Ухвала

від 19.11.2008 по справі 5/36-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/36-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

19 листопада 2008 р.                                                                                   № 5/36-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., –головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Малетича М.М.

розглянувши касаційну скаргу

акціонерного комерційного банку "Правекс-банк", м. Київ

на ухвалувід 26.06.2007 р. господарського суду Вінницької області

у справі№ 5/36-06 господарського суду Вінницької області

за заявоюХмельницької об'єднаної державної податкової інспекції (Літинське відділення), м. Хмільник Вінницької області

досільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", с. Микулинці Літинського району Вінницької області

провизнання банкрутом

представники сторін  в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.02.2006 р. за заявою Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції (Літинське відділення) (далі –Ініціюючий кредитор, Інспекція) порушено провадження у справі № 5/36-06 про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" (далі –Банкрут, Товариство) в порядку Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Вінницької області від 21.09.2006 р. визнано боржника –сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба", банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру з призначенням ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Томашука М.С.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.06.2007 р. (суддя В. Бенівський) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Банкрута, ухвалено ліквідувати Банкрута, як юридичну особу, та припинено провадження у справі.   

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, акціонерний комерційний банк "Правекс-банк" (далі – Банк), посилаючись, зокрема, на ст. 107 ГПК України,  звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.06.2007 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. ст. 31, 14, 23, 26, 30, 32, 34 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

У зв'язку зі зверненням акціонерного комерційного банку "Правекс-банк" з касаційною скаргою на вищезгадану ухвалу суду, Вищий господарський суд України ухвалою від 22.10.2008 року розгляд скарги призначив на 19.11.2008 року о 14 год. 10 хв., про що сторони у справі та заявник касаційної скарги були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи та касаційну скаргу в даному судовому  засіданні, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 11113 ГПК України  встановлено, що касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, передбачені цим Кодексом та Законом про банкрутство.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону, є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядки майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Стаття 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор –це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами  вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Заявник касаційної скарги, позиціонуючи себе кредитором Банкрута, зазначив, що його вимоги до Товариства виникли в силу зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії, строк користування кредитними коштами за умовами якого, з урахуванням внесених додатковими угодами змін, закінчився 01.10.2005 року. У зв'язку із невиконанням зобов'язань за вказаним договором на укладеному в забезпечення  повернення кредиту договорі застави 04.04.2006 року вчинений виконавчий напис нотаріуса про стягнення з Товариства заборгованості за період з 01.09.2004 року по 04.04.2006 року.

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення конкурсними кредиторами вимог до боржника, що виникли до порушення провадження у справі, який (порядок) включає також подання протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення  провадження  у  справі  про  банкрутство до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

Неподання конкурсним кредитором у визначений термін заяви із вимогами до боржника має правові наслідки, передбачені п. 2 ст. 14 Закону про банкрутство, які полягають у тому, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання,  або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, висновок про що був зроблений судом першої інстанції в ухвалі від 13.06.2006 року, якою  затверджений реєстр вимог кредиторів до Банкрута.

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство погашені вимоги  кредиторів  -  задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно  до  цього Закону вважаються погашеними.

Незважаючи на визначені обставини справи та зміст викладених норм законодавства, а також на те, що провадження у даній справі про банкрутство здійснювалось за загальною процедурою та публікація оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства дана в газеті "Голос України" від 08.04.2006 року,  заявником касаційної скарги не були враховані викладені положення  ст. 1, п.п. 1, 2 ст. 14 Закону щодо правових наслідків  неподання у встановлений законом термін заяви із вимогами конкурсного кредитора, зокрема позбавлення належних кредитору, як стороні у справі про  банкрутство, прав, у тому числі  щодо оскарження  судових рішень у справі про банкрутство.

          Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства, касаційна інстанція дійшла висновку, що Банк не є кредитором Банкрута, оскільки не звернувся у встановлений законом термін із вимогами до Товариства, у зв'язку з чим Банк не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, а тому Банк не має права подавати касаційну скаргу на оскаржувану ухвалу в порядку, передбаченому положеннями частини 3 ст. 11113 ГПК України.  

Щодо обґрунтування заявником свого права звернення із касаційною скаргою на оскаржувану ухвалу із посиланням на положення ст. 107 ГПК України, колегія суддів звертає увагу на те, що норми вказаної статті передбачають право осіб (сторін у господарській справі, прокурора та осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків) на касаційне оскарження рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанови апеляційного суду, тоді як порядок касаційного оскарження ухвал місцевого або апеляційного господарського суду визначений положеннями згаданої ст. 11113  ГПК України.  

При цьому, колегія суддів враховує, що судом першої інстанції згідно ухвали, яка була прийнята після винесення оскаржуваної ухвали - 22.04.2008 року за результатами розгляду поданої Банком заяви про визнання грошових вимог до Банкрута  в сумі 69 334 грн. 91 коп.,  відмовлено у задоволенні  такої заяви, а відповідна ухвала від 22.04.2008 року  Банком  не оскаржувалась, не скасована та набрала законної сили.  

Згідно п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд  припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та застосовуючи аналогію з вищевказаною процесуальною нормою, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Банком касаційної скарги на ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.06.2007 року не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку касаційного провадження, у зв'язку з чим касаційне провадження за скаргою Банку на ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.06.2007 року підлягає припиненню.

З урахуванням наведеного та керуючись  ст.ст. 1, 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 1 ст. 80 та ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

1. Припинити касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного комерційного банку "Правекс-банк" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.06.2007 року у справі № 5/36-06.

Головуючий                                                                       Б.М. Поляков

         Судді                                                                                    В.М. Коваленко                                                                           

                                                                                                       М.М. Малетич