Рішення

від 21.05.2012 по справі 2/5007/49/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" травня 2012 р. Справа № 2/5007/49/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №1 від 01.01.12.)

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Житомирпропансервіс" (м.Житомир)

до Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (с.Дубовий Гай Овруцький район Житомирська область)

про стягнення 27077,17 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 27077,17 грн., з яких: 24532,08 грн. боргу за газ скраплений поставлений згідно договорів купівлі-продажу № 60 від 06.06.11 та № 215/11 від 08.08.11, 147,20 грн. інфляційних нарахувань, 129,05 грн. 3% річних та 627,84 грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу та просить стягнути з відповідача 9532,08грн. боргу за поставлений газ, 147,20грн. інфляційних, 129,05грн. 3% річних, 627,84грн. пені.

За нормами ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством "Житомирпропансервіс" (продавець/позивач) та Державним підприємством "Овруцьке лісове господарство" (покупець/ відповідач) були укладені договори купівлі-продажу зрідженого (скрапленого) газу № 60 від 06.06.11 та № 215/11 від 08.08.11 (а.с.19,20).

Відповідно до п.п.1.1 договорів, продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця газ зріджений (скраплений), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Так, згідно розрахунку позивача, на виконання умов договорів позивач передав відповідачу товар (газ) на загальну суму 769454,99 грн. (а.с.5-6).

Згідно п.5.1 договору №60, розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця з відстрочкою платежу п'ять банківських днів, з моменту отримання відповідного документу.

Згідно п.4.4 договору №215/11, оплата товару проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі п'яти календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, згідно даних позивача, відповідач в порушення умов зазначених договорів щодо своєчасної та повної оплати за вказаний товар розрахувався з позивачем частково, в сумі 744922,91 грн., внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду сума боргу становила 24532,08грн.

04.05.12, після подачі позову до суду (03.05.12), відповідач погасив частину боргу в розмірі 15000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1331 (а.с.35).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 9532,08грн. (24532,08-15000) обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 6.2 та п.6.4. договорів просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 627,84 грн.(а.с.7).

Згідно ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6.2 договору №60 та п.6.4 договору №215/11 зазначених договорів, у випадку невиконання покупцем умов проведення розрахунків за товар, покупець зобов'язався сплатити продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 147,20 грн. інфляційних та 129,05 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовольняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 12077,17грн., з яких: 9532,08грн. боргу, 627,84грн. пені, 147,20грн. інфляційних, 129,05грн. 3% річних.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (11103, с.Дубовий Гай, Овруцький район, Житомирська область; код 00991887) на користь Приватного підприємства "Житомирпропансервіс" (10029, м.Житомир, вул.Чапаєва 7, офіс 306, ідентифікаційний код 36297805) - 9532,08 грн. боргу, 627,84грн. пені, 147,20грн. інфляційних нарахувань, 129,05 грн. 3% річних, 1609,50грн. витрат на оплату судового збору.

3.Повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству "Житомирпропансервіс" (10029, м.Житомир, вул.Чапаєва 7, офіс 306, ідентифікаційний код 36297805) зайво сплачений судовий збір в розмірі 31,50грн. (тридцять одна грн.50коп.) сплачений за платіжним дорученням №1614 від 27.04.12 на суму 1641,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)