Постанова

від 21.05.2012 по справі 18/3027/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 року Справа № 18/3027/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі - Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1, довіреність б/н, від 01.01.2012 року

відповідача - ОСОБА_2 особисто.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Полтава (вх. № 1142 П/3-10) на рішення господарського суду Полтавської області від 29 листопада 2011 року по справі №18/3027/11

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Регіон», смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Полтава

про стягнення 65046,94 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача 64646,94 грн. матеріальної шкоди та 400,00 грн. витрат, пов'язаних з проведенням оцінки вартості заподіяної шкоди.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29 листопада 2011 року (суддя Тимченко Б.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь АТЗТ «Регіон»вартість матеріальної шкоди в розмірі 64646,94 грн., 646,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 234,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зокрема вказує на те, що він не є повноправним володільцем транспортного засобу, оскільки останній перебуває у власності громадянина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також посилається на відсутність доказів здійснення підприємницької діяльності вказаним транспортним засобом.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2012 року розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено для надання відповідачем додаткових доказів по справі.

На виконання вимог зазначеної ухвали відповідачем надано до матеріалів справи нотаріально засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: автомобіля Рено Магнум, державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Шмитс S 01 державний номер НОМЕР_2.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 18.12.2010 р. о 10 год.30 хв. на автошляху Крим 604 км + 54,5 км ОСОБА_5, керуючись автомобілем Рено Магнум, державний НОМЕР_6 з напівпричепом Шмитс S 01 державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, порушив правила дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем Мерседес Бенц 2429, державний номер НОМЕР_3.

Постановою Свердловського районного суду м. Бєлгород від 15.02.2011 р. по справі №5-69-2011 ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення (а.с. 10,11).

Автомобіль Мерседес Бенц 2429, державний номер НОМЕР_3 належить АТЗТ «Регіон»на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5.

Звертаючись до господарського суду позивач зазначив про те, що ОСОБА_2 у відповідності до даних державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є діяльність автомобільного вантажного транспорту, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 8).

Як вказує позивач, згідно висновку звіту ТОВ фірма «Арт-синтез» № 271201-1 від 05.01.2011 р. вартість матеріальної шкоди, спричиненого автомобілю Мерседес Бенц 2429, державний НОМЕР_1 складає 106445,34 грн. Матеріальну шкоду в розмірі 41798,40 грн. частково відшкодовано АТ СГ «ТАС»згідно умов договору.

Таким чином, на підставі ст.ст. 1172, 1187 ЦК України позивач вважає, що відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, повинен відшкодувати позивачу заподіяну шкоду в розмірі 64646,94 грн., а також витрати, пов'язані з проведенням оцінки вартості заподіяної шкоди в розмірі, 400,00 грн.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна шкода автомобілю Мерседес Бенц 2429, державний НОМЕР_1 спричинено джерелом підвищеної небезпеки -автомобілем Рено Магнум, державний НОМЕР_6 з напівпричепом Шмитс S 01 державний номер НОМЕР_2, який належить відповідачу. З огляду на викладене, а також враховуючи, що розмір матеріального збитку, заподіяний транспортному засобу, підтверджений документально, керуючись ст..ст. 22, 1187, 1188 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості матеріальної шкоди в розмірі 64646,94 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитись з даними висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача вартості заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди в розмірі 64646,94 грн. Підставою позову позивачем зазначено положення ст. ст.1172,1187 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що винною особою в дорожньо-транспортній пригоді визнано водія автомобіля Рено Магнум, державний НОМЕР_6 з напівпричепом Шмитс S 01 державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3. Це підтверджується постановою Свердловського районного суду м. Бєлгород від 15.02.2011 р. по справі № 5-69-2011 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_5 на час скоєння ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах

Більш того, згідно вказаної постанови Свердловського районного суду м. Бєлгород від 15.02.2011 р. ОСОБА_5 є тимчасово не працюючім, про що також зазначено в протоколі 31 БА № 385274 про адміністративне правопорушення від 29.12.2010 р.

Виходячи з цього, апеляційна інстанція дійшла висновку про відсутність будь-яких трудових відносин відповідача з винним у скоєнні ДТП водієм та неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст.1172 ЦК України.

Позивач в обґрунтування позову також посилається на положення ст. 1187 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Водночас, у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за ст. 1187 Цивільного кодексу України визначаються дві основні ознаки володільця: юридична та матеріальна (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об'єктів.

Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції достеменно встановлено той факт, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, нотаріально завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи, володільцем джерела підвищеної небезпеки -автомобіля Рено Магнум, державний НОМЕР_6 з напівпричепом Шмитс S 01 державний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_2, а співвласником є ОСОБА_5. Крім того, в власниками транспортного засобу - автомобіля Рено Магнум, державний НОМЕР_6 з напівпричепом Шмитс S 01 державний номер НОМЕР_2 є фізичні особи: ОСОБА_7 та ОСОБА_5 В матеріалах справи також відсутні докази здійснення відповідачем підприємницької діяльності вказаним транспортним засобом під час скоєння ДТП, однак матеріали справи свідчать про те, що автомобілем, учасником ДТП, керував ОСОБА_5, який його співвласником.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково послався в рішенні на те, що матеріальна шкода автомобілю Мерседес Бенц 2429, державний НОМЕР_1 спричинено джерелом підвищеної небезпеки -автомобілем Рено Магнум, державний НОМЕР_6 з напівпричепом Шмитс S 01 державний номер НОМЕР_2, який належить саме відповідачу, оскільки місцевий суд ототожнив поняття „фізична особа" та „фізична особа-підприємець" та взяв до уваги лише наданий позивачем до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємці про реєстрацію ОСОБА_2 в якості фізичної особи-підприємця.

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 не є особою, відповідальною за збитки у розумінні положень статей 1172, 1187 Цивільного кодексу України, оскільки є співвласником транспортного засобу, яким керував під час скоєння ДТП другий співвласник, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 64646,94 грн. та витрат, пов'язаних з проведенням експертизи в розмірі 400,00 грн.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 29.11.2011 р. в частині стягнення з відповідача 64646,94 грн. вартості матеріальної шкоди, 646,50 грн. витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 234,55 грн. має бути скасоване з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Разом з цим, колегія вважає за необхідне повідомити позивача, що він не позбавлений права звернутись до суду для захисту своїх прав з самостійним позовом, вірно визначивши при цьому відповідача у справі.

.На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Полтава задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29 листопада 2011 року по справі № 18/3027/11 в частині стягнення 64646,94 грн. вартості матеріальної шкоди, 646,50 грн. витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 234,55 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Регіон»(52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул.. Фрунзе, 28, к. 18, код ЄДРПОУ 24443191, ІПН 24431904179) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (36014, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_4) витрати по сплаті судового збору в розмірі 804,75 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 21 травня 2012 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В

суддя Білецька А.М.