Постанова

від 06.08.2008 по справі б15/92-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 06 серпня 2008 р.                                                                                   

№

Б15/92-08 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

Полякова

Б.М., -головуючого,

Коваленка

В.М. (доповідач у справі),

Заріцької

А.О.

розглянувши

 касаційну скаргу

 товариства з обмеженою відповідальністю

"Інлайн-Поланд", м. Познань, Польща 

на

постановувід

20.03.2008 р.  господарського суду

Дніпропетровської області

у

справі№ Б15/92-08

господарського суду Дніпропетровської області

за

заявою фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

дотовариства з обмеженою

відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Інлайн -

Україна", м. Дніпропетровськ

про

визнання

банкрутом

арбітражний

керуючий

ОСОБА_2

в судовому засіданні взяв участь представник:

товариства

з обмеженою відповідальністю "Інлайн-Поланд"

Ловейко

О.О., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою

господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2008 року за заявою

фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -Кредитор, Підприємець) порушено

провадження у справі № Б15/92-08 про банкрутство товариства з обмеженою

відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Інлайн -

Україна" (далі -Боржник, Підприємство) в порядку ст. 52 Закону України

"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою

господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2008 року (суддя -Н.Е.

Петренко) Підприємство визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура з

призначенням ліквідатором ОСОБА_2

Не

погоджуючись з винесеною постановою суду першої інстанції, товариство з

обмеженою відповідальністю "Інлайн-Поланд", посилаючись на положення

ст. 107 ГПК України, звернулося до Вищого господарського суду України з

касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 20.03.2008 року

господарського суду Дніпропетровської області та постановити нове рішення, яким

припинити провадження у справі.

Касаційна

скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, а

саме ст. 52 Закону про  банкрутство,

ст.ст. 17, 18, 19  Закону України

"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців",

а також норм процесуального права.

Суд

касаційної інстанції відмовляє у задоволенні заявлених Підприємцем та

ліквідатором Боржника -арбітражним керуючим ОСОБА_2, у письмовій формі

клопотань про відкладення розгляду справи, оскільки в порушення ст.ст. 33, 34

ГПК України відповідні клопотання не містять належного обґрунтування з

посиланням на поважність причин неможливості забезпечити явку у відповідне

судове засідання та доданням відповідних доказів -це по-перше. По-друге, в

ухвалі Вищого господарського суду України від 04.07.2008 року про прийняття та

призначення касаційної скарги до розгляду визначено, що нез'явлення

представників сторін у засідання судової колегії не є перешкодою для розгляду

касаційної скарги.

Заслухавши

пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги,

перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що

касаційна скарга підлягає задоволенню, 

виходячи з наступного.

Заявник

касаційної скарги є учасником Підприємства, тобто учасником провадження у

справі про банкрутство у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство, у зв'язку з

чим оскаржувана постанова стосується майнових прав заявника касаційної скарги,

якого згідно матеріалів справи  не було

залучено до участі у справі судом попередньої інстанції.

Судом

першої інстанції висновок про визнання Боржника банкрутом, як відсутнього

боржника, в порядку ст. 52 Закону про банкрутство зроблений  у зв'язку з тим, що  за даними кредитора за юридичною

адресою Підприємство не знаходиться.

Відповідно

до вимог п. 1 ст. 52 Закону про банкрутство у разі, якщо громадянин-підприємець

- боржник або керівні органи боржника  

-   юридичної    особи відсутні за її місцезнаходженням,

або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової

служби згідно із  законодавством

податкових  декларацій,  документів 

бухгалтерської  звітності,  а також за 

наявності  інших  ознак, 

що  свідчать  про 

відсутність підприємницької  діяльності  боржника, 

заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може

бути  подана  кредитором незалежно  від 

розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже

положення п. 1 ст. 52 Закону про банкрутство встановлюють альтернативу серед

підстав для визначення зокрема юридичної особи, як відсутнього боржника. Для

визнання ж боржника відсутнім у розумінні вказаної норми достатньо

підтвердженої належними доказами відповідно до вимог ст. 34 ГПК України однієї

із підстав, встановлених в п. 1 ст. 52 Закону про банкрутство.

Відсутність

Боржника за місцем знаходження та відсутність його  підприємницької діяльності Кредитор в заяві

про порушення провадження у справі обґрунтовував тим, що в результаті виїзду за

місцем реєстрації та знаходження Боржника встановлено, що останній за

відповідною адресою відсутній, про що Кредитором були складені відповідні

акти від 22.01.2008 року та від 07.02.2008 року. Однак, дані акти складені

в односторонньому порядку ініціюючим кредитором та окрім останнього підписані

невідомими особами.

Згідно

ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб -підприємців" якщо   відомості,

які  підлягають  внесенню 

до  Єдиного державного реєстру,

були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути

використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно

до положень п. 8 ст. 19 вказаного закону підставою та належним доказом на

підтвердження відсутності юридичної 

особи за місцем знаходження є внесений до Єдиного державного реєстру

запис про відсутність   юридичної особи

за її місцезнаходженням або запис про відсутність  підтвердження відомостей про юридичну особу,

який вноситься у порядку та на підставах, визначених  в п. 8 ст. 19 Закону України "Про

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".

Відповідні

докази (довідка з ЄДРПОУ із відповідними відомостями про Боржника тощо)

Кредитором надані не були, господарським судом в порушення ст. 38 ГПК України

не витребовувались, тому у матеріалах справи відсутні.

Крім

цього, слід зазначити, що кредитором висновок про відсутність підприємницької

діяльності Боржника зроблений у зв'язку із відсутністю його за

місцезнаходженням на підставі визначених вище доказів, тоді як на підтвердження

ознак, що свідчать саме про відсутність підприємницької діяльності

Боржника Підприємцем в порушення ст. 33, 34 ГПК України не зазначений жодний

аргумент із наданням належних доказів. При цьому, суд касаційної інстанції

звертає увагу на те, що згідно матеріалів справи ще в грудні 2007 року Боржник

здійснював переписку із Кредитором за юридичною адресою та місцем знаходження

Підприємства, в січні 2008 Підприємець здійснив перевірку місцезнаходження

керівних органів Боржника, а в березні вже звернувся із заявою про порушення

справи про банкрутство Підприємства, як відсутнього боржника. 

На

вказані обставини суд першої інстанції увагу не звернув та не дав цим

обставинам відповідної правової оцінки.

У

зв'язку із викладеним суд касаційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами

справи не підтверджується відсутність Боржника за місцем знаходження та

відсутність його підприємницької діяльності, а суд першої інстанції прийняв

оскаржувану постанову в порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України за відсутністю

належних доказів відповідно до вимог ст.ст. 1, 6, 52 Закону.

Згідно

п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд  припиняє провадження у справі, якщо відсутній

предмет спору.

Враховуючи

наведене та застосовуючи аналогію з вищевказаною процесуальною нормою, колегія

суддів вважає, що за поданою Підприємцем заявою про порушення справи про

банкрутство Підприємства як відсутнього боржника відсутній предмет спору.

До

викладеного слід додати, що згідно постанови, наданої заявником касаційної

скарги, прокурором Кіровського району м. Дніпропетровська порушена кримінальна

справа за фактом умисного здійснення службовими особами Підприємства дій, що

призвели до стійкої фінансової неспроможності підприємства та великої

матеріальної шкоди кредиторам, за ознаками ст. 219 Кримінального кодексу

України.

За

таких обставин оскаржувана  постанова

суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам

чинного законодавства, а провадження 

справі про банкрутство Підприємства - припиненню.

З

урахуванням наведеного та керуючись 

ст.ст. 1, 6, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом” та ст.ст. 22, 33, 34, п. 1-1 ст. 80 та

ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу товариства з

обмеженою відповідальністю "Інлайн-Поланд" задовольнити.

2.          Постанову господарського суду

Дніпропетровської області від 20.03.2008 р. у справі № Б15/92-08

скасувати. Провадження у справі № Б15/92-08   припинити.

Головуючий                                                                      

Б.М. Поляков

         Судді                                                                                   

В.М. Коваленко                                                                           

А.О. Заріцька