Рішення

від 24.05.2012 по справі 959-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

24.05.2012Справа №5002-32/959-2012

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, ідентифікаційний код 03358593).

До відповідача Кримської республіканської організації Комуністичної партії України (АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Кірова, 26, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 31 ідентифікаційний код 19004383).

Про стягнення 8 176, 29 грн.

За участю представників:

Від позивача - ОСОБА_1., довіреність № 20-3/5804/1 від 27.12.2011р.

Від відповідача - не з'явився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Кримської республіканської організації Комуністичної партії України про стягнення заборгованості в розмірі 8 176, 29 грн., в тому числі борг в сумі 7 334, 70 грн., 39,12 грн. інфляційних втрат, 158,76 грн - 3% річних, 643, 71 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначений на 12.04.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Ухвалами Господарського суду АР Крим від 12.04.2012р., від 24.04.2012р., від 17.05.2012р. розгляд справ відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 35 Сімейного кодексу України змінено прізвище головуючого судді на Гризодубову.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору на споживання теплової енергії № 85 від 12.12.2005р. в частині повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії за період з 01.02.2009р. по 31.12.2011р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача із позовом до суду.

Представник відповідача у судових засіданнях та у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що орендоване приміщення ним вже давно звільнено, крім того жодних рахунків на його адресу не надходило.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2009р. між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (продавець) (позивач) та Кримською республіканською організацією Комуністичної партії України (покупець) ( відповідач) був укладений договір № 100 про постачання теплової енергії ( а.с. 6-12).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Продавець бере на себе зобов'язання відпускати Покупцеві теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції, технології та підігріву води на потреби гарячого водопостачання в кількості, передбаченій дійсним договором, а покупець зобов'язується прийняти теплову енергію та оплатити її по встановлених тарифах та в строки, передбачені договором.

Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили, що розрахунки за спожиту енергію здійснюються в строк до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Строк дії договору встановлений пунктом 10.1 складає 5 років з дня підписання, та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку договору не буде повідомлено письмово про припинення договору, що передбачено пунктом 10.4 Договору.

За своєю правовою природою зазначений договір є договором про надання послуг.

Так, відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на звільнення ним приміщення у зв'язку із припиненням договору оренди приміщення та займанням приміщення громадянином ОСОБА_2., який відмовився звільнити приміщення в добровільному порядку.

Проте з цього приводу слід зауважити наступне:

Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії № 100, він діє до 31.07.2014 року. Отже станом на період утворення заборгованості, відповідач був пов'язаний із позивачем договірними зобов'язаннями, а й ,відповідно, мав виконувати обов'язок з оплати отриманої теплової енергії, який зокрема передбачений пунктом 3.2.2 Договору.

Крім того, у відповідності до пункту 3.2.28 Договору, у випадку здавання приміщення в оренду, за спожиту теплову енергію та послуги тепло забезпечення Продавцю здійснює Покупець - орендодавець. При звільненні , не вселення в приміщення квартиронаймачів ( та інших осіб), Покупець оплачує Продавцеві теплову енергію за всі приміщення, що опалюються, до моменту початку оплати новим користувачем приміщення.

Крім того, у пункті 10.3 Договору, сторони погодили, що будь-яка зі сторін може відмовитись від договору, письмово попередивши про це іншу Сторону не пізніше ніж за 30 днів.

Таким чином, відповідач не був позбавлений права відмовитись від договору у випадку звільнення приміщення.

Проте, діючій договір купівлі-продажу, який позивачем виконувався, зобов'язував позивача на виконання свого зустрічного обов'язку.

Крім того, відповідач посилається на заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя, в якому встановлений факт того, що громадянин ОСОБА_2. відмовився звільняти зайняті приміщення в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності ідо статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Проте, слід зазначити, що судом встановлений обов'язок позивача оплачувати отриману електричну енергію за діючим між сторонами договором, отже неправомірне займання приміщення іншими особами не звільняє відповідача від виконання безпосередньо власних обов'язків. Крім того, не звільняє й відповідача від необхідності і належним чином припинити договірні взаємовідносини, і припинення договору оренди приміщення.

Лист про необхідність припинити теплопостачання відповідачем направлений позивачеві лише 24.06.2011р. ( а.с. 77).

Так, позивачем надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за теплопостачання № 310100 від 08.04.2011р., № 410100 від 08.05.2011р., № 510100 від 08.06.2011р., № 610100 від 08.07.2011р., № 710100 від 08.08.2011р.

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить підпис в реєстрі повідомлень про вручення рахунків, копія якого додана до матеріалів справи. ( а.с. 70-76).

Проте, спожита теплова енергія не була сплачена в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалась заборгованість у розмірі 7 334, 70 грн. за період з 01.05.2012р. по 01.8.2012р., що і стало підставою для звернення Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго" з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором призвело до утворення заборгованості в розмірі 7 334,70 грн.

Відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів оплати отриманої теплової енергії, виконання свого зобов'язання за договором, умови якого передбачають обов'язок Споживача у будь-якому разі до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплатити отримані послуги.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 7 334, 70 грн. у відповідності до наданих документів, та підлягає стягненню з відповідача саме в цьому розмірі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 39, 12 грн., 3% річних у розмірі 158, 76 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача повинна обраховуватися наступним чином:

За березень 2011р. інфляційні втрати мають бути нараховані з травня 2011р. по червень 2011р., оскільки сума заборгованості погашена відповідачем 15.06.2011р. ( а.с. 76):

інфляційні втрати = ( (2 444, 90 грн. х 100,8 х 100,4) / 100 ) - 2 444, 90 грн. = 29, 42 грн.

За квітень 2011р. інфляційні втрати мають бути нараховані за червень 2011р., оскільки сума заборгованості погашена відповідачем 15.06.2011р.:

інфляційні втрати = ( (2 444, 90 грн. х 100,4) / 100 ) - 2 444, 90 грн. = 9,78 грн.

За травень 2011р. сума інфляційних втрат повинна бути нарахована з вересня 2011р. ( оскільки в липні та серпні 2011р. мала місце дефляція) по березень 2012р.

інфляційні втрати = ( (2 444, 90 грн. х 100,1 х 100,0 х 100,1 х 100,2 х 100,2 х 100,2 х 100,3 ) / 100 ) - 2 444, 90 грн. = 27, 01 грн.

За червень 2011р. сума інфляційних втрат повинна бути нарахована з вересня 2011р. ( оскільки в серпні 2011р. мала місце дефляція) по березень 2012р.

інфляційні втрати = ( (2 444, 90 грн. х 100,1 х 100,0 х 100,1 х 100,2 х 100,2 х 100,2 х 100,3 ) / 100 ) - 2 444, 90 грн. = 27, 01 грн.

За липень 2011р. сума інфляційних втрат повинна бути нарахована з вересня 2011р. по березень 2012р.

інфляційні втрати = ( (2 444, 90 грн. х 100,1 х 100,0 х 100,1 х 100,2 х 100,2 х 100,2 х 100,3 ) / 100 ) - 2 444, 90 грн. = 27, 01 грн.

Таким чином, сума інфляційних втрат, що підтверджується матеріалами справи становить 120, 23 грн., проте оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 39, 12 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 25. 04.2011р. по 19.03.2012р. повинна бути розрахована наступним чином :

За березень 2011р. - з 26.04.2011р. по 15.06.2011р.:

2 444, 90 грн. х 82 дня прострочення х 3% / 365 днів = 16, 48 грн.

За квітень 2011р. - з 26.05.2011р. по 15.06.2011р.:

2 444, 90 грн. х 21 день прострочення х 3% / 365 днів = 4,22 грн.

За травень 2011р. - з 26.06.2011р. по 19.03.2011р.:

2 444, 90 грн. х 268 днів прострочення х 3% / 365 днів = 53,86 грн.

За червень 2011р. - з 26.07.2011р. по 19.03.2011р.:

2 444, 90 грн. х 238 днів прострочення х 3% / 365 днів = 47, 83 грн.

За липень 2011р. - з 26.08.2011р. по 19.03.2011р.:

2 444, 90 грн. х 207 днів прострочення х 3% / 365 днів = 41, 60 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 163,99 грн., проте, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума 3% річних в розмірі 158, 76 грн. визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача саме в цій сумі.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 643, 71 грн.

Пеня передбачена пунктом 7.2.1 Договору та становить подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сума пені за період з 25.04.2011р. по 22.02.2012р повинна бути обрахована наступним чином:

За березень 2011р. - з 26.04.2011р. по 15.06.2011р.:

2 444, 90 грн. х 82 дня прострочення х 15,5% ( подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 днів = 85,14 грн.

За квітень 2011р. - з 26.05.2011р. по 15.06.2011р.:

2 444, 90 грн. х 21 день прострочення х 15,5% ( подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.)% / 365 днів = 21, 80 грн.

За травень 2011р. - з 26.06.2011р. по 23.12.2011р.:

2 444, 90 грн. х 181 день прострочення х 15,5% ( подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 днів = 187, 92 грн.

За червень 2011р. - з 26.07.2011р. по 22.01.2011р.:

2 444, 90 грн. х 181 день прострочення х 15,5% ( подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 днів = 187, 92 грн.

За липень 2011р. - з 26.08.2011р. по 22.02.2011р.:

2 444, 90 грн. х 181 день прострочення х 15,5% ( подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 днів = 187, 92 грн.

Сума пені підтверджується матеріалами справи в розмірі 670, 7 грн., проте оскільки знов таки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума пені в розмірі 643, 71 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.05.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повний текст рішення оформлений відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписаний 24.05.2012р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Кримської республіканської організації Комуністичної партії України (АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Кірова, 26, м. Сімферополь, пр. Перемоги, 31 ідентифікаційний код 19004383) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3а, ідентифікаційний код 03358593) 7 334, 70 грн. заборгованості, 158, 76 грн. - 3% річних, 39, 12 грн. інфляційних втрат, 643, 71 грн. - пені, 1 609, 5 грн. судового збору.

3. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гризодубова А.М.