Рішення

від 22.05.2012 по справі 5009/1083/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/42/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.12 Справа № 5009/1083/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія Плюс»(юридична адреса: 49045, м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 6м/1; поштова адреса: 49040, м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 51)

до Товариство з обмеженою відповідальністю «Льодовий дім»(69006, м.Запоріжжя, вул.

Мала, буд. 3)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінергія Плюс»звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Льодовий дім»заборгованості за договором поставки № 5/10 від 20.01.2010 р., а саме: суми 30035,09 грн. основного боргу, суми 877,48 грн. пені та суми 169,84 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 5/10 від 20.01.2010 р. по накладним позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 32427,83 грн. Проте, у визначений Договором строк, відповідач за отриману продукцію розрахувався лише частково, внаслідок чого станом на 15.03.2012р. розмір основного боргу відповідача складає суму 30035,09грн., яка залишилась несплаченою.

На підставі п.5.1 договору відповідачу нарахована пеня в розмірі 877,48грн. та на підставі ст. 625 ЦК України застосовано три проценти річних в розмірі 169,84грн.

Посилаючись на приписи статей 526, 611, 625 ЦК України та умови договору № 5/10 від 20.01.2010 р. позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/1083/12, розгляд якої призначено на 24.04.2012 р.

В судовому засіданні 24.04.2012р. ( в якому приймали участь представники обох сторін) на підставі ст. 77 ГПК України з метою витребування додаткових доказів, оголошувалась перерва до 22.05.2012р. на 11год. 30 хв.

До судового засідання 22.05.2012р. представники сторін не з'явились. Натомість від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому ТОВ «Льодовий дім»повідомляє про факт сплати основного боргу і просить на підставі ст. 83 ГПК України зменшити розмір неустойки. Клопотання про зменшення неустойки мотивовано тим, що основним видом діяльності відповідача є торгівля морозивом, яка носить сезонний характер. Заборгованість відповідача виникла в зимовий період, в якому підприємство внаслідок значного зниження попиту на товар, має дефіцит оборотних коштів. Крім того, має місце щорічне зниження ринку заморожених товарів. Просить розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник позивача також не з'явився до судового засідання 22.05.2012р. Про час і місце судового розгляду справи представник позивача Ігнатов В.В. був повідомлений в попередньому судовому засіданні, яке відбулось 24.04.2012р.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі їх представників за наявними у справі матеріалами.

За клопотанням представників сторін, яке надане до суду 24.04.2012р. фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

В судовому засіданні 22.05.2012 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 20.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінергія Плюс»(Постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Льодовий дім»(Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір № 5/10 (далі -Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався постачати, а Покупець приймати та своєчасно оплачувати товар: крабові палички, креветки, та інші продукти харчування у стадії глибокої заморозки (п.1.1 договору).

Згідно із п. 1.2 Договору найменування, сорт, кількість, ціна та інші відомості про Товар визначаються у товарних накладних.

Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця після отримання останнім товару та підписання накладної уповноваженими особами Покупця та скріплення накладної печаткою Покупця (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.6 договору товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем з моменту підпису про це уповноваженої особи останнього у товаросупроводжувальних документах Постачальника. Підпис уповноваженої особи засвідчується печаткою чи строчковим штампом Покупця. Покупець, підписанням даного договору підтверджує, що особи, що розписуються в товарних накладних, належним чином уповноважені на прийняття Товару від Постачальника, і їх підпис, засвідчений печаткою чи штампом Покупця, є достатнім доказом отримання Товару від Постачальника.

Пунктом 3.2 договору сторони обумовили, що сплата вартості Товару проводиться шляхом безготівкового розрахунку. Факт сплати Покупцем вартості товару підтверджується банківським витягом банку Постачальника про надходження коштів на розрахунковий розрахунок останнього.

Згідно п.3.3 договору, термін сплати вартості Товару не повинен перевищувати 21 календарний день з моменту поставки, визначеного в п.2.6 Договору.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що у випадку порушення термінів оплати, зазначених у п.3.3 цього Договору, за поставлений Товар Покупець виплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості поставленого, але не оплаченого в термін товару, за кожний день прострочення.

Із урахування Додаткової угоди від 29.12.2011р., сторони визначили строк дії договору до 31.12.2012р., а у частині оплати поставленого товару та відповідальності за прострочення оплати вартості поставленого товару -до повного погашення заборгованості за отриманий товар.

Як встановлено судом, протягом грудня 2011 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 32427,83 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних: № 6776 від 04.12.2011р., № 6953 від 11.12.2011р., № 7135 від 18.12.2011р., № 7296 від 25.12.2011р., підписаних представниками та скріплених печатками (штампами) обох сторін.

В порушення п.3.3 договору поставки, який передбачає обов'язок відповідача оплатити вартість товару протягом 21 календарного дня з моменту поставки, отриманий Товар відповідач оплатив лише частково. У відповідності до Відомості щодо часткової сплати видаткової накладної № 6776 від 04.12.2011р., наданої позивачем, відповідач лише сплатив суму 2392,74грн. 06 грудня 2012р.

Таким чином, станом на момент звернення позивача із позовом до суду, розмір основного боргу відповідача за отриманий товар складав 30035,09грн.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що платіжним дорученням № 243670 від 21.05.2012р. (тобто після звернення позивача із позовом до суду за захистом свого порушеного майнового права) відповідач сплатив суму 30036,55грн., повністю погасивши розмір основного боргу.

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі, в частині стягнення суми основного боргу (30035,09 грн.) слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Крім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення 877,48 грн. пені та 169,84грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано з правової точки зору. Разом з тим, перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає, що вимога про їх стягнення підлягає частковому задоволенню: за заявлений позивачем період сума 3% річних становить 169,37 грн., а не 169,84 грн. як заявлено позивачем, тому в решті вимог про стягнення 3% річних (0,47 грн.) слід відмовити як заявлених необґрунтовано.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 5.1 Договору. Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманого за Договором товару, позивачем нарахована до сплати пеня.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором, умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем обґрунтовано виходячи з правової підстави позову.

Разом з тим, перевіривши правильність розрахунку пені за заявлений позивачем період, суд знаходить підстави для її часткового задоволення -в сумі 875,09 грн., і для відмови у стягненні пені в сумі 2,39 грн., як безпідставно нарахованої.

При цьому суд не вбачає належних підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення на підставі ст. 83 ГПК України розміру неустойки -в даному випадку пені.

Так, згідно до п.3 ч.1 ст 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Однак, в даному випадку відсутні процесуально-правові підстави для зменшення пені з наступних причин: 1) посилання відповідача на торгівлю морозивом не має значення при вирішенні спору, оскільки за договором № 5/10, за яким відповідач своєчасно не розрахувався, поставлявся позивачем інший товар (креветки, крабові палички), тобто товар, попит на який не носить сезонний характер; 2) вирішуючи питання про зменшення пені, суд враховує вказівки, надані п.3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 і зважаючи на тривалість невиконання грошового зобов'язання відповідачем (більше чотирьох місяців) та на незначний за обсягом розмір сплаченої відповідачем суми в рахунок погашення зобов'язання (2392,74грн.), внаслідок чого позивач змушений був звернутись із позовом до суду за захистом свого порушеного права, не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Вказані обставини у їх сукупності свідчать про процесуальну безпідставність клопотання про зменшення пені, внаслідок чого суд залишає його без задоволення.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд враховує, що у відповідності до ст. 49 ГПК України спір доведений до суду з вини відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Льодовий дім»(69006, м. Запоріжжя, вул. Мала, буд. 3, ЄДР 32878343, р/рахунок № 26009056820001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія Плюс»(юридична адреса: 49045, м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 6м/1; поштова адреса: 49040, м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 51, ЄДР 33116213, р/рахунок № 26002210056 в ДОД «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) суму 875 (вісімсот сімдесят п'ять)грн. 09 коп. пені, суму 169 (сто шістдесят дев'ять) грн. 37коп. 3% річних та суму 1607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 89 коп. судового збору.

Видати наказ.

Провадження у справі № 5009/1083/12 за позовною вимогою про стягнення суми 30035грн. 09коп. основного боргу припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 23.05.2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко