Постанова

від 25.05.2012 по справі 4856/10/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 4856/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)

представник відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності)

прокурор - Маковська Т.А. (по посвідченню)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Талант-Т»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, за участю прокуратури Київського району м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Одеси №0000232334/0 від 26 грудня 2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за грудень 2005 року, січень 2006 року на загальну суму 64 566 грн. та №0000022334/0 від 23 січня 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за березень 2005 року, квітень 2005 року, травень 2005 року на загальну суму 74 084рн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 18 833,50 грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 25 квітня 2007 року позовні вимоги ПП "Талант-т" задоволені повністю. Визнані нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №0000232334/0 від 26 грудня 2006 року та №0000022334/0 від 23 січня 2007 року (а.с.123-128 т.ІІ).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2007 року (а.с.164-165 т.ІІ), апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси -залишено без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 25.04.2007 року -без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 року, касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси було задоволено. Постанову господарського суду Одеської області від 25.04.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2007 року -скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.214-218 т.ІІ).

Ухвалою суду від 06 травня 2010 року справу до провадження прийняв суддя Бутенко А.В.

У судовому засіданні 26.04.2011 року судом було задоволено клопотання представника позивача про залучення уточнення позовних вимог, у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2011року Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в якому ПП «Талант-т»просило скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0000232334/0 від 26.12.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року на суму 15333 грн., за січень 2006 року на суму 49233 грн., а всього на суму 64566 (шістдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість) гривень та №0000022334/0 від 23.01.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2005 року на суму 37667 грн. за квітень 2005 року на суму 23917 грн. за травень 2005 року на суму 12500 грн., всього на суму 74084 (сімдесят чотири тисячі вісімдесят чотири) гривні та визначені штрафні санкції у розмірі 18833 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять три) гривні 50 коп. з моменту їх прийняття (а.с.52 т.ІІІ).

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000232334/0 від 26.12.2006 року та №0000022334/0 від 23.01.2007 року представник позивача зазначила, що висновки актів перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими. Також зазначила, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, який є правонаступником Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси та представник прокуратури проти позову заперечували, посилаючись на правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень та проведення перевірки відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Господарським судом Одеської області та судами інших інстанцій встановлено наступне.

22 червня 2005 року ДПІ у Київському районі м. Одеси здійснено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ за березень 2005 року, за результатами якої складений акт перевірки №1406-23-304-32623894/35, в якому зазначено про завищення позивачем від'ємного значення від суми зобов'язань з ПДВ в березні 2005 року на суму 31 000 грн.

27 грудня 2005 року відповідачем здійснена виїзна позапланова перевірка позивача з питань правомірності заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за квітень, травень 2005 року, за результатами якої складений акт перевірки №3062-23-00-304-32623894/56, в якому зазначено про завищення позивачем від'ємного значення від суми зобов'язань з ПДВ в травні 2005 року на суму 3 333 грн.

31 березня 2006 року відповідачем здійснена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2005 року, за результатами якої складено довідку №983-22-00-304-32623894/10, в якій зазначено про достовірність нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2005 року.

19 грудня 2006 року ДПІ м. Одеси здійснила невиїзну документальну перевірку позивача з питання перегляду висновків достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2005 року та січень 2006 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19.12.2006 року за №3815-23-34-32623894/19.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок завищення суми заявленого бюджетного відшкодування на загальну суму 64 566 грн., а саме: у грудні 2005 року на суму 15 333 грн., у січні 2006 року на суму 49 233 грн. та заниження суми податкового кредиту, яку належало включити до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 64 566 грн., а саме: у грудні 2005 року на суму 15 333 грн., у січні 2006 року на суму 49 233 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2006 року №0000232334/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ у грудні 2005 року на суму 15 333 грн., у січні 2006 р. на суму 49 233 грн.

Крім того, ДПІ у Київському районі м. Одеси здійснила виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань перегляду висновків правомірності заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за березень, квітень, травень 2005 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12 січня 2007 року №44-23-304-32623894/1.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.1.8. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок завищення суми заявленого бюджетного відшкодування на загальну суму 74 084грн., а саме: в березні 2005 року на 37 667 грн., у квітні 2005 року на 23 917 грн., в травні 2005 року на 12 500 грн.

На підставі цього акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2007 року №0000022334/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ в березні 2005 року на 37 667 грн., в квітні 2005 року на 23 917 грн., в травні 2005 року на 12 500 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 18 833, 5 грн.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м.Одеси №0000232334/0 від 26 грудня 2006 року та №0000022334/0 від 23 січня 2007 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 року по цій справі зазначено, що за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги). Між тим, факт надмірної фактичної сплати податку платником податку, за результатами звітного податкового періоду підлягає встановленню в судовому процесі як юридичний факт, з яким Закон України «Про податок на додану вартість»пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування у визначених цим Законом випадках.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та цієї ж ухвали Вищого адміністративного суду України, між ПП «Талант-т»та ПП «Протект»були укладені угоди, відповідно до яких, ПП «Протект»зобов'язується передати у власність, а ПП «Талант-т»прийняти та сплатити вартість поставленого обладнання (установки сатураторні марки синхромикс), які, в свою чергу в подальшому були експортовані за межі митної території України, а саме до Республіки Молдови. На підтвердження виконання зазначених угод, до матеріалів справи долучені копії відповідних накладних та податкових накладних. Також, між зазначеними вище суб'єктами господарювання укладались угоди на виконання робіт, про що свідчать додані до матеріалів справи, копії відповідних актів виконаних робіт та податкових накладних.

Відповідно до вимог п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено порядок обчислення та сплати ПДВ, у т.ч. і податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" передбачені дві підстави та відсутня умова обов'язкової сплати цих сум до бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Крім того, рішення Верховного суду України узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вищезазначене знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

Позивачем на виконання договорів з ПП «Протект»були надані виписки з Акціонерного банку «Південний»(а.с.93-100 т.ІІІ) та виписки з рахунку ПП «Талант-т»(а.с.101-106 т.ІІІ), якими підтверджується перерахування коштів на рахунки ПП «Протект»за обладнання.

Згідно з листом Прокуратури Одеської області від 09.12.2011 року, вилучені у ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області документи ПП «Протект» направлені до УБОЗ ГУМВС України в Одеській області для проведення перевірки, однак кримінальні справи стосовно посадових осіб ПП «Протект» (код 30810473) слідчим відділом прокуратури не порушувалися.

Таким чином, судом встановлено всі факти надмірної фактичної сплати податку платником податку, з яким Закон України «Про податок на додану вартість»пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування у визначених цим Законом випадках.

Також, як зазначив Вищий адміністративний суд Україні в Ухвалі від 22.04.2010 року, серед іншого, на підтвердження своїх доводів відповідач вказував, що єдиним виробником обладнання, яке було предметом угод, за якими позивач отримував податкові накладні від ПП «Протект»та формував податковий кредит у відповідні періоди, є МПП «Політех». В матеріалах справи наявна довідка складена директором МПП «Політех»з якої вбачається, що реалізація сатураторних установок здійснюється виключно виробником, тобто МПП «Політех»і на реалізацію іншим суб'єктам господарювання, зокрема, ПП «Протект»не надавались.

Судом під час судового розгляду справи перевірені ці обставини та з'ясовано, що відповідно до Довідки від 18.05.2010 року, підписаної директором підприємства та завіреною печаткою МПП «Політех»(а.с.43 т.ІІІ), в період з 2004 року по 2008 рік підприємству «Протект»було надано право виробляти та реалізовувати обладнання харчової промисловості по технічним умовам МПП «Політех». Позивачем в підтвердження даних обставин надано копію додатку №1 до договору про передання у тимчасове користування технічних умов від МПП «Політех»до ПП «Протект»(а.с.148-150 т.ІІІ)

Крім того, відповідно до пояснень керівника ПП «Протект»громадянки України ОСОБА_3 відносно правових відносин з ПП «Талант-т»у період 2005-2007 років (а.с.90-92 т.ІІІ) було зазначено, що підприємство «Протект»мало відносини з ПП «Талант-т», а саме: здійснювався продаж сатураторних установок; за даними операціями були складені відповідні договори, розрахунки здійснювались в безготівковій формі.

Також, на підтвердження здійснення операцій щодо реалізації сатураторних установок позивачем надана копія Листа директора ПП «Протект»(а.с.94 т.ІІІ), в якому повідомлялось про те, що на підставі Угоди №1 між МПП «Політех»та ПП «Протект»був укладений договір про надання в тимчасове використання технічних умов ПП «Протект». Усі видані ПП «Талант-т»податкові накладні були відображені у бухгалтерському та податковому звіті ПП «Протект».

Таким чином, вказане спростовує твердження представника ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС стосовно того, що єдиним виробником обладнання, яке було предметом угод, за якими позивач отримував податкові накладні від ПП «Протект»та формував податковий кредит у відповідні періоди, є МПП «Політех», а відомості, викладені у довідках директора МПП «Політех»від 26.01.2007 року(а.с.110 т.2) наданої до ВПМ у Київському районі ДПІ УПМ ДПА в Одеській області та інших, спростовуються копією договору про сумісну діяльність, додатком №1 до договору про передання у тимчасове користування технічних умов від МПП «Політех»до «Протект»та не відповідають довідці від 18.05.2010 року, яку також підписав директор МПП «Політех» та завірив печаткою підприємства (а.с.43 т.ІІІ) .

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС так і не було надано доказів правомірності та обґрунтованості щодо складання висновків, викладених в актах перевірки №3815-23-34-32623894/19 від 19.12.2006 року та №44-23-304-32623894/1 від 17.01.2007 року , у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПП «Талант-Т»про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0000232334/0 від 26.12.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року на суму 15333 грн., за січень 2006 року на суму 49233 грн., а всього на суму 64566 (шістдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість) гривень та №0000022334/0 від 23.01.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2005 року на суму 37667 грн. за квітень 2005 року на суму 23917 грн. за травень 2005 року на суму 12500 грн., всього на суму 74084 (сімдесят чотири тисячі вісімдесят чотири) гривні та визначені штрафні санкції у розмірі 18833 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять три) гривні 50 коп., які винесені на підставі висновків вищезазначених актів перевірки.

Суд також вважає зазначити, що скасовані судом податкові повідомлення-рішення втрачають чинність з моменту винесення їх податковим органом, тому у рішенні про це не зазначається.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов приватного підприємства «Талант-Т»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, за участю прокуратури Київського району м. Одеси задовольнити.

2.Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0000232334/0 від 26.12.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року на суму 15333 грн., за січень 2006 року на суму 49233 грн., а всього на суму 64566 (шістдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість) гривень та №0000022334/0 від 23.01.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2005 року на суму 37667 грн. за квітень 2005 року на суму 23917 грн. за травень 2005 року на суму 12500 грн.,всього на суму 74084 (сімдесят чотири тисячі вісімдесят чотири) гривні та визначені штрафні санкції у розмірі 18833 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять три) гривні 50 коп.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 травня 2012 року.

Суддя Бутенко А.В.

.