Постанова

від 25.07.2008 по справі 10/380-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан

Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"25" липня 2008 р.                                                           

Справа №10/380-НА

за позовом  Приватного підприємця ОСОБА_1м.

Хмельницький   

до Державної податкової інспекції у

м. Хмельницькому

про визнання протиправними та

скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2007 р. №0001361702/0/10226

та №0001371702/0

Суддя  Виноградова В.В                   

              Секретар судового

засідання Дідик Н.Д.

Представники сторін:

від позивача      

ОСОБА_2. -за довіреністю від 09.06.2008р.

від відповідача  Пятковський

А.М.- за довіреністю від 19.06.2008р. №19286/9/10

                             Павловський В.Б.-

за довіреністю від 23.07.2008р.№22296/9/10

У судовому    засіданні 

згідно  ч.3 ст.  160 КАСУ 

проголошено  вступну  і 

резолютивну частини постанови.

             Постанова приймається

25.07.2008року, оскільки в судовому засіданні 

оголошувалась перерва.   

Суть спору:

Позивач

звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень - рішень ДПІ у м. Хмельницькому від 17.12.2007р.

№0001361702/0/10226, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів

фізичних осіб в розмірі 40735 грн. 37коп. та №0001371702/0, яким визначено

податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 106429грн.

50коп. (в т.ч. 70953грн. -за основним платежем, 35476грн. 50коп. -за штрафними

санкціями) наголошуючи на тому, що останні прийнято з порушенням вимог чинного

законодавства.

Позивач вважає необґрунтованим та

таким, що суперечить вимогам чинного законодавства висновок податкового органу

про порушення ним пп.7.2.1., 7.2.4 п.7.2, пп.7,4.1 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону

України „Про податок на додану вартість” щодо включення до податкового кредиту

40130,77 грн. по взаємовідносинах з  ТОВ

„В-М-К Інвест” та 30821,71 грн. - з ТОВ „КГ Легіон”, що в підсумку складає

70952,48 грн., з посиланням на рішення Оболонського районного суду м. Києва від

03.08.2007р., по справі №2-а-406/07 р., яким 

визнано недійсним Свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1 ТОВ „В-М-К

Інвест” з моменту реєстрації-12.12.2005р. та 

визнано недійсним Свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію ТОВ „В-М-К Ін вест” в

якості платника податку на додану вартість з 29.12.2005р.  та рішення 

Оболонського районного суду м. Києва від 06.06.2006р., по справі

№2-2332/06р., яким визнано недійсним Статут ТОВ „Консалтингова-група- Легіон” з

моменту реєстрації - 15.03.2005р. та визнано недійсним свідоцтво НОМЕР_3 про

реєстрацію ТОВ „Консалтингова-група-Легіон” в якості платника податку на додану

вартість з 08.04.2005р.

В обґрунтування своєї позиції

посилається на положення пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 

п.7.2, 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”

, відповідно до яких датою виникнення права платника податку на податковий

кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з

банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або

дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником

податків товарів, та лише у випадку відсутності податкової накладної покупець

позбавлений права на включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті

податку.

Звертає увагу на те, що на момент

перевірки позивач мала усі необхідні податкові накладні на підтвердження сум

податкового кредиту. Звертає увагу суду також на те, що всі суми ПДВ, що були

включені до складу податкового кредиту з податкових накладних зазначених контрагентів

у складі ціни товару були сплачені цим контрагентом до рішень суду зазначених в

акті. Отримання товару Позивачем від зазначених його контрагентів та продаж

цього товару іншим особам підтверджується, крім податкових накладних

відповідними документами, що в Акті також не заперечується і ці події також

відбулися до прийняття рішень зазначених судів.

Зазначає, що актом перевірки не

було встановлено, що Позивач використовував придбані у контрагентів товари у

неоподатковуваних операціях та не у межах його господарської діяльності.

Вважає необґрунтованими посилання

відповідача на вищезазначені рішення Оболонського районного суду в

обґрунтування порушення позивачем зазначених норм Закону України "Про

податок на додану вартість"  з врахуванням

того, що вони не відповідають вимогам пп. 25.3 п.25 Положення про реєстрацію

платників ПДВ, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000р., адже

датою виключення платника ПДВ з реєстру та анулювання свідоцтва є відповідна

дата прийняття рішення суду. Рішення суду датуються 03.08.2007р. та 6.06.2006р.

Звертає увагу на те, що в порушення

п.9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" в акті

перевірки відсутні посилання на докази анулювання свідоцтва платників ПДВ

вищевказаних контрагентів  на час видачі

позивачу податкових накладних.

Позивач також не погоджується з

висновком відповідача про порушення позивачем пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону

України „Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема неправомірність

включення витрат по зазначених вище контрагентах з врахуванням того, що

державна реєстрація останніх була скасована. Звертає увагу суду на те, що в

порушення п.2 р. ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок

щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької

діяльності - фізичними особами (наказ ДПА України) від 11.06.2004 р. №326

(зареєстровано в Мін'юсті України за №803/9402 від 30.06.2004р.) при кінцевому

висновку акта перевірки про порушення позивачем ст.13, 14 р. IV ДКМУ та п.7.1

ст.7, п.22.3 ст.22 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб"

податковим органом не зазначено конкретні пункти зазначених норм права та в

чому полягає сам зміст порушень.

Вказує на те, що позивачем у

відповідності до вимог ч.2 ст.13 Закону України "Про податок з доходів

фізичних осіб" до складу валових витрат включені витрати , які стосуються

отриманих доходів та оплачені постачальником цих товарів ( оплата

підтверджується банківськими виписками).

Звертає увагу, що при перевірці

податковим органом встановлено, що за перевіряємий період порушення у

визначенні валових доходів не встановлено.

Відповідач у

письмових поясненнях проти адміністративного позову заперечує, вважаючи спірні

податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають вимогам чинного

законодавства, прийнятими за результатами перевірки позивача в ході якої

встановлено порушення пп.7.2.1 та п.п.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4,

ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, зокрема безпідставне

включення до складу податкового кредиту суми ПДВ відповідно податкових

накладних, отриманих від ТОВ „В-М-К- Інвест” та ТОВ „Консалтингова група

Легіон” на загальну суму 70953 грн. та ст.13, ст.14 р. IV Декрету Кабінету

Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, п.7.1 ст.7, п.22.3

ст.22  Закону України „Про податок з

доходів фізичних осіб” в результаті чого суб'єктом господарювання занижено

податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму

40735,37грн., в т.ч. за 2005р. - 2123,29грн., за 2006р.-38612,08грн..

Зазначає, що під час перевірки

встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ„В-М-К- Інвест” та ТОВ „Консалтингова

група Легіон” . Відповідно до рішення Оболонського районного суду м. Києва від

06.06.2006 року у справі № 2-2332/06 визнано недійсним Статут ТОВ „Консалтингова

група легіон” з моменту реєстрації 15.03.2005 року та визнано недійсним

свідоцтво платника податку на додану вартість НОМЕР_3 ТОВ „Консалтингова група

Легіон” з моменту реєстрації 08.04.2005 року. ДПІ у Оболонському районі м.

Києва актом № 575/15-224 від 12.09.2006 року про анулювання реєстрації платника

ПДВ анулювала реєстрацію платника ПДВ ТОВ „Консалтингова група Легіон” з

08.04.2005 року. Відповідно до рішення Оболонського районного суду м. Києва від

03.08.2007 року у справі № 2-а-406/07 визнано статут ТОВ „В-М-К-Інвест”

недійсним з моменту його складання, а саме з 12.12.2005 року та визнано

недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ

„В-М-К- Інвест” НОМЕР_2від 29.12.2005 року з моменту його отримання. ДПІ у

Оболонському районі м. Києва актом № 450/15-224 від 09.10.2007 року про

анулювання реєстрації платника ПДВ анулювала реєстрацію платника ПДВ ТОВ

„В-М-К-ІНВЕСТ” з 29.12.2005 року.

Стосовно правомірності визначення

ПДВ відповідач, посилаючись на положення 7.2.4, 7.2.6 ст.7, п.9.2 ст.9 ,

п.10.1.ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість"  наголошує на тому, що на підставі рішень

Оболонського районного суду м. Києва від 06.06.2006 року у справі № 2-2332/06

та від 03.08.2007 року у справі № 2-а-406/07 по ТОВ „Консалтингова група

Легіон” і ТОВ „В-М-К- Інвест” згідно актів ДПІ у Оболонському районі м. Києва №

575/15-224 від 12.09.2006 року та № 450/15-224 від 09.10.2007 року було

анульовано реєстрацію платників ПДВ ТОВ „Консалтингова група легіон” і ТОВ

„В-М-К- Інвест", з врахуванням чого, ТОВ „Консалтингова група Легіон” і

ТОВ „В-М-К- Інвест” не є платниками податку на додану вартість та не мали права

на виписку податкових накладних, так як вони були складені з порушенням вимог

чинного законодавства. Тому відповідно до п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про

податок на додану вартість" позивач не вправі включати до податкового

кредиту суми сплаченого податку у зв'язку із придбанням товарів .

      З приводу 

правомірності визначення суми чистого доходу в період з 01.10.2005 року

по 30.06.2007 року зазначає, що позивач перебувала на загальній системі

оподаткування та подавала щоквартально Декларацію про доходи, в якій

відображала валові витрати по придбанню товарів від ТОВ „В-М-К- Інвест” та ТОВ

„Консалтингова група легіон”. Посилаючись на положення ст.13 Декрету Кабінету

Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", яким

передбачено, що до складу витрат , безпосередньо пов'язаних з одержанням

доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат або підлягають

амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку

підприємств",  враховуючи рішення

Оболонського районного суду м. Києва від 06.06.2006 року у справі № 2-2332/06

та від 03.08.2007 року у справі № 2-а-406/07/ , вважає, що первинні документи

не мають юридичної сили і доказовості, так як вони були складені з порушенням

вимог чинного законодавства. При цьому посилається на пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5

Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” яким передбачено, що не

належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені

відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість

ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Розглядом матеріалів справи

встановлено наступне

ОСОБА_1, м. Хмельницький

зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, що

підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_4 від

05.09.2000р., взята на облік як платник податку на додану вартість, що

підтверджується свідоцтвом НОМЕР_5від 17.11.2006р.

Працівниками ДПІ у м. Хмельницькому

проведено виїзну планову перевірку суб'єкта господарської діяльності -фізичної

особи ОСОБА_1з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого

законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.06.2007р., за результатами якої

складено акт №6381/17-1/НОМЕР_6 від 07.12.2007р.

За результатами перевірки зроблено

висновок про порушення  пп.7.2.1,

пп.7.2.4, п.7.2, пп.7.4.1, пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на

додану вартість” в результаті безпідставного включення до складу податкового

кредиту суми ПДВ відповідно податкових накладних отриманих від імені ТОВ” В-М-К

Інвест” на загальну суму ПДВ 40130,77 грн. 

та ТОВ „Консалтингова-група-Легіон” на загальну суму ПДВ 30821,71 грн.,

всього 70953грн. в т.ч. по періодах: за жовтень 2005р. на 3267грн.; за лютий

2006р. на суму 7239грн.; за березень 2006р. на суму 6974грн.; за квітень 2006р.

на 13342грн.; за травень 2006р. на 3548грн.; за липень 2006р. на 3091грн.; за

серпень 2006р. на 7217грн.; за вересень 2006р. на 3828грн.; за жовтень 2006р.

на 5970грн.; за листопад 2006р. на 5956грн.; за грудень 2006р. на 2238грн.; за

лютий 2007р. на 8283грн.

В 

акті перевірки вказано, що відповідно до рішення Оболонського районного

суду м. Києва від 03.08.2007р., по справі № 2-а-406/07р., визнано недійсним

Свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1 ТОВ „В-М-К Інвест” з моменту

реєстрації 12.12.2005р., Свідоцтво НОМЕР_2про реєстрацію ТОВ „В-М-К Інвест” в

якості платника податку на додану вартість з 29.12.2005р. Рішенням Оболонського

районного суду м. Києва від 06.06.2006р., по справі №2-2332/06 визнано

недійсним Статут ТОВ „Консалтингова-група-Легіон” код ЄДРПОУ 33399911 з моменту

реєстрації 15.03.2005р., Свідоцтво НОМЕР_3 про реєстрацію ТОВ

„Консалтингова-група-Легіон” в якості платника податку на додану вартість з

08.04.2005р.

При цьому зазначено, що встановлені

рішеннями Оболонського районного суду м. Києва від 03.08.2005р. (щодо ТОВ

„В-М-К Інвест”) та від 06.06.2006р. (щодо ТОВ „КГ Легіон”) факти свідчать, що податкові

накладні, видані ТОВ „В-М-К Інвест” та ТОВ „КГ Легіон” , підписані особами, які

не належать до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „В-М-К Інвест” за НОМЕР_2, та

ТОВ „КГ Легіон” за НОМЕР_3 визнані в судовому порядку недійсним з моменту

видачі та анульовані , відповідно з 29.12.2005р., та 08.04.2005р. що свідчить

про невідповідність вимогам Закону України "Про податок на додану

вартість" N 168/97-ВР всіх податкових накладних, виданих ТОВ „В-М-К

Інвест”, ТОВ „КГ Легіон” та безпідставність включення ПП ОСОБА_1. відповідних

сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зроблено висновок, що віднесення ПП

ОСОБА_1. до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на

підставі податкових накладних, складених від імені ТОВ „В-М-К Інвест” та ТОВ

„КГ Легіон” здійснено неправомірно, оскільки суми ПДВ по податковим накладним

не нараховувалась та не сплачувалась до бюджету , вказані податкові накладні не

відповідають вимогам Закону України „Про податок на додану вартість” та Порядку

заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від

30.05.1997 №165 та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997р. за

№233/2037.

Крім того, в акті перевірки зазначено,

що з врахуванням скасування державної реєстрації ТОВ „В-М-К Інвест” та ТОВ „КГ

Легіон” ПП ОСОБА_1. неправомірно включались до складу валових витрат, витрати

по придбанню товару по вищевказаних контрагентах, чим порушено п.п.5.3.9.ст.5

Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”та безпідставно завищено

суму валових витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними

та іншими  документами, обов'язковість

ведення і зберігання яких передбачено правилами податкового обліку на 354762

грн. При цьому встановлено заниження сукупного чистого доходу при розрахунку

різниці між валовим доходом та валовими витратами в розмірі 354762 грн.

З врахуванням вищевказаного,

зроблено висновок про порушення ст.13, ст.14 р. ІV Декрету Кабінету Міністрів

України „Про прибутковий податок з громадян”, п.7.1 ст.7, п.22.3 ст.22 Закону

України „Про податок з доходів фізичних осіб” в результаті чого позивачем

занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну

суму 40735грн. 37коп., в т.ч. за 2005р. -2123грн. 29коп.; за 2006р. -38612грн.

08коп.

На підставі даного акту перевірки

ДПІ у м. Хмельницькому 17.12.2007р. прийнято податкові повідомлення-рішення

№0001361702/0/10226, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку

з доходів фізичних осіб в розмірі 40735грн. 37коп. та №0001371702/0, яким

визначено  податкове зобов'язання по

податку на додану вартість в розмірі 106429грн. 50коп. (в т.ч. 70953грн. -за

основним платежем та 35476грн. 50коп. -за штрафними санкціями).

Позивач, не погоджуючись з

податковими повідомленнями-рішеннями від 17.12.2007р. №0001361702/0/10226 та

№0001371702/0 просить суд визнати їх протиправними та скасувати, як такі, що

прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивач за період жовтень 2005р-

лютий 2007р. придбавав  у ТОВ

„Консалтингова-Група-Легіон”, м. Київ  та

ТОВ „В-М-К Інвест”, м. Київ товарно - матеріальні цінності, в підтвердження

чого в матеріали справи надано накладні, податкові накладні та відповідно

сплачував на розрахункові рахунки продавців кошти , що підтверджується

виписками банку.

В матеріали справи відповідачем

надано копію  постанови Оболонського

районного суду м. Києва від 03.08.2007 р., по справі № 2-а-406/07р., про

визнання недійсним статуту ТОВ „В-М-К Інвест” з моменту його складання -з

12.12.2005р. та визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію платника

податку на додану вартість ТОВ „В-М-К Інвест” з 29.12.2005р. та рішення

Оболонського районного суду м. Києва від 06.06.2006р. по справі № 2-2332/06 р.

про визнання недійсним Статуту ТОВ „Консалтингова-група-Легіон” з моменту

реєстрації, тобто з 15.03.2005р. та визнання недійсним Свідоцтва НОМЕР_3

платника податку на додану вартість ТОВ „Консалтингова-група-Легіон” з

08.04.2005р.

Досліджуючи 

надані  сторонами  докази, 

аналізуючи наведені 

представниками сторін пояснення та заперечення, оцінюючи  їх 

в  сукупності, судом  враховується 

наступне.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції

України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких

ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною 2 ст.19 Конституції

України визначено, що органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Щодо встановленого в акті перевірки

ДПІ у м. Хмельницькому №6381/17-1/НОМЕР_6 від 07.12.2007р. висновку про

заниження позивачем податку на додану вартість за період з жовтня 2005р. по

лютий 2007р.на загальну суму  70953 грн.

в результаті порушення пп.7.2.1, пп.7.2.4, п.7.2, пп.7.4.1, пп..7.4.5 п.7.4

ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”  судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону

України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №

168/97-ВР із змінами і доповненнями, надалі Закон „ Про ПДВ”  передбачено, що об'єктом оподаткування є

операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території

України.

Поставка товарів - це будь-які

операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки

та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав

власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання (п.1.4

ст.1 вказаного Закону).

          Згідно  п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на

додану вартість”, податковий  кредит -

сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного

періоду, визначена згідно з цим Законом.

          Підпунктом 7.4.1 ст. 7 цього

Закону  визначено, що податковий кредит

звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником

податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або

виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх

подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської

діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.4.1. ст. 7 Закону

„Про ПДВ” в редакції чинній на момент здійснення операцій  податковий кредит звітного періоду складається

із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою,

встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого

звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому

числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в

оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника

податку;  придбанням (будівництвом,

спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних

матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні

капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого

використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних

операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового

кредиту виникає незалежно від  того, чи

такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в

оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник

податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника

податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, а саме:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату

товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в

разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних

чеків; або дата отримання  

податкової  накладної,  що  засвідчує

факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)  (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7 ст.7

Закону  „Про ПДВ” податкова накладна

складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавцями (платника

податку) у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим  і одночасно розрахунковим  документом і повинна  відповідати вимогам п.7.2.1 п.7.2 ст.7

Закону.

Судом враховується, що позивачем на

підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ

за період з жовтня 2005р. по лютий 2007р. були надані податкові накладні

виписані на користь позивача податкові накладні від  ТОВ „В-М-К Інвест” та ТОВ „Консалтингова

група Легіон”, які на момент складання не мали недоліків та порядок заповнення

яких відповідав встановленому чинним законодавством , що не заперечується

відповідачем.

В акті перевірки податковий орган

виявлені порушення обґрунтовує тим, що рішеннями  Оболонського районного суду м. Києва від

03.08.2007р., по справі № 2-а-406/07р. визнано недійсним Свідоцтво про державну

реєстрацію ТОВ „В-М-К Інвест” з моменту реєстрації 12.12.2005р., Свідоцтво

НОМЕР_2про реєстрацію ТОВ „В-М-К Інвест” в якості платника податку на додану

вартість з 29.12.2005р. та від 06.06.2006р., по справі №2-2332/06 визнано

недійсним Статут ТОВ „Консалтингова-група Легіон” з моменту реєстрації

15.03.2005р., Свідоцтво НОМЕР_3 про реєстрацію ТОВ „Консалтингова-група-легіон”

в якості платника податку на додану вартість з 08.04.2005р.

При цьому судом враховується , що

відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону „Про ПДВ” право складання податкових

накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ в порядку ,

передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно ст. 9 Закону „Про ПДВ”

центральний  податковий  орган 

веде  реєстр   платників податку,      будь-якій особі, яка реєструється як

платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий

номер, який використовується для справляння цього податку, реєстрація діє до

дати її анулювання.

Наказом ДПА України № 79 від

01.03.2000р. (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000р. за

№ 208/4429) затверджено Положення про Реєстр платників податку на додану

вартість, п.3 якого передбачено, що будь-якій особі, яка реєструється як

платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий

номер, який використовується для справляння цього податку.     Індивідуальний податковий номер є єдиним

для всього інформаційного простору України і зберігається за платником податку

на додану вартість до моменту анулювання реєстрації платника  податку 

на  додану вартість.

Відповідно до п.4 використання

індивідуального податкового номера, наданого при реєстрації, є обов'язковим при

оформленні й користуванні всіма видами документів, які пов'язані з розрахунками

при придбанні товарів, обліком, звітністю про податок на додану вартість,

оформленні податкового кредиту.

При цьому, згідно п.п.25.2.2

Положення передбачено, що днем прийняття рішення про анулювання реєстрації є

дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВ та п.25.3

податковий орган здійснює таке анулювання на дату прийняття рішення .

Як вбачається з наданих актів про

анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ „Консалтингова група-Легіон" №

575/15-224 та ТОВ „В-М-К-Інвест” №450 останні складені відповідно 11.09.2006р.

та 09.10.2007р.. при цьому рішення судів прийняті 06.06.2006р. та 03.08.2007р.

Таким чином,  на дату складання ТОВ „Консалтингова

група-Легіон„ та ТОВ „В-М-К-Інвест” податкових накладних та видачі їх позивачу

, ТОВ „Консалтингова група-Легіон" та ТОВ „В-М-К-Інвест” були

зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому

законодавством порядку в якості платника ПДВ , мали відповідні свідоцтва, а

тому мали право складати податкові накладні. В свою чергу , позивач мав право

включати ПДВ по таких накладних до складу податкового кредиту по факту їх

отримання від продавця на підставі п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закон „Про ПДВ” .

Крім того відповідно до

інформаційних довідок про проведення зустрічних перевірок ( від 12.12.2007р.

№11960/7/23-406 та  від 29.11.2007р.

№11542/7/23-309) , ТОВ "В-М-К-Інвест" та ТОВ "КГ Легіон"

подавало до податкового органу податкову звітність по ПДВ .

Зі змісту п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7

Закону „ Про ПДВ” вбачається, що лише у випадку відсутності податкової

накладної покупець позбавлений права 

включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку,

інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті

податку даним пунктом не передбачено.

Як свідчать матеріали справи , на

момент перевірки позивач мав усі необхідні податкові накладні на підтвердження

сум податкового кредиту, і цей факт відповідачем не заперечується та не

спростовується.

Крім того, судом враховується, що

визнання недійсним установчих документів та подальше анулювання свідоцтва

платника ПДВ саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених

з моменту державної реєстрації такої особи та не позбавляло правового значення

виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ст. 16 Закону України

„ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” Єдиний

державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а

також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб

та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. При цьому, якщо

відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені

до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в

спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо

відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є

недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у

спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі,

якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. (

п.п.1,2 ст.18)

Тобто, покупець не може нести

відповідальність за можливу недостовірність відомостей про контрагентів,

включених до Єдиного державного реєстру , за умови необізнаності покупця щодо

такої.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону

України „Про ПДВ” платник податку -особа, яка згідно з цим законом зобов'язана

здійснювати утримання та внесення до бюджету податку , що сплачується покупцем

, або особа , яка імпортує  товари на

митну територію України.

Платники податку , визначені у п.п.

„а”, „в”,”г”.”д” п.10.1 ст.10 відповідають за дотримання достовірності  та своєчасності визначення сум податку , а

також за повноту  та своєчасність його

внесення до бюджету відповідно до закону ( п.10.2 ст.10 Закону).

За таких обставин , висновки

податкового органу про порушення позивачем пп.7.2.1, пп.7.2.4, п.7.2, пп.7.4.1,

пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та

відповідно визначення податковим повідомленням-рішенням від 17.12.2007р.

№0001371702/0   податкового зобов'язання

по ПДВ  в сумі в розмірі 106429грн.

50коп. (в т.ч. 70953грн. -за основним платежем та 35476грн. 50коп. -за

штрафними санкціями) не відповідають фактичним обставинам , чинному

законодавству та спростовується вищенаведеним.

З приводу встановленого  в акті порушення ст.13, ст.14 р. ІV Декрету

Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, п.7.1 ст.7,

п.22.3 ст.22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” в результаті

чого позивачем занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних

осіб на загальну суму 40735грн. 37коп. судом 

враховується наступне.

Відповідно до ст.13 Декрету

Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”,  оподаткуванню підлягають доходи громадян,

одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності

без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як

об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається

сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та

натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо

пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені

документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні

остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою

інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним

комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо

пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу

валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом

України "Про оподаткування прибутку підприємств" .

Відповідно до п.5.1.ст. 5 Закону

України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283 від 22.05.1997р.

передбачено, що валові  витрати  виробництва 

та  обігу  (далі 

- валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,

матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості

товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником

податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При

цьому згідно п. 5.2.1 вищезазначеної статті до складу валових витрат

включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного

періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,

реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень,

установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому, згідно п.5.3.9 п. 5.3.

ст. 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат

будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та

іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена

правилами ведення податкового обліку.

Як слідує із матеріалів справи, до

валових витрат позивачем було включено вартість придбаних у ТОВ „Консалтингова

група-Легіон„ та ТОВ „В-М-К-Інвест” товарів на загальну суму 354762 грн. згідно

вказаних вище накладних та податкових накладних, які  податковий орган вважає такими, що не можуть

підтверджувати валові витрати позивача, посилаючись на рішення Оболонського

районного суду м. Києва від 03.08.2007р., по справі № 2-а-406/07р. та від

06.06.2006р., по справі №2-2332/06, яким визнано недійсним Статут ТОВ

„Консалтингова-група Легіон” з моменту реєстрації 15.03.2005р., Свідоцтво

НОМЕР_3 про реєстрацію ТОВ „Консалтингова-група-Легіон” в якості платника

податку на додану вартість з 08.04.2005р.

Проте , позивачем на підтвердження

понесених витрат надано накладні, податкові накладні на отримання товару від

ТОВ „Консалтингова група-Легіон„ та ТОВ „В-М-К-Інвест” та виписки банку про

сплату на розрахункові рахунки грошових коштів за отриманий товар. Враховуючи

вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, на момент здійснення

господарських операцій ТОВ „Консалтингова група-Легіон„ та ТОВ „В-М-К-Інвест”

були включені до Єдиного державного реєстру, зареєстровані як платники ПДВ, і у

позивача були підстави для включення до валових витрат компенсації вартості

товарів , які були придбані.

Таким чином, як випливає з

вищевикладеного , якщо покупець  не знав

про можливу недостовірність відомостей про продавця , включених до Єдиного

державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої, то при

здійсненні господарської операції це не впливає на податковий кредит

покупця  та його валові витрати , так як

такі витрати оплачені через банк та підтверджені відповідними первинними

документами.

За таких обставин, донарахування

податковим органом податковим повідомленням-рішенням №0001361702/0/10226 від

17.12.2007р. податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в

розмірі 40735грн. 37коп. є безпідставним.

Судом також зважається на те, що

відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо

дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької

діяльності, затвердженого Наказом ДПА №429 від 16.09.2002 р., зареєстровано в

Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за N 1023/7311 за кожним

відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства

необхідно у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з

посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів,  що порушені платником податків ( п.2 р.11).

Як вбачається з акту перевірки , в останньому не чітко вказано які саме

конкретно положення ст.13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України „Про

прибутковий податок з громадян „ порушено позивачем . При цьому,  нормами ст.14 Декрету та п.7.1 ст.7 ,п.22.3

ст.22 Закону „Про податок з доходів фізичних осіб” визначається лише порядок

обчислення і сплати податку та відповідні ставки, тобто податковим органом не

вказано в чому саме полягає порушення даних норм позивачем. Не вказано в чому

порушено саме позивачем вимоги п.п.7.2.1 ст.7 Закону „Про ПДВ”, оскільки

остання стосується порядку складання податкових накладних, які позивач

отримував , а не складав.

Враховуючи вищенаведене,

донарахування позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями від

17.12.2007р. податкових зобов'язань з доходів фізичних осіб в розмірі 40735грн.

37коп. та  по податку на додану вартість

в розмірі 106429грн. 50коп. (в т.ч. 70953грн. -за основним платежем та

35476грн. 50коп. -за штрафними санкціями) є неправомірним та таким, що не

відповідають вимогам чинного законодавства.

 З огляду на викладені обставини та враховуючи

приписи ст. 19 Конституції України відповідно 

яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх

посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. та  ч.2, ст.71 КАС України, в силу яких в

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання

протиправними  та скасування  податкових повідомлень-рішень від

17.12.2007р. №000 1361702/0/10226  та  №0001371702/0 обгрунтованими та такими, що

підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову

згідно ч.3 ст.94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем , присуджуються йому.

При цьому згідно ч.1 ст.94 цього Кодексу документально підтверджені судові

витрати присуджуються з Державного 

бюджету України.       

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94,

104,105, 158-163, 162, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та

перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -

   ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємця

ОСОБА_1, м. Хмельницький до Державної податкової інспекції  у м. Хмельницькому про визнання

протиправними  та скасування податкових

повідомлень-рішень від 17.12.2007р. №000 1361702/0/10226  та 

№0001371702/0 задоволити.

Визнати протиправними  та скасувати 

податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому  від 17.12.2007р. №000 1361702/0/10226  та 

№0001371702/0.

Стягнути з Державного бюджету

України на користь  приватного підприємця

ОСОБА_1, АДРЕСА_1(код ЄДРПОУ НОМЕР_6) відшкодування 3,40 грн. (три гривні  40 коп.) судового збору.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони

та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному

порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження

подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається

протягом  20 днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного

суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо

інше не встановлено, КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання

заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було

подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у

строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після

закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо

його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду

справи.

      Суддя     

                                                                В.В.

Виноградова

Віддрук.  прим. :1-до справи, 2- позивачу ,

3-відповідачу