Постанова

від 23.05.2012 по справі 15/163/8

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2012 р. Справа № 15/163/8 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мирошниченка С.В. (головуючий), Барицької Т.Л., Хрипуна О.О. розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Крона Теплосервіс" на постановувід 15.03.2012

Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 15/163/8 господарського судуЧернігівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крона плюс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Крона Теплосервіс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Відділ освіти Щорської районної державної адміністрації Чернігівської області прозаборону вчиняти дії, що порушують авторські права чи створюють загрозу їх порушення та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Гутовського Д.Г., Пранципал О.С.,

відповідача -Ільяшова Б.М.,

третьої особи -не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 23.05.2011 (суддя Федоренко Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 (колегія суддів у складі: суддя Куксов В.В. -головуючий, судді Авдеєв П.В., Коршун Н.М.), позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Крона Теплосервіс" на користь ТОВ "Компанія Крона плюс" 90700,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, 10000,00 грн. за проведення судової експертизи; стягнуто з ТОВ "Крона Теплосервіс" в доход державного бюджету штраф в розмірі 9070,00 грн.; заборонено ТОВ "Крона Теплосервіс" вчиняти дії, що порушують авторські права ТОВ "Компанія Крона плюс" на Стандарт організацій України "Ресурсні елементні кошторисні норми та ремонтно-будівельні роботи "Гідрохімічне очищення систем опалення розчином "Юніт Аква 101" СОУ Д2.4-15-52:2007, чи створюють загрозу їх порушення; зобов'язано ТОВ "Крона Теплосервіс" опублікувати в засобах масової інформації -газеті "Судовий випуск -юридична практика" резолютивну частину судового рішення по справі № 15/163/8. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 23.05.2011 в частині задоволення позовних вимог та постанову апеляційного суду від 15.03.2012 у повному обсязі і передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.04.2007 позивачем та Українським державним науково-дослідним центром ціноутворення в будівництві "Цінобуд" був укладений договір № 13 на виконання (передачу) науково-технічної продукції, відповідно до умов якого позивач (замовник) доручив, а виконавець (Український державний науково-дослідний центр ціноутворення в будівництві "Цінобуд") взяв на себе зобов'язання з виконання робіт з переробки ресурсних елементних кошторисних норм на гідрохімічне очищення внутрішніх поверхонь систем опалення за допомогою насосної установки АХ65-40-200И-СД.

Виконання робіт за вказаним договором підтверджується протоколом узгодження договірної ціни (додаток 1), актом виконання робіт від 30.05.2007, платіжними дорученнями про оплату вартості робіт № 251 від 05.04.2007 та № 432 від 11.06.2007.

Відповідно до оспорюваного стандарту його розроблено Українським державним науково-дослідним центром ціноутворення в будівництві "Цінобуд", узгоджено Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, прийнято та надано чинності відповідно до наказу позивача від 03.09.2007 № 52.

Таким чином, судами встановлено, що СОУ Д 2.4-15-52:2007 створено на кошти позивача та передано йому в установленому законом порядку.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивач є власником СОУ Д2.4-15-52:2007, тоді як відповідач без дозволу позивача використав цей об'єкт авторського права при виконанні робіт за договором з третьою особою.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що право власності на СОУ Д 2.4-15-52:2007 належить позивачу і на нього поширюється правова охорона, передбачена Законом України "Про авторське право і суміжні права".

В той же час, названі судові інстанції належним чином не дослідили обставини справи, пов'язані з передачею вказаного стандарту у використання відповідачу на підставі договору № 5/1 від 05.03.2010.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 05.03.2010 позивачем та відповідачем був укладений договір, згідно з умовами якого позивач зобов'язався виконувати в обумовлені терміни за завданням відповідача роботи по гідрохімічному очищенню систем опалення, гідродинамічне очищення каналізаційних мереж, очищення котлів і теплообмінників.

У п. 1.2 договору № 5/1 від 05.03.2010 сторони зазначили, що з моменту підписання даного договору підрядник передає замовнику право використання у своїй господарській діяльності до 31.12.2010 відповідні норми та стандарти, у тому числі і СОУ Д2.4-15-52:2007.

Після укладення вказаного договору, 20.08.2010 відповідачем (підрядник) та третьою особою (замовник) було укладено договір № 165, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виконати роботи по капітальному ремонту системи опалення будівлі Новоборовицької ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експерта при виконанні договору від 20.08.2010 № 165 частково відтворено СОУ Д2.4-15-52:2007.

Суди, оцінюючи договір № 5/1 дійшли висновку про те, що у ньому не погоджено всі істотні умови щодо передачі прав на використання об'єкта авторського права, такі як територія, на яку поширюється право; розмір і порядок виплати авторської винагороди. У зв'язку з цим, на думку судів, договір на передачу прав на використання СОУ Д 2.4-15-52:2007 не було укладено і посилання відповідача на договір № 5/1 від 05.03.2010 як на підставу правомірності використання спірного стандарту, право власності на який належить позивачу, є безпідставними.

Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що вказані висновки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Так, договір № 5/1 від 05.03.2010 містить елементи як договору підряду так і договору про передачу авторських прав та в ньому, зокрема, передбачено і ціну договору і територію, яка, в даному випадку, визначається господарськими зобов'язаннями відповідача.

Крім того, суди, пославшись у мотивувальній частині рішення на неукладеність договору № 5/1 від 05.03.2010, в порушення ст.ст. 83, 84 ГПК України, у резолютивній частині оспорюваних судових рішень про його недійсність не зазначили.

Доказів про те, що вказаний договір визнавався недійсним у судовому порядку, в матеріалах справи немає.

До того ж, такі посилання судів про неукладеність договору утруднюють виконання цього договору сторонами.

Таким чином, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

У ході такого розгляду суду належить врахувати наведене, з'ясувати дійсність тих обставин, на які посилається кожна з сторін у своїх поясненнях по справі та на підставі поданих, а за необхідності і додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи і в залежності від встановленого прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111 7 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Теплосервіс" задовольнити.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 23.05.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 у справі № 15/163/8 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Суддя С. Мирошниченко

Суддя Т. Барицька

Суддя О. Хрипун