Рішення

від 15.05.2012 по справі 5011-9/2512-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/2512-2012 15.05.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне

Українсько-Литовське підприємство "Нафта - Україна" ЛТД

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Романов, Інк"

Про стягнення 57 833,21 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача ОСОБА_1 (дов. вих. №32 від 12.01.2012р.)

від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 15.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Литовське підприємство "Нафта - Україна" ЛТД (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Романов, Інк" (далі по тексту -відповідач) про стягнення 57833,21 грн., з яких 42440,20 грн. основної заборгованості за Договором №05/01-2009-Заг-РН від 05.01.2009р., 6493, 35 грн. інфляційних збитків, 8899,66 трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №05/01-2009-Заг-РН від 05.01.2009р. в частині оплати за переданий товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/2512-2012, розгляд справи призначено на 05.04.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2012 року розгляд справи відкладено на 24.04.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 24.04.2012 року оголошувалась перерва до 26.04.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України, про що представників сторін повідомлено під розписку.

В судовому засіданні 26.04.2012р. в порядку статті 77 ГПК України оголошувалась перерва до 15.05.2012 року, про що представників сторін повідомлено під розписку. За клопотанням відповідача продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 ГПК України, вдруге зобов'язано відповідача надати докази на підтвердження проведення повної або часткової оплати за поставлений товар згідно накладних №000729 від 10.03.2009р. на суму 7488, 00 грн., №0003131 від 29.09.2009р. на суму 8410, 00 грн., №0002968 від 07.09.2009р. на суму 5869, 08 грн., №0000325 від 09.01.2009р. на суму 13216, 32 грн., №0000420 від 10.02.2009р. на суму7456, 80 грн. (платіжні доручення тощо з посиланням про проведення оплати саме по зазначеним накладним), про що зазначено в ухвалі.

В судове засідання 15.05.2012 року відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином під розписку, вимоги ухвали суду про надання вищевказаних документів не виконав без зазначення поважних причин не виконання.

У пункті 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що нез'явлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання додаткових доказів на вимогу суду та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2009 року між Спільним українсько-литовським підприємством «Нафта-Україна»ЛТД (далі по тексту -Позивач; Продавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Романов, Інк»(далі по тексту -Відповідач; Покупець за Договором) укладено Договір №05/01-2009-Заг-РН (далі по тексту -Договір).

У відповідності до умов Договору (п. 1.1), Продавець зобов'язується протягом дії даного Договору поставити хімічну та іншу продукцію, далі по тексту Договору Товар, а Покупець зобов'язаний прийняти Товар і оплатити його на умовах, установлених Договором.

Загальна сума Договору становить 60000000,00 грн., крім того ПДВ згідно діючого законодавства -12 000 000,00 грн. Всього - 72 000 000, 00 грн. (сімдесят два мільйони грн. 00 коп.) (п. 1.2. Договору).

Ціни на продукцію визначаються Сторонами в накладних, що являються невід'ємною частиною Договору, на момент передачі продукції (п. 1.3. Договору).

Згідно п. п. 2.1., 2.4. Договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін і діє до 31 грудня 2009р. У випадку, якщо на момент вичерпання терміну дії Договору не виконані які-небудь взаємні обов'язки, Договір продовжує діяти до виконання Сторонами всіх взаємних зобов'язань і проведення остаточних розрахунків між Сторонами.

Накладні, за якими передається продукція по даному Договору, а також Додаткові угоди та документи до Договору, підписані уповноваженими представниками Сторін, являються невід'ємною частиною даного Договору (п. 6.1. Договору).

Як на те посилається Позивач у позовній заяві на виконання умов Договору Відповідачу за період з 09.01.2009р. по 29.09.2009р. поставлено товар на суму 42440, 20 грн. згідно накладних №0000325 від 09.01.2009р. на суму 13216, 32 грн., №0000420 від 10.02.2009р. на суму 7456, 80 грн., №0000729 від 10.03.2009р. на суму 7488, 00 грн., №0002968 від 07.09.2008р. на суму 5869, 08 грн., №0003131 від 29.09.2009р. на суму 8410, 00 грн. (належним чином засвідчені копії яких додано Позивачем до позовної заяви, оригінали надано для огляду в судовому засіданні).

На оплату переданого згідно зазначених вище накладних, Позивачем Відповідачу виставлено рахунки-фактури №302 від 09.01.2009р. на суму 13216,32 грн., №413 від 10.02.2009р. на суму 7456, 80 грн., №705 від 10.03.2009р. на суму 7488,00 грн., №2699 від 07.09.2009р. на суму 5869, 08 грн., №2940 від 29.09.2009р. на суму 8410,00 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, Позивач звернувся до Відповідача з претензією вих. №604 від 01.12.2011р., з вимогою про оплату заборгованості, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи додано поштовий чек №9076 від 01.12.2011р. та опис вкладення у цінний лист б/н від 02.12.2011р.

За твердженням Позивач станом на момент розгляду справи Відповідачем заборгованість за поставлений товар згідно зазначених вище накладних у розмірі 42440, 20 грн. не сплачено.

У позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача 42440, 20 грн. основної заборгованості, 6493, 35 грн. інфляційних збитків, 8899,66 трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, однак при цьому в судовому засіданні 24.04.2012 року представником Відповідача подано платіжні доручення №0000098 від 17.02.2011р. на суму 25800, 00 грн. та №0000188 від 26.04.2011р. на суму 100000, 00 грн., які за твердженням Відповідача підтверджують проведення оплати зазначеної Позивачем заборгованості в повному обсязі.

Разом з тим, позивач зазначив, що дані платіжні доручення свідчать про оплату відповідачем товару щодо інших поставок по договору, правовідносини по якому є триваючими.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір №05/01-2009-Заг-РН від 05.01.2009р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В статті 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, Позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору поставлено Відповідачу товар на загальну суму 42440, 20 грн. згідно накладних №0000325 від 09.01.2009р. на суму 13216, 32 грн., №0000420 від 10.02.2009р. на суму 7456, 80 грн., №0000729 від 10.03.2009р. на суму 7488, 00 грн., №0002968 від 07.09.2009р. на суму 5869, 08 грн., №0003131 від 29.09.2009р. на суму 8410, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченою копіями накладних, оригінали яких надано для огляду в судовому засіданні.

На підтвердження отримання товару уповноваженою особою Відповідача, Позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії Довіреностей на отримання товару. Разом з тим Відповідачем отримання товару від Позивача за зазначеними вище накладними не заперечується.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що розрахунок за Товар проводиться в гривнях шляхом перерахунку вартості продукції на поточний рахунок Продавця протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту одержання Товару. Моментом одержання Товару являється дата оформлення товарної накладної.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем умови Договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 42440, 20 грн. Відповідачем суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що надані Відповідачем платіжні доручення №0000098 від 17.02.2011р. на суму 25800, 00 грн. та №0000188 від 26.04.2011р. на суму 100000, 00 грн. жодним чином не підтверджуються відсутність заборгованості Відповідача перед Позивачем за поставлений товар згідно Договору №05/01-2009-Заг-РН від 05.01.2009р. за видатковими накладними №0000325, №0000420, №0000729, №0002968, №0003131 та виставленими Позивачем рахунками-фактурами.

На вимогу суду відповідачем доказів проведення оплати за товар, поставлений саме по спірним накладним, суду не надано.

Враховуючи викладене у пункті 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем за Договором в сумі 42440, 20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.2. Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 42440,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 8899,66 грн. та інфляційних збитків у розмірі 6493, 35 грн. за період з лютого 2010 року по листопад 2011 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, перевіривши розрахунок Позивача, суд приходить до висновку про їх часткове задоволення.

Як встановлено судом, у відповідності до п. 3.2. договору визначено строки оплати товару протягом 30 банківських днів, а отже, враховуючи останню поставку 29.09.2009 року, граничний строк оплати настав у листопаді 2009 року, однак враховуючи зазначення строку нарахування 3% річних та інфляціних витрат з лютого 2010 року по листопад 2011 року, суд здійснює арифметичний перерахунок в межах строків, заявлених позивачем.

Позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 3 % річних на суму 2330,14 грн. та в частині стягнення інфляційних збитків на суму 5007,94 грн. відповідно до розрахунків суду, долучених до матеріалів справи, в зв'язку з допущенням позивачем арифметичних помилок при здійсненні розрахунків 3% річних та інфляційних витрат.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Литовське підприємство "Нафта - Україна" ЛТД підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Романов, Інк»(02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 19; код ЄДРПОУ 31924012; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-литовське підприємство «Нафта-Україна»ЛТД (02660, м. Київ, вул. Старосільська, 1-Е; код ЄДРПОУ 31924012) 42440 (сорок дві тисячі чотириста сорок) грн. 20 коп. основної заборгованості, 5007 (п'ять тисяч сім) грн. 94 коп. інфляційних збитків, 2330 (дві тисячі триста тридцять) грн. 14 коп. трьох відсотків річних, 1385 (одна тисяча триста вісімдесят п'ять) грн. 33 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Г.П. Бондаренко

Дата підписання рішення 21.05.2012р.