Ухвала від 17.05.2012 по справі 2/359-5/10а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 р. Справа № 80854/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Гінди О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області на ухвалу господарського суду Львівської області від 14.10.2009 року у справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області до Львівської обласної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення 1137467,58 грн., -

ВСТАНОВИЛА :

В березні 2007 року Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Львівської обласної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення 1137467,58 грн.

Ухвалою суду від 25.04.2007 р. провадження у справі зупинено до вирішення по суті у Верховному Суді України скарги Державної інспекції з контролю за цінами на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.11.06 р.

15.09.2009 року позивачем подано клопотання про вжиття судом заходів забезпечення позову відповідно до ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на відчуження будь-яких його активів, в тому числі рухомого і нерухомого майна, що належить відповідачу на праві власності, господарського відання, оперативного управління та інших, незаборонених чинним законодавством, за винятком операцій з Держбюджетом та іншими державними цільовими фондами, на суму застосованих економічних санкцій у розмірі 1 137 467,58 грн.

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Львівської області від 14.10.2009 року у задоволенні в задоволенні заяви Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про вжиття заходів забезпечення за її позовом до Державної інспекції з контролю та охороною земель в Тернопільській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нову, якою задоволити заяву в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що згідно із ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зокрема, якщо для відновлення прав, свобод та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області у даній справі заявила позовні вимоги про стягнення економічних санкцій відповідно до законодавства про ціни і ціноутворення до Державного бюджету України. Забезпечення адміністративного позову шляхом заборони відповідачу здійснювати дії по відчуженню майна на суму санкцій направлене на охорону прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду та вчасного і повного стягнення коштів до Держбюджету України.

Відповідач не визнав позовні вимоги та відмовляється добровільно виконати рішення суду у випадку винесення його на користь Держінспекції цін. Відтак, для примусового виконання рішення суду слід буде звернутися до органу ДВС, який без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суттєво затягне виконання рішення суду та необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для його виконання.

Відмовляючи в забезпеченні позову з мотивів того, що не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, суд не врахував того, що підставою для забезпечення позову згідно із ст. 117 КАС України є також те, що для відновлення прав, свобод чи інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Зазначає, що згідно із ч.4 ст. 177 КАС України встановлено такий спосіб забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії. Відтак, судом невірно зазначено, що такого способу як заборона вчиняти дії по відчуженню майна не передбачено Кодексом адміністративного судочинства, оскільки ним не зазначено конкретний перелік дій. Тобто, такі дії на думку позивача, визначаються в кожній конкретній судовій справі позивачем з умовою, що вони будуть направлені на забезпечення адміністративного позову. Крім того, даним Кодексом передбачено, що у випадку відмови у задоволенні позовних вимог, суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову. Відтак, той факт, що на даний момент розгляд справи не завершений, не може бути підставою для відмови у задоволенні даного клопотання.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в заяві Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області суд першої інстанції виходив з того, що частиною першою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави забезпечення позову, згідно яких такі допускаються судом, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності дії суб'єкта владних повноважень.

Частинами 3 та 4 статті 117 КАС України передбачено вичерпний перелік заходів забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом за достатніх для цього підстав.

Як вбачається з клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, позивач лише зазначив у ньому, що без вжиття таких заходів стягнення економічних санкцій може бути неможливим через те, що є вірогідність вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від їх сплата, що, на думку суду, не є обґрунтуванням такого роду клопотання. Жодних доказів на необхідність застосування заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб позивач суду не представив.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що передбачені ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України обставини для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, тому клопотання не підлягає до задоволення.

Враховуючи, що провадження у справі поновлено для розгляду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову за адміністративним позовом у задоволені якого відмовлено, суд вважає за доцільне зупинити провадження у справі до вирішення по суті у Верховному Суді України скарги Державної інспекції з контролю за цінами на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.11.06 р.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У зазначеній статті, разом зі статтею 118 КАСУ, закріплено інститут забезпечення адміністративного позову. Ця стаття визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Положення статті покликані гарантувати виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень (стаття 14 КАСУ). Найкращий європейський досвід щодо забезпечення адміністративного позову в адміністративному судочинстві акумульовано у Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року. Положення Рекомендації враховані при розробці інституту забезпечення адміністративного позову в Україні.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

За частиною першою зазначеної статті підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Як вбачається з клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, позивач лише зазначив у ньому, що без вжиття таких заходів стягнення економічних санкцій може бути неможливим через те, що є вірогідність вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від їх сплата, що, на думку суду, не є обґрунтуванням такого роду клопотання. Жодних доказів на необхідність застосування заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб позивач суду не представив.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що передбачені ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України обставини для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, тому клопотання не підлягає до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 14.10.2009 року у справі № 2а-2/359-5/10А - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді В.М. Багрій

О.М. Гінда