Рішення

від 15.05.2012 по справі 23/024-12     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2012 р. Справа № 23/024-12

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солодка країна-К», Івано-Франківська область, м. Рогатин

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Груп», Київська область, м. Бровари

про стягнення 1850836,50 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність б/н від 20 березня 2012 року);

ОСОБА_2 (довіреність б/н від 7 травня 2012 року);

від відповідача: ОСОБА_3 (доручення б/н від 10 січня 2012 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солодка країна-К»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Груп»(далі - відповідач) про стягнення 1850836,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №01-200711 від 20 липня 2011 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 1714132,99 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 25302,45 грн., інфляційні втрати в розмірі 10851,42 грн. та пеню в розмірі 100549,64 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 23 березня 2012 року та призначено справу до розгляду на 4 квітня 2012 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

15 травня 2012 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солодка країна-К» (за договором -продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум Груп»(за договором -покупець) 20 липня 2011 року укладено договір поставки за №01-200711.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що продавець зобов'язується передавати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Згідно пункту 1.2 договору поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної, в якій зазначається кількість, асортимент та ціна товару.

Відповідно до пункту 4.1 договору поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням покупця. Передача товару може здійснюватися на умовах самовивозу покупцем зі складу продавця або поставки продавцем до складу покупця, в залежності від того, які умови поставки будуть обрані та погодженні сторонами.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що ціна одиниці товару погоджується сторонами та зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 6.1 договору оплата за товар здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту здійснення поставки товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок продавця.

Пунктом 8.2.3 договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним договором.

Згідно пункту 9.2.1 договору за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 6.1 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до пункту 10.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

У відповідності до пункту 10.2 договору дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними (том 1, а.с. 13-27), копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні на загальну суму 3573232,41 грн. Факт приймання товару за накладними уповноваженою особою відповідача підтверджується підписами осіб та відтисками печатки підприємства відповідача на накладних.

В матеріалах справи наявні копії накладних на повернення №ВН-0000010 від 22 лютого 2012 року, №ВН-0000009 від 22 лютого 2012 року та №ВН-0000011 від 22 лютого 2012 року з яких вбачається, що відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 189249,95 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні банківські виписки з яких вбачається, що відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар на загальну суму 1819849,47 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 1714132,99 грн. основного боргу.

Проте, судом встановлено, що в період з 28 лютого 2012 року по 6 квітня 2012 року відповідачем частково погашено заборгованість та перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 150000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що станом на день прийняття рішення у справі відсутній предмет спору в частині стягнення з відповідача 150000,00 грн.

Однак, як зазначено у ч. 3 п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»відсутність предмета спору до порушення провадження у справі тягне відмову в позові.

Враховуючи, що провадження у справі №23/024-12 порушено 23 березня 2012 року, суд відмовляє позивачу у стягненні 100000,00 грн. основного боргу, оскільки, грошові кошти у розмірі 100000,00 грн. були сплачені відповідачем до порушення провадження у справі, що підтверджується банківськими виписками по особовим рахункам за 28 лютого 2012 року, 6 березня 2012 року, 13 березня 2012 року та 21 березня 2012 року, копії яких, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 50000,00 грн. підлягає припиненню, оскільки, грошові кошти у розмірі 50000,00 грн. були сплачені відповідачем після порушення провадження у справі, а саме, 30 березня 2012 року та 6 квітня 2012 року, що підтверджується банківськими виписками, копії яких, наявні в матеріалах справи.

Враховуючи, що відповідач частково сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 1819849,47 грн. за поставлений товар та повернув позивачу товар на суму 189249,95 грн., а загальна сума поставленого позивачем товару (відповідно до видаткових накладних) складає 3573232,41 грн., сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1564132,99 грн.

Оскільки, судом встановлено наявність факту часткової оплати заборгованості у розмірі 100000,00 грн., здійсненої відповідачем до порушення провадження у справі та часткової оплати заборгованості у розмірі 50000,00 грн., здійсненої відповідачем після порушення провадження у справі, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солодка країна-К»про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 1564132,99 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що відповідно до пункту 4.1 договору строк поставки кожної окремої партії товару становить 5 календарних днів з моменту отримання продавцем замовлення від покупця та 100% розрахунком за попередню партію товару.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач здійснював поставки товару після 100% розрахунку за поставлений товар попередньої партії. Отже, як вважає відповідач, позивач безпідставно нараховує відповідачу заборгованість.

Зазначене твердження є безпідставним, оскільки, відповідачем не надано доказів на підтвердження своїх заперечень, зокрема, доказів 100% оплати кожної поставленої партії товару.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Як встановлено судом, розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 100549,64 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 25302,45 грн. та інфляційних втрат у сумі 10851,42 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Груп»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Димитрова, 119, код 36998398 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солодка країна-К»(77000, Івано-Франківська область, Рогатинський район, м. Рогатин, вул. Галицька, 20, офіс 2, код 37322549) -1564132 (один мільйон п'ятсот шістдесят чотири тисячі сто тридцять дві) грн. 99 коп. заборгованості, 10851 (десять тисяч вісімсот п'ятдесят одна) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 25302 (двадцять п'ять тисяч триста дві) грн. 45 коп. 3% річних, 100549 (сто тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 64 коп. пені та 34016 (тридцять чотири тисячі шістнадцять) грн. 73 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 50000,00 грн. припинити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання рішення -18 травня 2012 року

СуддяД.Г. Заєць