Ухвала

від 25.04.2012 по справі к-24494/08-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

25 квітня 2012 року м. Київ К-24494/08-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 року по справі №2-1005/2007 за позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва до ОСОБА_1, Приватного підприємства «Агро Траст»про визнання недійсними установчих документів

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.02.2007 року позовні вимоги ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва до ОСОБА_1, ПП «Агро Траст»задоволено. Визнано недійсними установчі документи ПП «Агро Траст», в тому числі статут, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, первинні бухгалтерські документи, податкові, товарні накладні, договори ПП «Агро Траст»з дати перереєстрації ПП «Агро Траст»на ОСОБА_1

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 року постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова -про відмову у задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, позивач 11.12.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 03.09.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 року та залишити рішення суду першої інстанції без змін .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.19 Конституції України, п. 17 ч. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 1, 3, 104, 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі доказів досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ПП «Агро Траст»зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності (зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №15221070002004252) га взято на облік (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ №31764842), як платник податків в ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, зареєстровано як платник податку па додану вартість та 10.12.2001 видано свідоцтво про реєстрацію підприємства платником податку на додану вартість. Відповідно до статутних документів засновником ПП «Агро Траст»є ОСОБА_1.

Згідно із визначенням, наведеним в статті 42 Господарського кодексу України (далі-ГК України) підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 45 ГК України, підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15.05.2003 №755-IV (далі-Закон України №755- IV) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений вищевказаним законом та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки ( ч.3 ст.25 цього ж Закону).

Перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та будь-якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки не містить. Запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним у випадках наступного усування обставин, що згідно зі статтею 27 Закону були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.

Статтею 104 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам або в результаті ліквідації.

Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (п. 2 ч. 1 ст.110 ЦК України).

В процесі розгляду справи судами не було встановлено, що державна реєстрація ПП «Агро Траст»була проведена з порушенням вимог Закону України №755-IV.

В матеріалах справи відсутні докази порушення закону реєструючим органом під час державної реєстрації відповідача та докази, що діяльність відповідача визнавалась фіктивною.

Згідно частини 2 статті 110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставі визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 33 Закону №755-IV юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5 частини 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статтею 104 цього Кодексу встановлено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Випадки, коли податковий орган вправі звернутися до суду з адміністративним позовом, до 1 січня 2011 року (дата набрання чинності Податковим кодексом України) були встановлені, зокрема, статтями 10, 11 і 11 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». В інших, не передбачених законом випадках, підстави для порушення судового провадження у справі по спору з приводу реалізації податковим органом компетенції, ініційованому цим органом, відсутні.

Так, згідно з пунктом 17 ст. 11 вказаного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Це повноваження з врахуванням норм Закону №755-IV, який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Частиною 2 ст. 38 цього Закону встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Обставини, які відповідно до цієї норми є підставами для припинення юридичної особи, підлягають встановленню в судовому процесі як підстава для прийняття рішення про припинення юридичної особи та не є предметом самостійних позовних вимог.

Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Здійснюючи реєстрацію особи як платника податку на додану вартість, держава в особі органу державної податкової служби започатковує виникнення між нею і цією особою податкового правовідношення, на підтвердження чого видає цій особі свідоцтво платника податку на додану вартість.

Відповідно до положень п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація як платника податку діє до її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо, зокрема згідно підпункту «г»особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «ґ»цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво, зокрема, якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

Враховуючи вищезазначене, а також, що установчі документи є актами юридичної особи, спори про які підвідомчі господарським судам, а податкові органи не наділені повноваженнями надавати правову оцінку змісту установчих документів, відмова судом апеляційної інстанції в задоволенні позову про визнання недійсними установчих документів. Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, товарних і податкових накладних, первинних документів, виданих від імені ПП «Агро Траст»не відповідає правильному застосуванню норм матеріального і процесуального права, оскільки підстави для порушення провадження у адміністративній справі були відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

За таких обставин, постанова Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.02.2007 року та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 року підлягають скасуванню, а провадження у справі слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 157, 210, 222, 223, ч.1 ст.228, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.02.2007 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна