Рішення

від 10.11.2008 по справі 9934-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9934-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.11.2008Справа №2-7/9934-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримторгпрес» (95017, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, б. 41;  95051, м. Сімферополь, вул. Елеваторна, 4, ідентифікаційний код 25125808)

До відповідача Приватного підприємства «Інфо–Пресс-Крим»  (95047, м. Сімферополь,  вул. Глухова, б. 33/2, кв. 1, ідентифікаційний код 32443503)

Про  розірвання договору та стягнення 51 500, 00 грн.

Суддя ГС АР Крим  І.І.Дворний

представники:

Від позивача –  Войціцький  В.Л. – предств., дов. б/н від 14.10.2008р.

Від відповідача  -  не з'явився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримторгпрес» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Інфо–Пресс–Крим», в якій просить суд розірвати укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 28.03.2006 р., реєстр. №1397, та стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 51 500, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору відповідачем не була здійснена передача корпоративних прав  в обумовлений строк, не зважаючи на здійснену попередню оплату у сумі 51 500, 00  грн. Вказане порушення позивач розцінює як істотне, що надає право вимагати розірвання договору у порядку статті 651 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму перерахованих коштів як безпідставно отримане майно.

Відповідач у судове засідання  двічі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

28.03.2006 р. між Приватним підприємством „Інфо-Пресс-Крим” в особі засновника та директора Тріпотень С. В. (Продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю  „Кримторгпрес” в особі директора Ломакіна С. В. (Покупець) був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі – продажу, згідно з п. 1 якого Продавець передав, а Покупець придбав  корпоративні права на Приватне підприємство „Інфо-Пресс-Крим” (АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Глухова, б. 33/2, кв. 1), які визначені Статутом підприємства, а також право на фірмове найменування Приватного  підприємства „Інфо-Пресс-Крим”.

Згідно з п. 3 договору під корпоративними правами, які визначені в п. 1 договору, розуміється право на управління, отримання прибутку, а також активів підприємства у випадку його ліквідації відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 6 договору Продавець бере на себе обов'язок протягом 5 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору передати Покупцю бухгалтерську, господарську та іншу (у тому числі особисті справи та трудові книжки працівників) документацію підприємства, а також печаті, штампи підприємства за актом прийому-передачі, який підписується сторонами та скріплюється печатями.

Згідно з п. 12 договору продаж корпоративних прав був здійснений на суму 51500 грн., яку Покупець сплачує Продавцеві шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Продавця (зазначений в договорі) протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього договору.

Матеріали справи свідчать, що на виконання взятих на себе за договором обов'язків позивач у встановлений договором строк перерахував відповідачеві грошові кошти у сумі 51 500,00 грн., про що свідчить відповідне платіжне доручення №187 від 28.03.2006 р.

Проте, в обумовлені договором строки відповідачем не була здійснена передача корпоративних прав, документації, штампів та печаток підприємства, що стало підставою для звернення Товариства  з обмеженою відповідальністю «Кримторгпрес»  до суду з позовом про розірвання договору та стягнення з Приватного підприємства „Інфо-Пресс-Крим” попередньо сплачених грошових коштів у сумі 51 500, 00 грн., які позивач кваліфікує як безпідставно набуті кошти.

 Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів виконання ним договірних обов'язків в частині передачі корпоративних прав, документації, штампів та печаток підприємства, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід мати на увазі, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Суд вважає, що допущені відповідачем порушення умов договору купівлі-продажу від 06.03.2008 р. та законодавства є істотними, оскільки в повній мірі позбавили позивача того, на що він розраховував при укладанні договору – на отримання корпоративних прав на ПП «Інфо–Пресс-Крим».

Верховним Судом України з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі N 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова названого суду від 17.06.2008 N 8/32пд). Аналогічна позиція викладена в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримторгпрес” в частині розірвання спірного договору є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім того, ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином, враховуючи те, що договір купівлі-продажу від 06.03.2008 р., є розірваним, а тому підстава для отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 51500,00 грн., відпала, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримторгпрес» про стягнення з Приватного підприємства «Інфо–Пресс-Крим» грошових коштів у розмірі 51500,00 грн. також підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати укладений 06.03.2008 р. між Товариством  з обмеженою відповідальністю «Кримторгпрес» (95017, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, б. 41; 95051, м. Сімферополь, вул. Елеваторна, 4, ідентифікаційний код 25125808) та Приватним підприємством «Інфо–Пресс-Крим» (95047, м. Сімферополь, вул. Глухова, б. 33/2, кв. 1, ідентифікаційний код 32443503) договір купівлі-продажу, реєстраційний № 1397.

3.          Стягнути з Приватного підприємства «Інфо–Пресс-Крим»  (95047, м. Сімферополь,  вул. Глухова, б. 33/2, кв. 1, ідентифікаційний код 32443503) на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю «Кримторгпрес» (95051, м. Сімферополь, вул. Елеваторна, 4, ідентифікаційний код 25125808)  грошові кошти у розмірі 51 500, 00 грн., 600,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.