Постанова

від 03.05.2012 по справі 2а-17758/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 травня 2012 року № 2а-17758/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будстальмонтаж" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2011р. №0002982311/0, №0002992311/0 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж», (надалі -позивач, ТОВ «Будстальмонтаж»), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (надалі -відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0002982311/0 та № 0002992311/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наведені в акті перевірки доводи є необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки угоди з контрагентом ТОВ «Синтро-КЛМ», виконані в повному обсязі і підтверджені первинними документами, на підставі яких відбувались господарські операції. На підтвердження виконання домовленостей між позивачем та ТОВ «Синтро-КЛМ» було підписано рахунки фактури та здійснено оплату будівельних матеріалів. Тому, витрати у грошовій формі, понесені позивачем згідно угод, правомірно включені позивачем відповідно до валових витрат, що також підтверджується обов'язковим документом податкового обліку -податковими накладними, у зв"язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, подав письмові заперечення, у судових засіданнях зазначав, що відповідачем було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Синтро-КЛМ», за результатами якої складено відповідний акт перевірки. Відповідач вважає, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Синтро-КЛМ», є фіктивними та нікчемними, оскільки актом перевірки ДПІ у Печерському діяльності ТОВ «Синтро-КЛМ» встановлено відсутність на балансі підприємства основних засобів, устаткування, автотранспорту, працівників. На думку відповідача, позивачем було неправомірно віднесено до складу валових витрат суми за нікчемними угодами з ТОВ «Синтро-КЛМ», в зв'язку з чим, наявність у позивача фіктивних первинних документів контрагента не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат. Також представник відповідача зазначив, що недодержання даних вимог законодавства України призвело до порушення позивачем п.п. 2.1. п.1, п.п.2.1. п.2 Положення про документарне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФ України від 24.05.1995 р. № 88, абз.4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого в періоді, що перевірявся, позивачем занижено податок на додану вартість та податок на прибуток підприємства, вважав прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними, просив у задоволенні позову відмовити.

08.02.2012 року представником позивача подано до суду додаткові пояснення та докази витребувані судом, у яких зазначено, що доставка оплачених будівельних матеріалів забезпечувалась ТОВ «Синтро-КЛМ» безпосередньо до будівельного майданчика.

У судове засідання, призначене на 20.03.2012 р. не прибув представник позивача, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж» зареєстровано 09.04.2009 р. Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 374060), взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва 13.04.2009 року.

Позивач є платником податку на додану вартість, а також має ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серії АВ № 512300 від 09.03.2010 р. (строк дії до 09.03.2013 р.) на здійснення будівельних та монтажних робіт, зведення несучих та огороджувальних конструкцій, будівель і споруд.

На підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем з 13.07.2011 по 19.07.2011 р. проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. при взаємовідносинах з ТОВ «Синтро-КЛМ».

За результатами перевірки складено Акт про результати невиїзної документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. при взаємовідносинах з ТОВ «Синтро-КЛМ» (код за ЄДРПОУ 36060352) № 8/93/23-11/63460632 від 22.07.2011 р (надалі - Акт).

В даному Акті перевірки зазначено, що, позивачем безпідставно віднесено до валових витрат суми коштів по взаєморозрахунках з ТОВ «Синтро-КЛМ», які не підтверджені належними документами.

Також в Акті перевірки зазначено про те, що в результаті проведення ДПІ у Печерському районі м. Києва невиїзної позапланової документарної з дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ «Синтро-КЛМ» складено Акт № 254/23-2/36060352 від 21.03.2011 року, встановлено фіктивність, а відповідно і нікчемність правочинів на підставі ст. 203, 215, 216, 234 ЦК України, оскільки на балансі ТОВ «Синтро-КЛМ» відсутні основні засоби, устаткування, автомобілі, а загальна чисельність працівників становить -1 особа. Крім того, в акті Печерської ДПІ зазначається, що згідно баз даних на момент написання акту стан платника податків ТОВ «Синтро-КЛМ»- запит на встановлення місцезнаходження.

В Акті перевірки відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Синтро-КЛМ» та позивачем є фіктивними, такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, оскільки укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, є нікчемними, а отже визнання їх недійсними судом не вимагається, відповідно, первинні документи, підписані від імені ТОВ «Синтро-КЛМ» на виконання зобов'язань, є недійсними, не мають юридичної сили, не відповідають вимогам порядку оформлення первинних документів, передбаченим Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що призвело до порушення позивачем п.201.10, ст. 201, п.198.6, ст. 198 ПК України та заниження позивачем податку на додану вартість, а також до порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження податку на прибуток підприємства.

На підставі вказаного Акту перевірки та внаслідок виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0002982311/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 56370,00 грн., за штрафними санкціями на 1 грн., всього на суму 56371,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0002992311/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток за за основним платежем на суму 70463,00 грн., за штрафними санкціями на 1 грн., всього на суму 70464,00 грн.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

12.01.2011 року між ТОВ «Будстальмонтаж»(як підрядником) та ТОВ «Курок Плюс» (як замовником) було укладено договори підряду №№ 12012011/01, 12012011/02, предметом яких є спорудження підрядником власними та залученими силами і засобами паркану з метою огородження земельної ділянки загальною площею8,001 га з кадастровим номером 3220883200:02:004:0042, орендованої замовником, що знаходиться в межах Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області.

12.01.2011 р. ТОВ «Курок Плюс» здійснено авансову оплату позивачу за виконання робіт двома платежами 182770,80 грн. та 355234,20 грн.

16.02.2011 р. ТОВ «Курок Плюс»здійснено авансову оплату позивачу за виконання робіт двома платежами 35834,40 грн та 5972,40 грн.

Також ТОВ «Курок Плюс»здійснено оплату позивачу за виконання робіт 10.03.2011 р. на суму 107712,00 та 28.03.2011 р. на суму 71808,00 грн., кожна з оплат підтверджується банківськими виписками, оригінали яких досліджено судом, а копії залучено до матеріалів справи. Судом також досліджено довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 та акти приймання виконаних робіт, складені на виконання вказаних договорів між ТОВ «Будстальмонтаж» та ТОВ «Курок Плюс».

Як вбачається з пояснень представника позивача, на виконання вказаних договорів підряду, позивачем було здійснено закупівлю матеріалів у ТОВ «Синтро-КЛМ» для спорудження паркану, а саме, щитів будівельних, сосна, 2000х2000 у кількості 550 шт. на загальну суму 138600,00 грн., в тому числі ПДВ 23100,00 грн. згідно рахунку-фактури № 7 від 13.01.2011 р., брусу дерев"яного 50х50 21 куб.м та дерев"яних стовпчиків 865 шт. довжиною 3 м. на загальну суму 190908,00 грн., в тому числі ПДВ 31818,00 грн. згідно рахунку-фактури № 8 від 13.01.2011 р., шурупів 35х4 в кількості 13200 шт. на загальну суму 8712,00 грн., в тому числі ПДВ 1452,00 грн. згідно рахунку-фактури № 9 від 13.01.2011 р.

Згідно кожного рахунку фактури ТОВ «Синтро-КЛМ» було виписано позивачу видаткові та податкові накладні (відповідно № № 7,8,9 від 13.01.2011 р.), оригінали яких досліджено судом, а копії залучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що позивачем здійснено оплату ТОВ «Синтро-КЛМ» згідно вказаних рахунків-фактур 17.01.2011 р. в сумі 67824,00 грн., 138600,00 грн. та 23100 грн., 13.01.2011 р. 123084,00 грн. та 20514,00 грн., та 17.02.2011 р. 8712,00 грн.кожна з оплат підтверджується банківськими виписками, оригінали яких досліджено судом, а копії залучено до матеріалів справи.

З аналізу Акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток стала встановлена відповідачем фіктивність операцій з купівлі будівельних матеріалів.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність угод, а також податкових накладних, прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України є оспорюваними.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку таких угод, податкових накладних, підписаних посадовими особами ТОВ «Синтро-КЛМ».

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного і всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Судом також встановлено, що податкові накладні, видані контрагентом позивача ТОВ «Синтро-КЛМ» (ідентифікаційний код 36060352) містять всі реквізити, необхідні для первинних документів.

Відповідно до п.198.6, ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10, ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підписані позивачем із ТОВ «Синтро-КЛМ» первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, та містять всі передбачені реквізити, тому є належним чином оформленими документами, які свідчать про факт здійснення господарської операції.

Також, в акті Печерської ДПІ м. Києва від 21.03.2011 року прямо зазначено, що не є можливим зробити висновок про наявність основних засобів на балансі ТОВ «Синтро-КЛМ.

У відповідності до ч.3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Представником позивача надано суду докази на підтвердження руху товарів, руху коштів та виконання умов вищевказаних угод.

Отже, за відсутності належних та допустимих доказів, Окружним адміністративним судом м. Києва не приймаються доводи представника відповідача, що діяльність ТОВ «Синтро-КЛМ» має ознаки фіктивності, а господарські операції позивача із його контрагентом ТОВ «Синтро-КЛМ» носять характер нікчемних та не створюють юридичних наслідків, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладенихо між позивачем та ТОВ «Синтро-КЛМ», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави..

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначених валових витрат у зв'язку з тим, що контрагенти платника податку порушують вимоги податкового законодавства.

Приписами пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, оскільки судом встановлено, що вище вказані та досліджені судом рахунки-фактури, податкові, видаткові накладні містять всі передбачені реквізити та повністю відповідають вимогам закону, тому вказані документи є первинними і свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, а також, оскільки позивач використав будівельні матеріали, придбані у ТОВ «Синтро-КЛМ», у власній господарській діяльності, та здійснив у повному обсязі оплату за них, суд приходить до висновку про те, що позивач на законних підставах відніс вартість придбаних матеріалів для будівництва паркану до валових витрат, і, відповідно, правомірно зменшив суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму цих валових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 02.08.2011 року №№ 0002982311/0, 0002992311/0.

Представник позивача надав суду належні та достатні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі ч. 3 ст. 94 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 30,12 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 02.08.2011 р. № 0002982311/0 та

податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 р. № 0002992311/0.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж» (код ЄДРПОУ 36460632) судові витрати в розмірі 30,12 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко