Рішення

від 16.05.2012 по справі 5008/203/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.05.2012 Справа № 5008/203/2012

За первісним позовом державного закладу „Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція", м. Берегово

ДО Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород

ПРО визнання недійсним рішення адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.02.2012р. №22 по справі №04-12/2012

та за зустрічним позовом Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород

до державного закладу „Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція", м. Берегово

про стягнення суми 5000грн. штрафу на підставі рішення адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.02.2012р. №22 по справі №04-12/2012

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача -Цар І.Й. -головний лікар

ОСОБА_2 - представник за довіреністю №180 від 20.03.2012р.

від відповідача - ОСОБА_3 -предст. за довіреністю №03-26/924 від 30.03.2012р.

ОСОБА_4 -предст. за дов. №03-26/923 від 30.03.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.03.2012р. порушено провадження у справі №5008/203/2012 та призначено справу до розгляду на 02.04.2012р.

Позивач в засідання суду свого уповноваженого представника не направив, натомість, подав суду клопотання з проханням розгляд справи відкласти з мотивів, зазначених в ньому..

Представники відповідача заперечують з приводу обґрунтованості позивачем заявлених позовних вимог та у поданому суду зустрічному позові просять суд стягнути з відповідача штраф в сумі 5000грн. на підставі рішення адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.02.2012р. №22 по справі №04-12/2012.

Ухвалою суду від 02.04.2012р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом поданий відповідачем зустрічний позов та розгляд справи призначено на 11.04.2012р.

В засіданнях суду 11.04.2012р. судом, за письмовою згодою сторін, у відповідності до вимог статті 77 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 25.04.2012р., до 10.05.2012р. та відповідно до 16.05.2012р.

Представники позивача просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, вказують на те, що дослідження державним закладом «Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція»вмісту міді у воді з колодязів та каптажів визначається згідно із законодавчою базою, чинною на даний час. Так, згідно постанови КМУ «Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату»від 15 жовтня 2002 р. № 1544 (із останніми змінами від 30.11.2011 р.) проведення досліджень санітарно-гігієнічних, токсиколого- гігієнічних, фізичних, радіологічних та інших досліджень здійснюються закладами держсанепідслужби (пункт 4). Як зазначено у примітці до постанови КМУ № 1544 „…зазначені у переліку роботи і послуги виконуються і надаються закладами держсанслужби на добровільній основі за договорами з юридичними і фізичними особами». В іншій постанові КМУ, яка регулює порядок надання платних послуг закладами санепідслужби, а саме: в постанові КМУ «Про внесення змін до постанов КМУ від 15 жовтня 2002 р. № 1544 і від 27 серпня 2003 р. № 1351 від 11.05.2006 р. № 662 зазначено, що заклад держсанепідслужби має право визначати вміст міді у воді питній, водоймах і стічній воді та визначено тариф (прейскурант) на даний вид робіт - 30,61 грн. (без ПДВ) (за одне дослідження) (підпункт 10 пункту 62 постанови КМУ № 662).

Державний заклад «Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція»атестований на проведення даного виду робіт, згідно із свідоцтвом про атестацію № РВ-0073-06 від 08 грудня 2006 р., виданим державним підприємством «Закарпатський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації», в галузі атестації якого зазначено про право визначати мідь у воді питній, підземних джерелах водопостачання та у воді водойм.

Враховуючи вищевикладене, ДЗ «Берегівська райСЕС»має право, згідно із постановами КМУ, проводити даний вид робі на платній основі із замовниками послуг на підставі договорів.

Як зазначено в рішенні від 29 лютого 2012 р. № 22 нав'язування послуги по визначенню вмісту міді підтверджується специфікаціями до укладених договорів на виконання платних робіт (послуг) Берегівською райСЕС із восьми приватними підприємцями-замовниками. Предметом даних договорів на виконання платних робіт (послуг) є визначення вмісту міді у воді з трубчастого колодязя.

Жодним чином, ДЗ «Берегівська райСЕС»не нав'язувала приватним підприємцям - замовникам цієї послуги, державний заклад не змушував замовників на укладення та підписання договорів із специфікаціями (невід'ємна частина договору). В даних договорах із специфікаціями замовники просять провести дане дослідження, підписуючи договори, тобто приймаючи всі істотні умови. Жодної скарги з боку замовників щодо укладених договорів не було, жодний із восьми договорів не був визнаний не чинним та не був скасований в судовому порядку.

ДЗ «Берегівська райСЕС»може проводити вказані дослідження згідно таблиці 1 додатку 2 наказу МОЗ України «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»(ДСанПіН 2.2.4-171-10) від 12.05.2010 р. № 400, зареєстр. в Мін'юсті України 1 липня 2010 р. за №452/17747. В даній таблиці 1 додатку 2 «санітарно-хімічні показники безпечності та якості питної води»зазначений норматив для питної води, тобто, як по фізико-хімічним показникам визначити норматив міді у воді. В даному наказі МОЗ України «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»(ДСанПіН 2.2.4- 171-10) від 12.05.2010 р. № 400 в розділі II зазначено, що фізико-хімічні показники - це фізичні чи хімічні показники, що нормуються за загально санітарною чи органолептичною ознакою шкідливості.

Крім того, в додатку 5 до наказу МОЗ України «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»(ДСанПіН 2.2.40171-10) від 12.05.2010 р. № 400 затверджено перелік методик та стандартів визначення показників безпечності та якості питної води, зокрема, ГОСТ 4388-72 Вода питьевая. Методы определения массовой концентрации меди (пункт 9), в якому визначено, що концентрація міді визначається в питній воді без зазначення, чи вода з централізованого чи нецентралізованого водопостачання.

Тобто, норматив для питної води з колодязів та каптажів джерел щодо визначення в ній міді за фізико-хімічними показниками не визначається. Але це не означає, що замовник не має права, на підставі договору замовити в атестованому закладі проведення такої роботи з метою захисту власного здоров'я, тим більше, у зв'язку із тим, що в Берегівському районі та місті Берегово в масовому порядку тричі на рік використовується для захисту рослин розчини міді. В інших районах Закарпатської області використання мідного купоросу (міді) є неактуальним.

ДЗ «Берегівська райСЕС»вважає, що первісний відповідач ототожнив поняття «монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з лабораторних досліджень»і поняття «монопольне (домінуюче) становище у сфері державного санітарно-епідеміологічного нагляду».

Згідно статті 39 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»від 24.02.1994 р. № 4004-Х11 (із змінами та доповненнями) державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними і фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Основними завданнями цієї діяльності є: нагляд за організацією і проведенням санітарних і протиепідемічних заходів, нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь в розробці програм,

нагляд за дотриманням санітарного законодавства, проведення державної санепідекспертизи і видача дозволів (згідно даної статті закону перелік є вичерпним).

ДЗ «Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція»не займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, як це визначено в ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заклад не являється монополістом на ринку надання послуг по визначенню вмісту міді у воді питній та проведення досліджень за мікробіологічними показниками.

По місту Берегово та Берегівському районі дані дослідження робляться і іншими акредитованими закладами, серед яких:

- Комплексна лабораторія Закарпатської геологорозвідувальної експедиції ДП «Західукргеологія»НАК «Надра України»(90201, м. Берегово, пр. Геологів, 10) (копія свідоцтва про атестацію із Галуззю атестації № 050/2009, що діє від 01.11.2009 р. до 01.11.2012 р. в додатку). В Галузі атестації лабораторії визначено право на вимірювання величини - масова концентрація міді (фізико-хімічні показники);

- Бактеріологічна лабораторія Берегівської центральної районної лікарні (м. Берегово, вул. Ліннера, 2) (копія свідоцтва про атестацію із Галуззю атестації №000228, що діє від 24.05.2007 р. до 24.05.2012 р. в додатку). В Галузі атестації лабораторії визначено право на визначення загального мікробного числа та ентерококів у воді питній (мікробіологічні показники);

- ДУ «Закарпатський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості грунтів і якості продукції»(90252, Берегівський район, с. Б. Бакта, вул. Садова, 1).

Отож, ДЗ «Берегівська райСЕС»здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд і є одним таким закладом в м. Берегово та Берегівському районі. На ринку ж послуг з лабораторних досліджень державний заклад не є монополістом, є інші установи, які акредитовані на даний вид робіт, проводять

роботи. При наданні замовником результату дослідження в ДЗ «Берегівська райСЕС»від іншого акредитованого закладу, даний результат приймається і під сумнів не ставиться.

Крім того, в рішенні від 29 лютого 2012 р. як приклад приведені договори ТОВ «Берегово»№ 60 від 16.05.2011 р. та ТОВ «Фрут Майстер Фудс»№ 42 від 21.02.2011 р. Дані договори не можуть бути взяті до уваги, так як водозабезпечення здійснюється в даному випадку із локального (центрального) водогону, а не з колодязів та каптажів. ТОВ «Фрут Майстер Фудз»користується водою із артезіанської свердловини глибиною понад 25м., яка має розгалужену централізовану водогінну мережу, забезпечує водою цеха консервного заводу, швейного цеха, ресторану, багатоквартирного житлового будинку. Артезіанська свердловина не є трубчастим домашнім колодязем, а являється джерелом центрального водогону.

Також, в самому акті перевірки дотримання законодавства про захист економічної конкуренції від 23.12.2011 р. № 21.2-4/24 не вказується на порушення щодо проведення бактеріологічного дослідження безпеки питної води (визначення загального мікробного числа та ентерококів) з боку ДЗ «Берегівська райСЕС».

Представник відповідача заперечує з приводу обґрунтованості заявлених позовних вимог та невідповідності оспорюваного рішення вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Рішенням адміністративної колегії від 29.02.2012р. № 22 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку державного закладу «Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція»(надалі - Рішення) визнано, що державний заклад «Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція»за результатами діяльності 2010-2011 років займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з лабораторних досліджень безпечності та якості питної води з бюветів, колодязів та каптажів джерел (нецентралізоване питне водопостачання), які входять в перелік платних робіт і послуг у сфері державного санітарно-епідеміологічного нагляду, в межах м. Берегова та Берегівського району з часткою 100,0 відсотків (пункт 1 Рішення).

Пунктом 2 Рішення визнано дії державного закладу «Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція», які полягають в стягненні плати за послуги з проведення досліджень питної води з колодязів та каптажів джерел за мікробіологічними та фізико-хімічними показниками, які не передбачені Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 року № 400, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін та інших умов придбання товару, які неможливо було б установити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Заперечує доречність посилання позивача на додаток 5 до наказу МОЗ України «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»(ДСанПІН 2.2.4-171-10) від 12.05.2010р. №400, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.07.2010р. за № 452/17747, яким затверджено перелік методик та стандартів визначення показників безпечності та якості питної води, зокрема ГОСТ 4388-72 Вода питна. Методи визначення масової концентрації міді», в якому визначено, що концентрація міді визначається в питній воді без зазначення, чи вода з централізованого чи нецентралізованого водопостачання, з огляду на те, що даний документ визначає саме методи визначення міді у воді і за своєю природою не містить вказівок щодо джерела походження води (централізоване чи нецентралізоване водопостачання).

У договорах, укладених державним закладом «Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція»із замовниками, предмет договору є неконкретизованим, зокрема - проведення лабораторних досліджень безпеки та якості питної води. Обсяг необхідних досліджень визначений Берегівською СЕС самостійно у специфікації до договорів, оскільки замовники не зобов'язані знати перелік показників безпечності та якості питної води, за якими повинні здійснюватись лабораторні дослідження безпеки та якості питної води відповідно до ДСанПіН 2.2.4-171-10. Це підтверджується, зокрема наступними договорами з: ПП ОСОБА_7 (договір № 1 від 20.01.2011р.), ПП ОСОБА_8 (договір № 2 від 20.01.2011р.), ПП ОСОБА_9 (договір № 27 від 09.02.2011р.), ПП ОСОБА_10 (договір №25 від 07.02.2011р.).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. Тобто, лабораторні дослідження безпеки та якості питної води у сфері санітарно-епідемічного благополуччя здійснюється з метою визначення відповідності її державним стандартам та санітарному законодавству, а саме Державним санітарним нормам та правилам «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»(ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 року № 400, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 01.07.2010р. за №452/17747.

Відповідно до ДСанПіН 2.2.4-171-10 безпечність та якість питної води за мікробіологічними показниками повинна відповідати гігієнічним нормативам, наведеним у додатку 1, а за органолептичними, фізико-хімічними та санітарно-токсикологічними показниками - гігієнічним нормативам, наведеним у додатку 2 (пункти 3.3 та 3.5 ДСанПіН 2.2.4-171-10).

Тобто, гігієнічна оцінка безпеки та якості питної води з колодязів та каптажів джерел у сфері санітарно-епідеміологічного нагляду для визначення відповідності (невідповідності) ДСанПіН 2.2.4-171-10 повинна здійснюватися лише за показниками, нормативи яких визначені ДСанПіН 2.2.4-171-10.

Саме проведення лабораторних досліджень зразків води на відповідність вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 і є предметом договорів, що підтверджується протоколами досліджень питної води та результатами санітарно-мікробіологічних досліджень (наприклад протокол дослідження питної води №15 та результат санітарно-мікробіологічного дослідження №58 за договором від 21.02.2011р. №42 з ТОВ „Фрут Майстер Фудс").

Крім того, державним закладом «Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція»при проведенні лабораторних досліджень безпеки та якості питної води з колодязів та каптажів джерел фактично не визначалися такі фізико-хімічні та мікробіологічні показники як мідь, загальне мікробне число та ентерококи, що підтверджується вищевказаним протоколом дослідження питної води та результатом санітарно-мікробіологічного дослідження.

Згідно витягу з журналу реєстрації звернень замовників на проведення лабораторних досліджень безпеки та якості питної води, протоколу дослідження питної води №15 та результату санітарно-мікробіологічного дослідження №58 за договором від 21.02.2011р. №42 за заявою ТОВ «Фрут Майстер Фудс», місцем відбору проб води для проведення лабораторного дослідження безпеки та якості питної води у сфері санітарно-епідеміологічного нагляду є артезіанська свердловина (колодязь)

Відповідно до ОСОБА_8 визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року 349-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 1 квітня 2002 року за №317/6605, територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи) є неможливим або недоцільним.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»Берегівська СЕС як державний заклад санітарно-профілактичного профілю входить в систему державної санітарно-епідемічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, на яку покладається функції відповідних адміністративно-територіальних, транспортних та об'єктових органів державного санітарно-епідемічного нагляду. Згідно «Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.99р. №1109 державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється головними державними санітарними лікарями, їх заступниками, іншими посадовими особами, а також установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби у порядку запобіжного та поточного нагляду. Посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України здійснюють нагляд у межах відповідних адміністративних територій, на транспорті та на інших об'єктах.

Крім того, відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», затверджених наказом МОЗ України 12.05.2010р. № 400 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.07.2010р. за №452/17747, державний нагляд за виконанням вимог Санітарних норм здійснює державна санітарно-епідеміологічна служба згідно з санітарним законодавством.

Таким чином, дії державного закладу «Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція», які полягають в стягненні плати за послуги з проведення досліджень питної води з колодязів та каптажів джерел за мікробіологічними та фізико-хімічними показниками, які не передбачені Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 року № 400, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін та інших умов придбання товару, які неможливо було б установити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Державний заклад «Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція»є відповідним адміністративно-територіальних органом державного санітарно-епідеміологічного нагляду і згідно закону в межах Берегівського району єдиний може надавати висновки про відповідність (невідповідність) питної води вимогам санітарного законодавства (ДСанПіП 2.2.4-171-10) за заявами на проведення лабораторних досліджень безпеки та якості питної води.

Стягнення плати за послуги з проведення досліджень питної води з колодязів та каптажів джерел за мікробіологічними та фізико-хімічними показниками, які не передбачені Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 року № 400 підтверджується договорами та специфікаціями до них.

Також відповідач за первісним позовом просить в повному обсязі задовольнити вимоги за зустрічним позовом про стягнення з відповідача суми 5000грн. штрафу. Так, рішення адміністративної колегії від 29.02.2012р. № 22 отримано Відповідачем 06.03.2012 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №9020202149581.

Відповідачем оскаржено рішення адміністративної колегії від 29.02.2012р. № 22 до господарського суду Закарпатської області.

Відповідно до частини 4 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України зупиняє виконання зазначеного рішення на час розгляду цієї справи.

Проте, припис частини 4 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»щодо зупинення виконання рішення органу Антимонопольного комітету України не позбавляє господарський суд права відповідно до статті 58 ГПК України об'єднати позовні вимоги про визнання недійсним рішення органу комітету та зустрічні позовні вимоги про стягнення штрафу, і після вирішення питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення, вирішити позовні вимоги в частині стягнення штрафу.

Зазначена правова позиція підтверджується судовою практикою за участі органів Антимонопольного комітету України (постанова ВГСУ від 17.03.2009 р. у справі №2- 24/2418/2008, постанова ВГСУ від 16.03.2010 р. у справі №5/199-09)

Частиною З статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (надалі Закон) передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковим до виконання.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.05.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням адміністративної колегії відповідача №22 від 29.02.2012 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку державного закладу «Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція»" (далі - рішення №22 від 29.02.2012 року) визнано, що ДЗ «Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція»за підсумками 2010 року та 2011 року займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з лабораторних досліджень безпечності та якості питної води з бюветів, колодязів та каптажів джерел (нецентралізоване питне водопостачання), які входять в перелік платних робіт і послуг у сфері державного санітарно-епідеміологічного нагляду, в межах м. Берегово та Берегівського району з частками по 100,0 відсотків відповідно; визнано що дії державного закладу «Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція», які полягають в стягненні плати за послуги з проведення досліджень питної води з колодязів та каптажів джерел за мікробіологічним та фізико-хімічними показниками, які не передбачені Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», затвердженими наказом МОЗ України від 12.05.2010 року № 400, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін та інших умов придбання товару, які неможливо було б установити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункти 1, 2 рішення №22 від 29.02.2012 р. відповідно).

За порушення, вказане у пункті 2 рішення №22 від 29.02.2012 року, на позивача накладено штраф у розмірі 5000 грн. (пункт 3 рішення №22 від 29.02.2012 р. відповідно).

Рішення №22 від 29.02.2012 р. закладом отримано 03.03.2012 р.

Позивач вважає дане рішення незаконним та просить визнати його недійсним.

При вирішення даного спору господарський суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог статті 31 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" систему державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять:

- центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я;

- установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу в галузі охорони здоров'я;

- відповідні установи, заклади, частини і підрозділи центральних органів виконавчої влади в галузі оборони, в галузі внутрішніх справ, у справах охорони державного кордону, з питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України;

- державні наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю.

Положенням про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р. N 1109 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. N 1217 передбачено, що дане Положення визначає мету, основні завдання та порядок здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється головними державними санітарними лікарями, їх заступниками, іншими посадовими особами, а також установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби у порядку запобіжного та поточного нагляду.

Поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд включає зокрема, проведення обстеження, розслідування, лабораторного та інструментального дослідження і випробування, а також санітарної, гігієнічної, токсикологічної, епідеміологічної та інших видів оцінки середовища життєдіяльності людини, об'єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг, проектної документації і видача за їх результатами висновків щодо відповідності (невідповідності) вимогам санітарних норм.

Обстеження та перевірка об'єктів нагляду проводиться вибірково за планами, що розробляються органами, установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, позапланово - залежно від санітарної та епідемічної ситуації, а також за повідомленнями підприємств, установ і організацій та за заявами громадян.

Статтею 35 Закону передбачено, що фінансування органів, установ і закладів Державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, у тому числі спеціального фонду, а також інших джерел, передбачених законом.

Кошти до спеціального фонду державного бюджету установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я відраховують за виконання робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню, зокрема, за проведення лабораторних досліджень, вимірювань, випробувань факторів середовища життєдіяльності людини.

Так, Дослідження державним закладом «Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція»вмісту міді у воді з колодязів та каптажів визначається згідно із законодавчою базою, чинною на даний час. Згідно постанови КМУ «Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату»від 15 жовтня 2002 р. № 1544 (із останніми змінами від 30.11.2011 р.) проведення досліджень санітарно-гігієнічних, токсиколого-гігієнічних, фізичних, радіологічних та інших досліджень здійснюються закладами держсанепідслужби (пункт 4).

Як зазначено у примітці до постанови КМУ № 1544 „…зазначені у переліку роботи і послуги виконуються і надаються закладами держсанслужби на добровільній основі за договорами з юридичними і фізичними особами". В іншій постанові КМУ, яка регулює порядок надання платних послуг закладами санепідслужби, а саме: в постанові КМУ «Про внесення змін до постанов КМУ від 15 жовтня 2002 р. № 1544 і від 27 серпня 2003 р. № 1351»від 11.05.2006 р. № 662 зазначено, що заклад держсанепідслужби має право визначати вміст міді у воді питній, водоймах і стічній воді та визначено тариф (прейскурант) на даний вид робіт - 30,61 грн. (без ПДВ) (за одне дослідження) (підпункт 10 пункту

62 постанови КМУ № 662), також визначена ціна і за дослідження мікробіологічних показників.

Окрім того, ДЗ «Берегівська райСЕС»може проводити вказані дослідження згідно таблиці 1 додатку 2 наказу МОЗ України «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»(ДСанПіН 2.2.4-171-10) від 12.05.2010 р. № 400, зареєстр. в Мін'юсті України 1 липня 2010 р. за №452/17747. В даній таблиці 1 додатку 2 «санітарно-хімічні показники безпечності та якості питної води»зазначений норматив для питної води, тобто, як по фізико-хімічним показникам визначити норматив міді у воді. В даному наказі МОЗ України «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»(ДСанПіН 2.2.4- 171-10) від 12.05.2010 р. № 400 в розділі II зазначено, що фізико-хімічні показники - це фізичні чи хімічні показники, що нормуються за загально санітарною чи органолептичною ознакою шкідливості.

Крім того, в додатку 5 до наказу МОЗ України «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»(ДСанПіН 2.2.4-171-10) від 12.05.2010 р. № 400 затверджено перелік методик та стандартів визначення показників безпечності та якості питної води, зокрема, ГОСТ 4388-72 Вода питьевая. Методы определения массовой концентрации меди (пункт 9), в якому визначено, що концентрація міді визначається в питній воді без зазначення, чи вода з централізованого чи нецентралізованого водопостачання.

Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.

Стаття 1 Господарського кодексу України визначає предмет його регулювання, та зазначає, що Господарський кодекс України встановлює основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (стаття 2 Господарського кодексу України).

За змістом статей 2, 8 Господарського кодексу України державні установи, не будучи суб'єктами господарювання, є учасниками господарських відносин і наділені господарською компетенцією.

У статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з частиною першою статті 41 Господарського кодексу України законодавство, яке регулює відносини, що виникають у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складається з цього Кодексу, закону про Антимонопольний комітет України, інших законодавчих актів

Норми Господарського кодексу України, які спрямовані на регулювання відносин щодо захисту економічної конкуренції, мають загальний характер і передбачають подальше врегулювання цих відносин спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про захист економічної конкуренції", що є основоположним та спеціальним законом, який регулює та визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтею 1 вказаного Закону визначено поняття суб'єкта господарювання, а також встановлено, що суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.

Із системного аналізу наведених вище норм законодавства та положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні вбачається, що при наданні платних послуг за проведення лабораторних досліджень, вимірювань, випробувань факторів середовища життєдіяльності людини установа позивача є суб'єктом господарювання у розумінні статі 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Аналогічну правову позицію викладено в пункті 1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 11.07.2005 р. №01-8/1222 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції".

Частина перша статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно з частиною п'ятою статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Стаття 27 Господарського кодексу України зазначає, що монопольним визнається домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг). Монопольним є становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмір, встановлений законом. Монопольним може бути визнано також становище суб'єктів господарювання на ринку товару за наявності інших умов, визначених законом.

У відповідності до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку органами Антимонопольного комітету України проводиться відповідно до ОСОБА_8 визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5.03.2002 р. №49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 р. за №317/6605 (далі-Методика). Дана Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

При вирішенні спору, судом враховуються Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 р. № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", зокрема пункт 15.4, де передбачено, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 № 49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Відповідно до пункту 2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії: встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; визначення обсягів товару, який обертається на ринку; розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку; складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

При дослідженні ринку платних послуг за проведення лабораторних досліджень, вимірювань, випробувань факторів середовища життєдіяльності людини (далі - платні послуги за проведення лабораторних досліджень) територіальним відділенням було дотримано вимог Методики та визначено, що товаром (послугою) щодо якого визначається монопольне (домінуюче) становище інспекції є платні послуги з виконання робіт, пов'язаних з проведенням лабораторних досліджень; територіальними (географічними) межами ринку є територія міста Берегове та Берегівського району (сфера діяльності закладу).

Для правильного визначення ринку певного товару необхідне точне з'ясування його часових меж.

Часові межі ринку визначаються як проміжок часу, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою (пункт 7.1 Методики).

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що часові межі ринку послуг за проведення лабораторних досліджень визначено - 2010 та 2011 роки.

Проте визнання установи позивача такою, що займала монопольне (домінуюче) становище з часткою 100% на ринку платних послуг за проведення лабораторних досліджень в територіальних межах м. Берегове та Берегівського району в 2010-2011 роках господарський суд вважає помилковим з наступних підстав.

Так, пунктом 9 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р. N 1109 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. N 1217 передбачено, що поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд як діяльність головних державних санітарних лікарів, їх заступників, інших посадових осіб установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби з контролю за дотриманням юридичними і фізичними особами санітарного законодавства, санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, приписів, постанов та висновків здійснюється шляхом обстеження та перевірки об'єктів нагляду щодо дотримання і реалізації вимог безпеки для здоров'я і життя людини.

Обстеження та перевірка об'єктів нагляду проводиться вибірково за планами, що розробляються органами, установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, позапланово - залежно від санітарної та епідемічної ситуації, а також за повідомленнями підприємств, установ і організацій та за заявами громадян.

Плани обстеження та перевірки об'єктів нагляду затверджуються головним державним санітарним лікарем. Позапланові обстеження та перевірка проводяться за рішенням головного державного санітарного лікаря.

Періодичність обстеження та перевірки об'єктів нагляду встановлюється головним державним санітарним лікарем на підставі результатів державної санітарно-епідеміологічної експертизи, з урахуванням ступеня їх впливу на стан здоров'я і життя людини та за погодженням з вищестоящим головним державним санітарним лікарем.

Обстеження та перевірка об'єктів проводиться посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби за направленням головного державного санітарного лікаря або його заступників.

Результати обстеження та перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються головним державним санітарним лікарем України.

Наведені норми свідчать про те, що при проведенні обстеження, розслідування, лабораторного та інструментального дослідження і випробування, а також санітарної, гігієнічної, токсикологічної, епідеміологічної та інших видів оцінки середовища життєдіяльності людини, об'єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг, проектної документації і видачі за їх результатами висновків щодо відповідності (невідповідності) вимогам санітарних норм позивач діє як суб'єкт владних повноважень - територіальний орган установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу в галузі охорони здоров'я, а тому визначення останнього таким, що займав монопольне становище на ринку платних послуг за проведення лабораторних досліджень, вимірювань, випробувань факторів середовища життєдіяльності людини, що включає в себе лабораторні дослідження безпечності та якості питної води з бюветів, колодязів та каптажів джерел (нецентралізоване питне водопостачання), які входять в перелік платних робіт і послуг у сфері державного санітарно-епідеміологічного нагляду у відповідності до Методики, яка призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, є помилковим; оспорене рішення в цій частині слід визнати недійсним.

З урахуванням того, що визначення монопольного становища суб'єкта господарювання на ринку є повноваженнями відділення Антимонопольного комітету України, та враховуючи те, що при проведенні обстеження, розслідування, лабораторного та інструментального дослідження і випробування, а також санітарної, гігієнічної, токсикологічної, епідеміологічної та інших видів оцінки середовища життєдіяльності людини, об'єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг, проектної документації і видачі за їх результатами висновків позивач діяв як територіальний орган установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу в галузі охорони здоров'я, орган державної влади, суд дійшов висновку, що прийняття оспореного рішення в частині зловживання позивачем монопольним становищем на ринку платних послуг за проведення лабораторних досліджень, вимірювань, випробувань факторів середовища життєдіяльності людини, що включає в себе лабораторні дослідження безпечності та якості питної води з бюветів, колодязів та каптажів джерел (нецентралізоване питне водопостачання), що призвели до ущемлення інтересів споживачів, та застосування до нього санкцій за вказане порушення, здійснено відповідачем за неповного з'ясування обставин, які мали значення для справи.

Відтак вимоги про визнання недійсним пунктів 1, 3 оспорюваного рішення, враховуючи положення статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Згідно правил статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Саме таку правову позицію викладено в пункті 15.3 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 р. № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Позивачем надано суду відомості про те, що на ринку надання послуг по визначенню вмісту міді у воді питній та проведення досліджень за мікробіологічними показниками протягом 2010-2011 років по місту Берегово та Берегівському районі дані дослідження робляться і іншими акредитованими закладами, серед яких:

- Комплексна лабораторія Закарпатської геологорозвідувальної експедиції ДП «Західукргеологія»НАК «Надра України»(90201, м. Берегово, пр. Геологів, 10) (копія свідоцтва про атестацію із Галуззю атестації № 050/2009, що діє від 01.11.2009 р. до 01.11.2012 р. в додатку). В Галузі атестації лабораторії визначено право на вимірювання величини - масова концентрація міді (фізико-хімічні показники);

- Бактеріологічна лабораторія Берегівської центральної районної лікарні (м. Берегово, вул. Ліннера, 2) (копія свідоцтва про атестацію із Галуззю атестації №000228, що діє від 24.05.2007 р. до 24.05.2012 р. в додатку). В Галузі атестації лабораторії визначено право на визначення загального мікробного числа та ентерококів у воді питній (мікробіологічні показники);

- ДУ «Закарпатський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості грунтів і якості продукції»(90252, Берегівський район, с. Б. Бакта, вул. Садова, 1) (довідка про проведення токсикологічних та фізико-хімічних досліджень води в додатку)

Відтак, на ринку з надання послуг з лабораторних досліджень по визначенню вмісту міді у воді питній та проведення досліджень за мікробіологічними показниками є інші установи, які акредитовані на даний вид робіт і проводять такі роботи.

Дані відомості не враховано відповідачем при визначенні монопольного (домінуючого) становища позивача.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: 1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; 2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин; 3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; 4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям; 5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; 6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин; 7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання (частина друга статті 13 вищевказаного Закону).

Статтею 29 Господарського кодексу України передбачено, що зловживанням монопольним становищем вважаються: нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту; обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін; інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) суб'єктів господарювання; встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів; встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції.

Між тим наведений у статті 29 Господарського кодексу України перелік дій, що визнаються таким зловживанням, не можна вважати вичерпним.

Аналогічну правову позицію викладено в пункті 16 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 р. № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Згідно з приписом частини першої статті 41 Господарського кодексу України законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складаються з цього Кодексу, закону про Антимонопольний комітет України, інших законодавчих актів. До таких законодавчих актів належить і Закон України «Про захист економічної конкуренції», частина перша пункту 2 статті 50 якого одним із порушень законодавства про захист економічної конкуренції визначає зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Таким порушенням відповідач вважає дії закладу, які полягають у встановленні таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Механізм надання платних послуг установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу в галузі охорони здоров'я (далі - виконавець) визначено постановою КМУ «Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату»від 15 жовтня 2002 р. № 1544 (із останніми змінами від 30.11.2011 р.).

Згідно пункту 4 даної постанови та примітки до даної постанови платні послуги за проведення бактеріологічних, вірусологічних, паразитологічних, санітарно-гігієнічних, токсиколого-гігієнічних, фізичних, радіологічних, молекулярно-генетичних та інших досліджень щодо безпеки сировини, продукції, об'єктів виробничого середовища, біоматеріалу та довкілля для здоров'я людини (крім планових досліджень), виконуються і надаються установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ на добровільній основі за договорами з юридичними і фізичними особами. Звернення щодо надання платних послуг реєструються виконавцем у журналі обліку. Замовник здійснює оплату послуги на підставі договору та специфікації до договору виконавця.

Між закладом („виконавець") та відповідними особами -суб'єктами господарювання, укладено договори:

- договір № 42 від 21.02.2011р., укладений з ТОВ «Фрут Майстер Фудс»;

- договір № 10 від 20.01.2011р., укладений з ПП ОСОБА_13;

- договір № 2 від 20.01.2011р., укладений з ПП ОСОБА_8;

- договір № 22 від 04.02.2011р., укладений з ПП ОСОБА_5;

- договір № 27 від 09.02.2011р, укладений з ПП ОСОБА_9;

- договір № 25 від 07.02.2011р., укладений з ПП ОСОБА_10;

- договір № 36 від 15.02.2011р., укладений з ПП ОСОБА_15.;

- договір № 45 від 24.02.2011р., укладений з ПП ОСОБА_14

У відповідності до вказаних договорів виконавець зобов'язався за заявкою замовника надати послуги по лабораторних дослідженнях безпечності та якості питної води, а замовник - оплатити виконавцеві надані послуги.

На підставі зазначених договорів за заявками замовників позивачем було проведено, зокрема, дослідження питної води за фізико-хімічними показниками

«визначення вмісту міді».

Постановою КМУ «Про внесення змін до постанов КМУ від 15 жовтня 2002 р. № 1544 і від 27 серпня 2003 р. № 1351»від 11.05.2006 р. № 662 передбачено, що заклад держсанепідслужби має право визначати вміст міді у воді питній, водоймах і стічній воді та визначено тариф (прейскурант) на даний вид робіт -30,61 грн. (без ПДВ) (за одне дослідження) (підпункт 10 пункту

62 постанови КМУ № 662), також визначена ціна і за дослідження мікробіологічних показників.

Твердження відповідача про те, що дії ДЗ «Берегівська райСЕС», які полягають в стягненні плати за послуги з проведення досліджень питної води з колодязів та каптажів джерел за фізико-хімічними показниками є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, то дана позиція Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України є хибною. ДЗ «Берегівська райСЕС»може проводити вказані дослідження згідно таблиці 1 додатку 2 наказу МОЗ України «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»(ДСанПіН 2.2.4-171-10) від 12.05.2010 р. № 400, зареєстр. в Мін'юсті України 1 липня 2010 р. за №452/17747. В даній таблиці 1 додатку 2 «санітарно-хімічні показники безпечності та якості питної води»зазначений норматив для питної води, тобто, як по фізико-хімічним показникам визначити норматив міді у воді. В даному наказі МОЗ України «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»(ДСанПіН 2.2.4- 171-10) від 12.05.2010 р. № 400 в розділі 11 зазначено, що фізико-хімічні показники - це фізичні чи хімічні показники, що нормуються за загально санітарною чи органолептичною ознакою шкідливості.

Крім того, в додатку 5 до наказу МОЗ України «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»(ДСанПіН 2.2.4-171-10) від 12.05.2010 р. № 400 затверджено перелік методик та стандартів визначення показників безпечності та якості питної води, зокрема, ГОСТ 4388-72 Вода питьевая. Методы определения массовой концентрации меди (пункт 9), в якому визначено, що концентрація міді визначається в питній воді без зазначення, чи вода з централізованого чи нецентралізованого водопостачання.

Разом з тим, із журналу реєстрації звернень замовників на проведення лабораторних досліджень безпечності та якості питної води вбачається, що дослідження вмісту міді здійснювалося за зверненнями осіб -суб'єктів господарювання, якими використовується питна вода з метою її використання у соціальній сфері, наприклад, басейн, перукарня, пекарня, ресторан, кафе, тобто для закладів соціального призначення та використання такої питної води здійснювалось із трубчастих колодязів за розвідними мережами.

Відтак, господарським судом не встановлено фактів у встановленні таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Послуги з дослідження питної води за фізико-хімічними показниками «визначення вмісту міді» надавались інспекцією на підставі відповідних договорів виключно за письмовими зверненнями замовників; оплата отриманих послуг замовниками здійснювалась на підставі виставлених рахунків виконавця після підписання як договору, так і специфікації, при цьому визначення вмісту міді проводилось позивачем за цінами (тарифами), затвердженими постановою КМУ «Про внесення змін до постанов КМУ від 15 жовтня 2002 р. № 1544 і від 27 серпня 2003 р. № 1351»від 11.05.2006 р. № 662. Відтак, посилання відповідача в тексті оспорюваного рішення на те, що закладом встановлено такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, є помилковими.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Як зазначено в ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

В даних договорах із специфікаціями замовники просять

провести дане дослідження підписуючи договори, тобто приймаючи всі істотні умови, перед підписанням договорів замовники, щоб підтвердити свою добровільність на укладення договору, підписують заяви, під час підписання яких посадові особи Берегівської райСЕС пояснюють, які роботи згідно із заявою повинні

бути проведені, на підставі якого нормативного документу і яка вартість робіт. Жодної скарги з боку замовників щодо укладених договорів не зафіксовано.

Доводи Закарпатського територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо нав'язування надання закладом послуг, які не потрібні замовникам, спростовуються матеріалами справи, зокрема завіреними належним чином копіями заявок замовників, що містять визначення конкретних досліджень показників питної води, а також умовами договорів та узгодженими із замовниками специфікаціями до договорів.

За таких обставин, відповідачем неправомірно визнано дії закладу щодо встановлення таких цін та інших умов придбання товару, які неможливо було б установити за умов існування значної конкуренції на ринку порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом першим частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем, та притягнуто позивача до відповідальності за вказане порушення у вигляді штрафу в розмірі 5000 грн. Відтак, пункт 2 оспорюваного рішення слід визнати недійсними відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки при прийнятті відповідачем рішення у зазначеній частині було допущено неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, вимоги Закарпатського територіального відділення Антимонопольного комітету України за зустрічним позовом про стягнення з державного закладу „Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція", м. Берегово суми 5000грн. штрафу на підставі рішення адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.02.2012р. №22 по справі №04-12/2012 задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.02.2012р. №22 по справі №04-12/2012.

3. Стягнути з Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 88000, м. Ужгород, вул.. Загорська, 2 (код ЄДРПОУ 20447938) на користь державного закладу „Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція", 90202, м. Берегово, вул.. Б.Хмельницького, 5 (код ЄДРПОУ 01992452) суму 1073грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Видати за заявою стягувача наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 25.05.2012р.

Суддя О.Ф. Ремецькі