Постанова

від 02.09.2008 по справі б-19/62-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 02 вересня 2008 р.                                                                                   

№

Б-19/62-08 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого     

Короткевича

О.Є. (доповідач у справі)

суддів

:

Мамонтової

О.М., Хандуріна М.І.

розглянувши

матеріали касаційної скарги 

Державної

податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

на  постанову

господарського

суду Харківської області від 13.05.2008 року

у

справі

№Б-19/62-08

За

заявою боржника

Голови

ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "НПСО

Фокон"

про

Банкрутство

За

участю представників:

Від скаржника: Галаган О. М. дов. від 28.09.2008

року за №12562/10/10-020

Від

боржника: ОСОБА_1.

дов. від 14.05.2008 року

В С Т А Н О В И В :

          Ухвалою господарського суду Харківської області від

05.05.2008 року  за заявою Голови ліквідаційної

комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "НПСО Фокон" порушено

провадження у справі про банкрутство 

Товариства з обмеженою відповідальністю "НПСО Фокон", введено

мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю

"НПСО Фокон".

    Постановою господарського суду Харківської

області від 13.05.2008 року у справі №Б-19/62-08 (суддя Мінковський С.В.) в

порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом" визнано банкрутом Товариство з обмеженою

відповідальністю "НПСО Фокон", 

відкрито ліквідаційну процедуру ліквідатором призначено голову

ліквідаційної комісії ОСОБА_2, зобов'язано останього у п'ятиденний строк з дня

прийняття постанови про визнання боржника банкрутом подати до офіційного

друкованого органу оголошення про визнання Товариство з обмеженою

відповідальністю "НПСО Фокон" 

банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі №Б-19/62-08 з

метою виявлення, встановлення кредиторів боржника, що ліквідується власником та

повідомлення їх про визнання зазначеного боржника банкрутом, підприємницьку

діяльність банкрута завершено та зобов'язано ліквідатора надати суду

ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора.

  Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції

ДПІ у  Київському районі міста

Харкова  звернулася до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, згідно якої  просить 

скасувати постанову суду першої інстанції та припинити провадження у

справі №Б-19/62-08 посилаючись на те, що судом першої інстанцій порушено норми

матеріального та процесуального права.

  Колегія суддів Вищого господарського суду

України, переглянувши в касаційному порядку постанову господарського суду

першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи,

перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права,

Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його  банкрутом", вважає, що

касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

    Як вбачається з заяви  голови ліквідаційної комісії  Товариства з обмеженою відповідальністю

"НПСО Фокон" 15 лютого 2008 року на зборах учасників Товариства з

обмеженою відповідальністю "НПСО Фокон" (згідно Статуту боржника

засновниками  Товариства є фізична особа

-  ОСОБА_2) прийнято рішення у зв'язку з

недоцільністю подальшого здійснення підприємницької діяльності та ведення

фінансово - господарської діяльності підприємства -ліквідувати підприємство,

також на зборах було вирішено створити ліквідаційну комісію, призначити головою

ліквідаційної комісії ОСОБА_2, а також зобов'язано ліквідаційну комісію

провести інвентаризацію майна підприємства та скласти акт інвентаризації.

21.04.2008

року  відбулось засідання ліквідаційної

комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "НПСО Фокон" на якому

ліквідаційна комісія у зв'язку недостатністю активів  прийняла рішення звернутись до господарського

суду з заявою про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю

"НПСО Фокон" в порядку ст. 51 Закон України  "Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом".

       Постанова господарського суду

Харківської області від 04.02.2008 року про визнання боржника банкрутом

мотивована тим, що з матеріалів справи вбачається, що  фінансовий стан боржника має ознаки

неплатоспроможності та його майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів,

оскільки ліквідаційна комісія, відповідно до вимог ст. 51 Закону, зобов'язана

звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство

юридичної особи, у разі, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо

якого прийнято рішення про ліквідацію 

недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а також за наявності інших

ознак що свідчать про неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності

виконати грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх сплати,

господарський суд дійшов висновку про наявність усіх підстав для визнання

боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. 

                Колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає, що постанова суду першої інстанцій прийняті

з порушенням норм ст.ст. 104,105,110,111 ЦК України ст.60 Господарського

кодексу України,  ст. 51  Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  та підлягають скасуванню виходячи з

наступного.

       Постанова суду про визнання боржника

банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою

судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають

значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові

наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися

достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму

Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

Відповідно

до вимог ч.1 ст.51 Закону якщо вартості майна боржника -юридичної особи, щодо

якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог

кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим

Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор  (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися

в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої

юридичної особи.

Відповідно

до вимог ч.4, ст.105 ЦК України, комісія з припинення юридичної особи поміщає в

друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються  відомості про державну реєстрацію юридичної

особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про

порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити

менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної

особи.

Відповідно

до вимог ч.1 ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників

або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в

тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну

особу, досягнення мети, для  якої її

створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно

з вимогами  ч.3 ст.110 ЦК України, якщо

вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів,

юридична особа  ліквідується в порядку,

встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом.

Відповідно

до вимог ч. 1 ст.111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку

для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який

містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік

пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний

ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом,

який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно

до вимог ч.5 ст.60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний

порядок ліквідації суб'єкта господарювання, 

ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який

ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та

подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у

встановленому законодавством порядку.

         Враховуючи викладене, Колегія суддів

Вищого господарського суду України вважає, що тільки після оцінки  вартості наявного майна боржника,  в порядку ст.60 Господарського кодексу

України, публікації комісією з припинення юридичної особи   повідомлення 

в порядку ст. 105 ЦК України для виявлення кредиторів, повідомлення

органу державної податкової служби  про

ліквідацію підприємства  можливе

звернення до господарського суду, після закінчення строку, який передбачений

ст.105 ЦК України,  з заявою   про порушення провадження у справі про

банкрутство боржника в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає

спрощену процедуру банкрутства.

Як

вбачається з матеріалів справи, до заяви Голови ліквідаційної комісії  про порушення справи про банкрутство, не

додані докази здійснення повідомлення комісією з припинення юридичної

особи   в порядку  ч. 4 ст. 105 ЦК України, та відсутні

посилання на факти: рішення про затвердження проміжного ліквідаційного балансу,

повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію

підприємства  у встановленому

законодавством порядку, які необхідні для з'ясування наявності чи відсутності

підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст.51

Закону, вказані обставини, виходячи з вимог Закону, повинні бути в наявності та

з'ясовані на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою,

що судом першої інстанції зроблено не було.

Окрім

того звернення з заявою про порушення справи про банкрутство  та порушення провадження за спрощеною

процедурою, яку регулює ст.51 Закону, можливе лише після закінчення строку,

який передбачений  ч.4 ст.105 ЦК України.

Після

розміщення комісією з припинення юридичної особи в друкованих засобах

інформації повідомлення про припинення юридичної особи, в порядку ч. 4 ст. 105

ЦК України, цей факт стає загальновідомим.

Виходячи

з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про

те, що постанова про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю

"НПСО Фокон" винесена без повного та 

належного з'ясування усіх обставин справи, матеріалів наявних в справі,

кола кредиторів боржника та обсягу кредиторської заборгованості, без наявності

доказів  повідомлення  кредиторів комісією з припинення юридичної

особи  та дотримання строків, які

передбачені ч.4,  ст.105 ЦК України  та всебічного встановлення, відповідно до

вимог норм ЦК України та Господарського Кодексу України того факту, що вартості

майна боржника, щодо якого  власником

прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів,

в зв'язку з чим   господарський суд

неправомірно визнав боржника банкрутом в 

порядку ст. 51 Закону.

При

новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та  всебічно перевірити дійсні обставини справи,

дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін

та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та

вимог закону постановити законне та обґрунтоване  рішення.

Керуючись

статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий

господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Державної податкової

інспекції у Київському районі міста Харкова 

на постанову  господарського суду

Харківської області від 13.05.2008 року у справі № Б-19/62-08 задовольнити

частково.

2.          Постанову господарського суду

Харківської області від 13.05.2008 року у справі № Б-19/62-08 -скасувати.

3.          Справу передати на розгляд до

господарського суду Харківської області.

Головуючий                                                                    

      О. Є. Короткевич

Судді                                                                                                  

О. М. Мамонтова

М. І. Хандурін