Постанова

від 25.05.2012 по справі 4-1835/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 4-1835/12

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2012 року Печерський районний суд м. Києва

у складі:

головуючий - суддя ,

при секретарі - Чорному В.В.,

з участю прокурора- Санака М.Є.

та представника заявника- адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_2 на неправомірні дії та бездіяльність прокуратури м. Києва -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою в якій просить визнати неправомірними дії прокуратури м. Києва щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України за наслідками розгляду його повідомлень про злочин та зобов»язати прокуратуру м. Києва розглянути його заяви про вчинення злочину в порядку, визначеному ст. 97 КПК України та прийняти відповідне процесуальне рішення, посилаючись на те, що 17.11.2011 року та 23.11 2011 року ним до органів прокуратури було направлено заяви в порядку ст. 97 КПК України про проведення перевірки публікацій за фактом журналістських публікацій в мережі Інтернет.

В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином та судом визнано можливим розглянути скаргу у його відсутності та за наявності його представника.

Представник заявника -адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав обставини та вимоги зазначені в скарзі, просив скаргу задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти вимог скарги заперечував, надав письмові пояснення, які оголосив в судовому засіданні та надав суду для приєднання до матеріалів справи з додатками.

Суд, дослідивши матеріали скарги, вислухавши пояснення представника заявника та думку прокурора вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

ОСОБА_2, як правові підстави свого звернення зазначає ст.ст. 8, 55, 64 Конституції України, ч.2 ст. 236 КПК України, рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 року № 19-рп/11.

Однак чинне законодавство обмежує повноваження суду з контролю за діями прокурора в розумінні положень ст.236 КПК України.

Зі змісту вказаної статті Закону вбачається, що дії прокурора можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому КПК України лише в частині його дій в рамках провадження досудового слідства і такі скарги розглядаються судом під час попереднього розгляду справи або під час розгляду її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В провадженні суду відсутня кримінальна справа з обвинувальним висновком, яка б стосувалася інтересів скаржника, а тому суд не може перевірити її доводи під час попереднього розгляду чи під час судового розгляду справи.

Разом з тим у відповідності з положеннями ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.

Таке право не може бути обмеженим навіть у разі відсутності норм закону, які б передбачали можливість звернення особи до суду та розгляд відповідної скарги в порядку, визначеному Кримінально -процесуальним кодексом України.

Зазначені конституційні положення є нормами прямої дії. Правовідносини, які виникли між суб'єктом звернення зі скаргою та прокуратурою м. Києва за своєю природою є кримінально-правовими.

За таких обставин суд вважає, що скарга ОСОБА_2 на дії прокуратури м. Києва підлягають розгляду навіть за відсутності в КПК України норм, які регламентують відповідний розгляд.

В судовому засіданні встановлено, що 17.11.2011 року та 23.11.2011 року на адресу Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 були направлені заяви про проведення перевірки за фактом журналістських публікацій в мережі Інтернет. Вказані заяви Генеральною прокуратурою України були направлені на адресу прокуратури м. Києва для перевірки та прийняття відповідного рішення. 22.12.2011 року вказані заяви прокуратурою м. Києва були направлені на адресу начальника УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві та в подальшому, 26.01.2012 року повернуті на адресу прокуратури м. Києва.

Розглянувши вказані заяви прокуратурою м. Києва 19.03.2012 року на адресу ОСОБА_2 була надана грунтована відповідь за № 21/2-5296-09.

У відповідності до положень ст.97 КПК України, прокурор зобов'язаний приймати до розгляду заяви і повідомлення про вчинені злочини, за результатами розгляду яких повинен порушити справу, відмовити в її порушенні або ж направити їх за належністю.

Аналіз норм КПК України дає підстави для висновку, що лише заяви або повідомлення про злочин, подані відповідно до ст. 95 КПК України, тягнуть за собою обов»язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України та прийняти одне з передбачених данною статтею рішень. Такі заяви можуть бути відібрані з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та повинні містити достовірні відомості, що вказують на об»єктивні ознаки злочину або підготовки до нього.

Як вбачається зі змісту заяв ОСОБА_2 від 17.11.2011 року та 23.11.2011 року, останній просив провести перевірки за фактом журналістських публікацій в мережі Інтернет з метою встановлення чи спростування фактів отримання хабара першим заступником прокурора м. Києва ОСОБА_3 та суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4. та прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України. Однак вказані заяви не відповідають вимогам ст. 95 КПК України і по суті не містять конкретних відомостей, що вказували б на об»єктивні ознаки злочину ( час, місце, спосіб вчинення та ознаки скаладу будь-якого злочину предбаченого КК України).

Таким чином заяви ОСОБА_2 від 17.11.2011 року та від 23.11.2011 року за своїм змістом не є заявами про вчинення злочину, а тому не підлягали вирішенню в порядку ст. 97 КПК України.

Фактично заявник таким чином намагався не у спосіб передбачений ЦПК України, спростувати відомості, які містилися в публікаціях в мережі Інтернет.

За результатами розгляду заяв ОСОБА_2 останньому була надана відповідь, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином суд приходить до висновку про дотримання вимог закону з боку посадових осіб прокуратури м. Києва при розгляді заяв ОСОБА_2.

Окрім того суд не наділений правом визнавати дії прокурора неправомірними та зобов'язувати прокурора вчиняти будь-які дії під час розгляду заяв в порядку ст. 97 КПК України, оскільки це не передбачено кримінально -процесуальним законодавством.

У відповідності до ст.19 Конституції України орган судової влади (суд) діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак цими нормативними актами підстави та повноваження суду щодо визнання незаконними дії прокурора та зобов»язання його вчиняти бдь- які дії в даному випадку не передбачені.

Таким чином, суд приходить до висновку про залишення скарги без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.19, 55 Конституції України, ст.ст. 94,95,97, 236 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_2 на неправомірні дії та бездіяльність прокуратури м. Києва - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва, через районний суд, протягом 15 діб з дня її винесення.

Суддя