Постанова

від 17.05.2012 по справі 17662/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

17 травня 2012 р. №2а-17662/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Курило В.О.,

за участю: представника позивача - Артюх Ю.В.,

представника відповідача - Черніченко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові від 29.07.2011р. №0000980854, від 29.07.2011р. №0000990854, від 29.07.2011р. №0000970854, від 29.07.2011р. №00009508543.

В обгрунтування позову зазначив, що підставою для видання зазначених податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки №1778/23-1/05471230 від 13.07.2011р. "Про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" код ЄДРПОУ 05471230, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010 року", з якими позивач не погоджується.

Стосовно правильності відображення в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих за рішеннями судів, позивач вказує наступне.

На момент відвантаження товару продавець не може передбачити, що покупець вчасно не розрахується з ним та включити до договірної вартості товару певні суми інфляції та трьох відсотків річних, які розраховуються на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за кожен день прострочення. Виходячи з вищенаведених норм закону, не визначена дата, коли продавець повинен включати до складу податкових зобов'язань суми інфляції та трьох відсотків річних - з дати нарахування, дати стягнення на підставі рішення суду або дати їх фактичного отримання.

З позиції позивача, необхідно враховувати правову природу інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Так, інфляційні втрати - це компенсація за знецінення грошових коштів, а три відсотки річних - плата за користування чужими грошовими коштами. Виходячи з вищенаведеного, вказані суми не можуть включатись до складу договірної вартості товарів взагалі.

Позивач вважає, що з огляду на положення п.4.1.6 та п.11.3.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включення особою до складу валових доходів сум інфляційних витрат та трьох відсотків річних за судовими рішеннями є неможливим до моменту фактичної сплати контрагентами цих сум.

Щодо відображення в податковому обліку сум трьох відсотків річних та інфляційних витрат позивач послався на роз'яснення ДПА України, які надані в листах від 16.01.2009р. №738/7/16-1517-26 та від 06.08.2009р. №7599/6/16-1515-26, №16773/7/16-1517-26.

Також позивач вважає неправомірними висновки акту перевірки щодо вчинення позивачем порушень вимог податкового законодавства по господарським відносинам між ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" з ЗАТ "Укрспецмаш", ТОВ "Комплекс+", АТЗТ "Конкурент", ТОВ "Спецзахист-68".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові - проти задоволення адміністративного позову заперечувала, вказавши на його необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування поданих заперечень зазначила, що ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" зверталось до суду з позовними заявами щодо стягнення з покупців сум заборгованості за реалізовану електроенергію (тепло енергію), а також сум компенсації індексу інфляції та 3% річних.

Перевіркою встановлено, що нараховані за рішеннями судів суми інфляційних витрат та 3% річних на суму основного боргу за реалізовану електроенергію та тепло енергію у розмірі 14 555 201 грн. не включались ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" до складу валового доходу в деклараціях з податку на прибуток та нараховані самостійно в бухгалтерському обліку суми податкових зобов'язань не відображались в деклараціях з податку на додану вартість.

З позиції податкового органу відповідно до вимог діючого законодавства нараховані 3% річних та індекс інфляції на суму основного боргу споживача згідно рішень судів є доходами з інших джерел. Таким чином, оскільки нараховані суми 3% річних та індексу інфляції на суму основного боргу споживача фактично є доходом позивача, то відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (із змінами та доповненнями) вони підлягають включенню до складу валових доходів.

Також перевіркою встановлено, що податкові зобов'язання з ПДВ нараховані за рішеннями судів щодо сум інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу за реалізовану електроенергію та тепло енергію у розмірі 3 810 202 грн. не включались ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" до складу податкових зобов'язань до декларацій з податку на додану вартість. Таким чином, в порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1, п.7.3, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. занижено податкові зобов'язання на загальну суму 3810202 грн.

Щодо завищення валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Спецзахист-68" (код ЄДРПОУ 35690895), відповідач посилається на той факт, що перевезення мазуту на загальну суму з ПДВ 2035043,18 грн. (сума без ПДВ 1695869,31 грн., сума ПДВ 339173,86 грн.) не підтверджується перевізниками. Системним аналізом здійснюваної ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" діяльності, наданих до перевірки документів, не встановлено взаємозв'язку понесених витрат на придбання мазуту на суму без ПДВ 1695870 грн. з господарською діяльністю ПАТ "Харківська ТЕЦ-5".

Перевіркою правомірності відображення у складі податкового кредиту з податку на додану вартість операцій з придбання мазуту у ТОВ "Спецзахист-68" (код СДРПОУ 35690895) за період з 01.07.2009р. по 31.12.2009р. встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 339174 грн. Перевіркою встановлено факт віднесення ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" до складу податкового кредиту сум ПДВ по отриманим від ТОВ "Спецзахист-68" податковим накладним на поставку мазуту, що фактично, згідно відомостей отриманих від перевізників, не був отриманий ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", у розмірі 339174 грн.

Щодо взаємовідносин з підприємствами-постачальниками, які мають ознаки фіктивності по ланцюгу постачання в результаті визнання правочинів нікчемними відповідач послався на той факт, що вчинені правочини між ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" та АТЗТ "Конкурент" (код ЄДРПОУ 24479195), ЗАТ "Укрспецмаш" (код ЄДРПОУ 31151319), ТОВ "Комплекс +" (код ЄДРПОУ 31633456) є такими, що порушують вимоги ст. 203 Цивільного Кодексу, отже є нікчемними та не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З вказаних підстав представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (код ЄДРПОУ 05471230), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт перевірки №1778/23-1/05471230 від 13.07.2011р. (далі за текстом - акт перевірки).

Щодо встановленого податковим органом заниження валового доходу та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за рахунок не включення до складу бази оподаткування нарахованих за рішенням суду сум індексу інфляції та 3% річних, які сплачуються покупцем згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України у разі простроченого виконання ним договірних зобов'язань, суд виходить із наступних обставин.

Як вбачається із обставин справи, перевіркою встановлено, що ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" зверталось до суду з позовними заявами по стягненню з покупців суми заборгованості за реалізовану електроенергію, а також сум компенсації індексу інфляції та 3% річних на суму основного боргу за реалізовану електроенергію та тепло енергію. На підставі отриманих рішень судів, ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" у бухгалтерському обліку було здійснено нарахування інфляційних витрат та 3% річних на суму основного боргу за реалізовану електроенергію та тепло енергію у загальному розмірі 22 861 211,38 грн. (з ПДВ).

При цьому, самостійно нараховані за рішеннями судів суми інфляційних витрат та 3% річних на суму основного боргу за реалізовану електроенергію та тепло енергію були включені ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" до складу валового доходу в деклараціях з податку на прибуток не в повному обсязі та не включені до складу податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з чим, в порушення п.п.4.1.6, п.4.1, ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" занижені валові доходи у розмірі 14 555 201 грн. та в порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4. пп.7.3.1, п.7.3, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижені податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 3 810 202 грн.

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що відповідно до вимог пп.11.3.1 п.11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями), датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп.4.1.6 п.4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових доходів включаються суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Виходячи із вказаних положень Закону України №334/94-ВР суд приходить до висновку, що обов'язок із відображення у податковому обліку та врахуванню у складі валових доходів сум інфляційних витрат та 3% річних за судовими рішеннями, виникає у платника податків лише щодо фактично одержаних коштів, а не щодо тих сум коштів, які є нарахованими на користь особи, але фактично не є сплаченими.

Також суд враховує, що згідно з вимогами пп.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 1.4 статті 1 вказаного Закону визначено, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

При цьому, у відповідності до п.4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п.4.1 ст.4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Інфляційні суми і проценти, передбачені ст.625 ЦК України, є санкцією за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, не є оплатою за надання будь-якої послуги, тому суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Вказаним спростовуються твердження податкового органу щодо необхідності включення позивачем до бази оподаткування податком на додану вартість суми індексу інфляції та 3% річних на підставі судових рішень.

При цьому, відповідачем безпідставно ототожнюється ціна поставленої електричної чи теплової енергії та фактично застосовані санкції за спожиту споживачами електричну (теплову) енергію в об'ємі понад договірну величину за розрахунковий період. Зважаючи на те, що суми штрафних санкцій не включені Законом України "Про податок на додану вартість" до бази оподаткування податком на додану вартість, у відповідача не було законних підстав самостійно доповнювати норму Закону додатковими положеннями.

Аналогічні правові висновки викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.02.2009 року по справі №К-21873/07.

Враховуючи наведене, висновки відповідача про порушення ПАТ "Харківська ТЕЦ- 5" вимог п.п.4.1.6, п.4.1, ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок чого занижені валові доходи у розмірі 14 555 201 грн. та порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4. пп.7.3.1, п.7.3, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого занижені податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 3 810 202 грн. не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та є неправомірними.

Щодо висновків акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Спецзахист-68" (код ЄДРПОУ 35690895), суд виходить із наступних обставин.

Перевіркою встановлено, що ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" віднесено до складу валових витрат суму 1 695 870 грн. та до складу податкового кредиту з ПДВ суму 339 173,86 грн. з вартості мазуту, отриманого від ТОВ "Спецзахист-68".

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (Покупець) укладено з ТОВ "Спецзахист-68" (код ЄДРПОУ 35690895), (Постачальник) договори поставки нафтопродуктів №248 від 12.06.2009р., №271 від 04.08.2009р., №285 від 08.09.2009р., згідно яких ТОВ "Спецзахист-68" зобов'язується поставити мазут марки М-100.

Пунктом 2.5 вказаних договорів визначено, що зобов'язання постачальника по поставці товару автомобільним транспортом вважаються виконаними, право власності на товар і ризики по його втраті (псуванню) переходять від постачальника до покупця з моменту зливу мазуту в приймальну ємність ВАТ "Харківська ТЕЦ-5".

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" протягом II півріччя 2009 року отримувало від ТОВ "Спецзахист-68" мазут марки М-100. На мазут, який поставлено автомобільним транспортом, надано товарно-транспортні накладні, які виписано на перевезення товару та в яких значиться транспортний засіб, який здійснював фактичне перевезення мазуту, його державний номер.

В акті перевірки відповідачем здійснено посилання на пояснення власників (орендарів, водіїв) автомобілів, вказаних у товарно-транспортних накладних на перевезення мазуту, якими факт перевезення вищезазначеного мазуту не підтверджено. Відповідач вказує, що надані платником податків товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам п.9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та складені з порушенням приписів п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, оскільки не підтверджуються виконавцями послуг та відповідно, не підтверджується зміст проведеної господарської операції.

Судом встановлено, що облік палива на ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" здійснюється згідно з діючою інструкцією "Про порядок приймання та облік рідкого палива (мазуту) на ПАТ "Харківська ТЕЦ-5". Відповідно до наведеної Інструкції кожен автомобіль, що в'їжджає на територію реєструється працівником охоронної служби ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" у Книзі "Облік матеріальних цінностей, що транспортуються (вивозяться, виносяться-ввозяться, вносяться)".

Також, щомісяця ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" подає до Національної комісії з регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) звіт про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної та теплової енергії за встановленою формою. В наведеному звіті наводяться дані щодо використання мазуту, які перевіряються НКРЕ.

Суд зазначає, що фактичне отримання мазуту ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" від ТОВ "Спецзахист-68" підтверджується видатковими накладними, актами здачі-приймання мазуту, товарно-транспортними накладними, а також відомостями з Книги "Облік матеріальних цінностей, що транспортуються (вивозяться, виносяться-ввозяться, вносяться)", відомостями оперативного журналу диспетчера дільниці з прийому та переробки залізничних вантажів, журналу хімічних аналізів мазуту (т.2 а.с.134 - 226).

Стосовно матеріалів, які надійшли на адресу відповідача з Кременчуцької ОДПІ щодо наявності пояснень від власників (орендарів, водіїв) автомобілів, вказаних у товарно-транспортних накладних на перевезення мазуту, про не підтвердження факту перевезення мазуту суд зазначає наступне.

Пояснення ОСОБА_3 не підтверджують обставин постачання або непостачання мазуту на ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", оскільки в них зазначено, що ті транспортні засоби, відносно яких є зауваження з боку відповідача, були надані ним в оренду іншій особі.

В поясненнях ОСОБА_4 зазначено, що він не пам'ятає чи здійснював транспортування мазуту на ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" протягом 2009р., оскільки транспортує мазут протягом тривалого часу на численні ТЕЦ.

В поясненнях ОСОБА_5, стверджується, що він постійно займається перевезенням нафтопродуктів на власному автотранспорті, і протягом 2009р. здійснював транспортування мазуту на ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" в об'ємі 25 куб.м., проте не з'ясовано чи надавав ОСОБА_5 належний йому автотранспорт в оренду іншим особам, та на підставі яких саме документів він підтверджує поставку мазуту лише у вказаній кількості.

Так само, в поясненнях ОСОБА_6 не з'ясовано питання чи надавав він оренду належний йому транспортний засіб.

В поясненнях ОСОБА_7, стверджується, що він працював водієм-експедитором на підприємстві, яке займалось транспортуванням мазуту і не возило мазут на ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", в той же час відсутні пояснення директора цього підприємства, не з'ясовано питання наявності інших водіїв - експедиторів на підприємстві.

Стосовно загального для всіх пояснень фізичних осіб твердження, що назва ТОВ "Спецзахист-68" їм не знайома, то з цього приводу ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" до матеріалів справи надано лист від ТОВ "Спецзахист-68" №08/08/11 від 08.08.2011р. в якому зазначено, що постачання мазуту на ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" входило до обов'язку осіб, у яких ТОВ "Спецзахист-68" придбавало мазут для подальшого постачання позивачу.

Суд зазначає, що у вище перелічених поясненнях, особи - власники (орендарі, водії) автомобілів, на яких здійснювалось постачання мазуту від ТОВ "Спецзахист-68" на ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", не посилаються на той факт, що підписи у виданих товарно-траспортних накладних вчинені не ними особисто чи є підробленими від їх імені іншими особами.

Згідно ч.1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до вимог статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи той факт, що надані гр. ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 пояснення містять протиріччя та не є документально підтвердженими, вказані письмові докази, без дослідження інших обставин, самі по собі не можуть підтверджувати факт не здійснення певних господарських операцій.

Суд зазначає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договір укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецзахист-68", податковим органом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Суд враховує, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, висновки податкового органу про порушення п.5,1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок чого ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" завищено валові витрати на суму 1 695 870 грн., та порушення п.п.7,4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 339174 грн., є необґрунтованими та неправомірними.

Щодо висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами - постачальниками, які мають ознаки фіктивності по ланцюгу постачання (правочини вчинені між ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" та АТЗТ "Конкурент" (код ЄДРПОУ 24479195), ЗАТ "Укрспецмаш" (код ЄДРПОУ 31151319), ТОВ "Комплекс +" (код ЄДРПОУ 31633456)), суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки, в грудні 2010 року ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" включило до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 241 295,08 грн. по взаємовідносинам з ЗАТ "Укрспецмаш". Актом ДПІ у Московському районі м.Харкова №814/23-31151319 від 28.03.2011р. перевірки ЗАТ "Укрспецмаш" встановлено відсутність у ЗАТ "Укрспецмаш" об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині придбання та продажу товарів, робіт, послуг у зв'язку з неможливістю фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу. Враховуючи вищезазначене, у акті перевірки зроблено висновок, що взаємовідносини ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" з ЗАТ "Укрспецмаш" з такими, що порушують вимоги ст.203 Цивільного кодексу, а отже є нікчемними.

З наведених обставин, податковим органом здійснено посилання, що в порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" завищено податковий кредит з ПДВ у грудні 2010 року на суму 241 295 грн.

Перевіркою також встановлено, що у грудні 2010 року ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" включило до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 129027,88 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Комплекс +". Актом ДПІ у Ленінському районі м.Харкова №480/15-214/31633456 від 30.03.2011 року перевірки ТОВ "Комплекс +" за грудень 2010 року встановлено відсутність у ТОВ "Комплекс +" основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів необхідних для ведення господарської діяльності. В висновках даного акту вказано, що згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди, укладені ТОВ "Комплекс +" з контрагентами за грудень 2010 року, мають ознаки нікчемності та, як наслідок, не спричиняють реального настання правових наслідків в частині ведення господарської діяльності.

З наведених обставин, в акті перевірки №1778/23-1/05471230 від 13.07.2011р. податковим органом здійснено посилання на порушення позивачем пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 129 028 грн. в грудні 2010 року.

Крім цього, перевіркою встановлено у періоді з 01.07.2009 по 31.12.2010 взаємовідносини ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" з АТЗТ "Конкурент" (код ЄДРПОУ 24479195) на загальну суму 35279,12 грн., в т.ч. ПДВ -5879,87 грн.

Актами ДПІ у Зміївському районі №167/23/24479195 від 03.03.2011р., №320/15- 040/24479195 від 18.04.2011 року перевірок АТЗТ "Конкурент" встановлено відсутність у платника об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів підприємствам - покупцям в розумінні Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість".

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" укладено з АТЗТ "Конкурент" договори №165 від 08.04.2009р. та №136 від 30.03.2010р. на отримання товарно-матеріальні цінності, а саме: труби 60x2,8 в кількості 0,47 т., вапна комового в кількості 10,5 т.,11,0 т., 11,0 т. Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до складу податкового кредиту у жовтні 2009 р. на суму ПДВ - 625,69 грн., у лютому 2010 року - 1697,50 грн., у березні 2010 року - 3556,68 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Зміївському районі №167/23/24479195 від 03.03.2011р., СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові здійснено посилання, що угоди укладені ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" з АТЗТ "Конкурент" є такими, що порушують вимоги ст.203 Цивільного Кодексу, а отже є нікчемними та не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Збільшення валових витрат в сумі 29399 грн. ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" по взаємовідносинам з АТЗТ "Конкурент" суперечить статті 203 Цивільного кодексу України та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами та доповненнями, що призвело до завищення валових витрат на суму 29399 грн., в т.ч.: 4 квартал 2009 року - 3128 грн., 1 квартал 2010 року - 26271 грн.

Також, ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" укладено договір з АТЗТ "Конкурент" №271 від 30.03.2010р. на придбання вапна на загальну суму 165600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27600,00 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту у грудні 2010 року.

Таким чином, ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" в порушення пп.7.4.1, 7,4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" завищено податковий кредит з ПДВ на суму 33481 грн.

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що на час укладення позивачем договорів та проведення господарських операцій з АТЗТ "Конкурент" (код ЄДРПОУ 24479195), ЗАТ "Укрспецмаш" (код ЄДРПОУ 31151319), ТОВ "Комплекс +" (код ЄДРПОУ 31633456), вказані юридичні особи були внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали статус зареєстрованих платників податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем по справі.

Податкові накладні, виписані зазначеними юридичними особами не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Із наданих позивачем документів вбачається, що господарські операції між позивачем та АТЗТ "Конкурент", ЗАТ "Укрспецмаш" та ТОВ "Комплекс +" мали реальний характер, у зв'язку з чим зазначені документи позивачем правомірно враховані у податковому обліку при формуванні та податкового кредиту підприємства.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до положень п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" мав право на віднесення до складу податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість за отримані товари (роботи, послуги), відповідно до податкових накладних отриманих від АТЗТ "Конкурент", ЗАТ "Укрспецмаш" та ТОВ "Комплекс +".

Також суд не знаходить підстав для підтвердження доводів відповідача про порушення ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" по взаємовідносинам з АТЗТ "Конкурент", що призвело до завищення валових витрат на суму 29399 грн.

Суд враховує, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2011р., яка залишена в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011р. по справі №2а-3170/11/2070, адміністративний позов АТЗТ "Конкурент" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі

Вказаними судовими рішеннями скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області, які були винесені податковим органом на підставі висновків акту перевірки №167/23/24479195 від 03.03.2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи той факт, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджено неправомірність висновків акту перевірки ДПІ у Зміївському районі у Харківській області №167/23/24479195 від 03.03.2011 року, який було покладено відповідачем по справі в основу висновку про нікчемність правочинів, вчинених між ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" та АТЗТ "Конкурент".

Щодо посилання відповідача на порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з АТЗТ "Конкурент", ЗАТ "Укрспецмаш" та ТОВ "Комплекс +", суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Викладені СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові в акті перевірки №1778/23-1/05471230 від 13.07.2011р. обставини не доводять умислу позивача на порушення публічного порядку, та не містять посилання на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів з АТЗТ "Конкурент", ЗАТ "Укрспецмаш" та ТОВ "Комплекс +", податковим органом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Суд враховує, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0000980854 від 29.07.2011р., №0000990854 від 29.07.2011р., №0000970854 від 29.07.2011р., №00009508543 від 29.07.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (код ЄДРПОУ 05471230, юридична адреса: 62371, Харківська область, Дергачівський район, сел. Подвірки) витрати зі сплати судового збору у розмірі 112,92 грн. (сто дванадцять гривень дев'яносто дві копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22.05.2012 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.