Рішення

від 17.05.2012 по справі 5011-62/3295-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/3295-2012 17.05.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК», м.Київ, ЄДРПОУ 22927507

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТТАНЦІО Е АССОЧІАТТІ», м.Київ, ЄДРПОУ 35982298

про стягнення 155015,32 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -по дов.

від відповідача: ОСОБА_2 -по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва

з 16.05.2012р. до 17.05.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІК», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТТАНЦІО Е АССОЧІАТТІ», м.Київ про стягнення орендної плати в сумі 145125,25 грн., неустойки у розмірі 9890,07 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАТТАНЦІО Е АССОЧІАТТІ» умов договору оренди нерухомого майна від 10.09.2009р., внаслідок чого у останнього за період користування майном з травня 2011 року по лютий 2012 року утворилась заборгованість з орендної плати, комунальних послуг та електроенергії в сумі 145125,25 грн., що стало підставою для нарахування неустойки у розмірі 9890,07 грн.

Відповідач у відзиві б/н від 25.04.2012р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що 26.02.2010р. спірний договір було розірвано за ініціативою позивача на підставі п.2.1.6 договору від 10.09.2009р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Позовна заява -це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Подати позов - означає звернутися до господарського суду із заявою, в якій повинно міститися прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник. Звернення до господарського суду здійснюється у формі позовної заяви у спорах, які виникають із господарських правовідносин.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту позовної заяви, відповідно до яких позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником та повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги ; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

У позовній заяві повинні бути викладені юридичні підстави позову, тобто, норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.

За змістом позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК», в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору від 10.09.2009р. за період з травня 2011 року по січень 2012 року в частині внесення орендної плати, оплати комунальних послуг та електроенергії, що стало підставою для нарахування неустойки у розмірі 9890,07 грн.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 155015,32 грн. саме з підстав, визначених позивачем.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За умовами ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, зокрема, що між сторонами існує та не припинилося зобов'язання, внаслідок невиконання якого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з травня 2011 року по лютий 2012 року.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтями 759, 793 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Частиною 1 ст.795 вказаного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали справи, 10.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІК»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАТТАНЦІО Е АССОЧІАТТІ»(орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна.

Пунктом 1.1 зазначеного правочину сторонами встановлено, що предметом договору є тимчасове передання в оренду на відплатній основі нежитлового приміщення №46 загальною площею 74,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Горького, 10 (літ.Б).

Розмір, склад та порядок розрахунків позивачем і відповідачем вказані у розділі 3 укладеного договору, за змістом п.3.1 якого щомісячна плата за користування об'єктом нерухомості (орендна плата) вноситься у грошовій формі. Орендар за кожен місяць користування об'єктом нерухомості сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 13932 грн., що становить 1200 євро за курсом Національного Банку України на момент укладання договору, ПДВ 20% - 2786,40 грн., а всього 16718,40 грн. У разі зміни офіційного курсу НБУ гривні до євро на момент оплати, сума орендної плати у національній валюті України підлягає пропорційній зміні. Встановлена сума орендної плати в євро є зафіксованою на весь період оренди об'єкту нерухомості.

Згідно із п.3.1.1 договору від 10.09.2009р. нарахування орендної плати починається з моменту фактичного використання об'єкту нерухомості згідно акту приймання-передачі приміщення (додаток №1), підписаного сторонами.

За приписами п.3.1.2, п.3.1.5 укладеної між сторонами угоди оплата комунальних послуг та вартість спожитої електроенергії здійснюється орендатором.

15.09.2009р. між сторонами по цій справі був підписаний акт приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв на відплатній основі нежитлове приміщення №46 загальною площею 74,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Горького, 10 (літ.Б).

Одночасно, за твердженням відповідача, листом №8/к від 26.02.2010р., який отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАТТАНЦІО Е АССОЧІАТТІ»26.02.2010р., позивач відмовився від договору оренди від 10.09.2009р. та повідомив про його розірвання.

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом .

Статтею 611 вказаного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору .

За змістом ч.1 ст.615 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом .

Частинами 1, 3 ст.651, ст.653 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом . У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За приписами ч.3 ст.291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 782 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до п.4.2 договору оренди від 10.09.2009р. одностороння відмова від договору не допускається за винятком випадків, передбачених п.2.1.6 договору , а також коли об'єкт нерухомості став непридатним для подальшого використання за призначенням.

Пунктом 2.1.6 укладеного сторонами правочину встановлено право орендодавця розірвати договір в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення рекомендованим листом на адресу орендаря та вимагати відшкодування збитків у разі, якщо орендар використовує об'єкт нерухомості не за призначенням або з порушенням умов договору; якщо орендар має заборгованість з оплати орендної плати та/або комунальних платежів більше ніж 30 календарних днів.

Як свідчать матеріали справи, 26.02.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІК»передало відповідачу лист №8/к від 26.02.2010р. про розірвання договору у зв'язку із систематичним порушенням термінів сплати за оренду приміщення, комунальні послуги та використану електроенергію.

У відзиві б/н від 25.04.2012р. відповідач підтвердив, що вказаний документ отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАТТАНЦІО Е АССОЧІАТТІ»26.02.2010р.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст договору оренди нерухомого майна від 10.09.2009р., враховуючи приписи ст.598, 611, ч.1 ст.615, ч.ч.1, 3 ст.651, ст.653, 782 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.291 Господарського кодексу України спірний договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору, а саме з 26.02.2010р., а зобов'язання сторін за вказаною угодою припиненими.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За приписами ч.2 ст.795 вказаного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Пунктом 2.28 договору від 10.09.2009р. встановлено обов'язок орендаря звільнити та здати орендодавцю об'єкт нерухомості в належному стані з урахуванням нормального фізичного зносу протягом одного дня з моменту закінчення строку дії (розірвання) цього договору згідно акту здачі нежилого приміщення.

Наразі, у листі №8/к від 26.02.2010р. про розірвання договору позивач вимагав від відповідача звільнити орендоване приміщення.

Проте, як свідчать матеріали справи, передбачений законом та договором від 10.09.2009р. акт повернення нерухомості між сторонами підписано не було.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Після закінчення строку договору сторони відповідають за порушення договору, яке мало місце під час дії договору .

Згідно із ч.2 ст.785 вказаного нормативно-правового акту якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Із вказаними положеннями закону кореспондується зміст п.2.2.10 договору від 10.09.2009р., згідно якого орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату в подвійному розмірі за весь строк користування об'єктом нерухомості після закінчення дії договору, у разі якщо орендатор після закінчення строку дії договору не передав орендодавцю об'єкт нерухомості згідно акту здачі нежилого приміщення.

Таким чином, за висновкам суду, після припинення договору оренди (найму) припиняється і обов'язок орендаря щодо сплати орендних платежів за договором та виникає обов'язок останнього щодо негайного повернення майна, а в разі порушення орендарем зазначеного обов'язку, у орендодавця виникає право вимагати стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати на підставі ст.785 Цивільного кодексу України та умов договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з травня 2011 року по лютий 2012 року (період після припинення договору) саме у зв'язку з невиконанням договору оренди від 10.09.2009р. щодо внесення орендних платежів, оплати комунальних послуг та електроенергії в порядку п.3.1, 3.1.1, 3.2, 3.2.3 вказаного правочину є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2011р. по справі №36/183.

Вимоги позивача про стягнення неустойки в сумі 9890,07 грн. також підлягають залишенню без задоволення, як такі, що мають похідний характер та заявлені позивачем не на підставі спеціальної норми закону, яка визначає наслідки невиконання обов'язку наймача по поверненню майна у разі припинення договору найму (ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України).

Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІК»не позбавлене права та можливості звернутися до суду з позовом в порядку норм ст.785 Цивільного кодексу України.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАТТАНЦІО Е АССОЧІАТТІ», м.Київ про стягнення 155015,32 грн.

У судовому засіданні 17.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.05.2012р.

Суддя М.О.Любченко