Рішення

від 19.08.2008 по справі 15/97пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000,

м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

19.08.08                                                                                

Справа № 15/97пн.

за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.

Кремінна Луганської області

до

Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Макеївка”, с.

Макеївка Кремінський район Луганської області

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання

права власності на нерухоме майно.

Суддя Пономаренко

Є.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, паспорт

НОМЕР_1, виданий Кремінським РВ УМВС України в Луганській області від 29.01.97;

від

відповідача - Волков С.М., голова ліквідаційної комісії згідно Протоколу

загальних зборів № 1 від 05.01.05.

До

початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою

звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст.

4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом

не здійснювалося.

Суть спору:

позивачем заявлені вимоги:

- визнати дійсним договір

купівлі-продажу млину загальною площею 282,2 кв.м, вартістю 32 528 грн. 00 коп.

та будівлю току, яка складається з вагової площею 21,4 кв.м, критого току склад

№ 1 площею 658,6 кв.м, склад № 2 площею 137,1 кв.м, склад № 3 площею 574 кв.м,

склад № 4 площею 121,1 кв.м, вагова площею 8,2 кв.м загальною вартістю 34 845

грн. 00 коп., які належать СГВК “Макеївка”та розташовані за адресою: с.

Макеївка Кремінський район Луганської області, вул. Леніна,1 та вул. Садова, 1Б

відповідно, а також обладнання млину на суму 7 372 грн. 00 коп., укладений між

сторонами;

- визнати право власності за

позивачем на млин загальною площею 282,2 кв.м, вартістю 32 528 грн. 00 коп. та

будівлю току, яка складається з вагової площею 21,4 кв.м, критий тік склад № 1

площею 658,6 кв.м, склад № 2 площею 137,1 кв.м, склад № 3 площею 574 кв.м,

склад № 4 площею 121,1 кв.м, вагова площею 8,2 кв.м загальною вартістю 34 845

грн. 00 коп., які належать СГВК “Макеївка”та розташовані за адресою: с.

Макеївка Кремінський район Луганської області, вул. Леніна,1 та вул. Садова, 1Б

відповідно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

позивач придбав спірне нерухоме майно у відповідача на підставі договору

купівлі-продажу від 05.10.2007 р., укладеного в простій письмовій

формі.

Представник позивача в судовому

засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву

та інші витребувані судом документи не представив, проте участь свого

представника у судовому засіданні забезпечив. Представник відповідача не зміг

надати пояснення щодо підстав ухилення від нотаріального посвідчення договору.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, суд

дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з

наступного.

Позивач вказує, що придбав спірне

нерухоме майно у відповідача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу

“Макеївка”  на підставі договору

купівлі-продажу від 05.10.2007 р., укладеного в простій письмовій

формі. При цьому, позивач просить визнати дійсним даний договір на підставі

ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнати за ним право власності.

Згідно ст. 657 Цивільного кодексу

України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу,

житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у

письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та

державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640

Цивільного кодексу України договір, який підлягає  нотаріальному 

посвідченню  або державній

реєстрації, є укладеним з 

моменту  його  нотаріального посвідчення або державної

реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної

реєстрації - з  моменту державної

реєстрації.

Також, в ч. 1 ст. 210 ЦК України

встановлено, що правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з

моменту його державної реєстрації.

Вказані норми є імперативними.

У даному випадку, договір

купівлі-продажу між позивачем та відповідачаем складений в простій письмові

формі, не був посвідчений нотаріально та не здійснена його державна реєстрація

як правочину.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 220

Цивільного кодексу України визнання судом дійсним договору замінює лише його

нотаріальне посвідчення.

Чинним законодавством не

передбачено жодної норми, яка б вказувала на те, що у разі визнання судом

договору дійсним за ч. 2 ст. 220 ЦК України вчинення державної реєстрації

такого договору не вимагається.

Момент, з яким закон пов'язує

набуття права власності за договором визначено статтею 334 Цивільного кодексу

України.

Відповідно до частини 3 даної

статті право  власності  на 

майно  за  договором, 

який підлягає нотаріальному посвідченню, 

виникає у набувача  з  моменту 

такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду

про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Отже, можна дійти висновку про те,

що визнання договору дійсним допускається у випадках, коли відповідний договір

підлягає лише нотаріальному посвідченню, тобто у разі якщо здійснення державної

реєстрації такого правочину не вимагається за законом.

Тому, договір, який підлягає і

нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, не може бути визнаний судом

дійсним.

Нормою ч. 4 ст. 334 Цивільного

кодексу України в імперативному порядку визначено, що якщо  договір 

про  відчуження  майна 

підлягає  державній реєстрації,  право 

власності  у  набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Здійснення державної реєстрації

правочину та проведення реєстрації права власності в БТІ є абсолютно різними

юридично значимими діями з абсолютно різними правовими наслідками.

Доказів вчинення державної

реєстрації правочину - договору купівлі-продажу від 05.10.2008 р. між позивачем

та відповідачем, суду не надано.

Законодавство не передбачає іншого

моменту набуття права власності за договором, який підлягає державній

реєстрації, а ніж момент такої реєстрації.

Таким чином, вимоги про визнання

дійсним договору купівлі-продажу та 

визнання права власності на нерухоме майно не підлягають задоволенню за

чинних на даний час обставин.

Аналогічна правова позиція щодо

спорів про визнання дійсними договорів та визнання права власності наведена в

постанові Верховного суду України від 12.06.2007 р. №2-26/6983.1 -2006

(2-1/6263.2 - 2005, 2-1/8527 - 2005).

Відповідно до ст. ст. 22, 44, 49

ГПК України державне мито у сумі 750 грн. 42 коп. - за вимогою майнового

характеру -про визнання права власності виходячи з вартості майна по договору)

та 85грн -за вимогою немайнового характеру - про визнання дійсним договору і

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

00 коп. відносяться на позивача.

Зайво сплачене державне мито в сумі

13 грн. 98 коп., яке перераховано за квитанцією від 10.06.2008 р. №000091

підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 85 Господарського

процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у

судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну

частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись,

ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И

В:

1. У задоволенні позову

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кремінна Луганської області до

Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Макеївка”, с. Макеївка

Кремінського району Луганської області про визнання договору купівлі-продажу

дійсним та визнання права власності на нерухоме майно відмовити повністю.

2. Повернути фізичній

особі-підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1: державне

мито в сумі 13 грн. 98 коп., яке перераховано за квитанцією від 10.06.2008 р.

№000091. Підставою для повернення вказаної суми є дане рішення, засвідчене

печаткою суду.

В судовому засіданні було оголошено

лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до

ст. 84 ГПК України, підписано 21.08.2008 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України

дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня

його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко