Рішення

від 14.05.2012 по справі 17/199-37/106-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/199-37/106-2012 14.05.12

За позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просперіті Хоум» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрреставрація» Простягнення 53 215,75 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від позивача: Барабан Є.Г., Бондаренко О.В.

Від відповідача: Кушнєрова К.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.07.11 р. у справі № 17/199 позовні вимоги було задоволено частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрреставрація»на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просперіті Хоум» збитки в сумі 28 019,56 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 280,20 грн. та 124,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.11 р. у справі № 17/199 апеляційні скарги ТОВ «Фінансова компанія «Укрреставрація»залишено без задоволення; рішення Господарського суду м. Києва № 17/199 від 06.07.11 р. -без змін; матеріали справи № 17/199 -повернуто до Господарського суду м. Києва.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.11 р. було видано наказ № 19/199 від 30.09.11 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.11 р. у справі № 17/199 касаційну скаргу ОСББ «Просперіті Хоум»на постанову Київського апеляційного господарського суду № 17/199 від 07.09.11 р. було повернуто скаржнику, а матеріали справи № 17/199 -до Господарського суду м. Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.12 р. у справі № 17/199 касаційну скаргу ОСББ «Просперіті Хоум»було задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.11 р. у справі № 17/199 та рішення Господарського суду м. Києва № 17/199 від 06.07.11 р. -скасовано, а справу № 17/199 - передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

В результаті повторного автоматизованого розподілу справу № 17/199 передано на новий розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою суду від 27.02.2012 р. було прийнято справу № 17/199 до свого провадження, присвоєно їй № 17/199-5011-37/106-2012, призначено розгляд справи на 14.03.2012 р., зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення з урахуванням вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 14.02.12 р. № 17/199.

Через службу діловодства господарського суду 13.03.2012 р. від позивача надійшли нормативно обґрунтовані письмові пояснення.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали надані ними письмові пояснення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних письмових пояснень суду не надав, у зв'язку з чим господарський суд відклав розгляд справи.

У судовому засіданні 09.04.2012 р. представник позивача повідомив, що для повного та всебічного розгляду даної справи доцільним є її відкласти у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Враховуючи наведене, господарський суд відклав розгляд справи до 25.04.2012 р.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 25.04.12 р. від позивача надійшли нормативно обґрунтовані письмові пояснення про наявність усіх елементів цивільного правопорушення для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, які були залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.04.12 р. представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 14.02.2012 р. у справі № 17/199-5011-37/106-2012, які були залучені судом до матеріалів справи.

25.04.12 р. судом було оголошено перерву до 27.04.12 р. для дослідження поданих відповідачем письмових пояснень.

У судовому засіданні 27.04.12 р. представник позивача заявив письмове клопотання про продовження строку розгляду спору, у зв'язку з одержанням позивачем у судовому засіданні 25.04.2012 року письмових пояснень відповідача з урахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 14.02.2012 року у справі № 17/199, що потребує глибокого, всебічного вивчення та надання відповідачу та суду обґрунтованої відповіді на підставі ст.69 ГПК України, яке судом було задоволено та заявив письмове клопотання про витребування у відповідача доказів, а саме: договору купівлі-продажу від 26.07.2011 року нежитлових приміщень з № 1 по № 38 (гр. прим. № 1/ІІ поверху (в літ. "Б") заг. площ. 316,7 кв. м. між ТОВ "ФК "Укрреставрація" та ОСОБА_4

Представник відповідача повідомив, що йому не відомі обставини, на які посилається позивач у даному клопотанні.

У судовому засіданні 27.04.12 р. судом було оголошено перерву до 04.05.12 р. о 10 год. 00 хв. для з'ясування відповідачем обставин, на які посилається позивач у даному клопотанні.

У судовому засіданні 04.05.12 представник позивача надав суду заяву про зміну підстав позову, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача суму витрат у розмірі 58 234, 29 грн., яка була прийнята до розгляду в частині зміни підстав позову. Що стосується збільшення позовних вимог, то питання прийняття для розгляду в цій частині заяви господарський суд відклав та зобов'язав позивача надати докази сплати судового збору за частину позовних вимог, які не були оплачені державним митом.

Представник відповідача проти клопотання, заявленого позивачем на минулому судовому засіданні, заперечив, пояснив, що зазначений договір не стосується даного спору.

Проте, господарський суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки дослідження даного договору надасть можливість об'єктивно встановити період, у який власником приміщення був відповідач.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суду своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Враховуючи наведене, господарський суд з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі задовольнив клопотання позивача щодо витребування доказів у відповідача та розгляд даної справи відклав до 10.05.2012 р.

08.05.2012 р. через службу діловодства господарського суду надійшло клопотання від відповідача про залучення до матеріалів справи копії договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.07.2011 р. та копії витягу з державного реєстру правочинів.

У судовому засіданні 10.04.2012 р. для надання можливості позивачу ознайомитися з поданими відповідачем документами господарським судом була оголошена перерва до 14.05.2012 р. о 11 год. 15 хв.

Через службу діловодства господарського суду 11.05.2012 р. позивачем були подані письмові пояснення з викладенням додаткових обґрунтувань позовних вимог, які залучені господарським судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.05.2012 р. представник відповідача заперечив проти заяви позивача про зміну підстав позову, проте не навів, у чому полягає зміна, на його думку, предмету та підстав позову у даному випадку.

Представники позивача підтримали позов, просили його задовольнити у повному обсязі, стягнувши з відповідача суму витрат у розмірі 58 234, 29 грн.

Проте, враховуючи, що позивач не надав доказів доплати судового збору за додатково заявлені позовні вимоги, то за таких обставин заява позивача в частині збільшення позовних вимог до розгляду господарським судом не була прийнята.

Представник відповідача позов визнав частково, у відповідності до контр розрахунку позовних вимог, поданого при первісному розгляду даного позову.

У судовому засіданні 14.05.2012 р. господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просперіті Хоум», відповідно до його Статуту, створений власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, в тому числі й відповідачем, для належного утримання зазначеного будинку та прибудинкової території, включаючи будівлі паркінгу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку":

- об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) -це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна;

- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку -це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);

- прибудинкова територія -це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення та захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

За актом приймання-передачі від 01.12.2008 р. спірний підземний паркінг передано на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просперіті Хоум».

Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, просив стягнути з відповідача збитки, пов'язані з утриманням приміщень підземного паркінгу АДРЕСА_1, посилаючись на те, що Приміщення знаходяться в будівлі зазначеного паркінгу, а отже, відповідно до приписів чинного законодавства, відповідач має нести витрати на утримання зазначеного паркінгу.

Заявлена позивачем до стягнення сума складається з:

- частки відповідача у витратах, пов'язаних з утриманням підземного паркінгу АДРЕСА_1, в сумі 56042,65 грн. за період з 01.01.2010 року по 31.05.2011 р.;

- частки відповідача у понесених витратах на встановлення систем відеоспостереження в сумі 3063,72 грн.

Загальна сума витрат становить 59106,37 грн., яку позивач зменшив на розмір сплачених позивачем протягом спірного періоду коштів в сумі 5890,62 грн.

Отже, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 53215,75 грн. (59106,37 грн. -5890,62 грн.).

При зверненні до господарського суду позивач визначав заявлену до стягнення суму як збитки.

У судовому засіданні 04.05.12 представник позивача надав суду заяву про зміну підстав позову, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача суму 58 234, 29 грн. як витрати співвласника на управління, утримання та збереження спільного майна відповідно до ст. 360 Цивільного кодексу України.

Як зазначалось вище, подана позивачем до початку розгляду справи по суті заява була прийнята в частині зміни підстав позову, в частині ж збільшення позовних вимог -до розгляду не приймалась через несплату судового збору.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи наведене, господарський суд розглядає позовні вимоги ОСББ «Просперіті Хоум»до ТОВ «Фінансова компанія «Укрреставрація»про стягнення 53 215, 75 грн. витрат співвласника на управління, утримання та збереження спільного майна відповідно до ст. 360 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 4 ЦК України встановлено, що:

- основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

- основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

- актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу

- цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач до укладення договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.07.2011 р. був власником нежитлових приміщень другого поверху в літері "Б" загальною площею 316,7 кв. м., які складаються з групи приміщень № 1 (приміщення з № 1 по № 38), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 -будівля підземного паркінгу. Зазначене нерухоме майно належало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрреставрація»на праві приватної власності на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 14/586 від 02.12.2009 р.

Враховуючи, що відповідач до 26.07.2011 р. був власником зазначених приміщень та, відповідно, був співвласником приміщень підземного паркінгу АДРЕСА_1, він, відповідно до приписів чинного законодавства, зобов'язаний нести витрати на утримання приміщень зазначеного підземного паркінгу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З пояснень представників позивача та з наданих суду документів випливає, що за період з січня 2010 року по травень 2011 року включно відповідач перерахував позивачеві за утримання приміщень підземного паркінгу 5890,62 грн., у той час як витрати позивача за утримання спірних приміщень становили 56042,65 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача частку у витратах, понесених зі встановленням системи відеоспостереження.

Як слідує з розрахунку позивача, він розраховує вказані витрати пропорційно загальної площі спірного паркінгу та площі приміщень.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на приписи ст. 33 ГПК України, саме позивач має підвередити суму витрат, які він заявляє до стягнення.

Як вбачається з пояснень позивача, заявлені до стягнення витрати складаються з:

- загальновиробничих, адміністративних витрат (фонд оплати праці голови правління, керуючого справами, бухгалтера; нарахування на заробітну плату, канцелярські витрати, обслуговування оргтехніки, послуги банку, виготовлення кадастру, телефон, погодження пакету документів);

- видатки на утримання обслуговуючого (фонд оплати праці доглядача будинку (двірник), охоронець; нарахування на заробітну плату)

- витрат, пов'язаних з утриманням господарства паркінгу (прибирання снігу, благоустрій територій, придбання миючих засобів, водоспоживання, видатки на вивезення побутового сміття, електроенергія місць загального користування, інвентар для прибиральника та двірника);

- витрат на технічне обслуговування внутрішньопаркінгових мереж, обладнання, поточний ремонт (фонд оплати праці електрика, сантехніка; нарахування на заробітну плату; ремонт обладнання; матеріали, запчастини, інструмент, обладнання);

- витрат на повірку, заміну лічильників, манометрів, комплектація електрощитової;

- ремонтні роботи місць загального користування.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529 встановлено типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до яких відносяться:

- прибирання прибудинкової території;

- прибирання сходових кліток;

- вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення);

- прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі;

- технічне обслуговування ліфтів;

- обслуговування систем диспетчеризації;

- технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання; холодного водопостачання; водовідведення; теплопостачання; зливової каналізації;

- дератизація;

- дезінсекція;

- обслуговування димовентиляційних каналів;

- технічне обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності;

- поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків);

- поливання дворів, клумб і газонів;

- прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами;

- експлуатація номерних знаків на будинках;

- освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води;

- енергопостачання ліфтів;

- періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить в тому числі 1 встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

З розрахунку позивача слідує, що заявлена ним до стягнення сума витрат за утримання приміщень підземного паркінгу фактично є вартістю послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) (п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"), а отже, їх розмір має бути встановлений органом місцевого самоврядування.

Статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що:

- порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України (ч. 1);

- органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (ч. 3).

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529 встановлено, що тарифи (нормативні витрати, пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з додатком.

У період, стягнення вартості послуг за який заявлено позивачем, вартість таких послуг встановлювалась:

- розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 748 "Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві", згідно з яким вартість послуг за 1 кв. м. в будинках, обладнаних ліфтами та іншим інженерним обладнанням (12 та більше поверхів), визначена на рівні 0,58 грн. за кв. м.;

- розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 12.04.2010 р. № 250 "Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій"для позивача встановлено тариф за 1 кв. м загальної площі квартири за місяць (з ПДВ) 2,75 грн.

Таким чином, за період з січня 2010 року по квітень 2010 включно вартість спірних послуг слід вираховувати виходячи з тарифу 0,58 грн. за кв. м., а з травня 2010 року травень 2011 року включно -з тарифу 2,75 грн. за кв. м.

Посилання ж позивача на те, що окремо ним розраховуються нормативні витрати на управління та накладні витрати на управління (заробітна плата керуючого справами, бухгалтера, двірника, охоронців, електрика, сантехніка) та інші (придбання миючих засобів, матеріалів, запчастин, інструменту, обладнання) судом до уваги не беруться, оскільки зі змісту Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529, вартість накладних витрат включена до вартості нормативних витрат, які, як було встановлено вище, затверджені органами місцевого самоврядування.

Також слід зауважити позивачеві, що збільшення вартості послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чинним законодавствам не передбачено, а посилання позивача на рішення зборів ОСББ «Просперіті Хоум»є безпідставним, оскільки відповідач не є учасником зазначеного об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а отже -рішення зборів цього об'єднання не мають для нього обов'язкової сили.

Як було встановлено вище, статтями 13,14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" сторони можуть домовитись і про надання додаткових послуг, вартість яких визначається домовленістю сторін (третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін)).

Позивач та відповідач у період з січня по червень 2010 року підписали акти виконаних робіт на загальну суму 24330,00 грн. (акти № 6 від 31.01.2010 р., № 14 від 28.02.2010 р., № 21 від 31.03.2010 р., № 28 від 30.04.2010 р., № 37 від 30.06.2010 р. та № 31 від 31.05.2010 р.).

Вказане свідчить про те, що вони дійшли згоди щодо того, що вартість послуг у зазначений період становить 24330,00 грн., тому контррозрахунок позовних вимог відповідача є помилковим та безпідставним, а отже -до уваги господарським судом не приймається.

За таких обставин вартість послуг за спірний період становить:

- 24330 грн. (з січня 2010 року по червень 2010 року включно)

- 9580,18 грн. (з липня 2010 року по травень 2011 року включно).

Загальна вартість послуг за заявлений до стягнення період складає 33910,18 грн., а, враховуючи часткову оплату відповідачем їх вартості (5890,62 грн.), сума яка підлягає стягненню, становить 28019,56 грн.

Щодо частки відповідача у понесених витратах на встановлення систем відеоспостереження в сумі 3063,72 грн., слід зазначити, що згідно з п. 25 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529, вартість інших послуг (утримання служб консьєржів, вбудованих паркінгів, установлення і утримання замково-переговорних пристроїв тощо) сплачується понад розмір плати за послуги на підставі договорів, укладених між власниками житлових будинків (гуртожитків), власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку), власниками нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) та відповідними надавачами послуг.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів укладення такого договору, вимоги позивача про стягнення витрат на встановлення систем відеоспостереження в сумі 3063,72 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

При цьому варто відзначити, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до сторони з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 43/308-10).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню як законні та обґрунтовані, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати, які пов'язані з утриманням приміщень за період з січня 2010 року по травень 2011 року включно в сумі 28 019,56 грн., а решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судових витрат, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрреставрація" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 1-3 літера А, ідентифікаційний код 33193413) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" (02099, м. Київ, вул. Російська, 45-Б, ідентифікаційний код 34896156) 28 019 (двадцять вісім тисяч дев'ятнадцять) грн. 56 коп. заборгованості по сплаті витрат як співвласника майна, 280 (двісті вісімдесят) грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита та 124 (сто двадцять чотири) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 18.05.12 р.