Рішення

від 04.09.2008 по справі 22/83пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

04.09.08 р.                                                                                                   

Справа № 22/83пн                              

Суддя господарського суду Донецької

області      Гончаров С.А.         

при секретарі судового засідання

Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому

засіданні господарського суду справу

за позовом: Маріупольського

транспортного прокурора в інтересах держави в особі Маріупольської міської

ради, м. Маріуполь

до відповідача: Приватного

підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь

про зобов'язання повернути

самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0046 га, за адресою: м. Маріуполь,

АДРЕСА_1, та привести її в придатний для використання стан.

При участі представників:

від позивача: Качурець М.М. - за

довіреністю №047-96 від 05.05.2008р.

від відповідача: не з'явились

в засіданні брали участь: Лисенко

С.І.

СУТЬ СПОРУ:

Маріупольський транспортний

прокурор в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради звернувся до

господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємця

ОСОБА_1, м. Маріуполь про зобов'язання повернути Маріупольській міській раді

самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0046 га, за адресою: м. Маріуполь,

АДРЕСА_1, а привести її в придатний для використання стан.

В обґрунтування позовних вимог

прокурор посилався на те, що під час перевірки встановлений факт самовільного

заняття відповідачем земельної ділянки площею 0,0046 га під розміщення

торгівельного павільйону по АДРЕСА_1 в м. Маріуполі із земель житлової та

громадської забудови м. Маріуполя. Прокурором зазначено, що на теперішній час

земельна ділянка використовується відповідачем без правовстановлюючих

документів (без встановлення її меж в натурі (на місцевості), без одержання

документу, що посвідчує право на неї та його державної реєстрації.

Позивачем позов прокурора

підтримано та пояснено, що Маріупольською міською радою, в адміністративному

підпорядкуванні якої знаходяться спірні земельні ділянки, рішення про надання

відповідачу земельних ділянок не приймалось, правовстановлюючі документи на

земельні ділянки у відповідача відсутні.

Відповідач про день та час розгляду

справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав,

не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове

засідання не направив. Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та

пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе відповідно до

ст.75 ГПК України вирішити спір по суті.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ: 

Державним інспектором - головним

спеціалістом Маріупольського міжрайонного відділу з контролю за використанням

та охороною земель в Донецькій області 16.05.2008 року проведено перевірку

відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний

контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог

земельного законодавства, результати якої викладені в акті перевірки від

16.05.2008 року.

Перевіркою встановлено та в акті

перевірки зафіксовано, що відповідачем самовільно використовується земельна

ділянка площею 0,0046 га, землі житлової та громадської забудови під розміщення

торгівельного павільйону по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів (без

встановлення її меж в натурі (на місцевості), без одержання документу, що

посвідчує право на неї та його державної реєстрації, що є порушенням ст. 125,

126 Земельного кодексу України.

22.05.2008 року головним

спеціалістом Маріупольського міжрайонного відділу з контролю за використанням

та охороною земель складено протокол № 009813 про адміністративне

правопорушення, вчинене відповідачем та передбачене ст. 531 Кодексу України про

адміністративні правопорушення.

Постановою головного спеціаліста

Маріупольського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною

земель в Донецькій області про накладення адміністративного стягнення від

27.05.2008 року відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного

правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 531 Кодексу України про

адміністративні правопорушення.

24.06.2008 року здійснено повторну

перевірку відповідача, якою встановлено, що вимоги припису № 018926 від

16.05.2008 року відповідачем не виконано, про що складено акт перевірки

дотримання вимог земельного законодавства від 24.06.2008 року.

Одночасно головним спеціалістом

Маріупольського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною

земель складено протокол № 009821 від 24.06.2008 року про адміністративне

правопорушення, вчинене відповідачем та передбачене ст. 1885 Кодексу України

про адміністративні правопорушення.

Відповідно до Листів

Маріупольського міського голови від 18.07.2008 року № 031-195 та від 12.08.2008

року № 031-239, позивачем повідомлено суд про те, що орендні правовідносини з

відповідачем відсутні, відповідач в Маріупольську міську раду із заявою про

надання спірної земельної ділянки не звертався.

Господарський суд вважає вимоги

позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на

наступне.

Основним законом, яким регулюються

земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини

регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і

підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій",

"Про державний контроль за використанням та охороною земель",

"Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним

кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув

чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті

13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу,

від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого

самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими

актами України.

Cтаттею 2 Земельного Кодексу

України передбачено, що земельні 

відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і

розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні

особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства

є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян,

юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та

охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу

України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі

земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями

територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель

комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою;

здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності;

додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю

передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані

відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та

права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної

власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів

виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах установлених цим

Кодексом повноважень.

На підставі рішень сільських,

селищних, міських рад, а в окремих випадках -районних і обласних рад, земельні

ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної

власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення

відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне

користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу

України за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення

проектів визначаються договором після звернення зацікавленої особи з

відповідним клопотанням, до якого додаються документи, що обґрунтовують її

розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна рада розглядає

клопотання і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Цей

проект погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах,

природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органом, органами архітектури і

після одержання висновку державної землевпорядної експертизи, подається до

відповідної ради, яка його розглядає та приймає рішення про надання земельної

ділянки.

Згідно статті 125 Земельного

кодексу України право власності та право постійного користування на земельну

ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що

посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою,

та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам

легітимності.

Право на оренду земельної ділянки

виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання

земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання

документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації

забороняється   (п. 3 ст. 125 Земельного

кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного

кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного

користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми

державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право   оренди  

землі   оформляється   договором,  

який реєструється відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне

зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний

контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті,

самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне

використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу

виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність

або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо

такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є

правомірними.

Виходячи з матеріалів справи,

рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки

або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні

вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини

справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірна

земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного

законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами перевірки

дотримання вимог земельного законодавства від 16.05.2008 року та від 24.06.2008

року.

Тобто, матеріалами справи

підтверджується самовільне заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою,

що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку

надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення

та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Відповідачем не надано суду

документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною

ділянкою площею 0,0046 га, розташовану у м. Маріуполь, АДРЕСА_1.

Заходів щодо усунення порушень

земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку

відповідачем не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного

кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню

власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за

час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та

громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за

власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання,

відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього

Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за

рішенням суду.

Таким  чином, суд вважає позовні вимоги

обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49

Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та

керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 212

Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст. 1

Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”

ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу

України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Маріупольського

транспортного прокурора в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради

до Приватного підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання повернути Маріупольській

міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0046 га, площею

0,0046 га, за адресою: м. Маріуполь, АДРЕСА_1, та привести її в придатний для

використання стан - задовольнити.

Зобов'язати Приватного підприємця

ОСОБА_1 (87501, м. Маріуполь, АДРЕСА_2) повернути Маріупольській міській раді

самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0046 га, за адресою: м. Маріуполь,

АДРЕСА_1.

Стягнути з Приватного підприємця

ОСОБА_1 (87501, м. Маріуполь, АДРЕСА_2) на користь Державного бюджету

України  державне  мито 

в  розмірі 85 грн.

Стягнути з Приватного підприємця

ОСОБА_1 (87501, м. Маріуполь, АДРЕСА_2) на користь Державного бюджету

України  (розрахунковий рахунок №

31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ

34686537, державний бюджет м. Донецьк, Ворошиловський район; призначення

платежу: код бюджетної класифікації 22050000) витрати з інформаційно-технічного

забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 118 грн.

               Суддя