Рішення

від 19.08.2008 по справі 15/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000,

м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

19.08.08                                                                                

Справа № 15/96.

За позовом

Дочірнього підприємства

«Прогрес-Трейдінг» Відкритого акціонерного товариства «Прогрес», м.

Дніпропетровськ

до

фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, 

м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 304 302 грн. 85 коп.

Суддя Пономаренко

Є.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача - Мешечко О.Л.,

представник за довіреністю № 2 від 21.01.08;

від

відповідача -не прибув.

До початку слухання справи по суті

не заявлено вимогу про фіксування 

судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у

зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального

кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем

заявлено вимогу:

- стягнути з відповідача 304 302

грн. 85 коп., у тому числі борг за поставлений товар в розмірі 197142 грн. 80

коп., інфляційні нарахування в сумі 55002 грн. 84 коп., 3% річних в сумі 7392

грн. 85 коп. та пеню в сумі 44 764 грн. 36 коп., за договором № 9 від 01.01.05.

Представник позивача надав письмові

пояснення, в яких просить позов задовольнити повністю.

В минулому судовому засіданні

відповідач повідомив про те, що він не може виконати зобов'язання перед

позивачем внаслідок скрутного фінансового становища, пов'язаного з крадіжками в

його магазині.

В дане судове засідання відповідач

не прибув, участь свого представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце

судового засідання був повідомлений належним чином:

- в минулому судовому засіданні, в

якому був присутній відповідач, судом було повідомлено про дату, час та місце

наступного судового засідання;

- ухвали суду направлялися за

адресою, яка є офіційним місцем реєстрації громадянина відповідача.

Інформаційним листом вищого

господарського суду України від 02.06.2006 

N 01-8/1228,  визначено, зокрема

що до повноважень  господарських судів не

віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб  або 

місця  проживання фізичних  осіб - учасників судового процесу на час

вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Жодна з ухвал не повернута до суду

підприємством поштового зв'язку через її невручення адресатові.

Таким чином, всі ухвали  були направлені сторонам у справі в

установленому порядку, документів які би свідчили про їх неотримання сторонами

у справі до суду не надходило.

У зв'язку з наведеним, враховуючи

положення ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, Інструкції з

діловодства в господарських судах України та наявні матеріали справи судом

вжито всіх необхідних заходів з повідомлення сторін про дату, час та місце

судових засідань.

Тому, суд приходить до висновку, що

представники сторін належним чином повідомлені про час та місце проведення

судового засідання.

Відповідно до ст. 75 Господарського

процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані

господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за

наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа

розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

додатково надані  документи та вислухавши

представника позивача суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено

договір купівлі-продажу від 01.01.2005 р. №9, за яким позивач зобов'язався

продати меблі, а відповідач, як покупець, за договором зобов'язався прийняти

товар та вчасно сплатити його.

На виконання даного договору

позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковими та

товарно-транспортними накладними доданими до матеріалів справи.

Одержання даного товару на підставі

вказаного договору підтверджується також поясненнями позивача та не

заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 2.3 договору

відповідач зобов'язаний був здійснити 100 відсоткову передплату товару.

Відповідно до п. 4.1. договору

поставка товару здійснюється протягом 14 робочих днів після надходження

грошових коштів.

Позивач, як продавець по договору

виконав свої зобов'язання достроково.

Претензією від 20.11.2007 р.

позивач вимагав від відповідача сплати за 

одержаний товар суму у загальному розмірі 197 142 грн. 82 коп.  Претензія була направлена за належною адресою

відповідача 21.11.2007р., що підтверджується описом вкладення в цінний лист та

квитанцією підприємства поштового зв'язку.

Відповідач грошові зобов'язання зі

сплати за одержану продукцію не виконав належним чином та у повному обсязі.

На даний час розмір боргу становить

197 142 грн. 82 коп. 

Встановивши фактичні обставини

справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про

часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу

України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 692

Цивільного кодексу України покупець 

зобов'язаний  сплатити  продавцеві 

повну   ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо

договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю  оплатити 

товар  до  його передання продавцем (попередня оплата),  покупець повинен здійснити оплату в

строк,  встановлений договором  купівлі-продажу,  а 

якщо  такий  строк не встановлений договором,  - у строк, 

визначений відповідно до статті 530 

цього Кодексу.

Договором, укладеним між сторонами,

не визначено строк оплати товару. Тому, у даному випадку, враховуючи дострокове

виконання зобов'язання продавцем (позивачем), при визначенні строку виконання

свого грошового зобов'язання покупцем (відповідачем) застосовуються положення

ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно даної норми   якщо 

строк  (термін)  виконання 

боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом

пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня 

пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із

договору або актів цивільного законодавства.

Вимога по виконанню покупцем свого

грошового зобов'язання була оформлена позивачем претензією від 20.11.2007р.,

яка направлена 21.11.2007 р.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського

кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних 

для належного  виконання нею

зобов'язання,  враховуючи інтереси другої

сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань

є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом,

іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43,

33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не

спростовано, належних доказів вчасного виконання зобов'язань, на підставі яких

заявлено позовні вимоги не надано.

Тому, вимоги по стягненню боргу у

заявленій до стягнення сумі 197 142 грн. 82 коп.   підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного

кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від

простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного

кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість

виконання ним грошового зобов'язання.

Обґрунтований розмір боргу з

урахуванням щомісячного індексу інфляції за період з грудня 2007 р. (враховуючи

пред'явлення претензії) по квітень 2008 р. складає 227 639 грн. 96 коп., з яких

безпосередньо розмір інфляційних втрат становить 30 497 грн. 16 коп.

У задоволенні решти вимог по

стягненню інфляційних нарахувань слід відмовити за необґрунтованістю.

Вимоги по стягненню 3 % річних у

сумі 7 392,85 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до положень ст.ст. 693,

531 та ч. 2 ст. 530 ЦК України прострочення відповідача виникло з 29.11.2007р.

Днем закінчення періоду прострочення є останній день  березня 2008 р., який визначено позивачем в

розрахунку наведеному в поясненні від 

14.07.2008 р.

Так, обґрунтованим розміром 3%

річних, що підлягає стягненню за вказаний період є 2005 грн. 21 коп.

Вимога позивача про стягнення пені

в сумі 44 764 грн. 36 коп., не підлягає задоволенню виходячи з наступних

підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 549

Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від

суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення

виконання.

Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного

кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється  у письмовій формі.

Договір не містить положень щодо

забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені та відповідно її розміру, у

зв'язку з чим позивач не вправі нараховувати непередбачену договором санкцію у

вигляді пені та вимагати її стягнення у судовому порядку.

Щодо застосування позивачем

подвійної облікової ставки з посиланням на Закон України «Про відповідальність

за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»слід зазначити, що згідно ст. 1

даного Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих

коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою

сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України

«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір

пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого

платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки

Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, законодавством, за яким

позивачем здійснено розрахунок, обмежено максимальний розмір пені, що може бути

стягнута за невиконання грошового зобов'язання, а не визначено в імперативному

порядку розмір пені що підлягає стягненню у будь-якому випадку незалежно від

наявності певного правочину.

Таким чином, оцінивши доводи

позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню

частково, з відповідача підлягає стягненню борг з урахуванням індексу інфляції

в сумі 227 639 грн. 96 коп. (борг -197 142 грн. 80 коп., інфляційні втрати - 30

497 грн. 16 коп.), 3% річні у сумі 2005 грн. 21 коп. (всього 229 645 грн. 17

коп.)

В решті позовних вимог по стягненню

інфляційних нарахувань, 3% річних та пені слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК

України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру

задоволених вимог у складі: 2296 грн. 45 коп. 

державного мита, а також 80 грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и

в:

1. Позов задовольнити частково.

2.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,  1950 року народження, що зареєстрований за

адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Дочірнього

підприємства «Прогрес-Трейдінг» Відкритого акціонерного товариства «Прогрес»,

м. Дніпропетровськ, вул. Юдіна, б. 11, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30422020,

борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 227 639 грн. 96 коп. (борг

-197 142 грн. 80 коп., інфляційні втрати - 30 497 грн. 16 коп.), 3% річні у

сумі 2005 грн. 21 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 2296

грн. 45 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в

сумі  80 грн. 05 коп. Наказ видати

позивачу.

3. У задоволенні решти позовних

вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення

оформленого відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 22.08.2008р.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко