Ухвала

від 25.04.2012 по справі 2а-4124/11/5/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4124/11/5/0170

25.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Привалової А.В.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпромет ЛТД"- Гайструк Людмили Іванівни,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 24.01.2012 у справі № 2а-4124/11/5/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпромет ЛТД" (вул. Вузлова, 16, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95017)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлених-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2012 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0015571502/0 від 21.09.2010, № 0015571502/1 від 25.11.2010, № 0015571502/2 від 31.01.2011 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримпромет ЛТД»127120,00 грн. податку на додану вартість та 63560,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримпромет ЛТД»3,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 25.04.2012, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримпромет ЛТД", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлених-рішень.

Позов мотивовано тим, що податковим органом необґрунтовано зроблено висновок про завищення підприємством суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ВЕК-ЕКСПО»з посиланням на фіктивність укладеного правочину, а також на те, що контрагентом не було задекларовано податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Кримпромет ЛТД». Позиція позивача заснована на тому, що поставка товару та його оплата за договором з ТОВ "ВЕК-ЕКСПО" підтверджується відповідними первинними документами -видатковими та податковими накладними, платіжними документами, на підставі яких сформовано суму податкового кредиту січня 2010 року.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія , вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Позивачем до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим в порядку податкової звітності була надана декларація з податку на додану вартість за січень 2010 року (а.с.175-176), де у графі 17 «Усього податкового кредиту»було визначено розмір податкового кредиту відповідного звітного періоду в сумі 142788,00 грн., у тому числі 128897,74 грн. за контрагентом ТОВ «ВЕК-ЕКСПО», ЄДРПОУ 335113321038 (Додаток 5 до декларації «Розшифоровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, т. І, а.с.178).

Посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі АР Крим у період з 31.08.2010 проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Кримпромет ЛТД»(ЄДРПОУ 33980042) з питань повноти нарахування податку на додану вартість за січень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «ВЕК-ЕКСПО», за результатами якої складено акт № 11783/15-2/33980042 від 07.09.2010 (т.І, а.с.90-97), в якому зазначено про порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за січень 2010 року в сумі 128898,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 127120,00 грн.

ТОВ "Кримпромет ЛТД" за даними дослідного програмного забезпечення "Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" станом на 31.08.2010 було виявлено розбіжність задекларованих сум ПДВ з контрагентом ТОВ "ВЕК-ЕКСПО", який у свою чергу не включив до податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2010 року суму в розмірі 128897,74 грн.

На момент складання податкової накладної ТОВ «ВЕК-ЕКСПО»не звітувало, але в порушення норм законодавства виписувало податкові накладні, тобто вказані дії направлені на ухилення від сплати податків. Дії ТОВ «Кримпромет ЛТД»щодо укладення угоди з ТОВ «ВЕК-ЕКСПО»є безсумнівним підтвердженням мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.

На підставі зазначеного, податковими органом зроблено висновок про недійсність (нікчемність) угоди, укладеної між ТОВ «ВЕК-ЕКСПО»та ТОВ «Кримпромет ЛТД».

На підставі даних акту перевірки № 11783/15-2/33980042 від 07.09.2010 відповідачем 21.09.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0015571502/0 (т. І, а.с.89), в якому визначено суму податкового зобов'язання ТОВ «Кримпромет ЛТД»з податку на додану вартість у розмірі 190680,00 грн., у тому числі 127120,00 грн. за основним платежем та 63560,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем скарги позивача були залишені без задоволення та прийняти податкові повідомлення рішення № 0015571502/1 від 25.11.2010, № 0015571502/2 від 31.01.2011.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, з того, що за встановлених обставин та наданих сторонами доказів позивачем не були допущені встановлені податковим органом порушення за перевірений період формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якій підтверджений належним чином складеними первинними документами.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що судом вірно встановлені обставини справи і надана ним правильна правова оцінка.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту -Закон № 168).

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. ст. 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому у відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно Закону України "Про податок на додану вартість" існує лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість цим законом не передбачена.

Як вбачається з акту перевірки перевіряючим не встановлено факт того, що до податкового кредиту ТОВ «Кримпромет ЛТД»було включено суму податку на додану вартість в сумі 128897 грн., на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені у не відповідності із вимогами чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

До того ж судом першої інстанції по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, за висновками якої підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку отримання ТОВ "Кримпромет ЛТД" металобрухту від ТОВ «Век-Експо»на суму 773386,38 грн. у т.ч. ПДВ 128897,74 грн.; а також оплата поставленого товару і подальше його використання з метою отримання доходу від реалізації даного товару.

Разом з тим, в основу висновку про порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»згідно акту перевірки була покладена думка відповідача про недійсність (нікчемність) угоди, укладеної між ТОВ "ВЕК-ЕКСПО" та ТОВ «Кримпромет ЛТД»з посиланням на ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України (на яку в акті перевірки посилається відповідач), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у ст. 228 ЦК України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Так, згідно постанови Пленуму Верховного суду від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту.

Навпаки в обґрунтування своєї позиції відповдач зазначає, що з наданих до перевірки та наявних у податкових органів відомостей встановлено, що за наслідками угод, укладених ТОВ «Кримпромет ЛТД»з ТОВ «ВЕК-ЕКСПО»останнє не сплатило та не могло сплатити до бюджетів податків, так як податкова декларація з ПДВ за січень 2010 не визнана податковою декларацією, а разом з тим ТОВ «Кримпромет ЛТД»на підставі отриманих від імені ТОВ «ВЕК-ЕКСПО»податкових накладних включив до складу свого податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Разом з тим, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Зазначене узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, що є обов'язковою для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України. Крім того, ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС'АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0015571502/0 від 21.09.2010, № 0015571502/1 від 25.11.2010, № 0015571502/2 від 31.01.2011 про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримпромет ЛТД»127120,00 грн. податку на додану вартість та 63560,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2012 у справі № 2а-4124/11/5/0170 - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.В.Привалова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська