Рішення

від 15.05.2012 по справі 35/17-4654-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2012 р.Справа № 35/17-4654-2011

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Облпаливо"

до відповідачів Одеської залізниці

Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька паливно-транспортна компанія"

про стягнення 8228,32грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь

Від позивача: Філіпенко Н.О.;

Від відповідача Одеської залізниці : ОСОБА_3, довіреність від 03.01.12р.;

Від відповідача ТОВ"Донецька паливно-транспортна компанія": не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "Виробниче об`єднання "Облпаливо", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Одеської залізниці про стягнення збитків у розмірі 8228,32грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.11р. порушено провадження у справі №35/17-4654-2011.

01.12.11р. позивач подав клопотання(вх.№41373/2011 від 01.12.11р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи оригінали: накладної, комерційного акту та акту загальної форми.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані документи.

22.12.11р. позивач подав супровідний лист(вх.№44351/2011 від 22.12.11р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи довідку про сплату вантажу та платіжне доручення №2428 від 11.05.11р.

Судом залучено до матеріалів справи надані документи.

За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 22.12.11р. строк вирішення спору по справі №35/17-4654-2011 було продовжено до 22.01.12р., в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.01.12р. залучено Донецьку паливно-транспортну компанію до участі у справі №35/17-4654-2011 у якості іншого відповідача, в порядку ст.24 ГПК України.

16.02.12р. позивач подав супровідний лист(вх.№5075/2011 від 16.02.12р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи оригінал фіскального чеку від 03.02.12р. та опису вкладення.

Судом залучено до матеріалів справи надані документи.

На підставі розпорядження голови суду від 13.03.2012р., у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді господарського суду Одеської області Гута С.Ф., справу №35/17-4654-2011 передано на розгляд судді Панченко О.Л.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.03.12р. прийнято справу №35/17-4654-2011 до провадження судді Панченко О.Л.

Приймаючи до уваги, що суддя Гут С.Ф. повернувся з відрядження, розпорядженням голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 26.03.12р. передано справу №35/17-4654-2011 на розгляд судді господарського суду Одеської області Гут С.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.12р. прийнято справу № 35/17-4654-2011 до провадження судді Гут С.Ф.

Відповідач Одеська залізниця проти позову заперечує, з підстав які викладені у запереченні на позов(вх.№41372/2011 від 01.12.11р.) та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає про те, що завантаження вантажу проводилося на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Вагон з вантажем на станцію прибув в технічно справному стані, що підтверджується комерційним актом з зазначенням навантаження нижче бортів 50-60см, вантаж не марковано. Всі ці обставини, на думку залізниці вказують на те, що залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схоронному стані. Відповідно до п. а) ст. 111 Статуту залізниць України, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу. Крім того, зазначає, що позивач не підтвердив кількість та вартість відправленого вантажу, що суперечить ст. 115 Статуту залізниць України, яка встановлює, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника.

11.01.12р. від позивача надійшли письмові заперечення на заперечення відповідача Одеської залізниці(вх.№613/2012 від 11.01.12р.).

Відповідач ТОВ"Донецька паливно-транспортна компанія" проти позову заперечує, згідно відзиву на позов №21 від 16.02.2012р. (вх.№5371/2012 від 20.02.2012р.). В обґрунтування відзиву зазначає про те, вугілля у вагон завантажено козловим краном, розрівняно по всій площі вагона рівномірно нижче бортів на 50-60см, перевіска вугілля проводилась на справних вагонних вагах, що підтверджується накопичувальною карткою. Крім того, відповідач зазначає, що згідно з «Правилами перевозки вантажів»вагон був прийнятий Донецькою залізницею до перевозки, у зв'язку з чим вважає, що відповідальність за збереження вантажу полягає на перевізника.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

15.03.2011р. між Приватним підприємством «ТК ТОП-НОВА»(Продавець) та Приватним акціонерним товариством "Виробниче об`єднання "Облпаливо" (Покупець) було укладено договір поставки твердого палива №0315/6, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати Товар у власність Покупця, а Покупець -прийняти та оплатити Товар у кількості та асортименті, згідно Специфікації в строки та на умовах встановлених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна Товару встановлюється за умовами Сторін та зазначається в Специфікації.

Згідно специфікації №3 від 04.05.2011р. до договору поставки твердого палива №0315/6 від 15.03.2011р., ціна 1 тони вугілля марки ДГ (13-100) становить 875грн. без урахування ПДВ.

На виконання умов договору вантажовідправник відправив 07.05.2011р. зі станції відправлення -«Красноармійської»на адресу Покупця вугілля ДГ (13-100) у вагоні №65289878 по залізничній накладній №51425825 в об'ємі 61350кг, однак фактично на Дзинілорський паливний склад у вказаному вагоні прибуло вугілля в об'ємі 52900кг.

Відповідно комерційного акту серії АА № 039570/252 від 10.05.2011р. за результатами комісійного переваження на станції «Знам'янка»Одеської залізниці виявлена у вагоні №65289878 нестача вугілля в обсязі 8450кг. За документом значиться, що навантаження рівномірна нижче бортів 50-60см, праворуч над 5,6,7 люками виїмка довжиною 4,0м, шириною 1,5м, глибиною 0,4м. Вантаж не маркований. Двері люка закриті, течі вантажу немає.

Так, позивач зазначає, що при розрахунку суми збитків застосовано п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644. Тому розмір збитків від нестачі вантажу (вугілля) у вагоні №65289878 розраховано за вирахуванням природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто: 8450кг -613,5кг (1% природної втрати згідно п. 27 вказаних Правил) = 7836,5кг. З огляду на викладене сума збитків складає 8228,32грн.(7836,5кг х 1050грн.).

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення збитків у розмірі 8228,32грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Крім того, відповідно до вимог ч. ІІІ ст. 27, ст.31 Статуту та пункту 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у напіввагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантажені вантажів які містять дрібні фракції,- усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів , а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник. З метою забезпечення збереженості вантажу у вагонах відкрито типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

В залізничній накладній відсутні відмітки вантажовідправника про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу. В комерційному акті серії АА № 039570/252 від 10.05.2011р., зазначено, що захисне маркування вантажу відсутнє. Отже, суд доходить висновку щодо недодержання відправником вантажу -Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецька паливно-транспортна компанія" -при завантаженні вагону №65289878 вимог ст.ст. 27, 31, 32 Статуту залізниць України, Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. № 542.

Відповідно до ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 31 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

В ст. 32 Статуту Залізниць України зазначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

До того ж статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Відповідно до ст. 113, 127 вказаного Статуту залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли не з її вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Наявність виїмки праворуч над 5, 6, 7 люками, свідчить про можливу виїмку вугілля в ході слідування вантажу. Відповідач Одеська залізниця не довела суду відсутність своєї вини у нестачі вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

В підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу позивач надав суду, специфікацію №3 від 04.05.2011р., акт прийому -передачі від 07.05.2011р., в якому зазначена загальна вартість робіт (послуг). Також в матеріалах справи містяться видаткова накладна №050701 від 07.05.2011р., які підтверджують вартість та кількість вугілля ДГ. Крім того, з наданої позивачем до суду довідки про сплату вантажу вбачається, що позивач здійснив оплату вантажу у розмірі 100000грн., у т.ч. у вагоні №65289878, про що свідчать платіжні доручення №2428 від 11.05.2011р. Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

З урахуванням викладеного, суд вважає цілком обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок вартості нестачі вантажу, що складає 8228,32грн. (7836,5кг х 1050грн.).

Що стосується твердження відповідача Одеської залізниці про те, що вантажовідправником в підтвердження кількості та вартості відправленого вантажу потрібно було надано рахунок або інший документ відправника слід зазначити наступне:

Частиною 1 ст.225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків включається вартість втраченого майна, визначена відповідно до вимог законодавства. Ціна, за Господарським кодексом України, є формою грошового визначення вартості продукції, яку реалізують суб'єкти господарювання (ч.1 ст.189 ГК України). Вантажовідправник (третя особа), який відвантажив товар позивачу, не є його реалізатором - він виконує волю власника (реалізатора). Тому вартість товару витікає з умов договору поставки твердого палива №0315 від 15.03.2011р., що відповідає вимогам п."а" ч.1 ст.114 Статуту залізниць України.

Суд зазначає, що в п."а" ч.1 ст.114 Статуту залізниць України йдеться мова про розмір "дійсної вартості недостачі", тоді як ч.1 ст.115 Статуту залізниць України визначає термін "вартість вантажу". Відповідач не надав суду обґрунтувань, звідки у третьої особи, яка не є стороною за договором постачання, повинні бути документи щодо вартості товару, власником якого він не є. Зважаючи на викладене, суд не приймає до уваги заперечення відповідача про необґрунтованість і недоведеність ціни позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідальність за недостачу вантажу у вагоні №65289878 повинний нести, як перевізник вантажу -за наявність виїмок праворуч над 5, 6, 7 люками, так і вантажовідправник -за відсутність застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу, пропорційно вини кожного( у рівних частинах по 50% від загальної вартості нестачі вантажу), виходячи із вартості відповідальної недостачі вантажу, із врахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Облпаливо" про стягнення суми збитків у розмірі 8228,32грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, п/р 26031100003 в ОФ А.Б."Експрес-Банк", МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Облпаливо" (Юридична адреса: 65011, м. Одеса, пров. Онилової, 26/28; поштова адреса: 65003, м. Одеса, вул. Черноморского козацтва, 70/1, р/с №26003060306125 в ЮГРУ ПАТ КБ «Приватбанк»в м. Одеса; МФО 328704 код ЕДРПОУ 30514975) збитки у розмірі 4114(чотири тисячі сто чотирнадцять)грн. 16коп., витрати по сплаті держмита на суму 51(п'ятдесят одну)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 118(сто вісімнадцять)грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька паливно-транспортна компанія" (83005, м. Донецьк, вул. Пухова, 41-21, код ЄДРПОУ 37086984, р/р 26008000554001 в ПАО «Всеукраїнський банк розвитку»м.Київ, МФО 380719) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Облпаливо" (Юридична адреса: 65011, м.Одеса, пров. Онилової, 26/28; поштова адреса: 65003, м. Одеса, вул. Черноморского козацтва, 70/1, р/с №26003060306125 в ЮГРУ ПАТ КБ «Приватбанк»в м. Одеса; МФО 328704 код ЕДРПОУ 30514975) збитки у розмірі 4114(чотири тисячі сто чотирнадцять)грн. 16коп., витрати по сплаті держмита на суму 51(п'ятдесят одну)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 118(сто вісімнадцять)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.05.2012р.

Суддя Гут С.Ф.