Постанова

від 11.05.2012 по справі 2а-2065/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2012 р. № 2а-2065/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючої -судді Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

за участю:

представників позивача -ОСОБА_1, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Імідж-Н" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач, приватне підприємство "Імідж-Н" (надалі - ПП "Імідж-Н"), звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.03.2012 року № 0000142350 та № 0000132350, прийнятих відповідачем, ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області (надалі -ДПІ в Пустомитівському районі) за наслідками проведення документальної виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП "ОПТ-БЕСТ" за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, оформленої актом від 29.02.2012 року № 164/230/32392999. Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями підприємству збільшено відповідно суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 6638,00 грн. та за платежем податок на прибуток в сумі 6382,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що в акті перевірки безпідставно зроблено висновки про завищення податкового кредиту за період з 01.10.2011 року по 30.09.2011 року на суму 5548,00 грн. та про заниження податку на прибуток за період з 01.10.2011 року по 30.09.2011 року на суму 6380,00 грн. по операціях з ПП "ОПТ-БЕСТ" у зв'язку з тим, що документи на постачання товарів не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту придбання товару; ПП "ОПТ-БЕСТ" не знаходиться за місцем реєстрації; не підтверджене місцезнаходження майна, що було предметом договору купівлі-продажу; зроблено висновок про відсутність у ПП "ОПТ-БЕСТ" необхідних трудових та матеріальних ресурсів та ін., необхідних для здійснення господарської діяльності. Зазначає, що відсутнє рішення суду про визнання недійсним правочину ПП "Імідж-Н" з ПП "ОПТ-БЕСТ". Позивач вважає, що у нього наявні всі належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, що підтверджують дійсність та реальність господарських операцій з контрагентом ПП "ОПТ-БЕСТ", зауважень до їх оформлення у перевіряючи не було. А, відтак, вимог податкового законодавства він не порушував. В зв'язку з наведеним, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити.

В судовому засіданні 11.04.2012 року представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених в запереченні на позов від 11.04.2012 року, суть яких зводиться до наступного. Позовні вимоги є безпідставними, оскільки у контрагента позивача - ПП "ОПТ-БЕСТ" - відсутні основні засоби, складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, що свідчить про нікчемність укладених із ПП "ОПТ-БЕСТ" договорів. Крім того, стан платника ПП "ОПТ-БЕСТ" "9" -направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Представлені позивачем первинні документи складені з порушенням вимог закону, а тому не можуть прийматися податковим органом до уваги. З цих підстав у задоволенні позову слід відмовити.

Представник відповідача в судове засідання 11.05.2012 року не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Відтак, суд вважає, справу можливо розглядати у його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

ДПІ в Пустомитівському районі з 16.02.2012 року по 22.02.2012 року проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП "Імідж-Н" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП "ОПТ-БЕСТ" за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, оформлену актом від 29.02.2012 року № 164/230/32392999.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області 03.03.2012 року виставлено податкове повідомлення-рішення № 0000142350, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 6638,00 грн., у тому числі за основним платежем -5548,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 1090,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000132350 від 03.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 6382,00 грн., у тому числі за основним платежем - 6380,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 2,00 грн.

Оспорювані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем в зв'язку із встановленням перевіркою порушенням позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством по операції з ПП "ОПТ-БЕСТ" завищено податковий кредит за червень 2011 року на суму 1195,00 грн., за липень 2011 року на суму 2599,00 грн., за серпень 2011 року на суму 1754,00грн., всього на суму 5548,00 грн.; п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 1374,00 грн. ІІІ квартал 2011 року на суму 5006,00 грн., всього на суму 6380,00 грн. Також податковим органом описано порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України в контексті того, що правочин з ПП "ОПТ-БЕСТ" має ознаки нікчемності та є нікчемними в силу приписів закону.

За наслідками розгляду справи суд вважає висновки відповідача безпідставними, не обґрунтованими та такими, що побудовані на припущеннях, виходячи з наступного.

20.06.2011 року між позивачем -ПП "Імідж-Н" - та ПП "ОПТ-БЕСТ" укладено договір б/н поставки товару, згідно п.п. 1.1-1.3 якого ПП "ОПТ-БЕСТ" зобов'язувався поставити, а ПП "Імідж-Н" прийняти товар -одяг та матеріал для одягу - в кількості, асортименті та по цінах, що вказані в специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору.

На виконання умов вказаного договору та відповідно до специфікацій №1 від 20.06.2011 року, №2 від 06.07.2011 року, № 3 від 04.09.2011 року було здійснено поставку футболок, шевронів, волоку, тканини медичної, тканини костюмної та тканини саржі на суму 33285,12 грн., в тому числі ПДВ 5547,52 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями специфікацій, видатковими накладними № РН-000232 від 24.06.2011 року, № РН-0000131 від 07.07.2011 року, № РН-0000337 від 19.07.2011 року, № РН-000047 від 04.08.2011 року та податковими накладними № 233 від 24.06.2011 року, № 130 від 07.07.2011 року, № 336 від 19.07.2011 року та № 47 від 04.08.2011 року.

Наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 178 від 27.07.2012 року, № 167 від 22.07.2011 року, №194 від 16.08.2011 року, № 215 від 14.09.2011 року, № 228 від 03.10.2011 року підтверджено факт оплати позивачем вартості отриманого товару (в тому числі ПДВ 20%).

Даний факт додатково підтверджує реальність та дійсність операції ПП "Імідж-Н" з ПП "ОПТ-БЕСТ".

ДПІ в Пустомитівському районі ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не було висловлено зауважень до належності оформлення первинних документів.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

-витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

-інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

-крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138).

Слід також зазначити, що податковий кредит у відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ПП "ОПТ-БЕСТ" укладено господарський договір, факт виконання якого підтверджується достатніми , належними та допустимими доказами, відтак, позивачем було правомірно сформовано витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств.

З урахуванням висновків суду щодо правомірності включення до витрат, які формують об'єкт оподаткування податком на прибуток, вартості ТМЦ, отриманих від ПП "ОПТ-БЕСТ", а також беручи до уваги положення ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, позивач правомірно відобразив отримані від контрагента податкові накладні № 233 від 24.06.2011 року, № 130 від 07.07.2011 року, № 336 від 19.07.2011 року та № 47 від 04.08.2011 року в податковому обліку.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Слід зазначити, що в подальшому ТМЦ, отримані від ПП "ОПТ-БЕСТ", були використані позивачем в своїй господарській діяльності (виробництво робочого одягу) -реалізовані ТзОВ "Санаторій "Карпати" в складі пошитого одягу.

Судом не беруться до уваги твердження відповідача, викладені в акті перевірки від 29.02.2012 року про те, що угода укладена між ПП "Імідж-Н" та ПП "ОПТ-БЕСТ" є нікчемною, оскільки стан платника ПП "ОПТ-БЕСТ" "9" -направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, на підприємстві відсутній технічний персонал, відсутня інформація про основні засоби, транспорт, за даними декларації виручка від реалізації товарів за ІІ квартал 2011 року склала 27559,00 грн., оскільки.

Як вже зазначалось вище, операції ПП "ОПТ-БЕСТ" з ПП "Імідж-Н" мали місце в ІІІ кварталі 2011 року, за який податкова звітність ПП "ОПТ-БЕСТ" не досліджувалась. перевірка же по контрагенту проводилась в ІV кварталі 2011 року. Крім того, згідно акту від 29.02.2012 року № 164/230/32392999 (стр. 6) на ПП "ОПТ-БЕСТ" станом на 30.09.2011 року чисельність працюючих склала 4 особи. Щодо повідомлення про відсутність підприємства за місцезнаходженням, то з матеріалів справи не вбачається, коли та за яких обставин таке було скеровано.

Відомостей про те, що на момент укладення договору ПП "Імідж-Н" з ПП "ОПТ-БЕСТ" останнє не було зареєстровано платником ПДВ відповідачем суду не представлено.

Додатково слід зазначити, що представником відповідача не було надано суду самого акта перевірки ПП "ОПТ-БЕСТ", складеного ДПІ у Вишгородському районі, та не зазначено, що ПП "ОПТ-БЕСТ" не відобразило виписані контрагенту податкові накладні в податковому обліку.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо порушення позивачем ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України в контексті того, що правочин з ПП "ОПТ-БЕСТ" має ознаки нікчемності та є нікчемними в силу приписів закону суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду справи зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України та ст. 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

За наслідками розгляду справи суд вважає, що викладені в акті перевірки висновки відповідача, як органу державної податкової служби, не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 року 0000142350, яким ПП "Імідж-Н" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 6638,00 грн., у тому числі за основним платежем -5548,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 1090,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000132350 від 03.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 6382,00 грн., у тому числі за основним платежем -6380,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 2,00 грн.

Звідси, позов підлягає задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 130,20 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України в користь ПП "Імідж-Н".

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 128, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області № 0000142350 та № 0000132350 від 03.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Імідж-Н" (ЄДРПОУ 32392999) 130,20 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 16.05.2012 року.

Суддя Потабенко В.А.