Постанова

від 27.04.2012 по справі 2а-3657/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2012 року 11:18 № 2а-3657/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю "Торговий дім"Росичі" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дії протиправними, скасування податкових повідомлень-рішення №0000232230 та №00002222230 від 05.03.2012

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 05 березня 2012 року № 0000232230 та № 0000222230.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3657/12/2670 та призначено до розгляду у попереднє судове засідання на 17 квітня 2012 року.

У попередньому судовому засіданні 17 квітня 2012 року представники позивача підтримали позовні вимоги, надали на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження необхідні документи та просили суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача у попередньому судовому засіданні 17 квітня 2012 року адміністративний позов не визнав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу № 2а-3657/12/2670 до судового розгляду у судовому засіданні на 27 квітня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2012 року замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва на належного - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

У судовому засіданні 27 квітня 2012 року представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення від 05 березня 2012 року № 0000232230 та № 0000222220, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93574,00 грн. (за основним платежем - 74 859, 00 грн., за штрафними санкціями - 18 715,00 грн.) та з податку на прибуток у розмірі 98899, 00 грн. (з яких за основним платежем - 88 952, 00 грн., за штрафними санкціями - 8 947,00 грн.).

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження безтоварності господарських операцій здійснених між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг»

Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представниками позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що підписання видаткових та податкових накладних не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг» було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача у судовому засіданні 27 квітня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 20 лютого 2012 року № 67/1-23-20-33630724 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Росичі»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток та сум податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг».

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» (ідентифікаційний код 33630724) зареєстроване як юридична особа Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 17 січня 2006 року, місцезнаходження юридичної особи: 03022, місто Київ, вул. Васильківська, будинок 34, корпус В, офіс 317 (відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23 березня 2012 року).

Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Голосівському районі міста Києва Державної податкової служби.

Згідно Довідки серії АА № 364171 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до основних видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» за КВЕД відносяться: діяльність у сфері інжинірингу (4.20.1); лісопильне та стругальне виробництво (20.10.0); просочування деревини; будівництво будівель (45.21.1); будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання (45.21.4); газопровідні роботи (45.33.3); інші монтажні роботи (45.34.0).

Відповідно до пункту 4.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі», затвердженого зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі», протокол № 2/10 від 27 жовтня 2010 року Товариство створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробництва, торговельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцію у Голосіївському районі міста Києва проведено перевірку з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток та сум податку на додану вартість, за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг», за результатами якої складено акт від 20 лютого 2012 року № 67/1-23-20-33630724, копія якого міститься в матеріалах справи.

В акті документальної позапланової виїзної перевірки встановлені наступні порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі», зокрема,

- абз. 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР та пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибутку на загальну суму 88 952 грн. в т.ч. за IV квартал 2010 р. на суму 35 787 грн. за II - III квартали 2011 року на суму 34 389 грн., за III квартали 2011 року на суму 18 776, 00 грн.;

- підпункту 7.2.3., підпункту 7.2.6 пункту 7.2., підпункту 7.4.1., підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР та пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 74 859,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму 28 629,00 грн., за серпень 2011 року на суму 29 904,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 16 326, 00 грн.

На підставі вищезазначеного, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцію у Голосіївському районі міста Києва винесені такі податкові повідомлення - рішення:

- № 0000232230 від 05 березня 2012 року, за порушення абз. 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР та пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України, збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 97899,00 грн., в тому числі 88 952,00 грн. - за основним платежем, 8 947, 00 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0000222230 від 05 березня 2012 року, за порушення підпункту 7.2.3., підпункту 7.2.6 пункту 7.2., підпункту 7.4.1., підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР та пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 574,00 грн., в тому числі 74 859, 00 грн. - за основним платежем, 18 715, 000 грн. - за штрафними санкціями.

Представник відповідача заявляє, що до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва надійшов лист від 28 грудня 2011 року № 4028/7/23-423 (вх. № 36460/7 від 29 грудня 2011 року) від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, в якому зазначено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг» (копія акту № 2605/23-04/37269433 від 27 грудня 2011 року міститься в матеріалах справи), за результатами якої встановлено порушення частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на нереальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок, відповідачем зроблено на підставі матеріалів, складених при відпрацюванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг», згідно яких встановлено, що засновником, директором та головним бухгалтером є ОСОБА_2, який стосовно реєстрації та здійснення фінансового - господарської діяльності підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг» пояснив, що у зв'язку із скрутним становищем погодився на реєстрацію підприємства та відкриття рахунків в банку, надав нотаріально завірену довіреність на право підпису документів, після чого людей які запропонували зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг» не бачив, будь-яку податкову звітність та фінансово-господарські документи не підписував.

Тому, відповідач стверджує, що фінансово - господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг» в період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року не містять економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів.

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить про те, що усі господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг»не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг» встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг»відвантажено Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» пісок рядовий, щебінь, бетон, сталеві трипільні елементи, полоса сталева, труби сталеві та оцинковані, електроди, відведення металеве, вузол обліку газу з лічильником, фланець та ін. на загальну суму 449 155, 88 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 74 859, 31 грн.

В акті перевірки, зазначено, що при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податковому кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» були встановлені розбіжності з задекларованого податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» та відображеними податковими зобов'язаннями Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг» за грудень 2010 року, серпень 2011 року, жовтень 2011 року на загальну суму 74 859, 00 грн.

Податковим органом зазначено, що допущені Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» порушення підпункту 7.2.3., підпункту 7.2.6 пункту 7.2., підпункту 7.4.1., підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР призвели до завищення податкового кредиту на загальну суму 74 859,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року на суму 28 629,00 грн., серпень 2011 року на суму 29 904,00 грн., жовтень 2011 року на суму 16 326, 00 грн.

Позивач не погоджується із висновками проведеної перевірки, та вважає протиправними податкові повідомлення - рішення, винесені на підставі акту Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 20 лютого 2012 року № 67/1-23-20-33630724 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток та сум податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг».

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із доводами позовної заяви та суд зазначає наступне.

В межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

На підтвердження товарності операції, представником позивача надані копії видаткових накладних № 120201 від 02 грудня 2010 року на суму 12645,86 грн.; № 120202 від 02 грудня 2010 року на суму 159130,58 грн.; № 7/08 від 31 серпня 2011 року на суму 89 710, 58 грн.; № 07-1/10 від 07 жовтня 2011 року на суму 97 958, 28 грн., за змістом яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг» є постачальником товарів, специфікація яких зазначена у видаткових накладних, на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі»;

При цьому, аналогічні товари зазначені і в податкових накладних від 02 грудня 2010 року № 120201; від 31 серпня 2011 року № 20; від 31 серпня 2011 року № 22; від 07 жовтня 2011 року № 3, копії яких містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що згідно Договору № 7 від 09 червня 2011 року Підвідний газопровід високого тиску (Р=1,2 МПа) с. Потіївка Білоцерківського району Київської області та Договору № 37 Підвідний газопровід до сіл Мала Вільшанка, Бикова Гребля, Черкас, Сорокотяги Білоцерківського району від 26 листопада 2009 року, які укладені між Головним управлінням капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі»(Підярдник) (копії містяться в матеріалах справи), позивач зобов'язується своїми силами, засобами та на свій ризик виконати роботи по об'єктах, а саме: Підвідний газопровід високого тиску (Р=1,2 МПа) с. Потіївка Білоцерківського району Київської області та Підвідний газопровід до сіл Мала Вільшанка, Бикова Гребля, Черкас, Сорокотяги Білоцерківського району.

В матеріалах справи містяться копії актів виконаних робіт за серпень 2011 року, вересень 2011 року та грудень 2010 року, якими позивач підтверджує виконання робіт, згідно Договорів № 7 від 09 червня 2011 року та № 37 від 26 листопада 2009 року, із використанням матеріалів (труби, газорегулююче обладнання тощо), придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг», як доказ надані видаткові накладні № 120201 від 02 грудня 2010 року, № 7/08 від 31 серпня 2011 року, № 07-1/10 від 07 жовтня 2011 року.

Представником позивача пояснено, що, в свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі»оплачено товари, отримані на підставі вищезазначених видаткових накладних та згідно довіреностей № 68, № 69 від 02 грудня 2010 року, № 20 від 21 серпня 2011 року, № 31 від 29 вересня 2011 року, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента платіжними дорученнями № 397 від 29 грудня 2010 року, № 155 від 31 серпня 2011 року, № 172 від 15 вересня 2011 року, № 194 від 25 жовтня 2011 року (копія виписки по особовому рахунку позивача за період з 25 жовтня 2011 року по 25 жовтня 2011 року, з 31 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року та з 15 вересня 2011 року по 15 вересня 2011 року з відміткою АТ «СВЕДБАНК» про отримання містяться в матеріалах справи).

Також судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операції, Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг» позивачу було надано на підтвердження стану юридичної особи Довідку серії АА 357424 з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг» (ідентифікаційний код 37269433) мало статус юридичної особи, що зареєстрована Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 05 жовтня 2010 року, свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 726610, та не перебувала в стані припинення, а відповідно до свідоцтва № 100312611 Товариство з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг»мало статус платника податку на додану вартість, тому посилання представника відповідача на припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг» (ідентифікаційний код 37269433) згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 28 лютого 2012 року суд не бере до увагу з огляду на безпідставність.

З огляд на вищевикладене суд не погоджується із висновком податкового органу щодо нікчемності вищезазначених угод, а саме їх невідповідність вимогам статті 241 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Як зазначено у частині 2 статті 215 Цивільного кодексу України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи відповідачем не надано доказів про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг»(ідентифікаційний код 37269433) було ліквідоване або припинило підприємницьку діяльність даного підприємства станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Судом встановлено, що за вищезазначеним видатковими та податковими накладеними позивачем отриманий товар, який оплачений, шляхом перерахування коштів на рахунок контрагента, отже зобов'язання було належним чином та в повному обсязі виконано.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту -Закон № 168/97-ВР), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Судом залучено до матеріалів справи: договори, специфікацію на товар, податкові накладні, акти виконаних робіт.

Згідно з підпугктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, та не спростовано представниками стоірн у судових засіданнях, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування , крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При цьому, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли як до так ф після набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року та Податкового кодексу України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України підставою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правоімрно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг», а висновки відповідача, що викладені в Актах перевірки про порушення позивачем п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.2.6. п 7.2 п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є неправомірні, тому аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення рішення № 0000222230 від 05 березня 2012 року в повному обсязі.

В частині щодо виявлених порушень п. 5.1 пп. 5.2.1. , пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94 - ВР (далі по тексту - Закон № 334/94 - ВР), суд зазначає наступне:

В акті перевірки від 20 лютого 2012 року № 67/1-23-20-33630724 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Росичі»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток та сум податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг»встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Росичі»завищено валові витрати на загальну суму 374 297, 00 грн., в тому числі: за IV квартал 2010 року на суму 143 147, 00 грн., за III квартал 2011 року на суму 149 518, 00 грн., за IV квартал 2011 року на суму 81 632, 00 грн.

На думку відповідача, враховуючи приписи абзацу 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону № 334/94 - ВР, якими встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, позивачем завищено валові витрати на загальну суму 374 297, 00 грн. по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 88 952 грн. в т.ч. за IV квартал 2010 р. на суму 35 787 грн. за II - III квартали 2011 року на суму 34 389 грн., за III - IV квартали 2011 року на суму 18 776, 00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94 - ВР встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9. пункут 5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. статті 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Частина 2 статті 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Крім того Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.

Суд зазначає, що представником позивача доведено товарінсть господарських операцій позивача із контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Токмак Трейдінг», про що в матеріалах справи містяться докази.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 05 березня 2012 року № 0000232230.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 сстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 05 березня 2012 року № 0000232230 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 97 899, 00 грн. (в тому числі, за основним платежем - 88 952,000 грн., за штрафними санкціями - 8 947,00 грн.)

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 05 березня 2012 року № 00002222230 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93 574,00 грн. (в тому числі, за основним платежем - 74 859, 00 грн., за штрафними санкціями - 18 715, 00 грн.).

4. Судові витрати в сумі 1946,92 грн. присудити на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Шарпакова