Постанова

від 10.05.2012 по справі 587/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а- 587/12/2070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання Загребельному В.І.

за участю:

представника позивача Єрьоміної О.Ю.

представників відповідача Піскун Н.В., Альмяшова Р.Х.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «Системи і технології»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НВК «Системи і технології», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000182302 від 29.12.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 130 935,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №2476 від 25.11.2011 року, згідно з п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «НВК «Системи і технології»з питань взаємовідносин з ПП «Сапсан»код ЄДРПОУ 31092608 за період з 01.10.2010 по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова був складений акт №5878/2305/37364966 від 09.12.2011 року, на підставі висновків якого відповідачем складено податкове повідомлення - рішення №0000182302 від 29.12.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 130 935,00 грн.

Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000182302 від 29.12.2011 року суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2012 р. клопотання представника відповідача задоволено, замінено первинного відповідача Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова на належного відповідача Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим просили у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ТОВ «НВК «Системи і технології»зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 06.10.2010 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 30 т.1).

Згідно копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «НВК «Системи і технології» має код 37364966. Видами діяльності за КВЕД є: 73.10.1 -дослідження і розробки в галузі природних наук, 73.10.2 -дослідження і розробки в галузі технічних наук, 70.20.0 -здавання в оренду власного нерухомого майна, 74.40.0 -рекламна діяльність, 51.90.0 -інші види оптової торгівлі, 71.33.0 -оренда офісних машин та устаткування, включаючи обчислювальну техніку (а.с.31 т.1). Вказані види діяльності зазначені в Статуті ТОВ «НВК «Системи і технології»(а.с. 73-86 т. 1).

Позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100309202, індивідуальний податковий номер 310926020302.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги наступне.

У відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналізуючи положення ст.78 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплив строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

При цьому, в силу ч.1 ст.42 та ст.73 Податкового кодексу України обов'язок платника податків щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження виникає лише в разі фактичного отримання належно складеного податковим органом запиту, а саме: у письмовій формі, відповідним чином підписаного та завіреного печаткою відповідного податкового органу.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі наказу №2476 від 25.11.2011 року, згідно з п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «НВК «Системи і технології»з питань взаємовідносин з ПП «Сапсан»код ЄДРПОУ 31092608 за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом № 5878/2302/37364966 від 09.11.2011 року (а.с. 12-15 т.1).

В акті зазначено про порушення: п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 130935 грн., у т.ч. по періодах: січень 2011р. завищена сума податкового кредиту на суму 130935 грн.

На підставі висновків акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000182302 від 29.12.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 130936,00 грн., з яких: за основним платежем 130935,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 грн. (а.с. 16 т. 1).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань. Відповідач дійшов висновку, що в порушення п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту включені суми податкового кредиту з витрат по придбанню у ПП «Сапсан»товару на суму ПДВ 130934 грн., які не пов'язані з власною господарською діяльністю.

В основу висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було покладено відомості акту № 3762/2305/31092608 від 19.08.2011 р. документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Сапсан»(код ЄДРПОУ 31092608) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2011 р.

Суд зазначає наступне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 р. по справі № 2-а-12305/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011 р., задоволено в повному обсязі адміністративний позов ПП «Сапсан»до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про скасування наказу та визнання дій незаконними (а.с. 18-21).

Зазначеним рішенням Харківського окружного адміністративного суду скасовано наказ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»від 18.08.2011 року №1763 та визнано неправомірними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Сапсан»код ЄДРПОУ 31092608 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2011.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП «Сапсан».

04.01.2011 р. між позивачем, ТОВ «НВК «Системи і технології»(Замовник) та ПП «Сапсан»(Підрядник) було укладено договір підряду № 1 на проведення науково -дослідних та дослідно -конструкторських робіт (а.с. 23-24 т.1).

Матеріали справи містять технічне завдання до договору (а.с. 41-45 т. 1), протокол на узгодження договірної ціни (а.с. 46), правовий режим відомостей (а.с. 47-51 т. 1).

Виконання замовлених робіт підтверджується актом приймання -здачі від 31.01.2011 р. (а.с. 25 т. 1), звітом до акту приймання -передачі виконаних робіт (а.с. 91-131 т. 1).

На виконання умов договору № 1 від 04.01.2011 р. ТОВ «НВК «Системи і технології»отримано податкову накладну № 310116 від 31.01.2011 р. (а.с. 26 т. 1).

Єдині методичні засади визначення собівартості науково-дослідних та дослідно - конструкторських робіт в організаціях, які їх виконуюсь, незалежно від форм власності й господарювання визначені Типовим положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, затвердженого постановою КМУ від 20.07.1996 № 830 (далі - Положення № 830).

Так, п. 5 Положення № 830 передбачено, що у собівартість науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт включаються витрати, пов'язані з їх виконанням головною організацією, а також витрати на виконання робіт сторонніми підприємствами, установами і організаціями.

Відповідно до п. 28 Положення № 830 планування витрат на проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт здійснюється організацією самостійно на основі розрахунків, результати яких відображаються в калькуляції кошторисної вартості.

Матеріали справи містять прайс (перелік послуг та їх вартість) станом на 07.04.2010 р. (а.с. 132-138 т. 1).

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що позивач розраховувався з ПП «Сапсан»шляхом перерахування безготівкових коштів на поточні рахунки останнього, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 26 від 06.04.2011 р., № 28 від 20.04.2011 р., № 36 від 17.05.2011 р. (а.с. 27-29 т. 1).

Таким чином, проведення господарської операції підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає; що ТОВ «НВК «Системи і технології»виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні послуг контрагента ПП «Сапсан», який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ «НВК «Системи і технології»належним чином оформлену податкову накладну на сплачену суму податку.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення додаткового законодавства контрагентом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії " (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеного між ТОВ «НВК «Системи і технології»та ПП «Сапсан»договору підряду № 1 на проведення науково -дослідних та дослідно -конструкторських робіт, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і контрагентом мав реальний характер.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення суми ПДВ по отриманій податковій накладній до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

За наведених обставин судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за відповідний звітний період в цілому.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №0000182302 від 29.12.2011 р. не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «Системи і технології»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0000182302 від 29.12.11р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «Системи і технології»судові витрати у розмірі 32,19 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 15.05.2012 року.