Постанова

від 16.05.2012 по справі 248/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 травня 2012 р. № 2а- 248/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Осаволюк Т.Л.,

представника відповідача - Таран М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства "АЛЬПСЕРВІС"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство "АЛЬПСЕРВІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000792303 від 02 серпня 2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова на підставі акту № 1620/23-03-05/23463151 від 19 липня 2011 року про результати документальної планової виїзної перевірки Акціонерного товариства "АЛЬПСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року (бланк № 012068);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000772303 від 02 серпня 2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова на підставі акту № 1620/23-03-05/23463151 від 19 липня 2011 року про результати документальної планової виїзної перевірки Акціонерного товариства "АЛЬПСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року (бланк № 012068);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000782303 від 02 серпня 2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова на підставі акту № 1620/23-03-05/23463151 від 19 липня 2011 року про результати документальної планової виїзної перевірки Акціонерного товариства "АЛЬПСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року (бланк № 012068);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000282200 від 02 серпня 2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова на підставі акту № 1620/23-03-05/23463151 від 19 липня 2011 року про результати документальної планової виїзної перевірки Акціонерного товариства "АЛЬПСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року (бланк № 012068).

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 р., замінено неналежного відповідача Державну податкову службу у Жовтневому районі м. Харкова на належного відповідача - Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що в період з 20 червня 2011 року по 12 липня 2011 року посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова була проведена документальна планова виїзна перевірка АТ "АЛЬПСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вищезазначеної перевірки та на підставі акту № 1620/23-03-05/23463151 від 19.07.2011 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова 02 серпня 2011 року прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Позивач зазначає про помилковість твердження відповідача про нікчемність усних договорів поставки від 01 грудня 2010 року, 09 грудня 2010 року, 14 грудня 2010 року, 29 грудня 2010 року, а також Договору № 25/11 від 25 листопада 2010 року, оскільки таке твердження не доведено ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки № 1620/23-03-05/23463151 від 19 липня 2011 року не містить належних та допустимих доказів вчинення платниками податків нікчемного правочину.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання представник відповідача прибув, підтримав доводи, викладені у запереченні проти позову.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.

АТ "АЛЬПСЕРВІС" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 26.06.1995 р., має свідоцтво про державну реєстрацію від 26.06.1995 р. № 14801050001009561, код за ЄДРПОУ 23463151 (а.с. 195 т. 1). АТ "АЛЬПСЕРВІС" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 06.07.1995 р. за №151, станом на 19.07.2011 р. знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова була проведена документальна планова виїзна перевірка Акціонерного товариства "АЛЬПСЕРВІС" (код за ЄДРПОУ 23463151) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки був складений акт № 1620/23-03-05/23463151 від 19.07.2011 р. (а.с. 20-92 т. 1).

Згідно висновків, які викладені у акті, перевіркою встановлено:

- порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) в частині віднесення AT "Альпсервіс" до складу валових витрат сум витрат стосовно отриманих послуг та товарів від підприємства-постачальника, у якого відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, тобто витрати, не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства на загальну суму 241515,0 грн., що привело до заниження податку на прибуток в сумі 60379,0 грн.;

- порушення: п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (із змінами і доповненнями) з урахуванням вимог ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008р. №514-VI (із змінами і доповненнями), ст. 15, п. "д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ, в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів в термін до 01.07.2010 року в сумі 566875 тис. грн.;

- порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями. В порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями податковий кредит AT "Альпсервіс" в грудні 2010 року частково сформовано від виконання нікчемних правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від підприємства ПП "Техконсалт" фінансово - господарські взаємовідносини якого з AT "Альпсервіс" є нікчемними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, що привело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в грудні 2010 року в сумі 48303 грн.;

- п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003року №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11200,0 грн.;

- ст. 24 Закону України ВР від 24.03.1995р № 108/95-ВР "Про оплату праці", в результаті чого допущено порушення вимог законодавства про оплату праці під час перевірки питання щодо дотримання термінів сплати заробітної плати працівникам в періоді, що перевірявся ;

- ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями. На підставі ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року №185/94 зі змінами та доповненнями передбачено нарахування пені за кожний день перевищення термінів в розмірі 0,3 відсотка від суми вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України по валютному курсу НБУ на день виникнення заборгованості.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000792303, № 0000772303, № 0000782303, № 0001671720, № 0000282200 від 02.08.2011 р. (а.с. 93-96 т. 1).

Податковим повідомленням-рішенням № 0000792303 від 02.08.2011 р. позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60379,0 грн., з яких: за основним платежем - 48303,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -12076,0 грн. (а.с. 93 т. 1).

Податковим повідомленням-рішенням № 0000772303 від 02.08.2011 р. АТ "АЛЬПСЕРВІС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 75474,0 грн., з яких: за основним платежем -60379,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -15095,0 грн. (а.с. 94 т. 1).

Податковим повідомленням-рішенням № 0000782303 від 02.08.2011 р. збільшено суму грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 708594,0 грн., з яких: за основним платежем -566875,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -141719,0 грн. (а.с. 95 т. 1).

Податковим повідомленням-рішенням № 0001671720 від 02.08.2011 р., визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 14000,0 грн., з яких: за основним платежем -11200,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -2800,0 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000282200 від 02.08.2011 р. нараховано суму грошового зобов'язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 26,0 грн. (а.с. 96 т. 1).

Позивач не погодився з зазначеними в акті порушеннями та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та звернувся 06.08.2011 р. та 12.08.2011 р. до ДПА у Харківській області зі скаргами.

Рішенням ДПА у Харківській області № 4395/10/25-103 від 06.10.2011 р. скаргу позивача було задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001671720 від 02.08.2011 р., податкові повідомлення-рішення № 0000792303, № 0000772303, № 0000782303, № 0000282200 від 02 серпня 2011 року залишені без змін.

Процедуру адміністративного оскарження завершено з отриманням позивачем рішення ДПС України № 7696/6/10-2415 від 16.12.2011 р. про результати розгляду скарги, яким скаргу АТ "АЛЬПСЕРВІС" залишено без задоволення (а.с. 75-78 т. 1).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних в акті перевірки висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

В основу висновку ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про порушення позивачем вимог чинного законодавства було покладено відомості, отримані в результаті проведеної ДПІ у Московському районі м. Харкова документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Техконсалт" (код ЄДРПОУ 36625565) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2010 р. по 31.01.2011 р. (акт №825/23/36625565 від 28.03.2011 р.). В ході проведення даної перевірки встановлено: неможливість здійснення ПП "Техконсалт" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Техконсалт" з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4 та ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також ст.ст. 185, 188, 189 Податкового кодексу України. Враховуючи наведене, податковим органом зроблено висновок, що усі операції купівлі-продажу ПП "Техконсалт" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок, що правочини, вчинені в перевіряємому періоді АТ "АЛЬПСЕРВІС" з підприємством - постачальником ПП "Техконсалт", не спричинили реального настання юридичних наслідків та в порушення ст. 203, 207, 208, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків визнано нікчемними.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП "Техконсалт".

Між позивачем, АТ "АЛЬПСЕРВІС" (Замовник) та ПП "Техконсалт" (Виконавець) 25.11.2010 р. укладено договір № 25/11, згідно умов якого Замовник доручує, а Виконавець приймає на себе надання послуг механізмами при виконанні робіт на об'єктах замовника (а.с. 113 т. 1).

За договором, підприємством АТ "АЛЬПСЕРВІС" було придбано послуги з антикорозійного захисту арки, балки жорстокості в прольотах 1 -4 з використанням компресора дизельного 5мЗХВ (без вартості енергоносіїв) при виконанні робіт на мосту Дніпро Подільського мостового переходу в м. Києві та будівельні матеріали.

На виконання умов договору № 25/11 від 25.11.2010 р. АТ "АЛЬПСЕРВІС" отримані: податкова накладна № 60 від 30 грудня 2010 року (а.с. 114 т. 1); акт виконаних послуг б/н від 30 грудня 2010 року (а.с. 115 т. 1).

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що за отримані роботи позивач розраховувався шляхом перерахування безготівкових коштів на поточні рахунки ПП "Техконсалт", що підтверджується банківською випискою від 01 лютого 2011 р. (а.с. 116 т. 1).

Крім того, між позивачем, АТ "АЛЬПСЕРВІС" та ПП "Техконсалт" були укладені усні договори поставки від 01 грудня 2010 року, 09 грудня 2010 року, 14 грудня 2010 року, 29 грудня 2010 року.

Підтвердженням реальності укладених правочинів є наступні первинні документи, наявні в матеріалах справи: податкові накладні № 50 від 01 грудня 2010 року, № 41 від 09 грудня 2010 року, № 48 від 09 грудня 2010 року, № 54 від 14 грудня 2010 року, № 49 від 29 грудня 2010 року; видаткові накладні № 50 від 01 грудня 2010 року, № 41 від 09 грудня 2010 року, № 48 від 09 грудня 2010 року, № 54 від 14 грудня 2010 року, № 49 від 29 грудня 2010 року; рахунки-фактури від 01 грудня 2010 року; від 08 грудня 2010 року; від 09 грудня 2010 року; від 13 грудня 2010 року; від 29 грудня 2010 року (а.с. 97-111 т. 1).

Оплата АТ "АЛЬПСЕРВІС" за поставлений контрагентом ПП "Техконсалт" товар була здійснена у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 15 березня 2011 року (а.с. 112 т. 1).

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ПП "Техконсалт" за усними договорами поставки від 01 грудня 2010 року, 09 грудня 2010 року, 14 грудня 2010 року, 29 грудня 2010 року, були перевезені як позивачем, так і його контрагентом та поставлені ними на об'єкти будівництва АТ "АЛЬПСЕРВІС", які знаходяться за адресами: вул. Першотравнева, 72, м. Черкаси та Київське півкільце на км 12-42. Зазначені обставини підтверджуються товарно-транспортними накладними: № 50 від 01 грудня 2010 року; № 91 від 09 грудня 2010 року; серії 02 ААШ № 352916 від 14 грудня 2010 року; серії 02 ААШ № 352925 від 29 грудня 2010 року (а.с. 3-6 т. 2).

Автотранспортний засіб, яким позивач користувався для перевезення товару, придбаного у зазначеного контрагента, належить АТ "АЛЬПСЕРВІС" на праві приватної власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії АХС № 161708 від 20 січня 2009 року (а.с. 7 т. 2).

Суд не погоджується з позицією відповідача, що правочини між АТ "АЛЬПСЕРВІС" та ПП "Техконсалт" здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на таке.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід зазначити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Судом встановлено, що укладені між АТ "АЛЬПСЕРВІС" та ПП "Техконсалт" договори на поставку товарів недійсними в судовому порядку не визнавались. Відтак, податковий орган жодних правових підстав для висновків про недодержання вказаними суб'єктами господарювання в момент вчинення правочинів вимог, що встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, не мав.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

На момент проведення перевірки, у АТ "АЛЬПСЕРВІС" були наявні податкові накладні на кожну поставку товару, які відповідали вимогам законодавства та були виписані особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість.

Оскільки ПП "Техконсалт" було виписано на користь АТ "АЛЬПСЕРВІС" податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаного ним за вищевказаними договорами товару, суд дійшов висновку, що позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає; що АТ "АЛЬПСЕРВІС" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару та послуг контрагента ПП "Техконсалт", який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши АТ "АЛЬПСЕРВІС" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення додаткового законодавства контрагентом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції ", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії " (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між АТ "АЛЬПСЕРВІС" та ПП "Техконсалт" угод, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентом мали реальний характер.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Товар, придбаний АТ "АЛЬПСЕРВІС" у ПП "Техконсалт" на підставі усних договорів поставки від 01 грудня 2010 року, 09 грудня 2010 року, 14 грудня 2010 року, 29 грудня 2010 року, не тільки був отриманий та оплачений позивачем, але й використаний ним для своїх власних потреб, що свідчить про використання даного товару у власній господарській діяльності АТ "АЛЬПСЕРВІС", а також про дійсність укладених угод між АТ "АЛЬПСЕРВІС" та ПП "Техконсалт". Зазначені обставини підтверджуються наступними документами: попередня калькуляція вартості виробництва продукції № КА-000260 від 27 лютого 2011 року; акт № 1/12 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року; акт № 3/12 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт /і витрати/ за лютий 2011 року (а.с. 117-164 т. 1).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отримані позивачем від контрагента ПП "Техконсалт" зазначені податкові, видаткові накладні не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товарів та отриманням послуг відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин та включення сум ПДВ по отриманим податковим накладним до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

За наведених обставин судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за відповідний звітний період в цілому.

З огляду на викладене, посилання відповідача на нікчемність угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені договори схвалені з боку АТ "АЛЬПСЕРВІС" шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Щодо викладених в акті № 1620/23-03-05/23463151 від 19.07.2011 р. висновків про порушення АТ "АЛЬПСЕРВІС" п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (із змінами і доповненнями) з урахуванням вимог ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008р. №514-VI (із змінами і доповненнями), ст. 15, п. "д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ, в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів в термін до 01.07.2010 року в сумі 566875 тис. грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 1.9. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) дивіденд це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно пп. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Аналіз норми пп. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказує на те, що підставою для нарахування авансового внеску з податку на прибуток є рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів. При цьому, кінцевим строком внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток є дата виплати дивідендів.

Відповідно до вимог пп. "д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", п.п. 12, 15 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства", питання розподілу прибутку акціонерного товариства і виплати дивідендів є виключною компетенцією загальних зборів.

У Звіті про фінансові результати за 2009 рік (форма 2), позивачем визначено чистий прибуток на суму 5222222,0 грн. (а.с. 166 т. 1).

Судом встановлено, що 21 квітня 2010 року відбулися загальні збори акціонерів АТ "АЛЬПСЕРВІС" (протокол № 11), на якому прийнято рішення: "Виплатити дивіденди за 2009 рік у сумі 14000 грн. акціонерам підприємства, а саме: ОСОБА_4" (а.с. 165 т. 1).

На підтвердження інформації стосовно виплати АТ "АЛЬПСЕРВІС" дивідендів єдиному акціонеру - ОСОБА_4, позивач надав: копію відомості господарських витрат станом на 13 липня 2010 року, копію картки рахунку: 671: контрагенти: ОСОБА_5 за 2010 р., копію платіжного доручення № 920 від 13 липня 2010 року (а.с.16-18 т. 2).

Отже, виплата дивідендів, передбачена даним рішенням була проведена позивачем.

Позивачем 23 червня 2010 року було сплачено суму авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 3500,0 грн., що підтверджується банківською випискою від 23 червня 2011 року (а.с. 169 т. 1).

Суд вважає помилковим висновок відповідача щодо наявності обов'язку АТ "АЛЬПСЕРВІС" до 01.07.2010 р. нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 2281,5 тис грн. (7605*30 %=2281,5) з огляду на наступне.

Суд зазначає, що пунктами 10, 11 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України від 27.04.2010р. № 2154-VI "Про державний бюджет України на 2010 рік" були внесені зміни до Законів України "Про господарські товариства" та "Про акціонерні товариства" щодо виплати дивідендів у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року в розмірі не менше 30 відсотків, що набрали законної сили 30.04.2010 р.

За змістом частини другої статті 95 Конституції України тільки законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Тому, Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" не можуть вноситися зміни до чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві.

Окрім наведеного, судом взято до уваги положення ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" відповідно до якого, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

Оскільки, Закон України "Про державний бюджет України на 2010 рік" не є спеціальним законом в системі оподаткування, тому положення ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 15, п. "д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" не можуть змінювати порядок оподаткування, встановлений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, відповідач дійшов помилкового висновку про застосування ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 15, п. "д" ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" для цілей оподаткування, у тому числі для підстави нарахування та сплати авансового прибутку з податку на прибуток з суми дивідендів.

Рішенням Конституційного суду України від 30.11.2010 р. справа № 22-рп/2010 "У справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 14, 24, 64, пунктів 7 - 13 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"", визнанні неконституційними положення статей 14, 24, 64, пунктів 7 - 13 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27 квітня 2010 року № 2154-VI, зокрема, положення щодо виплати дивідендів у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року в розмірі не менше 30 відсотків.

У відповідності до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, на момент проведення документальної позапланової виїзної перевірки діяльності позивача (з 20.06.2011 р. по 12.07.2011 р.) та розгляду справи по суті, положення щодо виплати дивідендів у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року в розмірі не менше 30 відсотків визнані неконституційними.

За таких обставин посилання відповідача про обов'язковість виплати дивідендів з чистого прибутку, отриманого у 2009 р. в термін до 01.07.2010 р. та сплату авансового прибутку з податку на прибуток з суми дивідендів, є неправомірним.

Щодо викладених в акті № 1620/23-03-05/23463151 від 19.07.2011 р. висновків про порушення АТ "АЛЬПСЕРВІС" ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі рахунку-фактури № EUUA003 P/1 1100422-01 від 07 червня 2010 року, 11 червня 2010 року АТ "АЛЬПСЕРВІС" було перераховано ORIENT INTERNATIONAL TRADE LIMITED (Тайвань) грошові кошти в розмірі 8454,30 грн. в якості попередньої оплати за імпортний товар (пневматичний інструмент).

Через ненадходження до України зазначеної продукції, 14 грудня 2010 року ORIENT INTERNATIONAL TRADE LIMITED (Тайвань) було здійснено повернення АТ "АЛЬПСЕРВІС" грошових коштів в розмірі 8454,30 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

З урахуванням викладеного, граничний термін надходження АТ "АЛЬПСЕРВІС" імпортної продукції минув 08 грудня 2010 року, що призвело до порушення АТ "АЛЬПСЕРВІС" ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, пеня у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки за порушення АТ "АЛЬПСЕРВІС" строків, передбачених статтями 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті " від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР, становить 152,18 грн.

АТ "АЛЬПСЕРВІС" було сплачено до бюджету пеню у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 3175 від 04 квітня 2011 року на суму 1227,0 грн. та платіжним дорученням № 968 від 19 липня 2011 року на суму 26,0 грн.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги позивача в частині скасування податкового повідомлення -рішення № 0000282200 від 02 серпня 2011 року щодо нарахування відповідачем пені в розмірі 26,0 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких умов, факти, вказані в акті № 1620/23-03-05/23463151 від 19 липня 2011 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки АТ "АЛЬПСЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року" щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000792303, № 0000772303, № 0000782303, № 0000282200 від 02 серпня 2011 року прийняті Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Харкова на підставі акту № 1620/23-03-05/23463151 від 19 липня 2011 року підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень № 0000792303, № 0000772303, № 0000782303, № 0000282200 від 02 серпня 2011 року, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування податкового повідомлення-рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже в частині визнання податкових повідомлень-рішень № 0000792303, № 0000772303, № 0000782303, № 0000282200 від 02 серпня 2011 року протиправними слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, але аж ніяк про визнання протиправним рішення.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства "АЛЬПСЕРВІС" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000792303, № 0000772303, № 0000782303, № 0000282200 від 02 серпня 2011 року прийняті Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м.Харкова на підставі акту № 1620/23-03-05/23463151 від 19 липня 2011 року про результати документальної планової виїзної перевірки Акціонерного товариства "АЛЬПСЕРВІС"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "АЛЬПСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 23463151) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 32.19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 21 травня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко