Рішення

від 16.05.2012 по справі 5026/578/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року Справа № 15/5026/578/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Потапенко В.В., при секретарі судового засідання Заболотній Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

від відповідача - ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу

за позовом приватного підприємства "Надія"

до приватного підприємства "Сервіспроммонтаж-21С"

про стягнення 13 426 грн. 42 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 13 426 грн. 42 коп. заборгованості за поставлений згідно видаткової накладної № НРН-000017 від 31.07.2011 року та видаткової накладної № НРН-000019 від 31.07.2011 року товар.

В обґрунтування позову позивач посилається на наступні обставини:

- 31 липня 2011 року між приватним підприємством "Надія" і приватним підприємством "Сервіспроммонтаж-21С" був укладений усний договір на поставку будівельних матеріалів на суму 13 426 грн. 42 коп., які відповідач отримав згідно видаткової накладної № НРН-000017 та видаткової накладної № НРН-000019 від 31.07.2011 року;

- після отримання вимоги № 108 від 12.03.2012 року про оплату отриманого товару відповідач відмовився сплатити суму боргу у семиденний строк, визначений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Надія" відмовити повністю, посилаючись на наступні обставини:

- видаткові накладні № НРН-000017 та № НРН-000019 від 31.07.2011 року не можна визнавати договорами поставки, оскільки договір може бути укладений особою з належно оформленими повноваженнями, а вказані видаткові накладні не надають можливості ідентифікувати осіб, які їх підписали від обох сторін;

- договір поставки не відбувся як юридичний факт, що породжує певні права й обов"язки, оскільки він не створює правових наслідків і не є підставою виникнення господарських зобов"язань;

- визнання договору неукладеним, тобто таким, якого немає (не відбувся), є підставою для відмови у позові про захист цивільного права, що мав ґрунтуватися на такому договорі.

16.05.2012 року представник відповідача надав суду клопотання про припинення провадження у справі з підстав того, що існує рішення господарського суду Черкаської області, яке набрало законної сили, яким вирішено господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, дотримувався позиції, викладеної в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав:

Господарським судом Черкаської області розглядалася справа № 13/5026/2840/2011 за позовом ПП "Надія" до ПП "Сервіспроммонтаж -21С" про стягнення 28 620 грн. 34 коп. заборгованості та санкцій згідно договору № 12/10 на виконання будівельних робіт від 12.10.2010 року. Рішенням суду від 16.02.2012 року було встановлено, що, оскільки предметом спору по справі № 13/5026/2840/2011 є стягнення заборгованості саме на умовах договору № 12/10 від 12.10.2010 року, у суду відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за видатковими накладними №№ НРН-000017 і НРН-000019 на умовах договору № 12/10, що не позбавляє позивача права звернутися до суду з окремим позовом з інших підстав про стягнення боргу за вказаними видатковими накладними.

Судом встановлено, що 31 липня 2011 року приватне підприємство "Надія" поставило приватному підприємству "Сервіспроммонтаж-21С" товар на загальну суму 13 426 грн. 42 коп., а саме - бетон М-200 П-2 РБУ - 2 куб. м.; щебінь 5-20 - 16,200 куб.м.; бетон м-200 П-2 РБУ зимний - 2,600 куб.м. та бетон м-350 П-2 РБУ зимний - 15,500 куб.м. згідно видаткової накладної № НРН-000017 від 31.07.2011 р. на загальну суму 12 745 грн. 44 коп. та гранвідсів вторинний - 6,300 кум.м. і щебінь 5-20 - 3,400 куб.м. згідно видаткової накладної № НРН-000019 від 31.07.2011 р. на загальну суму 680 грн. 98 коп. Отримання вказаного товару відповідачем не оспорюється та було підтверджено в судовому засіданні його представником.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов"язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст. 218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За приписом ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки тому спірні відносини, регулюються згідно з п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України.

У вказаних видаткових накладних визначено предмет поставки, кількість та вартість товару.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У даному випадку строк (термін) виконання відповідачем грошового обов'язку на користь позивача у справі, з огляду на характер зобов'язань, що виникли між сторонами з приводу поставки, не був встановлений, оскільки між сторонами відсутні будь-які письмові угоди щодо визначення умов оплати поставленого товару.

Положення ч. 2 ст. 530 ЦК України визначають, що у випадку, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач не оплатив поставлену продукцію, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 13 426 грн. 42 коп.

Вимогою № 108 від 12.03.2012 р. позивач просив відповідача погасити наявну заборгованість у семиденний строк, передбачений ч.2 ст. 530 ЦК України. Факт отримання вимоги підтверджується повідомленням про її вручення 14.03.2012 р. уповноваженому представнику відповідача ОСОБА_4.

У відповідь на вказану вимогу 20.03.2012 р. позивач отримав листа за вихідним № 18, у якому відповідач стверджує, що не укладав 31.07.2011 року з позивачем договорів на поставку будівельних матеріалів, у зв"язку з чим вважає претензію позивача про їх оплату необґрунтованою та безпідставною.

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) однак сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Тобто, визначений у законі строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу. Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна. Отже, видаткова накладна є документом, що підтверджує виникнення у відповідача грошового зобов'язання.

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України по справі № 39/279 за позовом ПП "Електрокомплект" до ТОВ "Стройтехком" про стягнення 26 500 грн.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, він свої зобов'язання виконав передавши відповідачу товар на загальну суму 13 426 грн. 42 коп., який відповідач прийняв, що підтверджується видатковими накладними № НРН-000017 та № НРН-000019 від 31.07.2011 року.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов"язання належним чином не виконав, вартість отриманого від позивача товару в установлений законом термін не оплатив, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 13 426 грн. 42 коп.

За таких обставин, позов щодо стягнення основного боргу на підставі статті 526 ЦК України підлягає задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати: сплачений судовий збір в сумі 1 609 грн. 50 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Сервіспроммонтаж-21С" (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 242/1, оф. 702/1, код ЄДРПОУ 33018418) на користь Приватного підприємства "Надія" (18002, м. Черкаси, вул. Остафія Дашкевича, 27, код ЄДРПОУ 21356758) - 13 426 грн. 42 коп. боргу та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

СУДДЯ В.В. Потапенко

Повне рішення виготовлено 21.05.2012 р.

Суддя В.В. Потапенко