Рішення

від 21.05.2012 по справі 5004/510/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2012 р. Справа № 5004/510/12

за позовом Іваничівського районного споживчого товариства, смт.Іваничі

до відповідачів:

1) Арбітражного керуючого (ліквідатора) Темчишина Володимира Петровича, м.Луцьк,

2) Комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", м.Луцьк,

про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності

Суддя: Пахолюк В. А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник, дов. № 135 від 18.05.2012 р.

від відповідача: не прибув,

Суть спору:

Позивач - Іваничівське районне споживче товариство, звертаючись до господарського суду просить: визнати дійсним договір купівлі-продажу від 17.06.2002 р. № 3; визнати право власності на нерухоме майно -приміщення другого поверху Універмагу, загальною площею 283, 6 м 2 , розміщеного за адресою: Волинська обл., смт.Іваничі, вул.Грушевського, 25.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 17.06.2002 року на підставі протоколу аукціону з продажу майна від 17.06.2002 року між Роздрібно-торговим об'єднанням «Коопунівермаг»в особі ліквідатора Темчишина В.П. (Продавець) та Іваничівською райспоживспілкою (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 3. Актом приймання від 30.10.2002 року оформлено передачу майна.

В січні 2012 р. Іваничівське районне споживче товариство звернулось до Арбітражного керуючого (ліквідатора) Роздрібно -торгового об'єднання «Коопунівермаг»Темчишина Володимира Петровича з клопотанням про нотаріальне посвідчення договору.

17.02.2012 р. листом № 72 Арбітражним керуючим Темчишиним В.П. було відмовлено в нотаріальному посвідченні договору з посиланням на те, що згідно Цивільного кодексу України в редакції 1961 року (діючого на момент укладення договору) нотаріальна форма договору не була обов'язковою. Крім того, було повідомлено про неможливість надання будь-яких документів для посвідчення договору купівлі-продажу, оскільки РТО «Коопунівермаг»ліквідоване.

01.03.2012 р. позивач -Іваничівське споживче товариство, як правонаступник Іваничівської райспоживспілки звернувся до КП «Волинське ОБТІ»із заявою про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості, а саме, другий поверх Універмагу.

12.03.2012 р. КП «Волинське ОБТІ»на підставі рішення № 255-В було відмовлено Іваничівському районному споживчому товариству в державній реєстрації права власності на приміщення другого поверху Універмагу, заг. пл. 322, 8 кв.м., яке знаходиться за адресою: смт.Іваничі, вул.Грушевського, 25 на тій підставі, що договір нотаріально не посвідчений.

Позивач у заяві від 21.05.2012 р. просить виключити з числа відповідачів Комунальне підприємство «Волинське ОБТІ»з посиланням на те, що при поданні позову помилково не було враховано, що Комунальне підприємство «Волинське ОБТІ»здійснює делеговані державою повноваження щодо державної реєстрації прав власності на майно, а отже є органом, наділеним владними повноваженнями, тому спори з зазначеними органами є публічно-правовими.

Відповідач у справі - Арбітражний керуючий Темчишин В.П. в судове засідання не з'явився. У письмових поясненнях № 117 від 18.05.2012 р., наданих на адресу суду зазначає, що під час ліквідаційної процедури РТО «Іваничівський коопунівермаг»(справа про банкрутство № 1/75-018-Б) дійсно 17.06.2002 року було продане нерухоме майно Роздрібно-торгового об'єднання «Іваничівський коопунівермаг»з відкритих торгів (аукціону) покупцю Іваничівській райспоживспілці, а саме: приміщення другого поверху «Коопунівермагу»за ціною 16 000 грн. (договір купівлі-продажу № 3 від 17.06.2002 р.), як переможцю аукціону. Розрахунок за придбаний об'єкт нерухомості покупцем проведений. Претензій до покупця немає.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.12.2002 р. по справі № 1/75-018-Б провадження у справі про банкрутство припинено, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс та ухвалено ліквідувати юридичну особу Роздрібно-торгове об'єднання «Іваничівський коопунівермаг».

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представника позивача, судом встановлено наступне.

Згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

17.06.2002 р. на підставі протоколу аукціону з продажу майна між Роздрібно-торговим об'єднанням «Коопунівермаг»в особі ліквідатора Темчишина В.П. (Продавець) та Іваничівською райспоживспілкою (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 3, за яким Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця приміщення другого поверху коопунівермагу за адресою: смт.Іваничі, вул.Грушевського, 25, а Покупець зобов'язувався прийняти та здійснити оплату.

На виконання зазначеного договору Роздрібно-торгове об'єднання «Коопунівермаг»передало, а Іваничівська райспоживспілка прийняла приміщення другого поверху коопунівермагу, яке знаходиться за адресою: смт.Іваничі, вул.Грушевського, 25.

Факт оплати вартості об'єкту в сумі 16 000 грн. за умовами договору від 17.02.2002 р. Арбітражним керуючим Темчишиним В.П. підтверджено у письмових поясненнях на адресу суду № 117 від 18.05.2012 р.

Згідно Акту приймання-передачі від 30.10.2002 р. Іваничівська райспоживспілка прийняла приміщення другого поверху, пл..283, 6 м 2 .

На підставі довідки № 136 від 18.05.2012 р. Іваничівське районне споживче товариство підтверджує, що другий поверх Універмагу, розташованого в смт.Іваничі, вул.Грушевського, 25 перебуває на його балансі. Балансова вартість станом на 01.05.2012 р. становить 70 329 грн.

Технічним паспортом, виготовленим КП «Волинське ОБТІ»від 29.09.2011 р. підтверджено наявність об'єкту нерухомого майна Іваничівського споживчого товариства, а саме, приміщення Універмагу, заг.пл. 620, 3м 2 , II пов. 283, 6 м 2 за адресою: смт.Іваничі, вул.Грушевського, 25.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Свідоцтва про право власності на нерухоме майно I поверху Універмагу, пл.261, 6 м 2 від 23.12.2011 р., виданого на підставі рішення Іваничівської селищної ради 23.09.2011 р. та Витяг про державну реєстрацію прав на дане майно № 32756195 від 03.01.2012 р., виданий КП «Волинське ОБТІ», копію договору оренди землі від 19.01.2011 р. за комерційним призначенням (діючого на даний момент), укладеного між Іваничівською селищною радою та Іваничівським РСТ для обслуговування і експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель Іваничівського РСТ.

27.01.2012 р. Іваничівське споживче товариство на підставі листа № 39 звернулось до Арбітражного керуючого (ліквідатора) Роздрібно-торгового об'єднання «Коопунівермаг»Темчишина В.П. з клопотанням про нотаріальне посвідчення договору на тій підставі, що Іваничівське районне споживче товариство, як правонаступник реорганізованої райспоживспілки, будучи фактичним власником не може реалізувати права власника по причині відсутності нотаріального посвідчення договору.

17.02.2012 р. Арбітражним керуючим Темчишиним В.П. було відмовлено в нотаріальному посвідченні договору та повідомлено, що на час укладення договору купівлі-продажу 17.06.2002 р. згідно діючого Цивільного кодексу України в редакції 1963 року нотаріальна форма договору не була обов'язковою, а надати будь-які документи для посвідчення договору купівлі-продажу неможливо, оскільки РТО «Коопунівермаг» ліквідоване.

01.03.2012 р. Іваничівське РСТ як правонаступник Іваничівської райспоживспілки звернулося до КП «Волинське ОБТІ»із заявою про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості, а саме другий поверх, пл. 283, 6 кв.м.

12.03.2012 р. КП «Волинське ОБТІ»на підставі рішення № 255-В було відмовлено у здійсненні державної реєстрації права власності з посиланням на те, що подані документи не відповідають вимогам, визначеним п.3.5.4. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а саме: Договір купівлі-продажу № 3 від 17.06.2002 року укладено в простій формі без нотаріального посвідчення.

Водночас, суд приходить до висновку про виключення КП «Волинське ОБТІ»з числа відповідачів.

При цьому враховано наступне.

Частиною першою ст.182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина четверта ст.182 ЦК України).

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»№ 1878-YI від 11.02.2010 р. встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, а саме право власності на нерухоме майно.

Згідно з п.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/6 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності , якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Водночас, з рішення КП «Волинське ОБТІ»за № 255-В про відмову в державній реєстрації прав не було встановлено, що останнє вчинило дії, що свідчили б про оспорювання чи невизнання ним права Іваничівської РСТ на об'єкт нерухомості, а його відмова у проведенні державної реєстрації права власності пов'язана з невідповідністю поданих документів. Зазначене свідчить, що право позивача зі сторони відповідача -КП «Волинське ОБТІ»не порушено.

Слід зазначити, що п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що «зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.1,8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.»(надалі Постанова Пленуму № 9).

Згідно п.13 даної постанови Пленуму № 9 зазначено, що при вирішенні спорів про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

При цьому, у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст.ст.218 та 220 ЦК України.

Згідно ст.128 ЦК УРСР (який діяв на момент укладення договору) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до положень ст.47 ЦК УРСР, в редакції, яка була чинною на момент укладання договору купівлі-продажу спірного майна від 17.06.2002 р., нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

При цьому, відповідно абз.2 ст.47 ЦК УРСР від 1963 р., якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Разом з тим, у відповідності до ст.227 ЦК УРСР встановлено, що нотаріальне посвідчення потребує тільки договір купівлі-продажу жилого будинку у випадку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Таким чином, на форму договору купівлі-продажу № 3 від 17.06.2002 р. зазначені вище положення не поширювались.

Судом встановлено, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується поясненнями сторін. На підставі акту прийому-передачі майна від 30.10.2002 р. майно було передано Покупцю -Іваничівській райспоживспілці, що свідчить про виконання договору, факт перебування майна на балансі за станом на 01.05.2012 р. позивач підтверджує довідкою № 136 від 18.05.2012 р.

Згідно ч.2 ст.220 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Враховуючи те, що договір купівлі-продажу від 17.06.2002 р. об'єкту нерухомого майна на момент його укладення не підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, а можливість його посвідчення на даний момент втрачена та відсутність інших підстав нікчемності правочину, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо визнання договору купівлі-продажу № 3 від 17.06.2002 р., укладеного між Роздрібно-торговим об'єднанням «Коопунівермаг»смт.Іваничі в особі ліквідатора Темчишина В.П. та Іваничівською райспоживспілкою, смт.Іваничі дійсним.

Відповідно до ст.41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судовий захист цивільного права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.144 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з правочинів.

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, власник не може бути позбавлений чи обмежений у здійсненні права власності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення нею дій для запобігання такому порушенню.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»№ 1878-YI від 11.02.2010 р. обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, а саме право власності на нерухоме майно та те, що зазначені обставини, допущені Арбітражним керуючим Темчишиним В.П. при продажі об'єкта нерухомості (відсутності передачі правовстановлюючого документу на даний об'єкт нерухомого майна при укладенні договору купівлі-продажу), перешкоджають споживчому товариству реалізувати право користування, володіння та розпорядження належним йому майном та порушують правомірно набуте у відповідності до вимог діючого законодавства України й охоронюване законом право власності Товариства на нього, суд, керуючись ст.392 ЦК України прийшов до висновку про задоволення вимоги та визнання за Іваничівським районним споживчим товариством, смт.Іваничі, вул..Грушевського, 25 право власності на нерухоме майно -приміщення другого поверху Універмагу, загальною площею 283, 6 м 2 , який розміщений за адресою: Волинська обл., смт. Іваничі, вул. Грушевського, 25.

Представник позивача в судовому засіданні не наполягає на поверненні судового збору.

Господарський суд, керуючись ст.ст.220, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Комунальне підприємство «Волинське ОБТІ», м.Луцьк, вул.. Січова, 22а виключити з числа відповідачів у справі.

2. Позов задовольнити.

3. Визнати договір купівлі-продажу № 3 від 17.06.2002 р., укладений між Роздрібно-торговим об'єднанням «Коопунівермаг»смт.Іваничі в особі ліквідатора Темчишина В.П. та Іваничівською райспоживспілкою, смт.Іваничі дійсним.

4. Визнати за Іваничівським районним споживчим товариством, смт.Іваничі, вул..Грушевського, 25, код 01744330 право власності на нерухоме майно -приміщення другого поверху Універмагу, загальною площею 283, 6 м 2 , який розміщений за адресою: Волинська обл.., смт.Іваничі, вул.Грушевського, 25.

Суддя В.А. Пахолюк

Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2012 р.

Дата набрання рішення законної сили -04.06.2012 р.