Постанова

від 16.05.2012 по справі 4589/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

16 травня 2012 р. справа № 2-а- 4589/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Старосєльцевої О.В.,

за участю

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.

представників

позивача - Кокорева Е.О.,

відповідача - Кучеренко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ТОВ "Євробуд" до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішень, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробуд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000402305 від 10.01.2012р. та № 0000412305 від 10.01.2012р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті № 6255/2305/30496050 від 23.12.2011 р. На думку позивача, господарські взаємовідносини з ТОВ "Тех-Агроремпоставка" відбулись за правочинами, які повністю відповідають вимогам чинного законодавства, зобов'язання за спірними правочинами виконані в повному обсязі, претензій між сторонами спірних правочинів не існує, господарські операції за спірними правочинами фактично здійснені, що підтверджується як належно складеними первинним документами, так і фактом проведення ТОВ «Євробуд»оплати. За таких обставин, позивач вважав, що податок на прибуток та податок на додану вартість обчислював правильно, без порушення закону, а спірні рішення податкового органу суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав протиправно покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за наслідками проведеної перевірки в діяльності платника податків податковою інспекцією виявлено порушення п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого ПФ «Євробуд»занижено ПДВ в розмірі 11.506,00грн; а також порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ПФ «Євробуд»занижено податок на прибуток в розмірі 14.382,50грн. Суть даного порушення, на думку податкового органу, полягає у віднесені ПФ «Євробуд»на розрахунки з Державою по податку на прибуток та по податку на додану вартість первинних документів, що були складені контрагентом позивача -ТОВ «Тех-Агроремпоставка»в межах нікчемного правочину, а відтак, не мають жодного юридичного значення і не можуть підтверджувати дійсності господарських операцій. Посилаючись на викладені вище мотиви, представник відповідача в судовому засіданні просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ "Євробуд", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 30496050, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС.

Як з'ясовано судом, спірні податкові повідомлення-рішення: №0000402305 від 10.01.2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 14.382,50грн. (основний платіж -11.506,00грн., штраф -2.876,50грн.) та №0000412305 від 10.01.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 17.978,13 грн. (основний платіж -14.382,50грн., штраф -3.595,63 грн.) були винесені ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з посиланням на акт перевірки № 6255/2305/30496050.

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності ТОВ "Євробуд" суб'єктом владних повноважень було виявлено порушення:

- п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: неправомірне віднесення ПФ «Євробуд»до складу податкового кредиту з ПДВ виписаних ТОВ «Тех-Агроремпоставка»податкових накладних на суму податку в розмірі 11.506,00грн., так як податкові накладні були виписані за нікчемним правочином;

- п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: безпідставне збільшення ПФ "Євробуд" валових витрат обігу та виробництва за рахунок складених ТОВ «Тех-Агроремпоставка»первинних документів за господарськими операціями в межах нікчемного правочину.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті № 6255/2305/30496050 від 01.02.2012р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних у справі документів, між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробуд" (в якості Замовника) та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (в якості Виконавця) було укладено:

- договор б/н про надання консультаційних послуг з ведення бухгалтерського обліку від 04.01.2010 року предметом якого було зобов'язання з надання консультаційних послуг з ведення бухгалтерського обліку в обсязі та на умовах, передбачених цим договором;

- договор б/н про надання юридичних послуг від 04.01.2010 року предметом якого було зобов'язання з надання юридичних послуг з ведення бухгалтерського обліку в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за вказаними правочином позивач подав до суду виписані ТОВ "Тех - Агроремпоставка" платіжні доручення: № 1647 від 26.02.2010 року, № 1725 від 31.03.2010 р., № 1726 від 31.03.2010 р., № 1826 від 07.05.2010 р., № 1900 від 10.06.2010 року, № 1961 від 01.07.2010 року; № 1962 від 01.07.2010 року, № 2028 від 02.08.2010 року, № 2092 від 01.09.2010 року, № 2163 від № 2164 від 05.10.2010 року, № 2277 від 22.11.2010 р., № 2321 від 06.12.2010 р.; податкові накладні: № 367 від 25.02.2010 р., 1064 від 31.03.2010 р., 1605 від 30.04.2010 р., № 2202 від 31.05.2010 р., № 2896 від 30.06.2010 р., № 3650 від 30.07.2010 р., № 4358 від 31.08.2010 р., № 2524 від 30.09.2010 р., № 5997 від 29.10.2010 р., № 6514 від 30.11.2010 р., № 1032 від 31.03.2010 р., № 2895 від 30.06.2010 р., № 5205 від 30.09.2010р., акти від 26.02.2010р. на суму 3.318,00грн., від 31.03.2010р. на суму 3.318,00грн., від 30.04.2010р. на суму 3.318,00грн., від 31.05.2010р. на суму 3.318,00грн., від 30.06.2010р. на суму 3.318,00грн., від 30.07.2010р. на суму 3.318,00грн., від 31.08.2010р. на суму 3.318,00грн., від 30.09.2010р. на суму 3.318,00грн., від 29.10.2010р. на суму 3.318,00грн., від 30.11.2010р. на суму 3.318,00грн., від 30.09.2010р. на суму 11.952,00грн., від 30.06.2010р. на суму 11.952,00грн., від 31.03.2010р. на суму 11.952,00грн.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів взагалі не містить відомостей про суть та обсяг господарської операції.

Жодних доказів реального виконання зобов'язань за спірним праовчином позивачем до суду не подано, незважаючи на неодноразові вимоги суду з цього приводу.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи мають мають явні дефекти змісту, а відтак, в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) та в розумінні ст.70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами дійсності господарської операції.

Системно проаналізувавши положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що навіть наявність належно складених первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для збільшення платником валових витрат і податкового кредиту, так як в силу умов та характеру створення не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Згідно з законом валові витрати і податковий кредит з ПДВ можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

У спірних правовідносинах позивачем не подано до суду належно складених первинних документів.

Окрім того, системно аналізуючи положення п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в кореспонденції з приписами ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що платник податків має право віднести на збільшення валових витрат обігу та виробництва і на збільшення податкового кредиту з ПДВ лише ті суми видатків та податків, що були сплачені на користь контрагентів у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання таких товарів (робіт, послуг), по-перше, в межах оподатковуваних ПДВ господарських операцій, по-друге, в межах господарської діяльності такого платника податків, по-третє, за господарськими операціями, котрі фактично відбулись за правочинами, укладеними за наявності ділової мети та наміру отримати дохід.

Відсутність будь-якої з перелічених вище умов згідно з законом унеможливлює віднесення видатків і ПДВ як до складу валових витрат обігу та виробництва, так і до складу податкового кредиту.

Дослідивши наявні докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України та беручи до уваги встановлені у ході розгляду справи обставини спірних взаємовідносин, суд доходить висновку про те, що наявність у позивача актів та податкових накладних не може бути визнана достатньою підставою для формування валових витрат обігу та виробництва і податкового кредиту з ПДВ, так як факт реальності господарських операцій між ПФ «Євробуд»та ТОВ «Тех-агроремпоставка», а також факт наявності ділової мети при укладанні спірних правочинів не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

В ході розгляду справи судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивач не довів реальності господарських операцій з ТОВ "Тех-Агроремпоставка", не подав доказів існування потреби в укладанні спірних правочинів та дійсного виконання зобов'язань на ними.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову ТОВ "Євробуд" до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішень - відмовити в повному обсязі.

2. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

3. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 21.05.2012 року.

Суддя Старосєльцева О.В.