Постанова

від 22.05.2012 по справі 2а/2370/1395/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 року Справа № 2а/2370/1395/2012

10 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді Кульчицького С.О.,

при секретарі -Поліщук О.О.,

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача -ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово промислова компанія «Регіон»до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово промислова компанія «Регіон»до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000902301 від 13 квітня 2012 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач своїми діями порушив вимоги Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов та додаткових поясненнях по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово промислова компанія «Регіон»зареєстроване Катеринопільською районною державною адміністрацією Черкаської області 06.04.2005 року, ідентифікаційний код 33435619.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі службового посвідчення серії УЧК № 061174, виданого начальнику відділу податкового контролю Катеринопільської ОДПІ Худикіну Я.С., наказу від 16.03.2012 року № 21, виданого Катеринопільською ОДПІ, згідно ст. 79 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, проведена документальна невиїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово промислова компанія «Регіон»з питань правомірності формування податкового кредиту по правовідносинах з контрагентами, в ході перевірок яких встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод без мети настання реальних наслідків за період з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 26.03.2012 року №8/22-017/33435619 та встановлені наступні порушення:

1) Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року з придбання ТОВ ТПК «Регіон»товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Марадор», ТОВ ТД «Онікс», ТОВ «Снайпер Медіа», ТОВ «Зодчий ЛТД»контрагента - постачальника не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у постачальника.

В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п. 1, п. 5, ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України, встановлено нікчемні правочини в т.ч.: по операціях з придбання товарів(робіт послуг) між ТОВ ТПК «Регіон»(код за ЄРПОУ 33435619) з ТОВ «Марадор», ТОВ ТД «Онікс», ТОВ «Снайпер Медіа», ТОВ «Зодчий ЛТД».

2) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755 - VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у сумі 109478,90 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 3040 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Марадор»за травень 2011 року на суму 33290 грн., з ТОВ ТД «Онікс»за червень 2011 року на суму 8554 грн., з ТОВ «Снайпер Медіа»за червень 2011 року на суму 14000 грн. з ТОВ ТД «Онікс»за червень 2011 року на суму 13817 грн. 50 коп., з ТОВ «Марадор»за серпень 2011 року на суму 26517,40 грн., по взаємовідносинах за ТОВ «Снайпер Медіа», за вересень 2011 року на суму 10260 грн., по взаємовідносинах за ТОВ «Зодчий ЛТД».

3) відповідно до статті 138.1.Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 38.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

На підставі встановленого порушення Катеринопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2012 року №0000902301, яким збільшено суму грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово промислова компанія «Регіон» по податку на додану вартість в розмірі 180674 грн. 25 коп.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово промислова компанія «Регіон»та з ТОВ «Марадор», з ТОВ ТД «Онікс», з ТОВ «Снайпер Медіа», з ТОВ «Зодчий ЛТД»укладені договори з придбання вугілля деревного, дерево вугільного брикету, розпалювача та рекламних послуг.

Позивач стверджує, що згідно укладених договорів між позивачем та його контрагентами передача (приймання-здача) товару здійснюється на складі покупця (товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово промислова компанія «Регіон»).

Однак, на вимогу суду позивач не надав документи документи, які засвідчують факт оприбуткування даного товару матеріально-відповідальною особою, а саме: довіреностей на отримання товару та журналу реєстрації довіреностей, по яким позивач отримував зазначений товар.

Відповідно до пп. 2, 3, 13, 14 Наказу Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318, із змінами і доповненнями:

- сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів;

- бланки довіреностей є документами суворої звітності;

- довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

- передача бланків довіреностей із місця зберігання особі, яка призначена для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей, проводиться за документами на відпуск цінностей (вимога, накладна тощо) із місць зберігання ...

Таким чином, згідно з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, відпуск цінностей покупцям або безоплатна передача провадиться тільки за довіреністю покупців, тобто без довіреності відпуск цінностей юридичним особам забороняється.

Проведення господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. В свою чергу, у відповідності до частини 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші звітності. Тобто документи первинного обліку є основою і для податкового обліку.

Отже, відсутність довіреностей на отримання товару є ознакою фіктивності відповідної господарської операції.

Разом з цим, п. 4 договорів купівлі-продажу укладених між позивачем та контрагентами передбачено, що товар приймається покупцем по якості -згідно сертифікату якості товару.

Законом України від 17.05.2001 № 2406-ІІІ «Про підтвердження відповідності»із змінами та доповненнями визначено:

декларування відповідності - процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа (далі - виробник) під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам;

підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог;

сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам;

сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Відповідно ст. 13 вищевказаного Закону - виробник зобов'язаний: надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; надавати постачальнику інформацію про декларування відповідності, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції, шляхом зазначення реєстраційних номерів декларації про відповідність у документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Отже, позивачем не надано інформацію та документального підтвердження виконання виробником вимог ст. 13 ЗУ «Про підтвердження відповідності», відповідно до якої: виробник зобов'язаний: надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; надавати постачальнику інформацію про декларування відповідності, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції, шляхом зазначення реєстраційних номерів декларації про відповідність у документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться податкова накладна № 434 від 04.05.2011 року, яка не містить відповідної помітки «Х».

Статтею 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Відповідно п. 6 наказу Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 року (чинною на час складення податкової накладної) «Про затвердження форми податкової накладної та порядок її заповнення», податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у день виникнення податкових зобов'язань. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою «Х»). Оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу.

З наведеного вбачається, що податкова накладна № 434 від 04.05.2011 року не відповідає вимогам Наказу № 969, а отже не є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину (ч.1 ст.215 ЦК України).

Керуючись ст. 228 ЦК правочин учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є таким, що порушує публічний порядок та направлений на заволодіння майном держави, а отже, є нікчемним. Згідно ж ч.2 ст. 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача, зробленими під час перевірки та вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000902301 від 13 квітня 2012 року винесено з додержанням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в адміністративному позові та були спростовані доводами відповідача, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та в матеріалах справи.

Згідно п. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, 128, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий С.О.Кульчицький