Постанова

від 23.04.2012 по справі 2а-1929/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2012 р. Справа № 2а-1929/12/1470

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Устинов І.А. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області,

до Житлово-комунального підприємства «Інгул»,

про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 1196,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області звернулось до суду з адміністративним позовом з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 1196,00 грн.

До суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, про дату та час слухання справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, письмові заперечення проти позову не надав.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважного представника відповідача, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних виводів.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року №2464-VI (далі Закон №2464) встановлено, що завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Абзацом 34 ст. 1 Закону №2464 визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону №2464 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону №2464, страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону №2464 страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Згідно зі статтею 23 Закону №2464 спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Житлово-комунальне підприємство «Інгул»зареєстровано УПФУ в Жовтневому районі Миколаївської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 13 Закону №2464 передбачено право Пенсійного фонду України та його територіальних органів стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Судом встановлено, що відповідачем до органу Пенсійного фонду України подано звіт про нарахування єдиного внеску за листопад 2011 р., яким відповідач самостійно нарахував 1196,00 грн. загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті (а.с. 9-10).

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач самостійно нараховану ним суму єдиного внеску за листопад 2011 р. не сплатив.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 1196,00 грн.

Відповідачем доказів погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування суду не надано.

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з житлово-комунального підприємства «Інгул» (вул. Леніна, 48, с. Михайло-Ларине, Жовтневий район, Миколаївська область, 57222, ідентифікаційний код 31693080) на користь Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Миколаївської області недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1196 гривень.

Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов