Рішення

від 21.10.2008 по справі 9511-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9511-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

21.10.2008Справа №2-7/9511-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські напої» (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 20, ідентифікаційний код 30603148)

До відповідача  Фонду майна Автономної республіки Крим  (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)

Про  зміну договору та визнання недійсним акта.

Суддя ГС АР Крим  І.І.Дворний

представники:

Від позивача –  Гуріч О.В., довіреність б.н. від 01.03.2008 р.

Від відповідача – Титаренко О.О., довіреність № 97-Д від 03.09.2008 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські напої»  звернулось  до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Фонду майна Автономної республіки Крим, в якій просить змінити договір купівлі – продажу об'єкта незавершеного будівництва – будинку амбулаторії в смт. Коктебель за конкурсом від 28.02.2006р, виклавши пункти 5.3. та 5.9. у такій редакції:

«5.3. Завершити будівництво житлового багатоповерхового будинку до тридцять першого грудня дві тисячі дванадцятого року з наступною передачею вбудованої амбулаторії на 100 відвідувань на день у власність територіальної громади Коктебельської селищної ради, забезпечити виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час будівництва і подальшого введення в експлуатацію об'єкта, профіль діяльності об'єкта Покупець визначає самостійно. Покупець відшкодовує витрати на підготовку об'єкта приватизації».

«5.9. Загальний обсяг інвестицій складає 8000000 (вісім мільйонів) гривень з наступним графіком внесення інвестицій:

Інвестиції вносити з урахуванням індексу інфляції від дати, передбаченої першою редакцією Договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - будинку амбулаторії в смт. Коктебель за конкурсом, укладеного 28.02.2006 року, до дати фактичного внесення.»

Крім того, позивач просить визнати недійсним акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва будівлі амбулаторії, розміщеної за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, визнаного укладеним рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим від 15.05.2006 року №2-8/7454-2006.

             Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем за вказаним вище договором був придбаний об'єкт незавершеного будівництва, який був обтяжений інвестиційними зобов'язаннями. Враховуючи те, що на території проведення будівництва придбаного об'єкту проживає громадянин Бібік О.А., якому відповідно до рішення Коктебельської сільської ради надано дозвіл на таке проживання, позивач позбавлений можливості здійснювати будівництво та проводити сплату інвестицій, у зв'язку з чим позивач звернувся до Фонду комунального майна АР Крим, як органу приватизації, з проханням внести зміни в частині продовження строку виконання інвестиційного зобов'язання до 31.06.2012 р, в задоволенні якого відповідачем було відмовлено. Крім того, позивач також зазначив, що за результатом проведеної Фондом майна перевірки виконання умов договору купівлі-продажу останнім був складений акт, яким позивачеві був визначений штраф у сумі 79 830,13 грн. На думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські напої» вказаний акт має бути визнаний недійсним, позаяк інвестиційні зобов'язання не були виконані з об'єктивних причин, а в договорі купівлі-продажу відповідальність покупця визначена у вигляді пені, а не штрафу.

          У судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні вимог ТОВ «Українські напої».

          Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

28.02.2006 р. між Представництвом Фонду комунального майна АР Крим у м. Феодосія (Продавець) та ТОВ «Українські напої» (Покупець) був укладений договір купівлі – продажу об'єкта незавершеного будівництва – будинку амбулаторії в смт. Коктебель, за конкурсом.

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця об'єкт незавершеного будівництва – будинок амбулаторії в смт. Коктебель, розташований за адресою: АР Крим, м. Феодосія, смт. Коктебель, на земельній ділянці 0,36 га, на підставі рішення Судакського райвиконкому від 28.04.1989 р. № 127, а Покупець зобов'язується прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно умовам, що визначені договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає в Покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.

Остаточна вартість продажу об'єкту незавершеного будівництва за конкурсом складає 300000,00 грн. (п. 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору передача об'єкта незавершеного будівництва здійснюється Продавцем Покупцю в п'ятиденний термін після оплати Покупцем повної вартості об'єкта незавершеного будівництва.

Передача об'єкта незавершеного будівництва Продавцем і прийняття об'єкта незавершеного будівництва Покупцем здійснюються за актом приймання-передачі, що підписується сторонами (п. 3.2 Договору).

Сторони також передбачили, що будівництво повинно бути завершено протягом 3-х років від дати переходу права власності на об'єкт приватизації з виділенням місця під амбулаторію на 100 відвідувань у день з наступною передачею її у власність територіальної громади Коктебельської селищної ради, також на базі приватизованого об'єкта Покупець зобов'язаний побудувати 4-х поверховий готель на 40 номерів, стоянку для автомобілів, літнє кафе.

Питання відведення, довгострокової оренди чи купівлі земельної ділянки новий власник вирішує самостійно відповідно до чинного законодавства (п. 5.4 Договору).

Загальний обсяг інвестицій за три роки, згідно з п. 5.9 Договору, складає 8 000 000,00 грн. У цьому ж пункті сторонами були обумовлені періоди внесення інвестицій.

Матеріали справи свідчать, що об'єкт нерухомого майна був прийнятий позивачем за відповідним актом №286 від 19.07.2006 р. (а. с. 17).

Рішенням господарського суду АР Крим від 15.05.2006 р. у справі № 2-8/7454-2006 зазначений договір купівлі – продажу об'єкту незавершеного будівництва – будинку амбулаторії в смт. Коктебель в м. Феодосії від 28.02.2006 р. був визнаний дійсним.

У зв'язку з ліквідацією Представництва Фонду майна АР Крим у м. Феодосії здійснення контролю за виконанням умов зазначеного договору купівлі – продажу покладено на Фонд майна АР Крим.

Так, між Фондом майна АР Крим та ТОВ «Українські напої» була укладена додаткова угода від 31.11.2007 р. до договору купівлі – продажу об'єкту незавершеного будівництва – будинку амбулаторії, що розташований в смт. Коктебель Феодосійського району АР Крим, за конкурсом від 28.02.2006 р., відповідно до якої сторони погодили внести зміни до договору шляхом продовження графіку внесення інвестицій до 31.06.2010 р., а також передбачили обов'язок покупця завершити будівництво житлового багатоповерхового будинку до 30.09.2010 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була внесена перша частина інвестицій, а саме укладені договори на створення проектно – вишукувальних робіт, підряду на виконання робіт по підготовці будівельного майданчика для будівництва. Договір підряду передбачає виконання таких робіт, як зокрема демонтаж старого фундаменту та приміщення колишньої лікарняної амбулаторії.

Однак, як свідчать матеріали справи, у приміщенні адміністративної будівлі колишньої лікарняної амбулаторії проживає громадянин Білік О.А. разом зі сім'єю. Проживання його у приміщенні амбулаторії мотивовано рішенням Виконкому Коктебельської селищної ради № 178 від 19.05.2005 р., відповідно до якого Бібку О.А. надано для проживання дві кімнати загальною площею 27,6 кв.м. у адміністративної будівлі колишньої лікарняної амбулаторії.

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 07.02.2008 р порушено провадження у справі за позовом громадянина Бібка О.А. до Коктебельської сільської ради, за участю третьої особи ТОВ «Українські напої» про визнання недійсним рішення сесії Коктебельської сільської ради № 1329 від 31.05.2007 р., яким позивачу наданий дозвіл на оренду комунального майна, а саме: адміністративної будівлі колишньої лікарняної амбулаторії та гаражу.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до Коктебельської селищної ради про необхідність звільнення адміністративної будівлі старої амбулаторії. Рішенням Коктебельської селищної ради № 1717 від 27.03.2008 р. скасований п. 2 рішення Виконкому Коктебельської селищної ради № 178 про надання Бібіку О.А. двох кімнат в адміністративної будівлі колишньої лікарняної амбулаторії.

Однак виселення громадянина не було проведено, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості завершити проекті роботи та розпочати здійснення будівельних робіт на придбаному об'єкту та інвестувати грошові кошти відповідно до графіку внесення інвестицій.

Так, статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

02.06.2008 р. Фондом майна АР Крим була проведена поточна перевірка виконання умов договору купівлі – продажу об'єкту незавершеного будівництва – будинку амбулаторії у смт. Коктебель, признаного укладеним за рішення ГС АР Крим від 15.05.2006 р. у справі № 2-8/7454-2006, про що складений відповідний акт.

Згідно акта перевірки від 02.06.2008 р., відповідачем було встановлено невнесення позивачем інвестицій у строки та  в розмірі, передбачених договором купівлі – продажу, через що позивачу були нараховані штрафні санкції у розмірі 79830,13 грн.

11.06.2008 р. позивач звернувся до Фонду майна АР Крим  з проханням внести зміни до договору купівлі – продажу об'єкту незавершеного будівництва  в частині строків внесення інвестицій у будівництво.

На вказане звернення відповідач листом № 08-10/5735 від 26.06.2008 р. повідомив, що оскільки актом перевірки від 02.06.2008 р. був встановлений факт порушення умов договору та нараховані штрафні санкції, Фонд комунального майна АР Крим, згідно з приписами п. 2.2 Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого Наказом Фонду державного майна України №2041 від 29.10.1998 р., не має підстав для укладення додаткової угоди до договору купівлі – продажу будівлі амбулаторії в смт. Коктебель.

Проте, як свідчать матеріали справи, для виконання будівництва та подальшого інвестування об'єкту, придбаного на підставі договору – купівлі продажу, позивачу необхідно провести демонтаж адміністративної будівлі колишньої лікарняної амбулаторії, дві кімнати з якої  займає для проживання громадянин Бібік О.А., відповідно до рішення Виконавчого комітету Коктебельської сільської ради № 178 від 19.05.2005 р.

Крім того, ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 07.02.2008 р порушено провадження у справі за позовом громадянина Бібка О.А. до Коктебельської сільської ради, за участю третьої особи ТОВ «Українські напої» про визнання недійсним рішення сесії Коктебельської сільської ради № 1329 від 31.05.2007 р., яких позивача надано дозвіл на оренду комунального майна, а саме адміністративної будівлі колишньої лікарняної амбулаторії та гаражу.

Закон України «Про архітектурну діяльність», Закон України «Про основи містобудування», Закон України «Про планування та забудову територій» передбачають при здійсненні будування та планування території враховувати інтереси громадян, а також дотримання встановлених законодавством вимог щодо охорони здоров'я людини.

Отже, у зв'язку з наявністю об'єктивних обставин, які не залежать від ТОВ «Українські напої», позивач фактично був позбавлений можливості розпочати роботи, направлені на виконання ним своїх інвестиційних зобов'язань за договором.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин,  якими сторони  керувалися при укладенні договору,  договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити,  вони не уклали б  договір  або уклали б його на інших умовах.

              Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути   розірваний,     з  підстав, встановлених  частиною  четвертою  цієї  статті,  -  змінений   за рішенням  суду  на  вимогу  заінтересованої  сторони  за наявності одночасно таких умов:

              1) в момент укладення договору сторони виходили  з  того,  що така зміна обставин не настане;

              2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути   після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

             3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того,  на що вона розраховувала при укладенні договору;

             4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

          Отже, ст. 652 ЦК України формулює розгорнені правила, спрямовані на захист інтересів сторін договору у разі істотної зміни обставин. В цьому випадку законодавчо визнано, що зміст прав та обов'язків, які виникли у сторін на підставі договору, доцільно змінити з метою зберегти той баланс інтересів сторін, якого було досягнуто при укладенні договору і який виявився порушеним у зв'язку з істотною зміною обставин. Підставою зміни або розірвання договору може бути істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Визначення істотності змін обставин наводиться в абзаці другому ч. 1 ст. 652 ЦК України.

          Ч. 2 ст. 652 ЦК України встановлює, що у разі недосягнення між сторонами договору згоди щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду  за рішенням суду. Це можливе за наявності одночасно всіх умов, що встановлені п. 1 - 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України. Сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору, повинна довести, що момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в не усуненні причин, які привели до зміни обставин, відсутня. В п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України передбачено поняття вини як непроявлення всієї турботливості та обачності, які вимагались від сторони. Суд звертає увагу на те, що про турботливість та обачність сторони йдеться тільки стосовно усунення причин після їх виникнення. Непроявленню стороною турботливості та обачності стосовно запобіганні настанню цих причин правового значення не надається.

          Суд зазначає, що проживання громадянина у будівлі колишньої лікарняної амбулаторії, котра за планом будування повинна бути демонтована для виконання умов договору купівлі – продажу об'єкту незавершеного будівництва, є по своїй суті істотною зміною обставин, які перешкоджають здійсненню позивачем будівництва (реконструкції) та, відповідно, внесенню інвестиційних зобов'язань будівництва об'єкту у встановлений договором строк. Наявність вказаної обставини була невідома позивачеві на час укладання договору купівлі-продажу.

          Відповідно до п. 3.1 Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого Наказом Фонду державного майна України №2041 від 29.10.1998 р., зміни до договорів купівлі-продажу стосовно  перенесення термінів  виконання зобов'язань на більш пізній строк у порівнянні з терміном, установленим договором, вносяться за таких умов:

    - достатня обґрунтованість потреби внесення таких змін;

    - недопущення зменшення фактичних обсягів зобов'язань, яке може статися внаслідок  можливих  протягом  періоду їх виконання інфляційних процесів.

          Згідно з п. 4.2 Положення якщо ініціатором виступає Покупець, то пропозиції щодо внесення змін до договору купівлі-продажу подаються ним у листі на ім'я керівника органу приватизації, з яким укладався договір.

          В п. 4.3 Положення передбачено, що орган приватизації в тижневий термін з моменту надходження пропозицій щодо внесення змін до договору купівлі-продажу визначає перелік документів, потрібних для розгляду питання та прийняття рішення і повідомляє про це заявника листом.

          До примірного складу цих документів входять:

- техніко-економічне обґрунтування внесення змін до договору;

- уточнений бізнес-план розвитку підприємства в частині інвестиційних зобов'язань;

- звіт про стан виконання Покупцем договірних зобов'язань на день подання пропозиції про внесення змін до договору з підтверджувальними документами;

- проект додаткової угоди, що містить зміни до договору купівлі-продажу;

- письмова згода з проектом додаткової угоди підприємства або акціонерного товариства, майно (пакет акцій) якого було об'єктом купівлі-продажу (відповідно до статуту письмова згода керівника, рішення правління або загальних зборів, завірене печаткою).

          У разі потреби орган приватизації має право вимагати від Покупця подання інших документів для з'ясування доцільності прийняття рішення щодо внесення змін до договору (матеріалів, що підтверджують фінансове становище Покупця, документів, які підтверджують сплату штрафів і пені, нарахованих за невиконання умов договору, тощо).

          Відповідач у листі – відмови в укладенні додатковій угоди посилався на зазначене Положення, однак перелічені документи з позивача не витребував. При цьому, в якості відмови від внесення змін до договору купівлі-продажу відповідач посилається на п. 2. Положення, яким передбачено, що пропозиція, що надійшла після виявлення факту невиконання умов договору купівлі-продажу, не розглядається.

          Однак, суд звертає увагу на те, що в п. 2.3 Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна акцентується, що пункти 2.1 та 2.2 Положення не стосуються випадків, коли додаткова угода до договору укладається на виконання відповідного рішення суду, арбітражного суду.          

   Вказану норму суд вважає такою, що кореспондується зі статтею 124 Конституції України, якою передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

   Положення частини другої статті 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Отже, право особи (зокрема юридичної особи) на судовий розгляд спору, не можуть бути поставлені в залежність від наявності чи відсутності в законах України спеціальних положень про можливість звернення до суду по кожній конкретній категорії справ. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право.

Згідно зі статтею 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України, передбачено, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі та зміна правовідношення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наведені вище обставини є достатнім обґрунтуванням необхідності внесення змін до договору, через що позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські напої» в частині внесення змін до договору купівлі – продажу об'єкту незавершеного будівництва – будинку амбулаторії в смт. Коктебель за конкурсом від 28.02.2006 р. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд визнати недійсним акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі – продажу об'єкту незавершеного будівництва будівлі амбулаторії, розміщеної за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, визнаного укладеним рішенням Господарського суду АР Крим від 15.05.2006 р. у справі № 2-8/7454-2006.

З цього суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів” №02-5/35 від 26.01.2000 р. (з наступними змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу —це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт —це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Як вбачається з матеріалів справи, актом від 02.06.2008 р. поточної перевірки виконання умов договору купівлі – продажу об'єкту незавершеного будівництва – будинку амбулаторії у смт. Коктебель, признаного укладеним за рішення ГС АР Крим від 15.05.2006 р. у справі № 7454-2006 встановлено невиконання позивачем умов договору купівлі – продажу об'єкту незавершеного будівництва в частині внесення інвестицій через що позивачу нарахована штрафна санкція у розмірі 79830,13 грн.

Згідно з пунктом 6.2 Роз'яснень не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, різного роду листи, інформації, роз'яснення тощо, у зв'язку з тим, що не мають обов'язкового характеру для виконання.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України. Одним із таких способів, як указано у пункті 10 частини 1 названої вище статті, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади. органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 20 ГК України серед актів, визнання незаконними які передбачено статтею 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Проте, оскаржуваний акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі – продажу об'єкту незавершеного будівництва – будинку амбулаторії у смт. Коктебель, признаного укладеним за рішення ГС АР Крим від 15.05.2006 р. у справі № 7454-2006, не є актом нормативного характеру, оскільки він не має обов'язкового характеру та не може вважатися документом, який тягне певні правові наслідки, а напроти зазначений акт лише фіксує встановлені порушення та у подальшому може бути підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» та ст. 22 розділу 5 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації)», шляхом звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій.

          Відповідно до частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спір в частині визнання недійсним акта поточної перевірки виконання умов договору купівлі – продажу об'єкту незавершеного будівництва будівлі амбулаторії, розміщеної за адресою: м. Феодосія, смт. Коктебель, визнаного укладеним рішенням Господарського суду АР Крим від 15.05.2006 р. у справі № 2-8/7454-2006, за предметною ознакою не підвідомчий господарському суду, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту ”б” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» в новій редакції із позовних заяв немайнового  характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного            характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство розмір ставки державного мита становить 5 неоподатковуваних мінімум доходів громадян (85,00 грн.).

Позивачем заявлені позовні вимоги немайнового характеру, зокрема про внесення змін до договору та про визнання недійсним акта.

Вказані вимоги пов'язані однією підставою виникнення, через що розмір державного мита, яке позивач повинен був сплатити при зверненні до суду, складає 85,00 грн. У той же час, з платіжного доручення  № 102 від 01.08.2008 р., доданого до позовної заяви, вбачається, що держмито сплачено у розмірі 17,00 грн.

Отже, недоплачене держмито у розмірі 68,00 грн. підлягає стягненню з ТОВ «Українські напої» в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Змінити договір купівлі – продажу об'єкту незавершеного будівництва – будинку амбулаторії в смт. Коктебель за конкурсом від 28 лютого 2006 року, укладений між Представництвом Фонду комунального майна АР Крим у м. Феодосія та ТОВ «Українські напої», виклавши пункти 5.3 та 5.9 у наступній редакції:

«5.3. Завершити будівництво житлового багатоповерхового будинку до тридцять першого грудня дві тисячі дванадцятого року з наступною передачею вбудованої амбулаторії на 100 відвідувань на день у власність територіальної громади Коктебельської селищної ради, забезпечити виконання вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час будівництва і подальшого введення в експлуатацію об'єкта, профіль діяльності об'єкта Покупець визначає самостійно,  Покупець відшкодовує витрати на підготовку об'єкта приватизації».

«5.9. Загальний обсяг інвестицій складає 8000000 (вісім мільйонів) гривень з наступним графіком внесення інвестицій:

Інвестиції вносити з урахуванням індексу інфляції від дати, передбаченої першою редакцією Договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - будинку амбулаторії в смт. Коктебель за конкурсом, укладеного 28.02.2006 року, до дати фактичного внесення.»

3. В іншій частини позову провадження у справі припинити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські напої»  (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 20, ідентифікаційний код 30603148)  в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 37440405)  державне мито в розмірі  68,00 грн.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.