Постанова

від 22.05.2012 по справі 9/364

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 9/364 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А. суддівЄвсікова О.О. Саранюка В.І. -доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Телевізійний завод "Славутич" на рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 22.12.2011 р. Київського апеляційного господарського суду 19.03.2012 р. у справі господарського суду№ 9/364 міста Києва за позовомВідкритого акціонерного товариства "Телевізійний завод "Славутич" доПублічного акціонерного товариства "Київський радіозавод" провстановлення сервітуту на нерухоме майно

за участю представників

від позивача -Семеній В.І.

від відповідача -Чубук Е.А.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Телевізійний завод "Славутич" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київський радіозавод" про встановлення сервітуту на нерухоме майно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2011 р. (суддя Бондаренко Г.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючого судді Сітайло Л.Г., суддів Дикунської С.Я., Алданової С.О.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Телевізійний завод "Славутич", рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 р. залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У поданій касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Телевізійний завод "Славутич", посилаючись на неповне встановлення судами обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати прийняті у даній справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.1996 р. № 569 "Про реорганізацію держаного підприємств "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", проведено в установленому порядку реорганізацію Київського радіозаводу шляхом поділу його цілісного майнового комплексу та створення на його базі нових підприємств.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.1996 р. № 569 затверджено перелік підприємств, створюваних на базі Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", а саме це: Київський радіозавод, Телевізійний завод, Приладобудівний завод "Елмс", Завод швейних машин, Підприємство "Контур", Дослідно-експериментальний завод, Завод "Медінструмент", Деревообробний завод "Явір", Науково-технічний комплекс "Курс", Інструментальний завод, Ремонтно-механічний завод "Модуль", Автотранспортне підприємство "Надія", Підприємство "Енергетик", Проектно-будівельний комплекс "Схід", Торгово-виробнича фірма "Схід", Комбінат харчування, Підприємство "Здоров'я", Підприємство "Перспектива", Завод телевізійних вузлів.

Наказом Міністерства Машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 26.06.1996 р. № 119Д на базі цехів 302, 333, 336, 344, 358,360, 379, 384 відділ 714, 775, 880, 392, 393, 37/7, КБ4, 840/Т ВО "Київський радіозавод" створено державне підприємство Телевізійний завод "Славутич" з правами юридичної особи.

Наказом Фонду державного майна України "Про створення відкритого акціонерного товариства "Телевізійний завод "Славутич" від 21.10.1998 р. № 49-АТ, затверджено план приватизації майна Державного підприємства "Телевізійний завод "Славутич". Перетворено Державне підприємство "Телевізійний завод "Славутич" у Відкрите акціонерне товариство "Телевізійний завод "Славутич" та затверджено акт передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству "Телевізійний завод "Славутич", згідно з додатком до цього наказу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для проїзду до корпусів підприємства необхідно використання автомобільних воріт, які належать відповідачу. Враховуючи, що останній чинить перешкоди щодо проїзду через в'їзні ворота з вул. Вересневої, позивач просив суд ухвалити рішення, яким встановити на користь Відкритого акціонерного товариства "Телевізійний завод "Славутич" або уповноважених ним осіб сервітут щодо майна, яке належить на праві власності Публічному акціонерному товариству "Київський радіозавод" на умовах, які передбачають: право безперешкодного та вільного проїзду (в'їзд-виїзд) автомобільного транспорту Відкритого акціонерного товариства "Телевізійний завод "Славутич" та автотранспортних засобів, проїжджаючих у ВАТ "Телевізійний завод "Славутич" або до уповноважених ВАТ "Телевізійний завод "Славутич" осіб через в'їздні ворота з вул. Вересневої на територію заводу за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9. Встановити сервітут на безоплатній основі з дня набрання рішенням законної сили без визначення строку та передбачити випадки припинення сервітуту, визначені чинним законодавством.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції мотивовані тим, що право безперешкодного та вільного проїзду автомобільного транспорту відноситься до земельного сервітуту, яке регулюється ч. 2 ст. 404 Цивільного кодексу України та ст. 99 Земельного кодексу України. Врахувавши, що позивач просить встановити сервітут щодо нерухомого майна, суди дійшли висновку про те, що ним невірно обрано спосіб захисту свого права, оскільки встановлення сервітуту на умовах, які просить позивач, не може забезпечити проїзд по земельній ділянці. Крім того, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позивачем не надано доказів неможливості задовольнити свої потреби в користуванні належним йому майном будь-яким іншим способом, тоді як відповідно до ст. 401 Цивільного кодексу України дана обставина є однією з умов становлення сервітуту.

В обґрунтування касаційної скарги Відкрите акціонерне товариство "Телевізійний завод "Славутич" посилається на те, що суди неповно встановили обставини справи, а саме не з'ясували, хто є власником автомобільних воріт, щодо використання яких пред'явлено позов та не дано оцінку доводам позивача і наданим на їх підтвердження доказам (схемам та кадастровим планам) щодо неможливості використання для забезпечення потреб підприємства автомобільних воріт з вул. Бориспільської. Скаржник вважає, що судами неправильно застосовано ст. 99 Земельного кодексу України, якою передбачено встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що не підлягала застосуванню у даному випадку, та безпідставно не застосовано ч. 3 ст. 404 Цивільного кодексу України, яка дозволяє встановлювати право користування іншим, відмінним від земельної ділянки, майном (приміщенням, спорудою), не зобов'язуючи встановлювати сервітут на землю, на якій таке майно знаходиться.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України, одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Частиною 1 ст. 401 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 404 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 402 Цивільного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого права та не доведено неможливості задовольнити свої потреби іншим способом.

Втім, колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.

Виходячи з доводів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, та інших обставин справи для здійснення його правомочностей як власника нерухомого майна підприємству необхідно забезпечити в'їзд-виїзд автотранспорту через належні відповідачу в'їзні ворота з вул. Вересневої, проти чого останній заперечує, оскільки наполягає на платному використанні воріт.

При цьому з пояснень позивача слідує, що інший в'їзд на територію підприємства, а саме через ворота з вул. Бориспільської, не може забезпечити його потреби у зв'язку з обмеженою пропускною можливістю, зокрема, труднощами для проїзду великогабаритного автомобільного транспорту.

Разом з тим, судами не дано оцінки зазначеним доводам, як не наведено обґрунтування покладеного в основу оскаржуваних рішень висновку про неможливість застосування у даному випадку ст. ст. 401, 404 Цивільного кодексу України, а саме встановлення сервітуту щодо користування належними відповідачу в'їзними воротами.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у даній справі зазначеним вимогам не відповідають, оскільки в порушення ст. ст. 43, 65, 84 і 105 Господарського процесуального кодексу України прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 р. у даній справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Телевізійний завод "Славутич" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 р. у справі № 9/364 скасувати. Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий - суддя І.А. Плюшко

Судді О.О. Євсіков

В.І. Саранюк