Постанова

від 26.04.2012 по справі 2381/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 квітня 2012 р. № 2-а- 2381/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.В.

за участю:

представника позивача - Гончарова Р.О.,

представника відповідача - Корнієвського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-будсервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків-будсервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.01.2012 року за № 0000062305 винесене ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки щодо підтвердження взаємовідносин ТОВ "Харків-будсервіс" із ТОВ «Технергоресурс» за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року зроблені відповідачем з перевищенням повноважень, а прийняте податкове повідомлення - рішення від 04.01.2012 року №0000062305 підлягає скасуванню. Господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Технергоресурс» мали реальний характер, податковий кредит був сформований правомірно на підставі належно оформлених податкових накладних, які містять всі необхідні реквізити, визначені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". На момент складання податкових накладних та іншої первинної документації контрагент позивача - ТОВ «Технергоресурс» був зареєстрований в якості платника ПДВ, що не заперечується відповідачем, та був наділений господарською компетенцією, знаходився в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у нього відповідної правоздатності відповідачем не надано. Укладені у перевірений період правочини є дійсними, виконаними сторонами у повному обсязі, без претензій та зауважень один до одного, ніким не оскарженими та у судовому порядку не визнані недійсними. Висновок ДПС щодо встановлення нікчемності правочинів, на думку позивача є неправомірним, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між ТОВ "Харків-будсервіс" та його контрагентом ТОВ «Технергоресурс» є нікчемними. Таким чином позивач стверджує, що акт перевірки стосовно ТОВ "Харків-будсервіс" складений з порушенням вимог діючого законодавства України, а спірне податкове - повідомлення - рішення є незаконним та необ'єктивним, таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав викладені в позові доводи, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування письмових заперечень проти позову відповідач зазначив, що на підставі наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 11.01.2012 року №61, працівниками податкової інспекції проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Харків-будсервіс" з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ «Технергоресурс» за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року. Перевіркою встановлені порушення позивачем п.п.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 30.000,0 грн. у тому числі по періодах: червень 2010р. завищена сума податкового кредиту на 30.000,00 грн. Податкова інспекція вважає висновки, викладені в акті перевірки від 12.12.2011 року №5907/2305/320780884, цілком обґрунтованими, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення - рішення від 04.01.2012 року за № 0000062305 є правомірним. За таких підстав, відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків-будсервіс" пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 32678084, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (на час проведення перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова).

На підставі Наказу ДПІ у Дзержинському р-ні м. Харкова від 11.01.2012 року № 61, згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями Харченко Світланою Іванівною головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Харків-будсервіс", код за ЄДРПОУ 32678084, з питань перевірки відносин з платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю „Техенергоресурс", код за ЄДРПОУ 34566972, за період з 01.04.2010р. по 30.06.2010 р.

Результати перевірки оформлені актом від 12.12.2011 року № 5907/2305/320780884 (а.с. 159 - 165).

За висновками зазначеного акту перевірки, ТОВ „Харків-будсервіс" вчинені порушення:

- п.п.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, а саме: підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 30.000,0 грн. у тому числі по періодах: червень 2010р. завищена сума податкового кредиту на 30.000,00 грн.

З посиланням на вищевказаний акт перевірки, ДПІ у Дзержинському р-ні м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.01.2011 року № 0000062305, яким ТОВ „Харків-будсервіс" визначено зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем - 30.000,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7.500 грн. (а.с.9).

Перевіряючи обґрунтованість відображених в акті від 12.12.2011року №5907/2305/320780884 висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, судовим розглядом встановлено наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, 30.04.2010 року між Всеукраїнською Благодійною організацією «Конвіктус Україна» (Замовник) та ТОВ "Харків-будсервіс" (Підрядник) укладено договір генерального підряду №420, предметом якого є виконання робіт з реконструкції двоповерхового приміщення, за адресою: вул. Дзержинського, буд. 13/1, смт. Краснопавлівка, Лозівського р-ну, Харківської області (а.с.30-31).

05.05.2010 року між Всеукраїнською Благодійною організацією «Конвіктус Україна» (Замовник) та ТОВ "Харків-будсервіс" (Підрядник) укладено договір підряду №1/420, предметом якого є виконання монтажу електропостачання окремо розташованого двоповерхового приміщення, за адресою: вул. Дзержинського, буд. 13/1, смт. Краснопавлівка, Лозівського р-ну, Харківської області (а.с.33-34).

Також, між Всеукраїнською Благодійною організацією «Конвіктус Україна» (Замовник) та ТОВ "Харків-будсервіс" (Підрядник) укладено додаткову угоду до договору підряду №1/420 від 05.05.2010 року, відповідно до якої підряднику додані до виконання відповідні види робіт (а.с.35).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем надано до суду акти приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року: №420-1-2, №420-1 (а.с.25-29), №420-1-2 (а.с.36-37), довідку про вартість виконаних будівельних робіт/і затрат/ за червень 2010 року на суму 16,17900 грн. (а.с.38), локальний кошторис №2-1/420 (а.с.39-41), довідку договірної ціни №2-1/420 на суму 16,17900 (а.с.42), відомість ресурсів до акту приймання за червень (а.с.43-44), відомість до акту приймання №20-2-1 за липень (а.с.49-50), відомість до акту приймання №20-2-2 за липень (а.с.51-52), податкові накладні від 09.06.2010 року №4 на суму 16179,00 (а.с.45), від 21.05.2010 року №3 на суму 55309,94 (а.с.53), від 13.05.2010 року №2 на суму 129056,52 грн. (а.с.54).

Згідно із приписами ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Частиною 1 ст. 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

З метою виконання вище зазначених правочинів позивач використовував субпідрядні роботи, а саме: між позивачем (генпідрядник) та ТОВ „Техенергоресурс" (субпідрядник) укладено договір підряду № 421 від 11.05.2010 року, предметом якого є монтаж електропостання окремо розташованого двоповерхового приміщення, за адресою: вул. Дзержинського, буд. 13/1, смт. Краснопавлівка, Лозівського р-ну, Харківської області (а.с.55-56) та додаткову угоду до договору підряду №421 від 11.05.2010 року від 09.06.2010 року, відповідно до якої субпідряднику додані до виконання відповідні види робіт (а.с.57).

Реальність фактичного здійснення вказаних правочинів між позивачем та ТОВ „Техенергоресурс" підтверджується: актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року №1 від 01.06.2010 року на суму 151.122,96 грн., у т.ч. ПДВ - 25.187, 16 грн. (а.с.58-59), актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року №2 від 30.06.2010 року на суму 15.370,62 грн., у т.ч. ПДВ - 2.561, 77 грн. (а.с.70-71).

Також позивачем до матеріалів справи надано: відомість ресурсів на суму 87.415,32 грн.(а.с.60-62), відомість ресурсів до акту приймання №1 за червень 2010 року на суму 87.415,32 грн. (66-68), відомість ресурсів до акту приймання №2 за червень 2010 року, локальний кошторис №1 на суму 121.642,77 грн. (а.с.63-64), локальний кошторис №2 на суму 9.885,00 грн. (а.с.75-76), договірну ціну №421 на суму 151,12296 грн. (а.с.65), договірну ціну №421/1 на суму 15,37062 грн.

Виконання робіт за договором №421 від 11.05.2010 року між генпідрядником та субпідрядником підтверджується копією довідки про вартість виконаних будівельних робіт/ та затрат за червень 2010 року на суму 6,62820 грн. підписану сторонами(а.с.69), копією довідки про вартість виконаних будівельних робіт/ та затрат за червень 2010 року на суму 15,37062 підписану сторонами(а.с.78).

Субпідрядником - ТОВ „Техенергоресурс", на адресу генпідрядчика - ТОВ „Харків-будсервіс" виписано податкові накладні:

- від 01.06.2010 року №513 на суму 151.122,96 грн., у т.ч. ПДВ - 25.187, 16 грн. (виписана на вартість робіт згідно з актом від 01.06.2010р.), (а.с. 79);

- від 30.06.2010 року №610 на суму 28.877,04 грн., у т.ч. ПДВ - 4.812, 84 грн. (виписана на вартість робіт згідно з актом від 30.06.2010р. та передплату в сумі 13.506, 42 грн.), (а.с.79-80).

Розрахунки між сторонами, за матеріалами справи, проводилися в безготівкой формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ „Техенергоресурс", про що свідчать банківські виписки, а саме: банківська виписка від 13.05.2010 року, від 21.05.2010 року, від 09.06.2010 року, від 30.06.2010 року (а.с.103-106).

За результатами здійснених операцій, в бухгалтерському обліку ТОВ "Харків - будсервіс" рахується дебіторська заборгованість в сумі 13.506, 42 грн.

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на даний правочин, суд відзначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з п.п.7.2.1 та п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На момент складання податкових накладних на адресу позивача, підприємство ТОВ „Техенергоресурс" був зареєстрований в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та був зареєстрований платником податку на додану вартість, про що в матеріалах справи свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.16-20).

Відповідно до ліцензії від 26.02.2010 року серії АВ № 514879, ТОВ "Техенергоресурс" надано дозвіл на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури за переліком робіт згідно з додатком (а.с.21-23).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 даного Закону України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За правилами, визначеними пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Приписами пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Стосовно твердження податкового органу про те, що у результаті порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ст. 228 ЦК України є нікчемним, не відповідає дійсності з наступних підстав:

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину строною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5,6 ст.203 цього кодексу, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

У відповідності до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Утім, суд відзначає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом - ТОВ „Техенергоресурс", взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Вищезазначене дає суду підстави дійти до висновку, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлюючи порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення ТОВ "Харків-будсервіс" наведених норм закону, відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав. Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.10.2010 року №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.01.2011 року за №34/18772, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби в акті перевірки № 5907/2305/32678084 від 12.12.2011 року не навів.

Таким чином, висновки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС (на час перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова), викладені в акті перевірки щодо порушення "Харків-будсервіс" п.п.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, не знайшли свого обґрунтованого підтвердження у судовому засіданні.

Вирішуючи справу, суд також бере до уваги, що статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Згідно зі ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Закону "Про ПДВ", сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару (в даному випадку - ТОВ „Техенергоресурс") має сплачувати цей податок до бюджету.

На підставі вищевикладеного, посилання відповідача в акті перевірки про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій контрагентом позивача та ведення господарської діяльності, суд до уваги не приймає.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, наявність у спірних правовідносинах правової підстави, з посиланням на яку суб'єктом владних повноважень було прийнято рішення чи вчинено діяння, а також обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обгрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, суд доходить висновку, що спірні правові акти індивідуальної дії порушують права і інтереси позивача, безпідставно покладаючи на нього обов'язок здійснити додаткові платежі на користь Держави, а тому підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-будсервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.01.2012 року за №0000062305 винесене ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 03 травня 2012 року.

Суддя О.В. Панченко