Рішення

від 22.05.2012 по справі 1286-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

22.05.2012Справа №5002-7/1286-2012

За позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону (вул. Казанська, 27, м. Сімферополь, 95006) в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь (вул. Павленка, 9, м. Сімферополь, 95006)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Прінт" (вул. Мате Залки, 17а, м. Сімферополь, 95053)

Про стягнення 4696,33 грн.

Суддя І.І.Дворний

представники:

Від позивача - ОСОБА_3 - предст., дов. №10/39 від 05.01.2012 р.

Від відповідача - не з'явився

Прокурор - не з'явився

Суть спору: Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону звернувся до Господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Прінт" заборгованості за Договором оренди №11/2011 від 01 червня 2011 року в розмірі 4 696,33 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на те, що 01.06.2010 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Сімферополя та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Прінт» був укладений договір оренди нерухомого військового майна №11/2011, який відповідачем належним чином не виконувався в частині повного та своєчасного внесення передбачених ним платежів, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 4 696,33 грн., у тому числі 3 192,73 грн. - заборгованість з оплати орендної плати та 1 503,60 грн. - заборгованість з компенсації податку на землю.

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача 885,10 грн. заборгованості з орендної плати і 505,01 грн. заборгованості з компенсації податку на землю. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Прокурор у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з'явився, письмовий відзив на позов не представив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.06.2011 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Сімферополя (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Прінт» (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого військового майна №11/2011, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення площею 206,44 кв. м. в будівлі №182 військового містечка №7, що знаходиться на балансі КЕВ м. Сімферополя, розташоване за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ескадронна, буд. 8-10, вартість якого визначена на 31.03.2010 року за незалежною оцінкою та становить згідно з акта оцінки 184 180,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк 3 (три) роки і більше - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передачі майна.

В пункті 3.1 Договору сторони визначили, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (червень 2010 року) на рівні 800,00 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (із змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2010 року) 757,49 грн. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Згідно з пунктом 3.6 Договору орендна плата в розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Крім того, пунктом 5.15 Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла по будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,069 га, на яку Орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

В пункті 10.1 Договору сторони передбачили, що він укладений строком до трьох років, що дії з 01 червня 2011 року по 31 травня 2014 року включно.

Матеріали справи свідчать, що нерухоме майно було передано в користування відповідачеві за актом приймання-передачі від 01.06.2011 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств (а. с. 16).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Звертаючись до суду з позовом у цій справі Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь посилається на те, що відповідачем були порушені свої договірні обов'язки в частині повного та своєчасного внесення передбачених ним платежів, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 4 696,33 грн., у тому числі 3 192,73 грн. - заборгованість з оплати орендної плати та 1 503,60 грн. - заборгованість з компенсації податку на землю.

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву, в якій зазначив, що частина заборгованості була погашена відповідачем, через що просить прийняти відмову від позову в частині стягнення з відповідача 885,10 грн. заборгованості з орендної плати і 505,01 грн. заборгованості з компенсації податку на землю.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.10 Постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

В пункті 3.12 цієї постанови зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд зазначає, що відмова позивача від частини вимог не суперечить положенням чинного законодавства, є його правом, через що вважає за можливе прийняти заяву та припинити провадження у справі в цій частині.

В пункті 4.10 вищевказаної Постанови Пленуму ВГСУ зазначено, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи. Відповідні процесуальні дії суд може вчиняти й шляхом винесення відповідної ухвали як окремого процесуального документа, продовжуючи розгляд справи в іншій частині. З урахуванням цього, суд не вважає за доцільне винесення окремого процесуального документу в частині припинення провадження у справі.

Таким чином, несплаченою залишилася сума заборгованості в розмірі 3 129,20 грн., яка складається із заборгованості по орендній платі в сумі 2130,61 грн. та несплаченої компенсації податку на землю в розмірі 998,59 грн.

Згідно з положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Враховуючи ненадання відповідачем доказів погашення заборгованості в добровільному порядку, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про примусове стягнення боргу в розмірі 3 129,20 грн.

Судовий збір в сумі 1609,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню відповідача в доход бюджету.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь від позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Прінт" заборгованості в розмірі 1567,13 грн. та припинити провадження у справі в цій частині.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Прінт" (вул. Мате Залки, 17а, м. Сімферополь, 95053, ідентифікаційний код 34057950) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополь (вул. Павленка, 9, м. Сімферополь, 95006, ідентифікаційний код 08220238) заборгованість у розмірі 3 129,20 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Прінт" (вул. Мате Залки, 17а, м. Сімферополь, 95053, ідентифікаційний код 34057950) в доход державного бюджету (р/р 31211206783002 в ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, отримувач - Державний бюджет м. Сімферополь, 22030001, код отримувача за ЄДРПОУ - 38040558, код банку отримувача: 824026) судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.05.2012 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.