Постанова

від 17.05.2012 по справі 3258/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 травня 2012 р. № 2-а- 3258/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Зеленькова О.В.

представників : позивача -Канівець С.І., відповідача -не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж», з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0007032305, №0007042305, № 0007052305, №0007062305 від 27 грудня 2011 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що не порушував вимог податкового законодавства, висновки, що викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення вважає протиправними. Так, позивач посилався на безпідставність висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо порушення пп. 4.1.1. п.4.1. ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, пп.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 3.1.1. п.3.1. ст. 3, п.4.1. ст.4, пп.7.3.1. п.7.3., пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.4.4. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.138.1., п.138.2. ст.138, п.198.1., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України під час вчинення господарських операцій у період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року з контрагентами - ПП «Укр.Будпром-Сервіс», ТОВ «Соф-Тек», ТОВ «Дара-Сервіс», ПП «Сунатко», ПП «Гледіс». Позивач також стверджував, що дані господарські операції були дійсними та спрямованими на реальне настання правових наслідків, про що свідчать надані для перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, проведені розрахунки, факт настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, дані бухгалтерського обліку.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 року допущено заміну відповідача в порядку правонаступництва з Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, проти позову заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях та з посиланням на матеріали перевірки.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що внаслідок порушення ТОВ «Електромонтаж» вимог пп. 4.1.1. п.4.1. ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, пп.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 3.1.1. п.3.1. ст. 3, п.4.1. ст.4, пп.7.3.1. п.7.3., пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.4.4. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.138.1., п.138.2. ст.138, п.198.1., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, платником податків у період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року занижено суму податку на прибуток у розмірі 573 288 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 499 851,00 грн., занижено суму податку на додану вартість у розмірі 418 273,00 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 53675,00 грн. Порушення допущено по взаємовідносинах з контрагентами ПП «Укр.Будпром-Сервіс», ТОВ «Соф-Тек», ТОВ «Дара-Сервіс», ПП «Сунатко», ПП «Гледіс» за рахунок відображення в обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість показників господарських операцій у період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, котрі не спричиняють реального настання правових наслідків та по яким неможливо довести дійсне використання придбаних робіт та послуг.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «Електромонтаж», зареєстроване 29.03.2001 року виконавчим комітетом Харківської міської ради, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 31436977, знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з 04.04.2001 року, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва №28296621 від 06.04.2001 року.(а.с. 12-14 т.1).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

У період з 24.10.2011 року по 01.11.2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 31436977) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року., про що складено акт № 5219/2305/31436977 від 08.11.2011 року.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.11.2011 року №0005572305 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 669 860,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 573 288,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 96 572,50 грн., №0005582305 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 495 268,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 418 273,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 76 995,00 грн., №0005592305 про зменшення платником податків від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 53 675,00 грн. з штрафною санкцією 1,00грн., № 0005602305 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 499 851,00 грн. з штрафною санкцією 1,00грн.

Позивач не погодився з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 22.12.2011 року за №0005572305, №0005582305, №0005592305, № 0005602305 та оскаржив їх в порядку процедури адміністративного оскарження до органів податкової служби.

Рішенням ДПА у Харківській області №5812/10/25-103 від 20.12.2011 року скасовано в частині застосованих штрафних санкцій податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 22 листопада 2011року №0005572305 - на 1,0 грн., №0005582305 - на 1,25грн., №0005592305 - на 1,0грн, № 0005602305 - на 1,0 грн., всього на суму 4,25грн., в інших частинах вказані податкові повідомлення-рішення залишило без змін, а скаргу ТОВ «ЕЛЕКТРОМОНТАЖ» - без задоволення. (а.с. 104-109 т.1).

ДПІ у Дзержинському р-ні м.Харкова у зв'язку з зменшенням суми грошових зобов'язань за рішенням ДПА у Харківській області по податкових повідомленнях-рішеннях від 22.11.2011року №0005572305, №0005582305, №0005592305, № 0005602305 прийняло нові податкові повідомлення-рішення за № 0007032305, №0007042305, № 0007052305, №0007062305 від 27.12.2011 року. (а.с. 110-113 т.1)

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугувало відображені в акті № 5219/2305/31436977 від 08.11.2011 року посилання суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Електромонтаж» вимог пп. 4.1.1. п.4.1. ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, пп.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 3.1.1. п.3.1. ст. 3, п.4.1. ст.4, пп.7.3.1. п.7.3., пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.4.4. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.138.1., п.138.2. ст.138, п.198.1., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ПП «Укр.Будпром-Сервіс», ТОВ «Соф-Тек», ТОВ «Дара-Сервіс», ПП «Сунатко», ПП «Гледіс» за рахунок відображення в обліку з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість показників господарських операцій у період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, котрі не спричиняють реального настання правових наслідків та по яким неможливо довести дійсне використання придбаних робіт та послуг.

За матеріалами справи судом було встановлено, представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов такого висновку, є відсутність у ПП «Укр.Будпром-Сервіс» необхідних умов для ведення господарської діяльності, про що складено акт Харківською ОДПІ від 06.04.2011 року № 576/23-7/34282032, неможливість довести дійсне використання придбаних послуг субпідряду у ТОВ «Соф-Тек», відсутність товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ПП «Сунатко», відсутність факту придбання товару та послуг у ТОВ «Дара-Сервіс» та ПП «Гледіс».Жодних інших мотивів ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в основу спірних рішень не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також висновків, відображених в акті № 5219/2305/31436977 від 08.11.2011 року, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З метою здійснення своєї господарської діяльності, позивачем в період, що перевірявся податковим органом, вчинено операції по придбанню товарів та послуг у наступних підприємств: ПП «Укр.Будпром-Сервіс», ТОВ «Соф-Тек», ТОВ «Дара-Сервіс», ПП «Сунатко», ПП «Гледіс».

По взаємовідносинам з ПП «Укр.Будпром-Сервіс» та ТОВ «Соф-Тек», встановлено, що послуги субпідряду здійснювались на підставі субпідрядних договорів, відповідні роботи приймалися на підставі актів приймання-передачі будівельних робіт (типова форма №КБ-2в), оформлені належним чином податкові накладні, оплата за виконані роботи проводилась у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи. Відповідні роботи проводились на користь ТОВ «Техекс», ПП «Донком», ПАТ «Сан ІнБев Україна», що підтверджується договорами, актами приймання-передачі будівельних робіт (типова форма №КБ-2в), податковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями, що додані до матеріалів справи. (а.с. 120-247 т.1, 1-107, 116-231 т.2).

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів є виконання пусконалагоджувальних та монтажних робіт на ПС «Сталінградська», ПС «Дергачі», ПС «Орджонікідзе», тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» підлягає ліцензуванню.

До суду позивачем надано ліцензії серії АВ №517721, серії АВ №356643, серії АВ №574842, згідно з якими ТОВ «Електромонтаж», ПП «Укр.Будпром-Сервіс» та ТОВ «Соф-Тек» мають право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (а.с. 108-109, 125-126 т.2).

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом -Порядок №1396), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом -Ліцензійні умови № 47) моменту видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень -органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Отже суд доходить до висновку, що зазначені підприємства мають право здійснювати вказану діяльність та наявність таких ліцензій підтверджує відповідність їх організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам. Доказів скасування зазначених ліцензій відповідачем до суду не подано,

Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій. Проте позивач надав декларацію від 17.11.11р. та акти від 17.12.09р., 22.10.2010р. готовності об'єктів будівництва до експлуатації.

По взаємовідносинам з ПП «Сунатко» та ТОВ «Дара-Сервіс» встановлено, що товар отриманий на підставі видаткових накладних та податкових накладних, що містяться в матеріалах справи. Отримання продукції проводилось на підставі довіреності, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей, оплата за отриманий товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями. Відповідно до умов договорів поставка товару здійснювалась за рахунок та транспортом ПП «Сунатко» , ТОВ «Дара-Сервіс» на об'єкт будівництва або визначене місце поставки, в якому товар в подальшому був переданий третій особі. (8-17, 22-84 т.3)

З наявних у справі документів вбачається, що товар, закуплений ТОВ «Електромонтаж» у ПП «Сунатко» та ТОВ «Дара-Сервіс» був використаний у господарській діяльності шляхом монтажу при викоанні робіт та шляхом продажу ТОВ «Електропівденьмонтаж», ЗАТ «НВО Укрсовпроект» та іншим підприємствам, що підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, довіреностями про отримання товару, платіжними дорученнями та банківськими виписками(а.с. 18-21, 85-149 т. 3)

По взаємовідносинам з ПП «Гледіс» встановлено, що транспортні послуги отримані на підставі договорів, що підтверджується актами виконаних робіт та послуг, податковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями, ліцензією АВ №336587 про право на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, що знаходяться в матеріалах справи. (а.с. 150-186 т. 3)

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірних правочинів на момент господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію зазначених контрагентів платниками податку на додану вартість.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Також суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте відповідач не надав до суду доказів прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно посадових осіб ПП «Укр.Будпром-Сервіс», ТОВ «Соф-Тек», ТОВ «Дара-Сервіс», ПП «Сунатко», ПП «Гледіс» або за фактами діяльності платників податків, що викладені в акті.

Згідно листа заступника начальника відділу податкової міліції ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 06.12.2011 року №26966 /10/26-024 за результатами розгляду висновків акту перевірки ТОВ «Електромонтаж» №5219/2305/31436977 від 08.11.2011 року було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України на підставі п.2 ст. 6 КПК України.

До суду не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів, послуг (робіт) у ПП «Укр.Будпром-Сервіс», ТОВ «Соф-Тек», ТОВ «Дара-Сервіс», ПП «Сунатко», ПП «Гледіс».Таким чином, висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні.

Відповідно до спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців по ТОВ «Дара-Сервіс», ПП «Гледіс», що містяться в матеріалах справи, в Єдиному державному реєстрі керівником зазначених підприємств визначено Сусідко О.О. А отже, позивач має право посилатися на відомості, що були внесені до Єдиного державного реєстру.

Окрім того листом № 14-05 від 14.05.2012р. ТОВ «Дара-Сервіс» та листом № 14/05 від 14.05.2012р. ПП «Гледіс» підтвердили факт виконання договорів поставки та надання послуг укладених з ТОВ «Електромонтаж».

Також суд зауважує, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна не можуть бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Суд зазначає, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України "Про податок на додану вартість" втратив чинність та з 01.04.2011 року втратив чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини щодо формування валових витрат та податкового кредиту виникли в тому числі до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Правила обрахування розміру валового доходу, витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді регламентовані ст.ст. 4, 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 того ж Закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для не включення витрат до складу валових відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують факт понесення таких витрат.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. (п. 138.1.1 ст. 138 ПКУ).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Однак, як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання продукції та проведення розрахунків, підтверджується договорами та додатковими угодами до них, видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, документами, що підтверджують розрахунки за виконані послуги та отримані товари.

Відтак, висновок відповідача щодо порушення позивачем пп. 4.1.1. п.4.1. ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, пп.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за рахунок віднесення до складу валових витрат по придбанню товарів, послуг (робіт) у ПП «Укр.Будпром-Сервіс», ТОВ «Дара-Сервіс», ПП «Гледіс» та валових доходів у зв'язку з наданням послуг ПП «Техес» за період 4 квартал 2009 року по 4 квартал 2010 року та п.138.1., п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України в частині віднесення валових витрат по придбанню товарів, послуг (робіт) у ТОВ «Соф-Тек», ПП «Сунатко» за період 2 квартал 2011 року, є необґрунтованим.

Досліджуючи питання щодо зв'язку витрат на придбання продукції та отриманих послуг з господарською діяльністю позивача, суд виходить з наступного.

Як вбачається з довідки управління статистики, основними видами господарської діяльності позивача є, зокрема : монтаж , ремонт та технічне обслуговування іншого електричного устаткування; будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; оптова торгівля; ремонт і технічне обслуговування електророзподільної та контрольної апаратури. За змістом акту перевірки, саме за результатами такої діяльності позивач в перевіреному періоді отримував прибуток. Таким чином, діяльність позивача з надання послуг по будівництву електричних станцій, придбання продукції для виконання таких послуг є господарською діяльністю в розумінні п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Придбана продукція використовувались ТОВ «Електромонтаж» для виконання робіт по будівництву електростанції, подальшої реалізації такої продукції, з метою викоання своїх зобов'язань по договорам підряду, тобто пов'язані з веденням власної господарської діяльності позивача відповідно до п.5.1., 5.2.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 138 Податкового кодексу України.

П.198.1. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, накладних та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в органах державної податкової служби як платники податку на додану вартість, що не заперечувалась представниками сторін в судовому засіданні, фактів виписки податкових накладних особою, що не є платником податку на додану вартість в ході перевірки не встановлено.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися контрагентами позивача, та на підставі яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими угодами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та послуг, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про завищення податкового кредиту, а відповідно зменшення бюджетного відшкодування з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п. 200.3 ст. 200 ПК України)

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірних рішень на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова стосовно порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж» вимог пп. 4.1.1. п.4.1. ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, пп.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 3.1.1. п.3.1. ст. 3, п.4.1. ст.4, пп.7.3.1. п.7.3., пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.4.4. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.138.1., п.138.2. ст.138, п.198.1., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту та валового доходу та відповідно завищенню від'ємного значення з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0007032305, №0007042305, № 0007052305, №0007062305 від 27.12.2011 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0007032305 від 27.12.2011р., № 0007042305 від 27.12.2011р., № 0007052305 від 27.12.2011р., № 0007062305 від 27.12.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж" (61058, м. Харків вул. Данилевського б. 32, код 31436977) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн. ( дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 травня 2012 року.

Суддя Волошин Д.А.