Ухвала від 21.07.2008 по справі 22-28/160-07-3324

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

УХВАЛА         

21

липня 2008 р.                                                                                  

№

22-28/160-07-3324 

Вищий

господарський суду України у складі колегії суддів:

                                          Гончарука П.А.,

Вовка І.В.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши

касаційну скаргу ОСОБА_1  на постанову

Одеського  апеляційного господарського

суду  від 20.05.2008 року у справі №

22-28/160-07-3324   за

позовомОСОБА_1  до  Закритого 

акціонерного товариства Одеського 

виробничо-торгівельного  суконного

об'єднання "Лазур" про визнання недійсними  рішень 

та  угоди   і 

визнання  права  власності 

на  майно,  та  за  позовом Закритого  акціонерного товариства Одеського  виробничо-торгівельного  суконного об'єднання "Лазур"  до 

Товариства  з  обмеженою 

відповідальністю 

"Одєтекс"   про визнання

недійсними  рішень  про  передачу  майна  

і  визнання  права 

власності, 

В С Т А Н О В И В:

Подана   ОСОБА_1   касаційна 

скарга  не відповідає  вимогам розділу ХІІ1

Господарського процесуального кодексу України.

Згідно

з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги

(подання), до скарги додаються зокрема докази сплати державного мита у

встановленому порядку і розміру.

Згідно

підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про

державне мито” із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а

також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами ставки державного мита

встановлюються в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі

подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового

характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Як

вбачається з матеріалів справи, позивач 

оскаржує  судове рішення в повному

обсязі щодо позову, предметом якого  є   вимоги про 

визнання    права  власності 

на   майно  вартістю  

на суму  1 212 000 грн.  і 

зобов'язання   повернути  це 

майно, а  також  декілька 

вимог  немайнового  характеру. 

Отже,

касаційна скарга на судові рішення у даній справі повинна бути оплачена   державним митом, виходячи  з вартості 

спірного  майна в  сумі 6 060 грн. та по 42,50 грн.  за кожну вимогу немайнового характеру,  а позивач сплатив згідно   квитанції  

№ 43  від  02.06.2008 року лише 42,50 грн. Тому

зазначена квитанція не може бути доказом сплати державного мита у встановленому  розмірі.

Таким  чином, до касаційної скарги  не додано документів, що підтверджують сплату

державного мита у встановленому розмірі.

Відповідно

до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до

розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що

підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

За

таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та  підлягає поверненню.

Керуючись

п. 4 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України,  суд

У Х В А Л И В:

Касаційну  скаргу ОСОБА_1  на постанову Одеського  апеляційного господарського суду  від 20.05.2008 року  повернути без розгляду.

Судді                                                                                    

П. Гончарук

                                                                                             І.

Вовк                                                  

Л. Стратієнко