Рішення

від 21.05.2012 по справі 8/5014/851/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.12 Справа № 8/5014/851/2012

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне управління", м. Луганськ, -

про стягнення 23361 грн. 95 коп..

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Антоновій І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2 -представник, -довіреність №1489 від 15.09.10 року; ОСОБА_3 -представник, - довіреність №1489 від 15.09.10 року;

від відповідача -представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору : позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 18854,60 грн., 3% річних за період з 01.02.08 року по 01.04.12 року у сумі 1242,78 грн. та інфляційних нарахувань за період з 01.02.08 року по 26.03.12 року у сумі 3264,57 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне управління" (далі -ТОВ "ЖЕУ") умов наступних договорів на послуги по збору, вивозу, захороненню твердих побутових відходів:

№2, укладеного між сторонами 01.01.09 року;

№3, укладеного між сторонами 01.02.09 року;

№12, укладеного між сторонами 01.01.10 року;

№39, укладеного між сторонами 01.04.10 року;

№40, укладеного між сторонами 01.01.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 19.04.12 року до 03.05.12 року та з 03.05.12 року до 21.05.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача, невиконанням сторонами вимог ухвали в частині надання витребуваних документів, а також з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази.

До початку судового засідання 21.05.12 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та виконав вимоги суду.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки до суду не повідомив, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;54;55;69 та ін.).

Станом на день вирішення спору по суті оператор поштового зв'язку повернув до суду письмове повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду про порушення провадження у справі.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним відповідно до приписів ст.64 ГПК України вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, а також те, що відповідач належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, керуючись ст.4 3 ,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити вирішення цього спору по суті у даному судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.01.09 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) у простій письмовій формі укладено договір №2 на послуги по збору, вивозу, захороненню твердих побутових відходів, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець надає йому послуги по збору, вивозу, захороненню твердих побутових відходів (далі - послуги) з об'єктів замовника, здійснює їх розміщення та захоронення на міському полігоні твердих побутових відходів (ТПВ) (п.1.1).

Оплата за послуги замовником здійснюється поетапно, щомісячно, за фактом надання послуг відповідно до актів надання послуг (п.2.1).

Об'єм послуг становить вивезення 89 контейнерів побутових відходів за ціною 19,00 грн. за 1 контейнер (п.2.2), на суму 1691,00 грн. (без ПДВ) (п.2.3).

Згідно пункту 3.2.5 договору замовник зобов'язаний своєчасно та у встановлені строки здійснювати оплату за надані послуги відповідно до п.2.1 цього договору (п.3.2.5).

Виконавець зобов'язаний здійснювати згідно графіку вивезення, розміщення та захоронення побутових відходів на міському полігоні ТПВ (п.4.2.4).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє у період з 01.01.09 року по 31.01.09 року (п.6.1) (а.с.7).

01.02.09 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) у простій письмовій формі укладено аналогічний за змістом договір №3, відмінність якого від договору №2 від 01.01.09 року полягає у тому, що згідно п.2.2. річний обсяг послуг становить вивезення 880 контейнерів побутових відходів за ціною 25,00 грн. за вивезення 1 контейнера, на суму 22000,00 грн. (без ПДВ) на рік (п.2.3).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.09 року (п.6.1) (а.с.60-61).

01.01.10 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) у простій письмовій формі укладено аналогічний за змістом договір №12, відмінність якого від договору №2 від 01.01.09 року полягає у тому, що згідно п.2.2. приблизний річний обсяг послуг становить вивезення 180 куб. метрів побутових відходів за ціною 33,33 грн. (у т.ч. ПДВ) за вивезення 1 куб. метра (п.2.2), на загальну суму 5999,40 грн. (з ПДВ) (п.2.3).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє з 01.01.10 року до 31.03.10 року (п.6.1) (а.с.8).

01.04.10 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) у простій письмовій формі укладено аналогічний за змістом договір №39, відмінність якого від договору №2 від 01.01.09 року полягає у тому, що згідно п.2.2. приблизний річний обсяг послуг становить вивезення 540 куб. метрів побутових відходів за ціною 33,33 грн. (у т.ч. ПДВ) за вивезення 1 куб. метра (п.2.2), на загальну суму 17998,20 грн. (у т.ч. ПДВ) (п.2.3).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє з 01.04.10 року до 31.12.10 року (п.6.1) (а.с.9).

01.01.11 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) у простій письмовій формі укладено аналогічний за змістом договір №40, відмінність якого від договору №2 від 01.01.09 року полягає у тому, що згідно п.2.2. приблизний річний обсяг послуг становить вивезення 720 куб. метрів побутових відходів за ціною 33,33 грн. (у т.ч. ПДВ) за вивезення 1 куб. метра (п.2.2), на загальну суму 23997,60 грн. (у т.ч. ПДВ) (п.2.3).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє з 01.01.11 року до 31.12.11 року (п.6.1) (а.с.10).

Судом звернуто увагу на те, що у жодному з договорів не визначена конкретна дата, не пізніше якої замовник повинен сплатити на користь виконавця вартість наданих послуг.

У пунктах 2.1 кожного з договорів визначено, що оплата за послуги замовником здійснюється поетапно, щомісячно, за фактом надання послуг відповідно до актів надання послуг, - з огляду на що суд дійшов висновку, що оплата за кожним з договорів та актів повинна бути здійснена замовником не пізніше останнього дня відповідного місяця, у якому складено акт.

На підтвердження факту виконання умов вищезазначених договорів позивач надав до справи наступні акти здачі-приймання робіт (послуг) на загальну суму 57687,60 грн.:

1)до договору №2 від 01.01.09 року:

№ОУ-0000001 від 29.01.09 року на суму 1691,00 грн. (а.с.11);

2)до договору №3 від 01.02.09 року:

№ОУ-0000005 від 28.02.09 року на суму 2000,00 грн.;

№ОУ-0000006 від 31.03.09 року на суму 2000,00 грн.;

№ОУ-0000010 від 30.04.09 року на суму 2000,00 грн.;

№ОУ-0000012 від 31.05.09 року на суму 2000,00 грн.;

№ОУ-0000014 від 30.06.09 року на суму 2000,00 грн.;

№ОУ-0000017 від 31.07.09 року на суму 2000,00 грн. (а.с.12-16);

№ОУ-0000021 від 31.08.09 року на суму 2000,00 грн.;

№ОУ-0000022 від 30.09.09 року на суму 2000,00 грн.;

№ОУ-0000024 від 31.10.09 року на суму 2000,00 грн.;

№ОУ-0000026 від 30.11.09 року на суму 2000,00 грн.;

№ОУ-0000030 від 29.12.09 року на суму 2000,00 грн. (а.с.17-20), - а разом на суму 22000,00 грн.;

3)до договору №12 від 01.01.10 року:

№ОУ-0000004 від 29.01.10 року на суму 1999,80 грн.;

№ОУ-0000016 від 28.02.10 року на суму 1999,80 грн.;

№ОУ-0000032 від 31.03.10 року на суму 1999,80 грн.;

№ОУ-0000057 від 30.04.10 року на суму 1999,80 грн.;

№ОУ-0000074 від 31.05.10 року на суму 1999,80 грн.;

№ОУ-0000084 від 30.06.10 року на суму 1999,80 грн.;

№ОУ-0000103 від 31.07.10 року на суму 1999,80 грн.;

№ОУ-0000119 від 31.08.10 року на суму 1999,80 грн.;

№ОУ-0000142 від 30.09.10 року на суму 1999,80 грн.;

№ОУ-0000160 від 31.10.10 року на суму 1999,80 грн.;

№ОУ-0000190 від 30.11.10 року на суму 1999,80 грн.;

№ОУ-0000211 від 31.12.10 року на суму 1999,80 грн. (а.с.21-27), - а разом на суму 23997,60 грн.;

3)до договору №40 від 01.01.11 року:

№ОУ-0000017 від 31.01.11 року на суму 1999,80 грн.;

№ОУ-0000038 від 28.02.11 року на суму 1999,80 грн.;

№ОУ-0000070 від 31.03.11 року на суму 1999,80 грн.;

№ОУ-0000098 від 30.04.11 року на суму 1999,80 грн.;

№ОУ-0000140 від 31.05.11 року на суму 1999,80 грн.; (а.с.17;28-29), - а разом на суму 9999,00 грн.

Позивач стверджує, що він в ході виконання вищезазначених договорів надав відповідачеві послуг на загальну суму 86765,60 грн., з яких відповідач йому сплатив лише 67911,00 грн., у зв'язку з чим, на думку позивача, залишок суми боргу становить 18854,60 грн. (а.с.2-3).

Однак з викладеного вбачається, що позивач, визначаючи залишок суми боргу, припустився арифметичної помилки, - оскільки 86765,60 грн. -67911,00 грн. становить 16926,60 грн., а не 18854,60 грн.

Отже, сума основного боргу становить 16926,60 грн.; інші докази щодо розміру суми основного боргу позивачем до справи не надані.

Відповідач її не спростував та не оспорив.

Позивач, з огляду на те, що відповідач не сплатив йому суму залишку основного боргу, 22.03.12 року за вих. №б/н спрямував на його адресу претензію на суму 18854,60 грн., у якій висунув вимогу про його погашення у 7-миденний строк (а.с.34).

Відповідач претензію отримав 26.03.12 року (а.с.35), але заходів до погашення боргу не вжив, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що термін для сплати основного боргу є таким, що настав на день звернення позивача до суду з цим позовом.

На суму основного боргу позивач нарахував:

3% річних за період з 01.02.08 року по 05.04.12 року у сумі 1242,78 грн. (а.с.30);

інфляційні нарахування за період з 01.02.08 року по 26.03.12 року у сумі 3264,57 грн. (а.с.31-33).

Оскільки обидва розрахунки мають очевидні недоліки, а саме:

1)позивач надав до справи документальні докази укладення вищезгаданих договорів, починаючи з 01.01.09 року, - але з невідомих причин просить стягнути 3% річних та інфляційні нарахування, починаючи з 01.02.08 року, - тобто до укладення договорів;

2)обидва розрахунки позивачем складені без посилання на конкретний договір та період нарахування 3% річних та інфляційних збитків, що суперечить приписам п.5 ч.2 ст. 54 ГПК України, яка містить імперативну вимогу до позивача: разом з позовною заявою надати обґрунтований розрахунок позову; крім того, наявні розрахунки не надають суду можливості чітко визначити, за яким саме договором, за який період та у якій сумі слід визначати 3% річних та інфляційні нарахування, заявлені позивачем до стягнення.

З метою усунення цього недоліку суд зобов'язав позивача надати такі розрахунки, але позивач їх не надав, посилаючись на неможливість їх складення (пояснення від 03.05.12 року) (а.с.56).

З урахуванням викладеного, обставин справи та наявних у ній доказів, керуючись ст.ст.4 3 ,32-34,36,65 та 115 ГПК України, суд при вирішенні цього спору не приймає до уваги в якості належних та допустимих доказів розрахунки суми 3% річних та інфляційних нарахувань, наданих до справи позивачем разом з позовною заявою (а.с.30-33).

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як сказано у ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'зання.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

Отримавши надані послуги, споживач (відповідач по справі) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.

Однак відповідач у вказаний термін вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частин 1 та 2 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором, - тобто порушив зобов'язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Відповідно до п. 3 статті 611 ЦКУ у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, - сплата неустойки.

Як встановлено частинами 1 та 2 статті 614 ЦКУ, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не

встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частинами 1-3 статті 623 Цивільного кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При вирішення цього спору суд дійшов висновку, що позивач частково довів законність та обґрунтованість суми основного боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню у сумі 16926,60 грн.

При вирішенні спору в частині стягнення інфляційних нарахувань суд керується ст.625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом взято до уваги те, що позивач в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань не довів законність та обґрунтованість своїх вимог, без поважних причин на вимогу суду не надав належний розрахунок цих двох сум, а тому позов відповідно до приписів п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України в частині стягнення 3% річних у сумі 1242,78 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 3264,57 грн. підлягає залишенню без розгляду.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково -на суму основного боргу у розмірі 16926,60 грн. - з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Відповідно до ст.ст. 44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного цивільного законодавства України, а саме: 1166,14 грн.

Частка судового збору у розмірі 132,83 грн. у зв'язку з відмовою судом у стягненні частини основного боргу у розмірі 1928,00 грн. (18854,60 грн. -16926,60 грн.) покладається на позивача.

Частка судового збору у сумі 310,53 грн. (1609,50 грн. -1166,14 грн. -132,83 грн.) підлягає поверненню на користь позивача на підставі п.4 ч.1 ст. 7 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір".

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 527, 530, 901 та 903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49, 75 та 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне управління», ідентифікаційний код 01242780, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Цимлянська, 5, - на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - основний борг за надані послуги з вивезення твердих побутових відходів у сумі 16926 (шістнадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 60 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне управління»щодо стягнення частки основного боргу у сумі 1928 (одна тисяча дев'ятсот двадцять вісім) грн. 00 коп. -відмовити.

4.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне управління" в частині стягнення 3% річних у сумі 1242,78 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 3264,57 грн. - залишити без розгляду.

5.Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - судовий збір у сумі 310 (триста десять) грн. 53 коп.

Підставою для повернення зазначеної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 21.05.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 23 травня 2012 року.

Суддя А.П.Середа