Постанова

від 17.05.2012 по справі 747/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 травня 2012 р. № 2а- 747/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Пушкарьова І.О.,

представника відповідача - Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції Червонозаводського району м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000662320 від 26.12.2011 р., № 0000682320 від 26.12.2011 р., № 0000652320 від 26.12.2011 р. на суму 1566572,75 грн.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 року замінено неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі м.Харкова, на належного відповідача - Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що включення сум до складу валових витрат здійснював на підставі видаткових накладних, актів приймання-передачі та податкових накладних постачальника, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХIV та відповідають її вимогам.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування позивач обов'язково здійснював облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єкту оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Позивач не згоден з висновками викладеними в акті перевірки, вважає їх неправомірними та необґрунтованими, а податкові повідомлення - рішення винесеними за результатами перевірки такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення № 0000662320 від 26.12.2011 р., № 0000682320 від 26.12.2011 р., № 0000652320 від 26.12.2011 р. на суму 1566572,75 грн. є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова за результатами планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ «Харківрегіонгаз»за період з 03.12.2008 р. по 30.06.2011 р. складено акт № 6223/232/36224035 від 17.11.2011р.

Відповідно до висновків акту перевірки № 6223/232/36224035 від 17.11.2011р. встановлені порушення ТОВ «Харківрегіонгаз»:

- вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями з пунктом 138.2 статті 138, до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 473904,0 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 443413,0 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 30491,0 грн., зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 3 квартал 2010р. у сумі 456660,0 грн.;

- п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7. п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.1997р. № І68/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит у загальній у сумі 482196,0 грн., у тому числі за квітень 2010р. у сумі 11741,0 грн., за грудень 2010р. у сумі 160081,0 грн., за лютий 2011р. у сумі 24393,0 грн., за квітень 2011р. у сумі 54555,0 грн.. за травень 2011 р. у сумі 231426,0 грн. Зменшено залишок від'ємного значення (рядок 26) Декларації по ПДВ за жовтень 2009р. на суму 2584,0 грн., за листопад 2009р. на суму 2584,0 грн., за грудень 2009р. на суму 2584,0 грн.. за січень 2010р. на суму 2584,0 грн., за лютий 2010р. на суму 2584,0 грн., за березень 2010р. на суму 7584,0 грн., за січень 2011р. на суму 24393,0 грн.

За результатами перевірки повноти визначення валових витрат (п.3.1.2 акту перевірки) за 3 квартал 2010 року, 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року відповідачем встановлено завищення валових витрат всього в сумі 2352276,0 грн. - вартість товару (скрапленого газу), отриманого від ТОВ «ТРК «Нива»(код 31643218).

Не погоджуючись з актом перевірки позивач звернувся із запереченням вих. № 764 від 16.12.2011 р. до відповідача з вимогою змінити висновки акту перевірки. Відповідачем 23.12.2011 р. було прийнято рішення про залишення акту перевірки без змін на підставі чого відповідачем на підставі висновків вказаного акту перевірки винесені відносно ТОВ «Харківрегіонгаз»:

- податкове повідомлення -рішення від 26.12.2011 року № 0000682320, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 456660,0 грн.;

- податкове повідомлення -рішення від 26.12.2011 року № 0000662320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість всього у розмірі 525154,50 грн.;

- податкове повідомлення -рішення від 26.12.2011 року № 0000652320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток всього у розмірі 584758,25 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних в акті перевірки висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;

Судом встановлено, що ТОВ «Харківрегіонгаз»- підприємство з розвиненою мережею власних газонаповнювальних станцій (далі-ГНС) для зберігання скрапленого газу, газонаповнювальних пунктів (далі-ГНП) для заправки газових балонів та автогазозаправних пунктів (далі-АГЗС) у Харківській області, предметом діяльності якого є оптова та роздрібна торгівля скрапленим газом. На балансі підприємства знаходиться: 18 автогазозаправних пунктів, 3 газонаповнювальні пункти та 3 газонаповнювальні станції: 1) Безлюдівська ГНС, вул. Безлюдівська 1, потужністю -990 тон; 2) Лозівська ГНС, вул. Дикого 17, потужністю -390 тон; 3) Куп'янська ГНС, вул. Дзержинського 65, потужністю 190 тон.

Загальна чисельність працівників підприємства складає: 160 осіб.

На всі об'єкти належним чином оформлена дозвільна та правоустановча документація, згідно вимог чинного законодавства України.

На момент укладання угод по постачанню скрапленого газу з ТОВ «ТРК «Нива»позивачу були надані завірені належним чином з боку ТОВ «ТРК «Нива»копії Статуту, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, довідка ДПІ у Червонозаводському р-ні м. Харкова за формою 4-ОПП, Свідоцтво про державну реєстрацію, паспорта і ІНН директора, Довідка про включення ТОВ «ТРК «Нива»до ЄДРПОУ, що підтверджується відповідними копіями документів, наявними у матеріалах справи. Також до позивача не надходила інформація про перебування ТОВ «ТРК «Нива»в процесі припинення, набрання законної сили судовим рішенням про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством, про порушення провадження у справі про банкрутство, про визнання ТОВ «ТРК «Нива»банкрутом, державну реєстрацію припинення юридичної особи, відсутність за місцезнаходженням або про не підтвердження відомостей.

Поставка скрапленого газу на об'єкти позивача у зазначений у акті перевірки період здійснювалась автомобільними цистернами зі скрапленим газом (далі-АЦСГ) на умовах DDP -склад Покупця, в тлумаченні Інкотермс-2000 р. відповідно до укладених між позивачем та ТОВ «ТРК «Нива»договорів № 01 ГСН від 07.09.2010 р., 02 ГСН від 16.09.2010 р., 03 ГСН від 23.09.2010 р., 04 ГСН від 24.09.2010 р., 05 ГСН від 29.09.2010 р., 06 ГСН від 01.10.2010 р., 07 ГСН від 15.10.2010 р., 08 ГСН від 17.11.2010 р., 09 ГСН від 18.11.2010 р., 10 ГСН від 09.12.2010 р., 11 ГСН від 21.12.2010 р., 12 ГСН від 23.12.2010 р., 13 ГСН від 27.12.2010 р., 01 ГСН від 18.01.2011 р., 02 ГСН від 21.03.2011 р., 03 ГСН від 23.03. 2011 р.

На виконання умов поставки відповідно до вимог Інкотермс-2000 р., ТОВ «ТРК «Нива»повідомляв позивача листами № 13/2 від 13.09.2010 р., № 20/05 від 20.09.2010 р., № 22/03 від 22.09.2010 р., № 24-09/03 від 24.09.2010 р., № 24/03 від 29.09.200-10 р., № 01-10/03 від 01.10 2010 р., № 15/10 від 15.10.2010 р., № 17/07 від 17.11.2010 р., № 19/09 від 18.11.2010 р., № 14/06 від 14.12.2010 р., № 21/03 від 21.12.2010 р., № 23/04 від 23.12.2010 р., № 27/11 від 27.12.2010 р., № 18/01 від 18.01.2011 р., № 21/02 від 21.03 2011 р., № 26/04 від 26.03.2011 р. про дату, час і місце надходження АЦСГ на ГНС Товариства

У разі надходження АЦСГ від ТОВ «ТРК «Нива»у вихідні або святкові дні позивач робив їх робочими днями для працівників задіяних у прийманні скрапленого газу на об'єктах позивача, про що видавались відповідні накази № 369-П від 24.09.2010 р., № 381-П від 01.10.2010 р..

Приймання Товару по якості здійснювалось відповідно до п. 5.1. Договорів на підставі паспортів якості виданих заводом-виробником скрапленого газу.

Приймання товару по кількості здійснювалось на підставі накладних № 8 від 14.09.2010 р., № 9 від 21.09.2010 р., № 10 від 23.09.2010 р., № 11 від 25.09.2010 р., № 12 від 30.09.2010 р., № 13 від 02.10.2010 р.,№ 14 від 02.10.2010 р., № 15, 16, 17 від 15.10.2010 р., № 18,19 від 17.11.2010 р., акту приймання-передачі скрапленого газу згідно договору поставки № 09 ГСН від 18.11.2010 р., накладних № 21 від 19.11.2010 р., № 22, 23, 24 від 15.12.2010 р., № 25, 26 від 21.12.2010 р., № 27 від 23.12.2010 р., № 28, 29 від 28.12.2010 р., № 1 від 18.12.2011 р., № 8 від 21.03.2011 р.,№ 9 від 22.03.2011 р., № 10 від 25.03.2011 р., № 11, 12 від 26.03.2011 р., відповідно до п. 5.2. вищевказаних Договорів.

Також позивачем на виконання п. 4.3. зазначених вище Договорів надавались належним чином оформлені довіреності на отримання кожної партії скрапленого газу від ТОВ «ТРК «Нива»№ 320 від 08.09.2010 р, № 327 від 21.09.2010 р., № 337 від 23.09.2010 р., № 338 від 24.09.2010 р., № 347 від 30.09.2010 р., № 351 від 01.10.2010 р., № 375,376, 377 від 15.10.2010 р., № 402 від 17.11.2010 р., № 405 від 19.11.2010 р., № 428 від 15.12.2010 р., № 433 від 21.12.2010 р., № 435 від 23.12.2010 р., № 441 від 28.12.2010 р., № 10 від 18.12.2011 р., № 80 від 21.03.2011 р., № 89 від 22.03.2011 р., № 102 від 25.03.2011 р., № 103 від 25.03.2011 р.

Позивачу надавались оформлені належним чином податкові накладні від ТОВ «ТРК»НИВА»№ 8 від 22.03.2011 р., № 10 від 25.03.2011 р., № 11 від 26.03.2011 р., № 12 від 26.03.2011 р., № 3 від 18.01.2011 р., № 2 від 18.01.2011 р., № 32 від 15.12.2010 р., № 30 від 15.12.2010 р., № 36 від 21.12.2010 р., № 35 від 21.12.2010 р., № 37 від 23.12.2010 р., № 39 від 28.12.2010 р., № 38 від 28.12.2010 р., № 3 від 01.04.2011 р., № 2 від 01.04.2011 р., № 1 від 01.04.2011 р., № 15 від 23.09.2010 р., № 14 від 21.09.2010 р., № 12 від 14.09.2010 р., № 10 від 08.04.2011 р., № 9 від 08.04.2011 р., № 6 від 06.04.2011 р., № 31 від 15.12.2010 р., № 28 від 19.11.2010 р., № 27 від 18.11.2010 р., № 26 від 17.11.2010 р., № 25 від 17.11.2010 р., № 22 від 15.10.2010 р., № 21 від 15.10.2010 р., № 20 від 15.10.10 р., № 19 від 02.10.2010 р., № 18 від 02.10.2010 р., № 17 від 30.09.2010 р., № 16 від 25.09.2010 р., № 7 від 21.03.2011 р.

Разом з цим, позивач має в наявності по контрагенту ТОВ «ТРК «Нива»товарно-транспортні документи на перевезення скрапленого газу автомобільним транспортом перевізниками, банківські платіжні документи про оплату за скраплений газ, банківськи виписки, які свідчать про те, що позивач у повному обсязі розрахувався за поставлений ТОВ ТРК «Нива»для реалізації скраплений газ.

Крім того, позивачем в повному обсязі перераховано податкові зобов'язання зі сплати ПДВ з придбаного у ТОВ «ТРК «Нива»скрапленого газу. З наданих до позову документів вбачається, що позивач в подальшому використав придбаний у ТОВ «ТРК «Нива»скраплений газ для його подальшої реалізації в роздріб через власну мережу АГЗП та малим оптом.

Станом на 30.06.2011 року дебіторська або кредиторська заборгованість по ТОВ ТРК «Нива»відсутня.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ «Харківрегіонгаз»та ТОВ «ТРК «Нива»угод, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентом мали реальний характер.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В акті встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що підприємство позивача правомірно включило до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності та і в подальшому.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові, видаткові накладні не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товарів та отриманням послуг відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин та включення сум ПДВ по отриманим податковим накладним до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Розпочинаючи договірні відносини з ТОВ «ТРК «Нива», отримавши скраплений газ (далі-Товар), сплативши за Товар гроші, здійснивши його подальшу реалізацію, можливо зробити висновок, що витрати з придбання скрапленого газу у ТОВ «ТРК «Нива»вірно віднесено до валових витрат позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не може нести відповідальність за зазначені у податкових повідомленнях-рішеннях відповідача № 0000662320 від 26.12.2011 р. на суму 525154,50 грн., № 0000682320 від 26.12.2011 р. на суму 456660,0 грн., № 0000652320 від 26.12.2011 р. на суму 584758,25 грн., а разом 1566572,75 грн. порушень.

За наведених обставин судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за відповідний звітний період в цілому.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на Наказ № 644 від 21.11.2000 р. зареєстрований в Міністерстві юстиції за № 863/5084 про затвердження «Правил оформлення перевізних документів»та Наказ № 228/253 від 07.08.1996 р. зареєстрований в Міністерстві юстиції за № 483/1508 від 28.08.1996 р. "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", в наслідок чого відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями з пунктом 138.2 статті 138, до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1,п.7.4 ст.7, п.п.3.1.1,п.3. ст.3 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями з пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України за 3 квартал 2010 року, 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року відповідачем встановлено завищення валових витрат всього в сумі 2352276,0 грн., на підставі чого були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000662320 від 26.12.2011 р. на суму 525154,50 грн., № 0000682320 від 26.12.2011 р. на суму 456660,0 грн., № 0000652320 від 26.12.2011 р. на суму 584758,25 грн., а разом 1566572,75 грн.

Таким чином, із врахування вищевикладених обставин, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень № 0000662320 від 26.12.2011 р., № 0000682320 від 26.12.2011 р., № 0000652320 від 26.12.2011 р.

Наказ № 644 від 21.11.2000 р. зареєстрований в Міністерстві юстиції за № 863/5084 про затвердження «Правил оформлення перевізних документів»стосуються перевезень товарів залізничним транспортом, а ТОВ «ТРК «Нива»здійснювало поставку скрапленого газу шляхом його перевезення автомобільними цистернами (АЦСГ).

Рішенням Держпідприємництва України від 24.02.2006 N 27 "Про необхідність усунення порушень Державним комітетом статистики України, Міністерством транспорту та зв'язку України принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України від 11.09.2003 N 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" скасовано спільний наказ Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.96 N 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" (із змінами), оскільки цей наказ не відповідає основним принципам державної регуляторної політики.

Крім того судом було встановлено, що позивач не порушував вимоги п.п. 5.2.1, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями з пунктом 138.2 статті 138, до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1,п.7.4 ст.7, п.п.3.1.1,п.3. ст.3 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями з пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України та мав право на включення до валових витрат витрати пов'язані з придбання скрапленого газу від ТОВ ТРК «Нива»та право на податковий кредит згідно п.7.5.1, п,7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями з пунктами 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України по першій події (або оприбуткування скрапленого газу на складах або по оплаті).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Наказ № 644 від 21.11.2000 р. зареєстрований в Міністерстві юстиції за № 863/5084 про затвердження «Правил оформлення перевізних документів» та Наказ № 228/253 від 07.08.1996 р. зареєстрований в Міністерстві юстиції за № 483/1508 від 28.08.1996 р. "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", в наслідок чого відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями з пунктом 138.2 статті 138, до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1,п.7.4 ст.7, п.п.3.1.1,п.3. ст.3 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями з пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України за 3 квартал 2010 року, 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року відповідачем встановлено завищення валових витрат всього в сумі 2 352 276,00 грн., на підставі чого були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000662320 від 26.12.2011 р. на суму 525154,50 грн., № 0000682320 від 26.12.2011 р. на суму 456660,0 грн., № 0000652320 від 26.12.2011 р. на суму 584758,25 грн., а разом 1566572,75 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті акт № 6223/232/36224035 від 17.11.2011р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000662320 від 26.12.2011 р., № 0000682320 від 26.12.2011 р., № 0000652320 від 26.12.2011 р. прийняті Державною податковою інспекцією в Червонозаводському районі м. Харкова на підставі акту акт № 6223/232/36224035 від 17.11.2011р. підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції Червонозаводського району м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000662320 від 26.12.2011 р., № 0000682320 від 26.12.2011 р., № 0000652320 від 26.12.2011 р. на суму 1566572,75 грн. (один мільйон п'ятсот шістдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят дві гривні 75 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківрегіонгаз" (код ЄДРПОУ 36224035) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 32.19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 22 травня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко