача до участі у справі було залучено у якості третьої особи на стороні відповідача - Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2008 у справі № 2-9/2936-2008 (суддя Пєтухов Н.С.) позов задоволено частково; зобов'язано Ялтинську міську раду на протязі 10 календарних днів з дати винесення цього рішення укласти з Закритим акціонерним товариством "Ілвіа" договір оренди від 15.10.2007 на оренду земельної ділянки площею 0,9 га, розміщеної в м. Ялта, вул. Дражинського, 31 "г" на умовах поданого договору оренди земельної ділянки проекту цього договору; у випадку ухилення Ялтинської міської ради від укладання вказаного договору оренди земельної ділянки у встановлений строк, в цьому випадку договір оренди вважається укладеним в момент набрання чинності цього рішення господарського суду      АР Крим по справі № 2-9/2936-2008.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.08.2008 (колегія суддів: головуючий –Латинін О.А., судді –Котлярова О.Л., Лисенко В.А.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2008 у справі № 2-9/2936-2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими актами, Ялтинська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.08.2008 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник  посилається на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Також, не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами порушено вимоги ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України та вимоги ч. 1 ст. 124,   ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України, а також порушено норми  процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційні скарги Ялтинської міської ради та Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду  України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційного господарського суду  відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Господарським судом першої інстанції встановлено,  ЗАТ "Ілвіа" на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2005 є власником нежилих приміщень та споруд Масандрівського пляжу загальною площею 615,5 кв.м, право власності на які зареєстровано КП "Ялтинське бюро технічної інвентаризації".

Крім того, 29.04.2005 між Державним підприємством "Кримське республіканське протизсувне управління" та ЗАТ "Ілвіа" був укладений     договір № 16 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд. Умовами договору передбачено, що договір вступає в силу з 29.04.2005, при виконанні умов п. 2.4 договору і діє 49 років.

Так, пунктом 3.2.8 договору передбачено, що ЗАТ "Ілвіа" зобов'язано укласти з Ялтинською міською радою договір тимчасового користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно. Вказаним договором також зобов'язано позивача ремонтувати та утримувати майно, яке є предметом цього договору.

17.03.2006 рішення 40-ї сесії Ялтинської міської ради 4-го скликання № 38 позивачу був наданий дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9 га для експлуатації та реконструкції берегоукріпних, протизсувних та пляжних споруд за адресою: м. Ялта, Масандрівський пляж.

На підставі даного рішення на складання проекту, ЗАТ "Ілвіа" був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, технічну документацію по землевпорядженню, план-схему, та кадастровий план орендованої земельної ділянки, який був узгоджений з необхідними службами та присвоєно кадастровий № 0111900000:01:004:0107.

Після чого, 22.10.2007 позивач направив відповідачу договір оренди земельної ділянки з усіма додатками до нього. Однак, листом від 12.12.2007 Ялтинська міська рада повідомила позивача про те, що не може підписати отриманий договір, так як він не розглянутий постійною земельною комісією та не винесений на розгляд сесії. При цьому якихось заперечень по суті договору відповідач не вказав. Таким чином, відповідач не виконав вимоги ст. 181 Господарського кодексу України, тобто, ухиляється від укладання договору оренди земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що при вирішенні питань, пов'язаних з орендними відносинами, слід керуватися Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання в користування.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставі і в порядку, передбачених  Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Виходячи з цього, на підставі рішень місцевих рад, земельні ділянки передаються у власність юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю та споруду до нового власника нерухомого майна право користування земельною ділянкою переходить на підставі договору оренди.

Згідно зі ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України надання земельних ділянок в оренду здійснюється органами місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Частиною 2 статті 125 зазначеного кодексу передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України договір оренди земельної ділянки є господарським договором. Стаття 181 Господарського кодексу України встановлює, що сторона, яка отримала проект договору, зобов'язана на протязі 20-ти днів підписати його або скласти протокол розбіжностей, який направляється ініціатору договору.

Відповідно до стаття 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори при укладенні господарських договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону, розглядаються судом.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми діючого законодавства, суди прийшли до висновку, що представлений позивачем договір оренди земельної ділянки відповідає всім вимогам законодавства, яке регулює взаємовідносини з оренди землі, містить в собі всі необхідні суттєві умови. Запропонований позивачем 49-ти річний строк оренди не суперечить     ст. 93 Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" та об'єктивно обґрунтований тим, що позивач є власником та користувачем нерухомого майна, розміщеного на спірній земельній ділянці, яке має намір реконструювати, тобто користування земельною ділянкою буде довгостроковим, в зв'язку з чим недоцільне укладання короткострокових договорів оренди земельної ділянки.

Однак суди правомірно дійшли висновку, що в даному випадку укладання договору оренди на максимально можливий строк не є необхідним для позивача, так як для реконструкції пляжних споруд достатньо укласти договір оренди земельної ділянки строком на двадцять п'ять років.

Приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у спорі, який виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Виходячи з того, що в даному спорі одна зі сторін ухиляється від обов'язку укласти договір, суд першої інстанції правомірно послався на поданий позивачем проект договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, оскільки вказані висновки відповідають матеріалам справи, проект договору оренди земельної ділянки не суперечить вимогам закону та його укладення передбачено діючим законодавством.

Твердження скаржників про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судових актів колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг не спростовують висновків господарських судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ялтинської міської ради залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства             "Протизсувне управління" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.08.2008 у справі № 2-9/2936-2008 залишити без змін

         Головуючий, суддя                                                 Н. Дунаєвська

         Судді :                                                                        І. Волік

                                                                                   Н. Мележик