Постанова

від 22.05.2012 по справі 2а/2570/1399/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/1399/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Падій В.В.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівський області до товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

18.04.2012 року Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівський області (далі - відділення Фонду) звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі - ТОВ «Прогрес) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 35032,77 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" середньооблікова кількість штатних працівників у 2011 році складала 68 осіб, а тому, відповідно Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році становив 3 робочих місця. Відповідно до поданого відповідачем звіту у товаристві з обмеженою відповідальністю "Прогрес" не працювало жодної особи, якій встановлена інвалідність. Таким чином, невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 3 робочих місця.

21.05.2012 року представником позивача до суду була надана заява про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що в зв'язку зі зміною облікової ставки НБУ в позовній заяві невірно визначено суму пені, а тому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" пеню в розмірі 7,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується зворотніми повідомленнями з відмітками про вручення, наявними в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки, відповідача було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість подальшого розгляду адміністративної справи на підставі наявних у ній доказів.

Судове засідання здійснювалось в порядку, передбаченому статтею 41 КАС України

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем подано до відділення Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, в якому зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у товаристві складала у 2011 році - 68 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році становить 3 робочих місця, у товаристві за 2011 рік не працювало жодної особи, якій встановлена інвалідність (а.с.5).

Відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21.03.1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України"(далі - Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Стаття 18 Закону № 875-XII передбачає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №286, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 року № 1442/11722.

Крім того, відповідно до частини 3 та частини 5 статті 19 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частинами 9, 10 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно підпункту 2.1. пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 р. № 42, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року № 117/13384, звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Суд зазначає, що частиною 3 статті 18 Закону 875-XII чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державні службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не виділялися та не створювалися робочі місця для працевлаштування інвалідів; не надавалася державній службі зайнятості інформація, необхідна для працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Сосницького районного центру зайнятості від 13.03.2012 року № 04/147, в якому зазначено, що звітів про наявність вакансій форми 3-ПН щодо вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів товариством до Сосницького районного центру зайнятості не надавалось.

Статтею 218 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 230 ГК Кодексу штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не вживав жодних заходів, передбачених чинним законодавством по забезпеченню працевлаштування інвалідів і на нього може бути покладена відповідальність за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбачена статтею 20 Закону №875- XII.

Річний фонд оплати праці, зазначений в звіті за 2011 рік на підприємстві відповідача складає 793,6 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 11670,59 грн. Таким чином за три нестворених робочих місця штрафні санкції становлять 35011,77 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем несвоєчасно сплачено адміністративно-господарські санкції, то згідно частини 2 статті 20 Закону №875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пункту 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року № 223 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 року за № 552/13819 у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Постановою правління Національного банку України від 21.03.2012 року № 102 встановлена з 23.03.2012 року облікова ставка у розмірі 7,50 % річних, а тому розмір пені, розрахованої відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, становить 7,00 грн.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних належних доказів, які б підтверджували виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів як і доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівський області до товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, а адміністративно-господарські санкції та пеня стягненню з відповідача.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведення судових експертиз, судові витрати(судовий збір) згідно частини 4 статті 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівський області до товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (р/р 26008153805, Райффайзен Банк «Аваль», МФО 353575, код ЄДРПОУ 03795106) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215230700473, отримувач: Державний бюджет Сосницького району, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 36956300) 35011 (тридцять п'ять тисяч одинадцять) грн. 77 коп. адміністративно-господарських санкцій та 7 (сім) грн. - пені.

Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений статтями 185-186 КАС України.

Суддя Падій В.В.