Постанова

від 24.05.2012 по справі 4-1564/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 4-1564/12

П О С Т А Н О В А

24 травня 2012 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Карабаня В.М., ,

при секретарі Руденко Ю. О.,

за участю прокурора Бойко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність Генерального прокурора України, при розгляді її заяви про злочин від 11.04.2012 року та відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність Генерального прокурора України, при розгляді її заяви про злочин від 11.04.2012 року про порушення кримінальної справи відносно суддів Апеляційного суду м. Києва та відшкодування матеріальної шкоди.

В судове засіданні заявник не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, справу просила слухати у її відсутність.

Прокурор просив суд залишити скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення по заяві було прийнято в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали судової справи №4-1564/12, дійшов наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, скаржник просила визнати неправомірною бездіяльність Генерального прокурора України при розгляді її заяви від 11.04.2012 року про порушення кримінальної справи, зобов'язати Генерального прокурора України розглянути її заяву від 11.04.2012 року про порушення кримінальної справи відносно суддів Апеляційного суду м. Києва відповідно до вимог ст. 97 КПК України та зобов'язати Державне казначейство України відшкодувати матеріальну шкоду.

У відповідності зі ст. 236 КПК України, дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.

Скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачене КПК України.

Відповідно до ст. 97 КПК України, по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані прийняти одне з таких рішень:

1. порушити кримінальну справу;

2. відмовити в порушенні кримінальної справи;

3. направити заяву або повідомлення за належністю.

Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше 10 днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів. Заява або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності.

В судовому засіданні встановлено, що в Генеральній прокуратурі України 19.04.2012 року зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 11.04.2012 року, щодо неправомірних, на її думку, дій суддів апеляційного суду м. Києва, які ухвалою від 15.02.2012 року за результатами апеляційного розгляду змінили постанову Печерського районного суду м. Києва від 04.01.2012 року, виключивши з неї вказівку про направлення копій заяв ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України.

Відповідно до ст. 11 Кримінального кодексу України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Чинним Кримінальним кодексом України визначено, які саме діяння є злочинами, у чому полягає об'єктивна та суб'єктивна їх сторона, кваліфікуючі ознаки тощо. У випадках, коли у заяві чи повідомленні є об'єктивні дані, що свідчать про ознаки того чи іншого злочину, лише тоді є підстави вважати таку заяву чи повідомлення саме про злочин, що тягне за собою прийняття передбаченого законом процесуального рішення з винесенням відповідної постанови. Якщо ж у заяві чи повідомленні про злочин такі ознаки відсутні (ст.ст. 94, 98 КПК України), вони не можуть вважатися такими, що потребують обов'язкового прийняття рішення у порядку ст.97 КПК України.

Системний аналіз норм КПК України дає підстави для висновку, що лише заяви або повідомлення про злочин, подані відповідно до ст. 95 КПК України, тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України та прийняти одне з передбачених даною статтею рішень. Такі заяви мають бути відібрані з попередженням про кримінальну відповідальність за завідома неправдиве повідомлення про вчинення злочину та повинні містити достовірні відомості, що вказують на об'єктивні ознаки злочину або підготовки до нього.

Правом визначати наявність зазначених ознак кримінально-процесуальним законом наділено виключно слідчого, прокурора та суд, які розглядають заяву (повідомлення) про злочин.

Наведені заявницею обставини не містили будь-яких об'єктивних даних, які могли б свідчити про вчинення злочину суддями апеляційного суду м. Києва. ОСОБА_1 лише констатувала факт постановлення суддями ухвали, з якою незгодна, що не може бути підставою для притягнення суддів до кримінальної відповідальності за ст. 375 КК України.

Як зазначено у п. 4 та п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» - суддя не зобов'язаний давати будь-які пояснення щодо розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається. Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.

Зважаючи на викладені обставини та вимоги закону, суд приходить до висновку, що прокурор у межах наданих йому повноважень вірно визначився зі статусом заяви ОСОБА_1 та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для прийняття по ній рішення у порядку кримінально-процесуального закону, про що листом від 03.05.2012 року її було повідомлено.

Посилання заявниці на ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказані положення Закону, поширюються лише на випадок порушення кримінальної справи щодо судді Генеральним прокурором України або його заступником, як гарантія недоторканості судді, а інші рішення передбачені п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 97 КПК України, можуть бути прийняті прокурором і слідчим відповідно до загальних положень кримінально-процесуального законодавства.

Відшкодування за рахунок Державного бюджету України компенсації у розмірі тридцяти шести мінімальних зарплат за ігнорування Генеральною прокуратурою України заяви про злочин кримінально-процесуальним законом не передбачено.

У відповідності до ст. 19 Конституції України орган судової влади діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказаними нормативними актами повноважень суду щодо визнання неправомірною бездіяльність прокурора та відшкодування матеріальної шкоди не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 97, 236 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність Генерального прокурора України, при розгляді її заяви про злочин від 11.04.2012 року та відшкодування матеріальної шкоди - залишити без задоволення.

На постанову суду протягом 15 діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва.

Суддя Карабаня В.М.,